Рішення № 140019187, 24.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026Справа № 910/7533/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 834 349, 02 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 834 349, 02 грн, з яких: 815 490, 00 грн - основний борг та 18 859, 02 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.06.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

09.07.2026 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що представник позивача визначив точкою відліку 180-денного строку на здійснення оплати 25.09.2025, як дату фактичного отримання відповідачем товару, проте такий підхід не відповідає вимогам п.5.1 Договору, відповідно до якого 180-денний строк на здійснення оплати починає обраховуватися з дати оформлення ярлика на придатний товар. Водночас, ярлики на придатну продукцію стороною позивача не надані, що унеможливлює визначення дати початку та закінчення перебігу 180-денного строку. Також, відповідач зазначає, що позивачем не зареєстровано податкові накладні за видатковими накладними від 23.09.2025 №127 та від 24.09.2025 №128.

14.07.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що відповідно до умов договору саме на покупця покладається обов`язок повідомити постачальника про виявлення товару неналежної якості та/або прийняття товару, шляхом складання Ярлика, тому покупцем неналежно виконано умови п.6.1.3. Договору в частині повідомлення про складений Ярлик та ненадання такого ярлика Постачальнику. Позивач вказує, що оскільки відповідач не надає копії спірних ярликів, з яких можна встановити дійсну дату їх складання (встановити початок відліку на оплату), з урахуванням стандарту доказування «Вірогідності доказів», строк оплати за поставлений товар (180 днів) настав 25.03.2026 року.

Також, позивач зазначає, що у відповідності до п.6.2.4 договору, заяв, повідомлень про зменшення суми оплати на відповідну суму ПДВ (ПН №24 від 24.09.2026 року сума ПДВ 87 945,00 грн.) на адресу постачальника не надходило, тому після завершення дії договору покупець втратив відповідне право.

20.07.2026 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що згідно п. 5.1 договору, обов`язковою умовою для початку перебігу строку для оплати поставленого товару за договором є наявність складеного сторонами ярлика на придатний товар. Однак, передбачені пунктом 5.1 Договору ярлики на придатний товар щодо поставленої продукції постачальником для покупця позивачем для суду не надані.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-25-26412, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказаний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, предметом поставки по даному договору є товар: Костюми бавовняні білі (код 18110000-3 за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015-Формений одяг. Місцем виконання цього Договору є місто Нетішин Хмельницької області.

У п. 2.3. договору сторони погодили, що порозмірна заявка буде додатково надана Постачальнику протягом трьох календарних днів з дати укладення Сторонами договору, шляхом направлення її з електронної пошти Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту Постачальника zahidspets@ukr.net.

Згідно п. 3.1 договору, строк поставки замовленої партії товару протягом 30 календарних днів з дати направлення покупцем письмової заявки постачальнику, яка направляється з електронної пошти Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту Постачальника zahidspets@ukr.net. Датою отримання постачальником письмового замовлення покупця на поставку партії товару за цим договором є дата направлення цього письмового замовлення покупця з його електронної пошти на електронну пошту постачальника, які вказані у цьому пункті договору. Кінцевий строк поставки останньої партії товару до 15.12.2025.

У разі виникнення між сторонами спору щодо факту та/або дати направлення покупцем та/або отримання постачальником письмового замовлення на поставку партії товару за цим договором належним і достатнім підтвердженням факту та дати направлення покупцем і отримання постачальником письмового замовлення покупця є роздруківка супровідного електронного листа з вказаної у цьому пункті договору електронної пошти покупця із зазначенням дати надсилання покупцем та вихідним номером письмового замовлення покупця з електронної пошти покупця на електронну пошту постачальника, які вказані у цьому пункті 3.1. договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поставка товару згідно зі специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.

Згідно п. 3.5. договору, датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

У разі поставки неякісного, некомплектного, дефектного товару, товару, що не відповідає умовам договору, а також при недопоставці товару покупець письмово повідомляє (рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення) постачальника про виявлені невідповідності товару (п. 3.10 договору).

У п. 4.1. договору сторони погодили, що ціна товару по договору становить 1 199 250, 00 грн, крім того ПДВ 20 % - 239 850, 00 грн, всього ціна договору: 1 439 100, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплату за поставлену партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії.

