Рішення № 140018871, 03.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/55/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Справа № 908/972/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 908/972/26

за позовом: Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача 1.: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04053915)

позивача 2: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37573094) в особі Лівобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69027, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37611422)

до відповідача: Рудакова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення штрафних санкцій

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Сполохова Я.А., (в залі суду) Запорізька обласна прокуратура, посвідчення № 04947 від 30.03.2026

від позивача1 : Мальченко А.Л. (в залі суду) - виписка з ЄДР, посвідчення №2169 від 06.01.206

від позивача 2: Боряков Т.В. (в залі суду) - дов. №01.01-24/2 від 30.12.2025, посвідчення №72 від 08.04.2026

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі Електронний суд 21.04.2026, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 1168/08-07/26 від 21.04.2026) заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Лівобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до Рудакова Дмитра Володимировича, в якій прокурор просить суд:

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 27.06.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 № 40/ЗУ, укладену між Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, вул. Степова, 17, м. Запоріжжя, 69027) та Фізичною особою-підприємцем Рудаковим Дмитром Володимировичем, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

- Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 № 40/ЗУ, укладену між Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, вул. Степова, 17, м. Запоріжжя, 69027) та Фізичною особою-підприємцем Рудаковим Дмитром Володимировичем ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

- Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37573094) в особі Лівобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69027, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37611422) штрафні санкції в сумі 52 534,55 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.04.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/972/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/972/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.05.2026 о 10 год. 00 хв.

У системі Електронний суд позивачем 2 08.05.2026 сформовані додаткові пояснення по суті заявлених вимог.

У системі Електронний суд відповідачем 12.05.2026 сформовано відзив на позовну заяву. Відзив містить заперечення проти задоволення позову та прохання про відмову в його задоволенні, з урахуванням викладених відповідачем доводів та аргументів.

У системі Електронний суд позивачем 2 13.05.2026 сформовано клопотання про долучення документів на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026.

У системі Електронний суд позивачем 1 15.05.2026 сформовано письмові пояснення щодо позову прокурора в інтересах держави із власною позицією. Позивач просить долучити до справи письмові пояснення з позицією щодо позову прокуратури (в інтересах держави) до ФОП Рудакова Д.В. про визнання недійсними додаткових угод №2 та №3 до договору №40/ЗУ та стягнення штрафу 52 534,55 грн. Врахувати їх при прийнятті рішення.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області у системі Електронний суд 21.05.2026 подано відповідь на відзив. Прокурор просить суд прийняти відповідь на відзив до розгляду та повністю задовольнити позовні вимоги.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області у системі Електронний суд 21.05.2026 подано письмові пояснення, які заявник просить врахувати під час розгляду справи.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області у системі Електронний суд 21.05.2026 подані письмові пояснення.

Також Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області у системі Електронний суд 21.05.2026 подано заяву про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026.

У системі Електронний суд відповідачем 25.05.2026 сформовано клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості підготовки зустрічної позовної заяви у зв`язку з виявленням обставин, для підтвердження або спростування яких потрібні додаткові документи.

У підготовчому засіданні 25.05.2026 брали участь прокурор Запорізької обласної прокуратури, представники позивачів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Прокурор та представники позивачів не заперечили щодо долучення зазначених вище документів до матеріалів справи.

Суд, заслухавши представників сторін, долучив до матеріалів справи подані документи.

У судовому засіданні прокурор висловила заперечення проти клопотання представника відповідача щодо відкладення підготовчого засідання. Обґрунтувала свою позицію тим, що відповідач мав достатньо часу для підготовки та подання зустрічної позовної заяви. Представники позивачів залишили вирішення цього клопотання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 24.06.2026 об 10 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 24.06.2026 приймав участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представники позивачів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило. Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна в матеріалах справи.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 24.06.2026 з`ясовано у прокурора та представників позивачів, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Прокурор та представники позивачів повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2026 о/об 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 15.07.2026 приймав участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представники позивачів.

У судовому засіданні прокурор у вступному слові підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представники позивача 1,2 у вступному слові заперечили проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 29.07.2026 о 14 год. 15 хв.

У судовому засіданні 29.07.2026 приймав участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представники позивачів.

Через систему «Електронний суд» 29.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши думку представників учасників справи, які заперечили проти його задоволення, суд ухвалив продовжувати розгляд справи по суті без участі належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача. Суд додатково взяв до уваги поведінку останнього, його неявку у жодне із призначених підготовчих та судових засідань. Аргументацію неможливості прибуття до суду через численні повітряні тривоги суд оцінив критично. Безумовно, життя та здоров`я кожної людини є найвищою соціальної цінністю, а їх збереження повинно превалювати над будь-якими іншими мотивами. Разом із цим, інші учасники процесу приймали участь у судовому засіданні в залі суду, а відповідач не був позбавлений можливості клопотати перед судом про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, а відповідачеві надано достатньо часу та забезпечено можливість участі в судових засідань. Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 03.08.2026 о 14год. 30 хв.

У судовому засіданні 03.08.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення за участю прокурора.

Стислий виклад позицій прокурора, позивача, відповідача.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді щодо визнання недійсних додаткових угод від 27.06.2025 № 1 та від 15.08.2025 № 3 до договору № 40/ЗУ про закупівлю товару від 18.04.2025, укладених між Лівобережним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Рудаков Дмитро Володимирович та стягнення штрафних санкцій в розмірі 52 534,55 грн.

