Рішення № 140019155, 14.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2026Справа № 910/4958/26

За позовомКиївської міської радидо1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ-93"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТРЕЙТ"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ К"; 4) Фізичної особи-підприємця НГУЄН НЬЯТ ТІЄН;простягнення 5.975.140,01 грн Суддя Сергій Балац Секретар судового засідання Молодід Д.С. Представники сторін:

від позивача: Лейтар А.Г.;

від відповідачів 1-3: не з`явилися.

від відповідача-4: Максименко К.М.

С У Т Ь С П О Р У :

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4958/26 за позовом Київської міської ради (далі також позивач, КМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ-93" (далі також відповідач-1, ТОВ "КРИМ-93"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТРЕЙТ" (далі також відповідач-2, ТОВ "ІСТРЕЙТ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ К" (далі також відповідач-3, ТОВ "МРІЯ К") та Фізичної особи-підприємця НГУЄН НЬЯТ ТІЄН (далі також - відповідч-4, ФОП НГУЄН Н.Т.) про стягнення 7.167.157,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами в період з 21.12.2021 по 15.04.2026 здійснено безоплатне користування земельною ділянкою площею 0,5683 га, кадастровий номер: 8000000000:78:092:0049 на вул. Маршала Малиновського, 5 в Оболонському районі м. Києва, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідачів 7.167.157,99 грн в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України у вигляді безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, а саме:

- 2.388.807,25 грн з товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМ-93";

- 1.378.730,81 грн з товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТРЕЙТ";

- 191.929,35 грн з товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ К";

- 3.207.690,58 грн з фізичної особи-підприємця НГУЄН НЬЯТ ТІЄН.

Суд призначив підготовче засідання на 01.06.2026, до початку якого від сторін надійшли наступні клопотання та заяви по суті справи:

- від 20.05.2026 відзив відповідача-3 в якому поставлені питання в порядку ст. 90 ГПК України;

- від 21.05.2026 від відповідача-4: клопотання про призначення судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи; відзив в якому поставлені питання в порядку ст. 90 ГПК України, клопотання про витребування доказів, клопотання про закриття провадження в частині, оскільки спір між КМР та Нгуєном Тієном за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин не підлягає вирішенню в господарських судах;

- від 27.05.2026 від відповідача-4: про приєднання до матеріалів справи листа Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.05.2026 за вих. № 064-10650;

- від 27.05.2026 від позивача: відповідь на відзив, заперечення проти закриття провадження та проти призначення експертизи; заява про зменшення розміру позовних вимог згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача-1 безпідставно збережені кошти в розмірі 1 196 789,27 грн;

- від 28.05.2026 від відповідача-4: про приєднання до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 26.05.2026 за вих. № 29-10-0.332-5204/2-26;

- від 29.05.2026 від відповідача-1: відзиви на позов;

- від 01.06.2026 від відповідача-3: заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-4 про закриття провадження у справі в частині, поновив відповідачу-4 строк для подання доказів та прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Суд наголосив, що клопотання відповідача-4 про призначення експертизи та клопотання про витребування доказів будуть розглянуті в наступному підготовчому засіданні.

Суд на місці ухвалив: встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив відповідача-1 до 08.06.2026; встановити відповідачу-1 строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 18.06.2026; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 29.06.2026.

01.06.2026 до суду від відповідача-4 надійшли заперечення на відповідь на відзив в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Київська міська рада, у свою чергу, скористалася правом на подання відповіді на відзив відповідача-1 та подала заперечення на заперечення на відповідь на відзив відповідача-4.

Відповідач-1 подав заперечення в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 29.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-4 про витребування доказів та відхилив клопотання про призначення експертизи, оскільки обов`язок доведення обставин на підтвердження яких відповідач просить витребувати докази та призначити експертизу, покладено на позивача, а не на відповідача.

Суд на місці ухвалив: зобов`язати позивача надати відповіді на питання № 3-4 поставлені відповідачем-3, та на питання № 9 поставлене відповідачем-4 в порядку ст. 90 ГПК України. Суд на місці ухвалив: оголосити перерву в підготовчому засіданні до 20.07.2026.

10.07.2026 на виконання вимог суду позивачем надані письмові пояснення щодо питань, поставлених відповідачами-3,-4 в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України. 15.07.2026 вказані пояснення повторно надійшли до суду поштовим зв`язком.

Відповідач-4, 17.07.2026 заявив про зупинення провадження у справі № 910/4958/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/27395/26 за позовом Нгуєна Тієна до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи - Комунальне підприємство "Київський інститут земельних відносин", Київська міська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 з 22.12.2022.

