Рішення № 140019061, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/2710/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Задорожної Л.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Публічного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 4523037,81 грн

за участі представників:

від позивача Андрієвська О.В.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення коштів у розмірі 4523037,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0204-09021 від 01.07.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг за період липень-вересень 2025 року, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1378097 грн та інфляційні втрати у розмірі 3144940,81 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що встановлення витрат відповідача на виконання спеціальних обов`язків в іншому розмірі, аніж це затверджено структурою тарифу, Законом 2019-VIII не передбачено; використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів; законодавством не передбачено покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов`язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тариф. Також відповідач вказав на наявність фінансового дисбалансу між зобов`язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості Послуг та обсягами витрат на послугу. Крім того, відповідач зазначив про відсутність його вини у порушенні грошового зобов`язання, а також заперечив проти здійсненних позивачем розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2019 між позивачем, як постачальником послуг та відповідачем, як замовником, був укладений Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0204-09021 (далі договір), за умовами якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі послуги) в обсягах та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за зеленим тарифом постачальником послуг (п. 2.1 договору).

Згідно з пп. 2 п. 3.1 договору постачальник послуг зобов`язаний затверджувати вартість послуг у регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку (глав 12 та 13 в редакції додаткової угоди № 4 від 28.01.2021).

У свою чергу, згідно з пп. 4 п. 3.3 договору, замовник зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником та затвердженої регулятором. Замовник зобов`язаний проводити оплату вартості послуг виключно у грошовій формі (пп. 6 вказаного пункту).

Вказаний договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2025 (п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 10).

Також сторонами до вказаного договору було укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до договору.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України Про ринок електричної енергії.

Виходячи з положень вказаного закону, а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі НКРЕКП, регулятор) № 429 від 14.06.2018, постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія».

У свою чергу ПрАТ «НЕК «Укренерго» є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частиною 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.

Отже згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі Порядок № 641), який поширюється на виробників електричної енергії за зеленим тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі ПУП), оператора системи передачі (далі ОСП) та адміністратора комерційного обліку (п. 1.2 глави 1 Порядку № 641).

Відповідно до п. 15.4 глави 15 вказаного Порядку (тут і далі в редакції, чинній на час спірних відносин) ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

З матеріалів справи, вбачається, що на виконання умов укладеного договору у період з липня 2025 року по вересень 2025 року сторонами були складені та підписані акти приймання - передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №7 від 31.07.2025, №8 від 31.08.2025, №9 від 30.09.2025.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Постановою НКРЕКП від 26.08.2025 року № 1355 позивачу затверджено вартість послуги в липні 2025 року в розмірі 71719367,48 грн (без ПДВ), строк оплати до 29.08.2025.

Постановою НКРЕКП від 23.09.2025 року № 1526 позивачу затверджено вартість послуги в серпні 2025 року в розмірі 97073021,86 грн (без ПДВ), строк оплати до 26.09.2025.

Постановою НКРЕКП від 28.10.2025 року № 1751 позивачу затверджено вартість послуги в вересні 2025 року в розмірі 85740178,49 грн (без ПДВ), строк оплати до 31.10.2025.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, оплату послуг за Договором, згідно вищевказаних актів приймання передачі, відповідачем проведено із порушенням строків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг за період з липня - вересень 2025 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач в свою чергу не надав суду власних контр-розрахунків інфляційних втрат та 3% річних.

Твердження відповідача про те, що встановлення витрат відповідача на виконання спеціальних обов`язків в іншому розмірі, аніж це затверджено структурою тарифу, Законом 2019-VIII не передбачено; використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів; законодавством не передбачено покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов`язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тариф, а також посилання відповідача на наявність фінансового дисбалансу між зобов`язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості Послуг та обсягами витрат на послугу, судом відхиляються, оскільки ні умови укладеного між сторонами договору, ні положення Порядку № 641 не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.

Відповідач зобов`язаний був своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості послуг, а фінансовий дисбаланс між зобов`язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості послуг та обсягами витрат на послугу не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення такого грошового зобов`язання.

Вказане також спростовує твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В, ідентифікаційний код: 42094646) 3% річних у розмірі 1378097 (один мільйон триста сімдесят вісім тисяч дев`яносто сім) грн та інфляційні втрати у розмірі 3144940 (три мільйони сто сорок чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн 81 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 54276 (п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн 45 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 23.09.2026

Суддя Я.В. Маринченко