Як фактичні підстави для звернення з позовом прокурор зазначає про порушення вимог п. 4 ч. 5 ст. 41, п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178, при укладенні додаткових угод від 27.06.2025 № 2 та від 15.08.2025 № 3 до Договору № 40/ЗУ, якими продовжено строк надання послуг. Враховуючи, що оскаржувані додаткові угоди до Договору № 40/ЗУ укладено з порушенням вимог чинного законодавства та вони підлягають визнанню недійсними, то з Відповідача підлягають стягненню штрафні санкції. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Правовими підставами позову прокурор зазначає, серед іншого, статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову. Вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У відзиві відповідач вказує що відповідачем та Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 27.06.2025 року було підписано Додаткову угоду №2 від 27.06.2025 року та Додаткову угоду №3 від 15.08.2025 року до Договору про закупівлю товару №40/ЗУ від 18.04.2025 року, що відповідає вимогам чинного законодавства України та, зокрема, статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач 1 вважає, що стягнення штрафних санкцій після повного виконання договору про закупівлю є безпідставним у зв`язку з тим, що зобов`язання припинені належним виконанням (ст. 599 ЦК України). Судова практика Верховного Суду вказує, що якщо роботи або послуги прийняті без зауважень, вимоги про пеню чи штраф за прострочення є необґрунтованими, оскільки основне зобов`язання виконане, а штраф є додатковим зобов`язанням.

Отже, виходячи з доведеності виконання договору про закупівлю товару у повному обсязі, наданні повної та належної оцінки правових підстав укладання додаткових угод, підтверджується відсутність достатніх правових підстав для застосування будь-яких штрафних санкцій, що засвідчує необґрунтованість їх нарахування та забезпечує дотримання принципів законності, пропорційності та правової визначеності у сфері публічних закупівель.

У своїх поясненнях позивач 1 також вказує на те, що укладення Додаткової угоди №2 від 27.06.2025 та Додаткової угоди №3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ не суперечить ані приписам пп.4 п.19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» ані приписам ч.5 ст.41 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» (зі змінами).

Просить суд прийняти письмові пояснення та врахувати їх при винесенні рішення.

Позивачем 2 через систему «Електронний суд» подані письмові пояснення по суті заявлених вимог, у яких останній вказує на те, що позовні вимоги, обґрунтовуються прокурором наступним: «… За змістом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства (ч.1 ст.650 ЦК України). [...] Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Разом з цим, за змістом п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», визначаються Кабінетом Міністрів України. [...] Відповідно до п.п.4 п.19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Аналогічні умови містяться в п.п.4. п.3.4. Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ. …».

На думку прокурора лише наведеної аргументації достатньо для того, щоб стверджувати, що «…при укладенні додаткових угод від 27.06.2025 №2 та від 15.08.2025 №3 до Договору №40/ЗУ, якими продовжено строк надання послуг (…) укладено з порушенням вимог чинного законодавства та вони підлягають визнанню недійсними, …».

За приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено: «… 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. …».

Позивач 2 вважає, що укладення Додаткової угоди №2 від 27.06.2025 та Додаткової угоди №3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ не суперечить ані приписампп.4 п.19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», ані приписам ч.5 ст.41 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» (зі змінами).

Уважає, що прокурор намагається визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 27.06.2025 та Додаткову угоду №3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ, незважаючи на визнання в цілому правочину законним.

Недійсність правочину (оформленого Договором про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ) прямо не встановлена законом, і жодна із сторін Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ (або інша заінтересована особа) не заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом (ст.ст.215-236 ЦК України).

Прокурор у позові не ставив питання про застосування двосторонньої реституції при визнанні недійсними Додаткової угоди №2 від 27.06.2025 так Додаткової угоди №3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ, обмежившись лише вимогою "стягнення з Рудакова Дмитра Володимировича на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Лівобережного відділу освіти штрафних санкцій в сумі 52534,55 грн". Відтак, прокурором обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту порушеного, на його думку, права Запорізької територіальної громади.

Також позивач 2 вважає, що прокурор намагається втрутитись у господарські правовідносини з ФОП Рудаковим Д.В., штучно створити делікт, за який потім застосувати до відповідача штрафну санкцію. Однак, поставка товару, передбаченого Договором про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ вже виконана ФОП Рудаковим Д.В., а відтак і підстави для застосування до підрядника штрафних санкцій не існує. Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради вважає, що питання про можливість продовження строків за Договором про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ приймалося керівництвом - Замовником за результатами поданих ФОП Рудаковим Д.В. листів та зазначених вище обставин. Вважає, що замовник не був обмежений в частині прийняття рішення про відхилення пропозиції ФОП Рудакова Д.В. щодо можливості продовження строків поставки товару за Договором про закупівлю товару від 18.04.2025 №40/ЗУ.

Відповідач заперечив проти позову. Вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відзиві відповідач вказує що відповідачем та Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 27.06.2025 року було підписано Додаткову угоду №2 від 27.06.2025 року та Додаткову угоду №3 від 15.08.2025 року до Договору про закупівлю товару №40/ЗУ від 18.04.2025 року, що відповідає вимогам чинного законодавства України та, зокрема, статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідач вказує, що необхідність подовження строків була зумовлена виключно зовнішніми обставинами (ускладнення логістичного маршруту, специфіка виробничого циклу товару, воєнний стан), погіршення безпекової ситуації, постійними ракетними обстрілами, як в цілому по країні, так і місті Запоріжжі, що не залежать від волі Сторін.

Зміна дати поставки не призводить до зміни істотних умов договору в розумінні підпункту 4 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійсненння публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня припинення або скасування», що продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, оскільки ціна залишається фіксованою, кількість (номенклатура) товару не зменшується і не збільшується. Бюджетні зобов`язання замовника залишаються в межах затвердженого кошторису.