Київська міська рада, у свою чергу, 20.07.2026 подала письмові заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 20.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-4 про зупинення провадження у справі, у зв`язку з відсутністю відкритого провадження у справі, до якої представник відповідача-4 просить зупинити.

Суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.08.2026.

21.07.2026 позивач звернувся до суду із клопотанням про долучення листа ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області від 03.07.2026 № 28-10-0.978/45-П/19-26.

Відповідач-3 подав клопотання від 31.07.2026 згідно з яким просив:

- зобов`язати позивача надати реквізити постанов Верховного Суду, на які він посилається як на підтвердження існування сталої судової практики щодо відсутності підстав для стягнення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування земельною ділянкою під тимчасовими спорудами (МАФами).

- зобов`язати позивача здійснити перерахунок розміру безпідставно збережених коштів щодо кожного відповідача з урахуванням фактичної площі земельної ділянки, зайнятої відповідними тимчасовими спорудами, та надати суду відповідний розрахунок.

У судовому засіданні 03.08.2026 суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідачів-1,-4, оголосив перерву до 02.09.2026 перед стадією дослідження доказів.

26.08.2026 до суду від відповідача-4 надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/4958/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/27395/26 за позовом Нгуєна Тієна до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи - Комунальне підприємство "Київський інститут земельних відносин", Київська міська рада, про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 з 22.12.2022.

У судовому засіданні 02.09.2026, суд, керуючись частиною 3 статті 195 Господарський процесуального кодексу України відхилив клопотання про зупинення провадження у справі та перейшов до дослідження доказів й встановлення обставин справи.

Суд на місці ухвалив: оголосити перерву в судовому засіданні до 14.09.2026 перед стадією судових дебатів.

У судовому засіданні 14.09.2026 проведено судові дебати, після чого суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, власником земельної ділянки площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5 в Оболонському районі м. Києва (далі також - Земельна ділянка) є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно з даними Міського земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 площею 0,5683 га сформована з кодом цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» в рамках Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 10.09.2018 № 229/6280.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.12.2021 № НВ-2310145442021 державна реєстрація земельної ділянки площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5 в Оболонському районі м. Києва, вид цільового призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, проведена 21.12.2021 Відділом у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17.10.2019.

Отже, Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 21.12.2021.

Як стверджує позивач, Земельна ділянка забудована, зокрема:

- згідно з інформаційною довідкою від 14.04.2026 № 472633244 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення загальною площею 1692,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 39152880000), що перебуває у приватній власності ТОВ «КРИМ-93» (попереднє найменування ПрАТ «КРИМ-93»), право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.04.2013, номер відомостей про речове право: 625856.

- згідно з інформаційною довідкою від 14.04.2026 № 472631731 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розміщуються група нежитлових приміщень № 9,2б (в літ. А) (магазин продовольчих та непродовольчих товарів) загальною площею 1026,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1789410880000), що перебувають у приватній власності ТОВ «ІСТРЕЙТ», право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2019, номер відомостей про речове право: 30760020.

- згідно з інформаційною довідкою від 14.04.2026 № 472633076 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована нежилими приміщеннями №1-№6, №І (групи приміщень № 16а) загальною площею 85,6 кв.м., що перебувають у приватній власності ТОВ «МРІЯ К» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1691323780000, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.03.2021, номер відомостей про речове право: 41198163.

- згідно з інформаційною довідкою від 14.04.2026 № 472633576 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення загальною площею 1429,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2879203180000), що перебуває у приватній власності Нгуєн Тієн, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.02.2024, номер відомостей про речове право: 53695629. Вказане майно зареєстровано на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна та технічного паспорта від 04.02.2024.

Позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги наголошував, що за результатом обстеження Земельної ділянки встановлено розташування на ній нежитлової будівлі, яка використовується для розміщення та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування, аптек та фітнес-клубу. За результатом обстеження складений Акт від 09.04.2026 № ДК/64-АО/2026.

Втім, відповідно до тверджень КМР, інформація щодо прийнятих Київською міською радою рішень про надання у власність чи користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 у Департаменті відсутня, а відповідачі з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не сплачують орендну плату за користування Земельною ділянкою, на якій розташовано зазначений об`єкт нерухомого майна.