За умовами п. 6.1. договору, покупець зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару; про дату оформлення ярлика на придатний товар письмово повідомити постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

У п. 8.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Сторони погодили, що пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 30.06.2026, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1. договору).

У специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025) сторони погодили найменування товару - Костюм бавовняний білий (куртка, штани), кількість 1500 компл., ціну за одиницю 799, 50 грн, загальну вартість 1 439 100, 00 грн, у т.ч. ПДВ 239 850, 00 грн.

У додатку № 2 до договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025 сторони погодили технічну специфікацію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 815 490, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 128 від 24.09.2025 на суму 287 820, 00 грн та № 127 від 23.09.2025 на суму 527 670, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого, як вказує позивач, за Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворилась заборгованість у розмірі 815 490, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 815 490, 00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 859, 02 грн - інфляційних втрат за період з 28.03.2026 по 19.06.2026.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 815 490, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 128 від 24.09.2025 на суму 287 820, 00 грн та № 127 від 23.09.2025 на суму 527 670, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого, за Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворилась заборгованість у розмірі 815 490, 00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач визначив точкою відліку 180-денного строку на здійснення оплати - 25.09.2025, як дату фактичного отримання відповідачем товару, проте такий підхід не відповідає вимогам п.5.1 Договору, відповідно до якого 180-денний строк на здійснення оплати починає обраховуватися з дати оформлення ярлика на придатний товар. Водночас, ярлики на придатну продукцію стороною позивача не надані, що унеможливлює визначення дати початку та закінчення перебігу 180-денного строку. Також, відповідач зазначає, що позивачем не зареєстровано податкові накладні за видатковими накладними від 23.09.2025 №127 та від 24.09.2025 №128.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплату за поставлену партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії.

Тож, за умовами укладеного сторонами договору, оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії.

Також, у п. 3.8. договору сторони погодили, що приймання Товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на сайті за посиланням: https://old.energoatom.com.ua/parts/pdf-file/sou/SOU NAEK 038 2021.pdf).

Якщо під час приймання-передачі Товару на складі Вантажоодержувача буде встановлено, що Товар за технічними характеристиками, технічною супровідною документацією, не відповідає умовам Договору, Вантажоодержувач має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання такого Товару та повернути його Постачальнику без будь - яких фінансових наслідків для себе (п. 3.9. договору).

Згідно п. 3.10 договору, у разі поставки неякісного, некомплектного, дефектного Товару, Товару, що не відповідає умовам Договору, а також при недопоставці Товару - Покупець письмово повідомляє (рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення) Постачальника про виявлені невідповідності Товару.

У п. 3.11 договору визначено, що постачальник зобов?язується здійснити за свій рахунок заміну неякісного (некомплектного) Товару, Товару, що не відповідає умовам договору чи допоставити його у 20 - денний строк з моменту направлення повідомлення Покупцем про виявлення невідповідностей Товару, та/або про установлення факту недопоставки (недоукомплектування) Товару.

Суд зазначає, що у п.3.29. СОУ НАЕК 038:2021 надано визначення «Ярлик на придатну продукцію» - документ, складений за результатами вхідного контролю , який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені під час проведення ВК, та який є (з моменту його складання) невід`ємною частиною супровідної документації на продукцію (використовується в цьому стандарті).

Згідно п.7.1.1. СОУ НАЕК 038:2021, роботи з вхідного контролю продукції повинні виконуватись відповідно до графіку поставок продукції в строк 30 робочих днів від дати надходження на склад або в строк, визначений договором (без урахування термінів усунення/врегулювання невідповідностей).

Відповідно до п.7.1.13. СОУ НАЕК 038:2021, у разі виявлення невідповідностей на будь-якому з етапів вхідного контролю, вони мають бути задокументовані відповідно до розділу 11. Закупник повідомляє постачальника про виявлені невідповідності та взаємодіє з ним до їх усунення. Продукція в цей час перебуває на складах зберігача».

Відтак, зі змісту п.3.29., п.7.1.1 п.7.1.13 СОУ НАЕК 038:2021 вбачається, що вхідний контроль здійснюється в строк 30 робочих днів від дати надходження товару на склад покупця, тобто, у зазначений період має бути складено Довідку про виявлені невідповідності (Форма «И» СОУ НАЕК 038:2021), та/або складено Ярлик Форма «Ж» СОУ НАЕК 038:2021).