Підписання Додаткових угод жодним чином не призвели до зміни істотних умов договору, а стосувалися виключно строку поставки товару, яка фактично відбулася.

Одночасно, Департамент освіти та науки Лівобережного відділу освіти листом від 03.12.2025 року №07.01-19/1264 Першому заступнику керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області зазначив, що укладання Додаткових угод не призвело до істотних змін Договору в частині змін цін, обсягів закупівлі та сум бюджетних асигнувань, що у свою чергу ніяким чином не порушило інтереси держави.

Кількість тривог в Запоріжжі з 18.04.2025 до 10.09.2025 становить 758 та 1062 годин, крім того більшість припадає на робочі дні та денний час. Додатково позивач сам надає відповідні докази наявності численних повітряних тривог, які можуть тривати майже добу безперервно. Тому такий факт є визнається самим позивачем у позовній заяві.

Відповідач вважає, що об`єктивною підставою для зміни строку виконання зобов`язань (строку поставки товару) шляхом його продовження послугували листи, направленні Лівобережному відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, які є документальним підтвердженням об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження строків поставки товарів за Договором про закупівлю товару №40/ЗУ від 18.04.2025 року.

З урахуванням вище викладеного Рудаков Дмитро Володимирович заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у його задоволенні, та врахувати доводи та аргументи відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, для всебічного та об`єктивного розгляду обставин та фактів, яке мають значення для розгляду судової справи при прийнятті законного та обґрунтованого судового рішення за наслідками її розгляду.

Запорізькою обласною прокуратурою 27.07.2026 через систему «Електронний суд» подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки актів законодавства, а також, якщо ці відносини регулюють імперативні норми (пункт 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору поставки є: предмет, ціна та строки поставки.

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 40/ЗУ Постачальник зобов`язався поставити товар у строк до 30 червня 2025 року. Підпунктом 6.3.1. пункту 6.2 Договору № 40/ЗУ передбачено обов`язок Постачальника своєчасно забезпечити поставку товару (-ів) у відповідні строки, встановлені цим Договором.

Внесення змін до строку поставки є внесенням змін в істотні умови договору, яке відповідно до імперативних норм законодавства, може відбуватися виключно за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин .

Сторонами укладено додаткові угоди № 2 та № 3 до договору № 40/ЗУ на підставі листів ФОП Рудакова Д.В. від 26.06.2025 № 26.07.159 та від 15.08.2025 № 1508/03, зі змісту яких вбачається, що необхідність продовження строку виконання зобов`язання спричинена затримкою постачання товару, пов`язаною з воєнним станом в Україні та погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, що спричинило односторонню зміну строків постачання товару контрагентами постачальниками відповідача.

Поняття об`єктивності обставин, хоч і є оціночною категорією, однак чітко обмежене нормами чинного законодавства.

Спроба виправдати прострочення поставки внутрішніми операційними проблемами є прямим порушенням принципів належного виконання зобов`язань (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Вказане цілком узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24, в якому Суд зазначив, що недодержання контрагентом відповідача своїх обов`язків за договором не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін до договору про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання зобов`язань та дії договору або свідчити про можливість звільнення від відповідальності за порушення таких строків.

Обґрунтовуючи правомірність укладення оспорюваних додаткових угод посиланням на судову практику Верховного Суду, позивач в поясненнях від 08.05.2026 керується нерелевантними судовими рішеннями.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України не є вичерпним. У постанові від 15.01.2026 у справі №916/1199/25 Верховний Суд виснував, що заявлення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди поєднаних з вимогою про стягнення штрафних санкцій є законним та ефективним способом захисту порушеного права.

Стягнення штрафних санкцій після закінчення строку дії договору можливе, якщо порушення відбулося під час його дії.

Вказане повністю узгоджується з нормами частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Натомість, предметом цього спору є виключно оспорювання додаткових угод, якими було протиправно змінено (продовжено) строк виконання зобов`язання з поставки товару за основним Договором. Оспорювані додаткові угоди за своєю правовою природою не передбачали та не могли передбачати будь-якого перерахування коштів чи передачі майна між сторонами.

Ураховуючи викладене, прокурор зазначає, що визнання їх недійсними є самостійним та ефективним способом захисту, який не потребує застосування реституції, оскільки повністю відновлює дію умов договору у первісній редакції.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

В електронній системі публічних закупівель оприлюднено інформацію про закупівлю Лівобережним відділом освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Симуляторів польоту для мультикоптерів типу «FPV» (1+11 шт), мультикоптери, окуляри, пульти для створення центру викладання навчального предмету «Захист України» з ідентифікатором UA-2025-03-28-012974-a. Згідно з інформацією Олександрівського управління Державної казначейської служби України Запорізької області № 02-06.3-06/123 від 23.01.2026 джерелом її фінансування є кошти місцевого бюджету.