Відповідачі проти заявленого позову заперечували у повному обсязі, посилаючись, здебільшого, на наступне:

- з моменту набуття права власності на нерухоме майно фактичне використання відповідачами Земельної ділянки обмежувалось лише частиною земельної ділянки, необхідною для обслуговування належних їм нежитлових приміщень;

- власники малих архітектурних форм також повинні сплачувати плату за землю, а відтак наведена позивачем у позовній заяві відсоткова пропорція часток використання земельної ділянки в залежності від площі об`єктів нерухомості, які знаходяться на ній є невірною, оскільки не охоплює площі та фактичне користування земельною ділянкою іншими особами, зокрема власниками тимчасових споруд та поштомату, наявність яких зафіксована самим позивачем в Акті обстеження земельної ділянки від 09.04.2026 № ДК/64-АО/2026 та про існування яких позивач мав бути обізнаний на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року;

- розрахунок позивача побудований виключно на формальному співвідношенні площ нерухомого майна без встановлення фактичного порядку користування Земельною ділянкою;

- позивачем безпідставно визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 2025 роки шляхом арифметичного коригування показників із застосуванням коефіцієнтів індексації у «зворотному порядку», а саме шляхом поділу нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної станом на 2026 рік, на коефіцієнти індексації за попередні роки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на Земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за відповідачами у спірний період (з 21.12.2021 по 15.04.2026).

У період з 21.12.2021 по 15.04.2026 право користування відповідачів земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5 в Оболонському районі м. Києва не було оформлено.

Відсутність належним чином оформлених орендних правовідносин, не нівелює обов`язку відповідача оплачувати вартість користування земельною ділянкою, якою він безпосередньо користується, як власник нерухомого майна, розміщеного на ділянці.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельної ділянки без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з приписами вказаної статті Земельного кодексу України, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові (Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18).

Таким чином, ураховуючи те, що земельна ділянка площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5 в Оболонському районі м. Києва як об`єкт цивільних прав сформована та зареєстрована 21.12.2021 в Державному земельному кадастрі, тоді відповідачі, як власники нерухомого майна стали фактичними користувачами сформованої земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти.

Водночас, як свідчать обставини справи, в Акті обстеження земельної ділянки від 09.04.2026 № ДК/64-АО/2026 встановлено, що станом на 07.04.2026 згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно по вул. Героїв полку «Азов» (колишня Малиновського Маршала), 5 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна:

- група нежитлових приміщень № 9, 2б (в літ. А) (магазин продовольчих та непродовольчих товарів) загальною площею 1026,8 кв.м. за ТОВ «ІСТРЕЙТ» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1789410880000, дата реєстрації права 15.03.2019);

- нежилі приміщеннями №1-№6, №І (групи приміщень № 16а) загальною площею 85,6 кв.м. за ТОВ «МРІЯ К» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1691323780000, дата реєстрації права - 26.03.2021);

- нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 1692,1 кв.м. за Приватним акціонерним товариством «КРИМ-93» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 39152880000, дата реєстрації права - 11.04.2013);

- група нежитлових приміщень 2,4а,4,5,11 загальною площею 1429,2 кв.м. за фізичною особою - Нгуєн Тієн (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2879203180000, дата реєстрації права - 09.02.2024).

За результатами обстеження також встановлено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля, яка використовується для розміщення та експлуатації закладів торгівлі та громадського харчування, аптек та фітнес-клубу. Також в межах земельної ділянки розміщено генератор, поштомат Нової пошти, мала архітектурна форма «Gaga» та мала архітектурна форма павільйон «Київхліб», яка не експлуатується.

Враховуючи наведені вище обставини, у даній справі має місце користування Земельною ділянкою комунальної власності окремими суб`єктами господарювання, у власності яких перебувають окремі об`єкти нерухомого майна з різною площею.

Варто здійснювати розрахунки суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою пропорційно площі нерухомого майна, що знаходиться у власності відповідачів (а також інших фактичних користувачі), від загальної площі нерухомого майна, що знаходиться на Земельній ділянці.

Крім того, відповідачем-4 до відзиву було додано інформаційну довідку за № 476291366 від 08.05.2026, з якої вбачається, що Приватне підприємство "ЧАЙКА ПЛЮС", код ЄДРПОУ: 34442355 є власником нерухомого майна за адресою: м. Київ, вулиця Малиновського Маршала, будинок 5, а саме - адміністративний будинок літ. "Б" загальною площею (кв.м): 484.5, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 831263180000, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.06.2016, номер відомостей про речове право: 12971274).

Втім, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.12.2021 № НВ-2310145442021 (наданий разом з позовом), який містить кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, де зазначені описи меж земельної ділянки: Від В до Г Приватне підприємство «ЧАЙКА ПЛЮС» (кадастровий номер 8000000000:78:092:0099).

Згідно з інформаційною довідкою від 05.06.2026 з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,0552 з кадастровим номером 8000000000:78:092:0099 за адресою: вул. Маршала Малиновського, 5 (літ. «Б»), перебуває в оренді ПП «ЧАЙКА ПЛЮС».