При цьому, у п.п. 6.1.3. п.6.1. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний про дату оформлення ярлика на придатний товар письмово повідомити постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Тобто, після отримання товару, поставленого позивачем у відповідача виникає обов`язок оформити ярлик на придатний товар та повідомити про це позивача не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення такого ярлика або письмово повідомити позивача про невідповідність поставленого товару умовам договору.

Проте, відповідачем в порушення умови договору не повідомлено позивача про складання ярлика, як і не надано такого ярлика Постачальнику.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про виявлені недоліки в поставленому позивачем товарі в частині якості, комплектності тощо.

Тож, у даному випадку відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього договором обов`язку з оформлення ярлика на придатний товар та повідомлення позивачу про дату його складання та/або повідомлення позивача про невідповідність поставленого товару умовам договору, і така недобросовісна поведінка відповідача порушує право позивача на отримання грошових коштів за поставлений ним товар.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 сформульовано такі висновки щодо застосування, зокрема положень пункту 5 частини 2 статті 16 та статей 611, 690, 692 ЦК України:

Відповідно до частини першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частини перша та друга статті 692 ЦК України встановлюють правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним і діє, якщо спеціальними правилами або умовами договору не передбачено інший строк оплати.

У випадку, коли покупець відмовився як прийняти товар, так і оплатити його, спеціальними приписами частини четвертої статті 692 ЦК України передбачено, що продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.

Реалізація зазначених у частині четвертій статті 692 ЦК України способів захисту прав продавця залежить від стану виконання договору в конкретних правовідносинах та здійснюється на вибір продавця.

Так, у разі якщо покупець, діючи недобросовісно, не виконує або ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що в свою чергу унеможливлює виконання постачальником власних зобов`язань з поставки товару та позбавляє (порушує) його права на отримання обумовлених у Договорі коштів як оплати вартості такого товару, за умови вжиття постачальником усіх залежних від нього заходів для виконання Договору, постачальник може на свій вибір обрати спосіб захисту своїх порушених прав.

Передбачені частиною четвертою статті 692 ЦК України правові наслідки є проявом охоронної складової цієї норми, спрямованої саме на захист порушених прав продавця у спірних правовідносинах, що відповідають правовим наслідкам порушення зобов`язання, передбаченим статтею 611 ЦК України, відповідно до змісту якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, відшкодування збитків.

Об`єднана палата висновує, що, зважаючи на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав:

- відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань);

- вимога про стягнення вартості товару;

- вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших).

Тож, у даному випадку, враховуючи що покупець, який отримав товар ще у 2025 році, не виконав свої зобов`язання в частині оформлення ярлика на придатний товар та повідомлення позивача про дату його складання та/або повідомлення позивача про невідповідність поставленого товару умовам договору, чим порушує право позивача на отримання коштів за поставлений ним майже рік назад товар, який перебуває у відповідача, відтак позивач правомірно реалізував свої право на примусове стягнення з відповідача коштів за поставлений ним товар.

При цьому, враховуючи що приписи статті 692 ЦК України встановлюють правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним, суд погоджується з визначеним позивачем строком оплати, а саме відрахування 180-денного строку на оплату поставленого товару з дати отримання відповідачем товару за видатковими накладними № 128 від 24.09.2025 на суму 287 820, 00 грн та № 127 від 23.09.2025 на суму 527 670, 00 грн.

Тож, як вказує відповідач, товар за вказаними видатковими накладними був отриманий ним 25.09.2025, що також вбачається з позовної заяви АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» у справі 924/600/26, з якою відповідач звертався до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з позивача штрафних санкцій та зобов`язання поставити решту товару на суму 623 610,00 грн. за договором №53-124-01-25-26412 від 15.07.2025.

Відтак, строк оплати за видатковими накладними № 128 від 24.09.2025 та № 127 від 23.09.2025 у загальному розмірі 815 490, 00 грн відраховується від дати 25.09.2025 та вважається таким, що настав 24.03.2026.