Крім того, відповідно до п. 3.1. Договору № 40/ЗУ (в редакції Додаткової угоди №1 від 23.04.2025) визначено, що ціна Договору склала 871 200,00 грн без ПДВ, з яких:

- 92 052,00 грн. по КПКВК 0611291 «Співфінансування заходів, що реалізуються за рахунок залишку коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду, що мають цільове призначення, виділених відповідно до рішень Кабінету Міністрів України у попередніх бюджетних періодах (за спеціальним фондом державного бюджету)» (КЕКВ 2110), що оплачується з рахунків, які відкриті в ДКСУ;

- 214788,00 грн по КПКВК 0611292 «Реалізація заходів за рахунок залишку коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду, що мають цільове призначення, виділених відповідно до рішень Кабінету Міністрів України у попередніх бюджетних періодах (за спеціальним фондом державного бюджету)» (КЕКВ 2210), що оплачується з рахунків, які відкриті в ДКСУ;

- 169308,00 грн. по КПКВК 0611291 «Співфінансування заходів, що реалізуються за рахунок залишку коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду, що мають цільове призначення, виділених відповідно до рішень Кабінету Міністрів України у попередніх бюджетних періодах (за спеціальним фондом державного бюджету)» (КЕКВ 3110), що оплачується з рахунків, які відкриті в АБ «Укргазбанк»;

- 395052,00 грн по КПКВК 0611292 «Реалізація заходів за рахунок залишку коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду, що мають цільове призначення, виділених відповідно до рішень Кабінету Міністрів України у попередніх бюджетних періодах (за спеціальним фондом державного бюджету)» (КЕКВ 3110), що оплачується з рахунків, які відкриті в ДКСУ.

В оголошенні про проведення відкритих торгів з ідентифікатором UA-2025-03 28-012974-a зазначено строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 30.06.2025.

За результатами вказаної закупівлі між Лівобережним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, далі Замовник, Відділ, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Рудаковим Дмитром Володимировичем (ІПН НОМЕР_1 , далі Постачальник, ФОП Рудаков Д.В., Відповідач) укладено Договір № 40/ЗУ про закупівлю товару від 18.04.2025 (далі Договір № 40/ЗУ).

За змістом п. 1.1. Договору № 40/ЗУ Постачальник зобов`язався поставити товар за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 6а, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 5.1. Договору № 40/ЗУ Постачальник зобов`язався поставити товар у строк до 30 червня 2025 року.

Підпунктом 6.3.1. пункту 6.2 Договору № 40/ЗУ передбачено обов`язок Постачальника своєчасно забезпечити поставку товару (-ів) у відповідні строки, встановлені цим Договором.

Однак, сторонами укладено додаткову угоду від 27.06.2025 № 2 до Договору № 40/ЗУ, відповідно до умов якої (п. 1), сторони зазначили, що домовились внести зміни в Договір № 40/ЗУ, а саме: продовжити термін поставки товару до 15.08.2025 на підставі п. 11.2. п. 11.6 Договору та п.п. 4 п. 19 Особливостей.

Крім того, 15.08.2025 Замовником та Постачальником підписано Додаткову угоду № 3 до Договору № 40/ЗУ, якою продовжено термін поставки товару до 30.09.2025.

Підставами для укладення сторонами вказаних додаткових угод стали листи ФОП Рудаков Д.В. від 26.06.2025 № 26.07.159 та від 15.08.2025 №1508/03, за змістом цих угод, стала необхідність продовження строку виконання зобов`язань, спричинена затримкою з постачання товару, яка пов`язана з воєнним станом в Україні та погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, що спричинило суб`єктами господарювання постачальниками в односторонньому порядку прийняти рішення про зміну строків постачання товарів по укладеним з Відповідачем Договорам постачання.

У пункті 11.6 Договору передбачено можливість змінити умови або припинити дію даного Договору за письмовою згодою Сторін.

Разом з цим, згідно з положеннями п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників (далі Особливості), передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, які кореспондуються з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо ці відносини регулюють імперативні норми.

Особливості прямо передбачають, що продовження та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг можливо виключно у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин .

Натомість, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів не можуть вважатися об`єктивними обставинами для продовження строку поставки товару.

Заявник вважає, що сторонами безпідставно, всупереч вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, було укладено додаткові угоди № № 2,3 до Договору № 40/ЗУ.

Таким чином, Постачальник допустив порушення строків виконання зобов`язань за Договором № 40/ЗУ, оскільки відповідно до накладної № 41 поставка товару відбулася 10.09.2025, а не до 30.06.2025, як було визначено сторонами в Договорі.

Відповідно до накладної № 41 поставка товару відбулася 10.09.2025, а не до 30.06.2025, як було визначено сторонами в Договорі.

На підставі зазначеної накладної Замовник сплатив на користь Постачальника 871 200,00 грн без ПДВ. Договором № 40/ЗУ встановлено відповідальність за порушення його умов.

Зокрема, відповідно до п. 7.1 Договору № 40/ЗУ у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 40/ЗУ у разі порушення узгоджених строків поставки товару постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від ціни Договору, зазначеної у п. 3.1. цього Договору.

На підставі викладених у позовній заяві обставин прокурор вважає, що додаткова угода від 27.06.2025 № 2 та додаткова угода від 15.08.2025 № 3 до Договору № 40/ЗУ підлягають визнанню судом недійсними, оскільки вони укладалися без належного обґрунтування.

Відповідно, наявні підстави для стягнення з постачальника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Прокурор зазначив, що при розрахунку штрафних санкцій враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, відповідно до якого при здійсненні розрахунку річних та пені, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та річних.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств і організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципі ефективності та результативності, відповідно до якого, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі поєднання місцевих і державних інтересів.

Разом з цим, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком (ч. 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави слід зазначити, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі яких необґрунтовано продовжується строк надання послуг та бюджет недоотримує кошти у вигляді штрафних санкцій, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно відомостей Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Лівобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422) є розпорядником коштів міського бюджету.

Згідно з інформацією Олександрівського управління Державної казначейської служби України Запорізької області № 02-06.3-06/123 від 23.01.2026 джерелом фінансування закупівлі з ідентифікатором UA-2025-03-28-012974-a є кошти місцевого бюджету.