Отже, нерухоме майно ПП «ЧАЙКА ПЛЮС» розташовано на сусідній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:092:0099, а доводи відповідача-4 про неврахування КМР знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 нерухомого майна, що перебуває у власності ПП «ЧАЙКА ПЛЮС» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При вирішенні спорів про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою визначальне значення має саме площа земельної ділянки, яка фактично використовується відповідачем (відповідачами). Тому наявність на земельній ділянці інших об`єктів, зокрема тимчасових споруд, та відсутність доказів щодо площі, яку вони займають, виключає можливість визначення площі фактичного користування відповідачами і, відповідно, правильного розрахунку суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року, правовим документом для встановлення комерційних об`єктів (кіосків, павільйонів) є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який видається Департаментом містобудування та архітектури виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, позивач мав бути обізнаний, що власники малих архітектурних форм також користуються земельною ділянкою площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5.

Саме на Київську міську раду покладається обов`язок доведення правильності визначення часток користування Земельною ділянкою з урахуванням усіх фактичних землекористувачів.

Більше того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про Земельну ділянку від 21.12.2021 № НВ-2310145442021, земельна ділянка площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 (місце розташування: м. Київ, вул. Героїв полку "Азов" (колишня назва вул. Маршала Малиновського]), буд. 5) має затверджені, безстрокові обмеження у використанні, а саме:

- Охоронна зона навколо інженерних комунікацій площа частини ділянки 0,0744 га (безстроково);

- Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта електрозв`язку площа частини ділянки 0,0119 га (безстроково);

- Зона особливого режиму забудови поширюється на всю площу ділянки 0,5683 га (безстроково).

Позивач здійснив розрахунок позовних вимог виключно математичним (арифметичним) шляхом на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.01.2026 № НВ-9900461912026 та витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.04.2026№ НВ-9961977822026, повне врахувавши наявність обмежень у використанні Земельної ділянки, які були наявні під час формування Земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Водночас розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки повинен визначатись не розрахунково, а підтверджуватись доказами. В постанові КГС ВС від 06.11.2024 у справі № 915/767/21 (п. 88, 91) вказано, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

У той же час, до позовної заяви КМР додає копію витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.01.2026 № НВ-9900461912026 та копію витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.04.2026 № НВ-9961977822026 без урахування даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за попередні роки (з 2021 по 2024 роки).

Натомість, нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки у період з 21.12.2021 до 31.12.2024 позивачем визначена самостійно з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель.

Як свідчить інформація з листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 26.05.2026 за вих. №29-10-0.332-5204/2-26:

"Зазначаємо, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, в межах надання адміністративної послуги щодо надання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становила - 44509992.31 грн станом на 07.02.2024 року; нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить - 49849638,55 грн станом на 11.05.2026 року.

Згідно відомостей НКС ДЗК Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 за 2021-2023, 2025 роки не формувалися."

Отже, вказаним листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 26.05.2026 за вих. № 29-10-0.332-5204/2-26 підтверджено відсутність нормативної грошової оцінки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049 за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки. Більше того, інформація щодо нормативної грошової оцінки за 2024 та 2026 роки суперечить фактичним даним, викладеним Київською міською радою в позовній заяві.

Зокрема, згідно з доводами позивача, нормативно грошова оцінка за 2024 рік становить 44.508.605,85 грн (49.849.638,55/1,12), тоді як нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру становила 44.509.992,31 грн станом на 07.02.2024 року.

Фактично, позивачем визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 2025 роки шляхом арифметичного коригування показників із застосуванням коефіцієнтів індексації у «зворотному порядку», а саме шляхом поділу нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної станом на 2026 рік, на коефіцієнти індексації за попередні роки.

Такий спосіб розрахунку не передбачений чинним законодавством України та фактично є самостійним арифметичним моделюванням нормативної грошової оцінки Земельної ділянки позивачем.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Київською міською радою при поданні позову не враховано реального співвідношення часток користування земельною ділянкою площею 0,5683 га з кадастровим номером 8000000000:78:092:0049, місце розташування вул. Малиновського Маршала, 5 в Оболонському районі м. Києва між усіма власниками нерухомого майна, розташованого на ній та не доведено обґрунтованості наданого розрахунку заявлених до стягнення сум безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати. Позовні вимоги Київської міської ради не підлягають задоволенню.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші доводи учасників справи не спростовують наведених висновків суду та не впливають на вирішення спору по суті.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

Cуддя Сергій Балац