Разом з тим, відповідач також зазначає, що позивачем не зареєстровано податкові накладні за видатковими накладними від 23.09.2025 №127 та від 24.09.2025 №128.

Відповідач зазначає, що заблоковані податкові накладні, до моменту їхньої реєстрації у порядку, визначеному законом, не дають для філії «ВП ХАЕС» можливості включити суму ПДВ у розмірі 135 915,00 грн на товар, вартістю 815 490,00 грн з ПДВ до свого податкового кредиту

Так, відповідно до п. 6.3.14 договору, постачальник зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України.

Як зазначає позивач, 23.09.2026 року на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, ним було складено та подано на реєстрацію податкову накладну №23 від 23.09.2026 року, на загальну суму 527 670,00 грн., в тому числі ПДВ 87 945,00 грн., реєстраційний номер 9314180008. Проте, реєстрація зупинена.

Крім того, 24.09.2026 року на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було складено та подано на реєстрацію податкову накладну №24 від 24.09.2026 року, на загальну суму 287 820,00 грн., в тому числі ПДВ 47 970,00 грн., реєстраційний номер 9311955584. Зареєстровано в ЄДРПН 13.10.2025 року.

У п. 6.2.4. договору сторони погодили, що у разі, якщо Постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у Покупця права на нарахування сум ПДВ, що відноситься до податкового кредиту, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору, передбачену в п. 4.1., на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізм, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи що реєстрація податкової накладної №23 від 23.09.2026 року, на загальну суму 527 670,00 грн., в т. ч. ПДВ 87 945,00 грн. зупинена, відтак відповідач в силу приписів закону та умов договору має право на зменшення суми оплати на відповідну суму ПДВ, а саме на суму 87 945,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 727 545, 00 грн, за вирахування суми ПДВ у розмірі 87 945, 00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 859, 02 грн - інфляційних втрат за період з 28.03.2026 по 19.06.2026.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 16 080, 84 грн які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 28.03.2026 по 19.06.2026 нараховані на суму заборгованості у розмірі 727 545, 00 грн, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» та Адвокатським бюро «Мінченко та партнери» укладено договір № 10-09/3-25 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Склад, обсяг та вартість надання правової допомоги визначаються на підставі замовлення, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

У п. 5.1. договору сторони погодили, що адвокат самостійно визначає розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і завантаженість адвоката та інші обставини.

Так, 17.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» та Адвокатським бюро «Мінченко та партнери» складено та підписано замовлення № 17-06/1-26, що є додатком № 17-06/1/26 до договору № 10-09/3-25 від 10.09.2025, в якому сторони погодили, що правовою (правничою) допомогою є судовий захист інтересів Клієнта, у справі за позовом ТОВ «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661) про стягнення заборгованості за видатковою накладною № 127 від 23.09.2025 року на загальну суму 527 670,00 грн.; за видатковою накладною № 128 від 24.09.2025 року на загальну суму 287 820,00 грн., в рамках договору поставки № 53-124-01-25-26412 від 15.07.2025 року.

Сторони погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з врахуванням вимог ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, в судах усіх інстанції, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) виконання складає: 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.), які включають у себе, але не обмежуються: вивчення та аналіз документів наданих Клієнтом; надання юридичної консультації; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; підготовка відповіді на відзив, відповіді на апеляційну та касаційну скаргу - за потреби; підготовка та складання усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень, та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів Клієнта, в судах усіх інстанції; участь у судових засіданнях, в судах усіх інстанції; супровід виконання судового рішення (п. 2 замовлення).

Сторони погодили, що розрахунок за надані послуги здійснюється Клієнтом на користь Адвокатського Бюро протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту ухвалення судового рішення (п. 3 замовлення).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність № 10-09/3/25 від 10.09.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Мінченко Я.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.07.2019 року № 8045/10).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 650, 59 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДСПЕЦБЕЗПЕКА (вул. Промислова, буд. 2 Б, офіс 10, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код - 45887243) 727 545 (сімсот двадцять сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп. заборгованості, 16 080 (шістнадцять тисяч вісімдесят) грн 84 коп. - інфляційних втрат, 8 923 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 51 коп. судового збору та 35 650 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 59 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. О. Щербаков