З огляду на викладене, неналежне виконання зобов`язання щодо поставки товару у передбачений договором строк з боку ФОП Рудаков Д.В. призвело до порушення прав територіальної громади м. Запоріжжя щодо максимальної ефективності та результативності використання бюджетних коштів під час закупівлі симуляторів польоту для мультикоптерів типу «FPV» (1+11 шт), мультикоптери, окуляри, пульти для створення центру викладання навчального предмету «Захист України».

При цьому, порушення вимог законодавства, наведені вище в якості підстав позовної заяви, мають характер не лише формального недотримання умов договору, а призвели до фактичного недоотримання бюджетом коштів у вигляді штрафних санкцій за порушення умов договору, що також засвідчує порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Враховуючи викладене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання за договором про поставку товару з боку ФОП Рудаков Д.В., що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом, за позовом однієї із сторін або іншої заінтересованої особи.

Разом з цим, відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

За змістом ч. 1 ст. 327 ЦК України, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів належать на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Положенням про Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженим Рішенням міської ради від 28.05.2025 № 28 (далі Положення № 28), визначено, що Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (далі Департамент) є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за відповідним напрямом роботи, у здійсненні своїх повноважень підпорядкований державним органам управління освітою.

Засновником Департаменту є Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 04053915), якій згідно п. 1.1. Положення №28 підзвітний та підконтрольний вказаний Департамент.

Згідно з пп. 3.41. та 3.44.1. Положення № 28 Департамент виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до бюджетного законодавства та здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників нижчого рівня (одержувачів) коштів бюджету міста. Департамент здійснює контроль за дотриманням розпорядниками нижчого рівня (одержувачами) бюджетних коштів вимог діючого законодавства щодо проведення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (п. 3.44.3. Положення № 28).

Пунктом 4.5. Положення № 28 визначено, що Департамент в своїй структурі може мати відокремлені структурні підрозділи без права юридичної особи, які мають печатку зі своїм найменуванням та зображенням Державного Герба України, код ЄДРПОУ, штампами і відповідні бланки.

Згідно з п 1.1. Положення про Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (далі Відділ освіти) затвердженого Наказом департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 27.09.2023 № 254р (далі Положення № 254р) Відділ освіти є структурним підрозділом департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

Пунктом 2.14. Положення № 254р визначено, що одним із основних завдань Відділу освіти є проведення закупівлі товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих йому закладів освіти.

Відповідно до п. 3.63. п. 3.64. Положення № 254р Відділ освіти здійснює виконання функцій з проведення закупівель товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих йому закладів освіти та укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих йому закладів освіти відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктами 3.59. та 3.60. Положення передбачено, що Відділ освіти є розпорядником коштів нижчого рівня та здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених департаментом освіти і науки Запорізької міської ради бюджетних повноважень та оцінки ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Таким чином, Департамент освіти і науки Запорізької міської та Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради є суб`єктами владних повноважень, які уповноважені здійснювати відповідні функції у вказаних правовідносинах щодо виявлення та усунення описаних порушень інтересів держави.

Стала судова практика свідчить, що органи влади та місцевого самоврядування, будучи суб`єктами владних повноважень, не можуть діяти на шкоду тим, чиї інтереси вони зобов`язані захищати, а повинні діяти в межах закону, на підставі Конституції та у спосіб, що передбачений законом, захищаючи права та інтереси громадян та територіальних громад. Йдеться не про дискреційне управлінське рішення, а про відмову від реалізації обов`язкового механізму відповідальності, прямо погодженого сторонами та спрямованого на захист бюджетних інтересів.

Крім того, бюджет Запоріжжя на 2025 рік є дефіцитним. Цей кошторис затверджено з доходами близько 9,18 млрд грн та видатками понад 10 млрд грн, маючи дефіцит понад 1,74 млрд грн, переважно у спеціальному фонді, з найбільшими витратами на освіту (близько 3,7 млрд грн), ЖКГ (2,3 млрд грн), оборону (300 млн грн), охорону здоров`я (411 млн грн) та інфраструктуру (транспорт, соціальний захист), а також резерв 826,8 млн грн (https://zp.gov.ua/documents/185821-pro-biudzet zaporizkoyi-miskoyi-teritorialnoyi-gromadi-na-2025-rik ).

Представництво прокурором інтересів держави в суді в спірних правовідносинах має винятковий та субсидіарний характер. Наведені факти порушень законодавства у сфері публічних закупівель в умовах правового режиму воєнного стану безальтернативно вимагають від прокурора захисту конституційно значущих інтересів держави, оскільки компетентний орган взагалі не забезпечив такого захисту.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Такої позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави у суді дотримується Верховний Суд, який висловив її низці постанов у справа за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Окружна прокуратура листами від 04.11.2025 № 57-101-7071ВИХ-25 та №57 101-7072ВИХ-25, від 13.01.2026 № 57-101-237ВИХ-26 та №57-101-236ВИХ-26, від 13.03.2026 № 57-101-2011ВИХ-26 поінформувала Запорізьку міську раду, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради та Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ними інтересів держави.

Водночас Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради листом від 03.12.2025 № 07.01-19/1264 та Департамент освіти і науки Запорізької міської ради листами від 02.04.2026 №01.01-21/1075 та №01.01-21/1076 повідомили про відсутність, з їх точки зору, підстав для звернення до суду за захистом порушених інтересів держави.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, за наявності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Разом з цим, за змістом ст.ст. 204, 215 ЦК України, тільки суд наділений повноваженнями визнавати оспорювані правочини недійсними.

Незважаючи на повідомлення прокурора, станом на день звернення до суду з цим позовом, згідно відомостей веб-порталу Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, Запорізька міська рада, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради та Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради протягом розумного строку не звертались до суду з позовами про визнання недійсними Додаткових угод від 27.06.2025 № 2 та від 15.08.2025 № 3 до Договору № 40/ЗУ та стягнення штрафних санкцій в розмірі 52 534,55 грн.

Отже, вказані суб`єкти владних повноважень, попри обізнаність про наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не вжили жодних заходів реагування з метою захисту державних інтересів, як наслідок, інтереси держави фактично залишились без захисту, що створює ризик толерування порушень у сфері публічних закупівель.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій у спірних правовідносинах стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту інтересів держави.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність виключного випадку, у тому числі з огляду на позицію вищевказаного уповноваженого суб`єкта, який вимагає втручання прокурора в межах його конституційних повноважень.

Таке представництво в умовах правового режиму воєнного стану є обґрунтованим, пропорційним та необхідним засобом відновлення порушення публічного інтересу, запобігання подальшому неправомірному використанню бюджетних коштів та забезпечення верховенства права у сфері публічних закупівель.

З урахуванням вимог ст. 222 КПК України, процесуальним прокурором, з метою підтвердження та обґрунтування позовних вимог Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя, поза межами кримінального провадження № 420250820300000068 від 20.08.2025, 12.12.2025 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № 420250820300000068, у частині використання матеріалів кримінального провадження, необхідних для доведення позовних вимог.

Про подачу позовної заяви Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Запорізьку міську раду, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, листом від 20.04.2026 № 57-101-2999ВИХ-26.

У свою чергу прокурор виконав вимоги ч. 4 ст. 54 ГПК України та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтувавши у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також надав органу, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, чого останній не здійснив.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Згідно з положеннями ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки і регулюється нормами ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Виходячи з викладеного, строк поставки товару є істотною умовою Договору.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 652 ЦК України).

Укладений між Лівобережним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та ФОП Рудаковим Д.В. Договір № 40/ЗУ за своєю правовою природою є договором про закупівлю товару, який укладено за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22, правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України «Про публічні закупівлі», норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Аналогічні висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/2327.08.2025 та у справі № 916/2984/24. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визначена сторонами в договорі така умова, як строк поставки товару, є істотною умовою договору про закупівлю.

Відповідно до п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами внесеними Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 №40/2026) в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, та який безперервно діє до теперішнього часу.

Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі по тексту Особливості).

Відповідно до абз. 1 п. 3 Особливостей (у редакції на час укладення Договору № 40/ЗУ), замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються з дотриманням, зокрема, принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності. За змістом п.п. 4 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, випадку продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин , що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

На п. 19 Особливостей також міститься посилання в п. 3.3. Договору № 40/ЗУ.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23 виснував, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань є правомірною виключно за таких умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника. У постановах від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 та від 30.04.2024 у справі № 927/782/23 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23 зазначив: «відповідачі повинні були об`єктивно оцінити можливості виконання взятого зобов`язання у погоджені у договорі строки, ризики та можливі негативні наслідки для себе. Відповідно суд апеляційної інстанції правильно визнав помилковими висновки місцевого господарського суду в частині наявності обставин непереборної сили (війна, обстріли території), оскільки вказані обставини існували і на момент укладення основного договору». У вказаній справі Верховний Суд погодився з доводами прокурора та висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачами не надано будь-якого документального підтвердження виникнення після укладення договору про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку його дії та виконання взятих на себе сторонами зобов`язань.

У постанові від 10.10.2024 у справі № 910/332/24 Верховний Суд виснував, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з приписами ст.ст. 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24).

Підписуючи Договір № 40/ЗУ, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, Відповідач мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк. Суб`єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір № 40/ЗУ з вказаним строком виконання, Відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

З урахуванням викладеного, укладаючи договір у квітні 2025 року, ФОП Рудаков Д.В. погодив строки виконання Договору № 40/ЗУ та строк його дії. Вказаний договір було підписано ним без зауважень та заперечень.

Приймаючи участь у вказаній закупівлі, Постачальник був обізнаний про строк поставки, який зазначений в проєкті договору тендерної документації.

Підписуючи договір з визначеними строками, Відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

При цьому об`єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах, запропонованих Замовником, ФОП Рудаков Д.В., зокрема, мав можливість відмовитися від укладання договору з урахуванням настання можливих негативних наслідків.

Суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 916/410/23).

Натомість Відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.

Зі змісту листів ФОП Рудакова Д.В. від 26.06.2025 № 26.07.159 та від 15.08.2025 №1508/03, на підставі яких сторонами внесено зміни до Договору № 40/ЗУ, вбачається, що необхідність продовжити строк виконання зобов`язань спричинена затримкою з постачання товару, яка пов`язана з воєнним станом в Україні та погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, що спричинило суб`єктами господарювання постачальниками в односторонньому порядку прийняти рішення про зміну строків постачання товарі по укладеним з Відповідачем Договорам постачання.

Натомість, вказані листи ФОП Рудакова Д.В. не є документальним підтвердженням об`єктивних обставин, що могли спричинити продовження строку надання послуг в розумінні п.п. 4 п. 19 Особливостей.

Договором № 40/ЗУ встановлено відповідальність за порушення його умов.

Зокрема, відповідно до п. 7.1 Договору № 40/ЗУ у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 40/ЗУ у разі порушення узгоджених строків поставки товару постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від ціни Договору, зазначеної у п. 3.1. цього Договору.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, затримка з постачання товару контрагентами ФОП Рудакова Д.В. у зв`язку з воєнним станом в Україні та погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі та відсутність товару на ринку не може вважатися випадком та звільняти від відповідальності. Крім того, вказані обставини не відносяться також до обставин непереборної сили враховуючи наступне.

За змістом п. 8.2. Договору № 40/ЗУ, сторона, що не могла виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна була не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

При цьому, згідно з п. 8.3. Договору № 40/ЗУ, сторонами узгоджено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії мають бути документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Строк дії обставин непереборної сили є істотною інформацією для виконання умов Договору № 40/ЗУ, адже згідно з п. 8.4. вказаного договору, строк дії обставин непереборної сили більше ніж 10 днів надавав право кожній зі сторін договору розірвати цей договір.

Натомість, зі змісту листів ФОП Рудакова Д.В. неможливо встановити момент виникнення та строк дії обставин, вказаних в ньому.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

У силу ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Окружною прокуратурою перевірялась обставина звернення ФОП Рудаков Д.В. до Запорізької торгово-промислової палати та Торгово-промислової палати України за засвідченням обставин непереборної сили в порядку ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та відповідно до п. 8.3. Договору № 40/ЗУ .

Відповідно до листа Запорізької торгово-промислової палати від 15.01.2026 № 03.2/31, отриманого на запит прокурора від 12.01.2026 № 57-101-209ВИХ-26 та листа Торгово-промислової палати України від 16.01.2026 № 64/05-7.2, отриманого на запит прокурор від 12.01.2026 № 57-101-210ВИХ-26 встановлено, що ФОП Рудаков Д.В. (ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізької торгово-промислової палати та Торгово-промислової палати України за засвідченням обставин непереборної сили не звертався.

Таким чином, листи від 26.06.2025 № 26.07.159 та від 15.08.2025 № 1508/03, складені самим Постачальником, в розумінні п. 8.3. Договору не є документами, які було видано відповідним і компетентним органом, що можуть бути доказами виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії.

При цьому обставини непереборної сили (форс-мажор) не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, тому стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Такі висновки щодо застосування положень ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 та від 07.06.2023 у справі № 912/750/22.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 по справі № 916/3577/21 вказав, що підставою для зміни істотних умов договору, можуть бути лише обставини, щовиникли після його підписання та впливають на виконання зобов`язання сторін за договором (п. 8.28), схожий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.10.2018 у справі № 910/23585/17.

Погіршення безпекової ситуації, постійні ракетні обстріли, як в цілому по країні, так і в місті Запоріжжі зокрема, на які ФОП Рудаков Д.В. посилається у своїх листах від 26.06.2025 № 26.07.159 та від 15.08.2025 № 1508/03 як на підставу для продовження строку поставки товару, мають систематичний характер і розпочалися задовго до укладення Договору № 40/ЗУ.

На момент укладення договору ці обставини були відомі Відповідачу, а отже, не можуть вважатися новими чи непередбачуваними.

Те, що безпекова ситуація в м. Запоріжжі (за місцем виконання договору та місцем реєстрації постачальника) після подання учасником тендерної пропозиції для участі в закупівлі (28.03.2025) до дати укладення Додаткової угоди № 2 до Договору № 40/ЗУ (27.06.2025) істотно не погіршувалась підтверджується інформацією Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 25.03.2026 № 0725/03-01), зокрема:

- протягом періоду часу з дати подання учасником тендерної пропозиції для участі в закупівлі (28.03.2025) до дати укладення Додаткової угоди № 2 до Договору № 40/ЗУ (27.06.2025) день з найбільшою кількістю тривог (8 тривог 09.04.2025) був ще до укладення Договору № 40/ЗУ, а не протягом строку його виконання;

- на відміну від інших періодів, протягом періоду часу з дати укладення Договору № 40/ЗУ по дату укладення Додаткової угоди № 2 (27.06.2025), коли підрядник мав виконати зобов`язання, були дні, коли тривоги взагалі не оголошувались (20.04.2025 та 10.05.2025);

- середня тривалість тривог з дати укладення Договору № 40/ЗУ по дату укладення Додаткової угоди № 2 (27.06.2025) 4 год 58 хв 08 сек, є меншою, порівняно з періодом з дати подання учасником тендерної пропозиції для участі в закупівлі (28.03.2025) до дати укладення Договору № 40/ЗУ 5 год 00 хв 14 сек.

Крім того, зазначені в листі відповідача обставини щодо погіршення безпекової ситуації, постійних ракетних обстрілів, як в цілому по країні, так і в місті Запоріжжі, що зумовили продовження терміну надання послуг мали бути враховані ФОП Рудаков Д.В. під час укладення Договору від 18.04.2025 № 40/ЗУ.

Договір № 40/ЗУ укладено через 3 роки 1 місяць 25 днів з дати введення воєнного стану в України, погіршення безпекової ситуації, постійні ракетні обстріли, як в цілому по країні, так і в місті Запоріжжі зокрема, не є об`єктивною обставиною, що може спричинити продовження строку виконання зобов`язань, натомість вона охоплюється комерційним ризиком Виконавця послуг, адже про її існування він не міг не знати під час участі в торгах та в момент підписання договору.

Верховний Суд у п.п. 5.22-5.23 постанови від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 зазначив, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов`язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору. Укладаючи договір, постачальник діяв на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов`язань у погоджені строки, попри існування об`єктивних перешкод, на які Відповідач посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.

Відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору , пов`язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв`язку з істотною зміною обставин. (постанова Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 910/332/24). Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24 Верховний Суд виснував, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв`язку з істотною зміною обставин.

Недодержання контрагентом позивача своїх обов`язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання робіт та дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24).

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначив, що укладаючи та добровільно підписуючи спірний Договір у березні 2022 року, фізичною особою-підприємцем погоджено строки виконання такого Договору. Договір постачальником підписаний без зауважень та заперечень. При цьому, на момент підписання спірного Договору повномасштабна агресія російської федерації проти України вже тривала, дані обставини для сторін Договору були загальновідомим фактом. А тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе. Відтак, підписуючи Договір № 40/ЗУ з визначеними строками, ціною та специфікацією, постачальник повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому об`єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору, постачальник зокрема мав можливість урахувати можливе настання негативних наслідків, передбачених, зокрема частиною третьою статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі». Натомість, постачальник, прийнявши рішення про укладення Договору № 40/ЗУ на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

Укладення договору з визначеним строком надання послуг та подальше продовження цього строку без належного документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що його спричинили, шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

В постанові від 15.01.2026 у справі № 916/1199/25 Верховний Суд виснував про те, що не можна вважати неефективним спосіб захисту порушеного права заявлення позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди, поєднаного з вимогою про стягнення штрафних санкцій (п. 57-73). Водночас, у даній конкретній справі Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом 27.08.2025 розглянуто справу № 916/2984/24 у спорі за подібних правовідносин.

Так, Суд касаційної інстанції, приймаючи нове рішення у справі № 916/2984/24 в частині вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, зазначав, що є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовної вимоги з мотивів нез`явлення прокурором вимоги щодо застосування двосторонньої реституції, оскільки предметом позову у цій справі визначено не основний договір № 38/23 від 06.12.2023, виконання якого було забезпечене шляхом перерахування коштів та поставки товару, а виключно додаткова угода від 07.12.2023 № 1, якою змінено строк дії договору та продовжено строки виконання зобов`язань.

З огляду на правову природу оспорюваного правочину, його недійсність не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором, а отже, застосування реституції у цьому випадку не передбачається, а наслідки недійсності додаткової угоди обмежуються відновленням дії умов договору у первісній редакції, без втручання у виконання основного договору № 38/23 від 06.12.2023.

З урахуванням вказаних висновків постанови Верховного Суду у справі № 916/2984/24 та № 916/1199/25 в даному випадку визнання недійсною додаткової угоди не передбачає застосування реституції, оскільки, недійсність такої угоди не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором.

Недійсність додаткових угод від 27.06.2025 № 2 та від 15.08.2025 № 3 означає, що зобов`язання сторін щодо строку надання послуг регулюються п. 5.1. Договору № 40/ЗУ у його первинній редакції. Отже, Постачальник був зобов`язаний поставити товар 30.06.2025.

З огляду на викладене, додаткові угоди від 27.06.2025 № 2 та від 15.08.2025 № 3 до Договору № 40/ЗУ, якими продовжено строк надання послуг, є такими, що укладені з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41, п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей у зв`язку з відсутністю документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження , а тому мають бути визнані судом недійсними.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Ураховуючи викладене вище, суд виснує, що оскаржувані додаткові угоди до Договору № 40/ЗУ укладено з порушенням вимог чинного законодавства та вони підлягають визнанню недійсними, відтак із Відповідача підлягають стягненню штрафні санкції.

Щодо підстави стягнення штрафних санкцій.

Суд установив, що сторонами безпідставно, всупереч вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, було укладено додаткові угоди № № 2,3 до Договору № 40/ЗУ.

Таким чином, Постачальник допустив порушення строків виконання зобов`язань за Договором № 40/ЗУ, оскільки відповідно до накладної № 41 поставка товару відбулася 10.09.2025, а не до 30.06.2025, як було визначено сторонами в Договорі.

На підставі вказаної накладної Замовник сплатив на користь Постачальника 871 200,00 грн без ПДВ. Договором № 40/ЗУ встановлено відповідальність за порушення його умов.

Зокрема, відповідно до п. 7.1 Договору № 40/ЗУ у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 40/ЗУ у разі порушення узгоджених строків поставки товару постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від ціни Договору, зазначеної у п. 3.1. цього Договору.

При розрахунку штрафних санкцій враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, відповідно до якого при здійсненні розрахунку річних та пені, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та річних.

Прокурором надано наступний розрахунок штрафних санкцій.

Перший день прострочення: 01.07.2025.

Дата складання видаткових накладних: 10.09.2025.

Період заборгованості: 01.07.2025-09.09.2025.

Ціна договору зазначена у п. 3.1. Договору 871 200,00 грн.

Кількість днів прострочення: 71 Облікова ставка НБУ: 15,5 Подвійна облікова ставка НБУ: 31 Сума пені (подвійна облікова ставка НБУ): 52 534,55 грн.

Відтак, сума штрафних санкцій за період з 01.07.2025 по 09.09.2025 складає 52 534,55 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, суд установив, що він виконаний відповідно до вимог законодавства та є арифметично вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги прокурора слід задовольнити повністю.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини, шляхом стягнення з останнього на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 7 987 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 27.06.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 № 40/ЗУ, укладену між Лівобережним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, вул. Степова, 17, м.Запоріжжя, 69027) та Фізичною особою-підприємцем Рудаковим Дмитром Володимировичем, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 15.08.2025 до Договору про закупівлю товару від 18.04.2025 № 40/ЗУ, укладену між Лівобережним відділом освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, вул. Степова, 17, м.Запоріжжя, 69027) та Фізичною особою-підприємцем Рудаковим Дмитром Володимировичем ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Стягнути з Рудакова Дмитра Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту освіти і науки в особі Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611422, вул. Степова, буд. 17, м. Запоріжжя, 69027) штрафні санкції в сумі 52 534 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні 55 копійок.

Стягнути з Рудакова Дмитра Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені в 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 7 987 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.09.2026 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та на лікарняному.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна