Ухвала суду № 140018833, 24.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"24" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1016/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

розглянувши заяву прокурора

про забезпечення позову у справі 907/1016/26

за позовом

Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, Закарпатської обласної ради.

до відповідача 1 ТОВ «Озерний край Кунігунди» та до відповідача 2 ФОП Колотуха І.О.

про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Закарпатської обласної ради до ТОВ «Озерний край Кунігунди» та до ФОП Колотуха І.О. 23.09.2026 подано позовну заяву про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Разом із позовною заявою 23.09.2026 прокурором подано у вказаній справі заяву про забезпечення позову (вх № 02.3.1-02/9415/26 від 23.09.2026) у справі.

Прокурор у заяві про забезпечення позову просить:

Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га, що належить Солотвинській територіальній громаді в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди»» (90575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» ідентифікаційний код 43526204), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду в справі, здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

Заборонити Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (вул. Харківська, 1, смт. Солотвино, 90575, Тячівського району Закарпатської області ідентифікаційний код 04349691), Товариству з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди»» (90575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» ідентифікаційний код 43526204), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реестраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

Прокурор мотивує свою заяву тим, що Підставами для пред`явлення позову стало те, що 4.09.2020 року Солотвинською селищною радою Тячівського району прийнято рішення № 789 «Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди», яким передано в оренду ФОП Колотуха Івану Олексійовичу земельну ділянку площею 0,9006 га, що знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з подальшим поділом даної земельної ділянки на дві ділянки 0,08 га та 0,8206 га. На підставі вказаного рішенкя Солотвинська селищна рада 15 жовтня 2020 року уклала з ФОП Колотуха. Іваном Олексійовичем, договір оренди земельної ділянки, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0,9006 га., що знаходиться за адресою с-ще. Солотвино, вул. Озерна, Тячівського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328. В подальшому, 19.02.2021 державним реєстратором було проведено заміну сторони договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.10.2020 між ФОП Колотуха І.О. та Солотвинською селищною радою, а саме замінено орендаря на ТОВ «Озерний край Кунігунди» . Проте, як встановлено прокуратурою, передана в оренду ФОП Колотуха І.О. (ТОВ «Озерний край Кунігунди») земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІЗК № 000346 від 27.03.1998 року, що підтверджується висновок експерта від 11.04.2024 № 1105Е. В той же час, жодного погодження чи попереднього вилучення спірної земельної ділянки від постійного користувача не було. Крім того, спірна земельна ділянка накладається на землі загального користування - дорогу (вулицю Озерну), що перешкоджає іншим землевласникам доступ до свої володінь, а також вільний доступ до водойми. Також, на земельній ділянці відсутне будь-яке майно. Згідно рішення учасника ТОВ «Озерний край Кунігунди» від 05.11.2020 учасник Колотуха І.О. вирішив внести до статутного капіталу будинок відпочинку загальною площею 41,7 м.кв. розташований в с-щі солотвино вул. Озерна, 28 в на земельній ділянці з кадастровим номером, 2124455900:02:003:1328. На підставі вказаного рішення учасника державний реєстратором 19.02.2021 перереєстровано право оренди на зазначену земельну ділянку за ТОВ «Озерний край Кунігунди».

Проте, згідно акту обстеження постійної комісії з питань земельних відносин та охорони природи Солотвинської селищної ради Тячівського району від 08.12.2020 встановлено, що на вказані земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна.

Вказані дії відповідача свідчать про навмисне надання виду законності переходу права користування на зазначену земельну ділянку. Крім того, спірну земельну ділянку відповідачем отримано в оренду на підставі оскаржуваних рішень Солотвинської селищної ради від 24.04.2020 та від 24.09.2020 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під орендованим нерухомим майном. Так, між КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та ФОП Колотуха І.О. 30.01.2020 укладено договір оренди комунапьного майна - бази відпочинку. З цією метою, Солотвинською селищною радою і надавалось спірна земельна ділянка в оренду, а саме для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під орендованим нерухомим майном. В той же час, договір оренди нерухомого майна між відповідачем (Колотуха І.О.) та Кц «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради був розірваний на підставі рішення суду від 26.08.2021 з причин неможливості використовувати орендоване майно за призначенням. Враховуючи той факт, що земельна ділянка надавалась в оренду з метою обслуговування будівель, які були отримані в оренду від КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, договір оренди нерухомого майна між якими в подальшому було розірвано, то договір оренди земельної ділянки підлягае розірванню з підстав зміни обстановки відповідно до ст. 652 ЦК України.

Так, згідно детального плану території с-ща. Солотвино, затвердженого рішенням Солотинської селищної ради передбачено відгалуження від вул. «Озерна», спірна земельна ділянка, яка передана в оренду ФОП Колотуха І.О., та яка в подальшому перейшла в оренду до ТОВ «Озерний край Кунігунди» частково накладається землі загального користування - дорогу. Таким чином, внаслідок надання в користування відповідачам спірної земельної ділянки, порушено права територіальної громади на користування відповідною вулицею яка веде до водойми. Крім того, надання в оренду ділянки, яка охоплює частину вулиці Озерна.

З інформаційної довідки з Державного реестру речовик прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га зареєстрована на праві комунальної власності за Солотвинською селищною радою, при цьому, за ТОВ «Озерний край Кунігунди» зареєстровано право оренди на земельну ділянку.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, суд доходить висновків клопотання задовольнити частково та зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На цьому акцентовано увагу, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, очевидним є те, що навіть у випадку подання позову можливість відповідача у будь-який момент відчужити спірне майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Схожого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Тобто, незастосування заходів забезпечення позову у даній справі з високою ймовірністю може призвести до виникнення необхідності у прокурора, у випадку задоволення поданого ним позову, у подальшому звертатись до суду щодо повернення у власність територіальної громади міста спірного майна, яке протягом розгляду даної справи може бути вільно відчужене відповідачем у будь-який момент.. Вказане відповідно, може істотно ускладнити можливість виконання рішення, у випадку його винесення на користь прокурора та позивача, та захист порушених прав позивача, змусить його вживати додаткові заходи щодо поновлення власних прав.

У випадку ж невжиття таких заходів існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, можливе понесення позивачем збитків або додаткових витрат, а позивач в свою чергу, буде позбавлений можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження.

Суд також зазначає та враховує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Необхідність збереження правового статусу та стану спріного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил ч. 2 ст. 136 ГПК України

До того ж, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, не порушують права та інтереси сторін і третіх осіб, оскільки у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову відповідач (новий власник спірного майна) і надалі зможе вільно розпоряджатись майном щодо якого прокурор просить суд вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи висловлені прокурором доводи, відсутність в матеріалах справи доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення даної ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог заяви про забезпечення позову

Разом із тим суду не надано доказів наявності чинних дозволів на здійснення підготовчих чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці. На думку суду буде не спвмірним із передметом позову запрапонований прокурором захід забезпечення позову заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди»» (90575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» ідентифікаційний код 43526204), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду в справі, здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

Буде на думку суду співмірним, адекватним та достатнім заходом забезпечення позову:

1.Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га, що належить Солотвинській територіальній громаді в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

2. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

3. Заборонити Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (вул. Харківська, 1, смт. Солотвино, 90575, Тячівського району Закарпатської області ідентифікаційний код 04349691), Товариству з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди» (90575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» ідентифікаційний код 43526204), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

4. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реестраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву прокурора про забезпечення позову подану 23.09.2026 у справі 907/1016/26 задовольнити частково.

2. Вжити такі заходи забезпечення позову:

1) Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га, що належить Солотвинській територіальній громаді в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

2) Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

3) Заборонити Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (вул. Харківська, 1, смт. Солотвино, 90575, Тячівського району Закарпатської області ідентифікаційний код 04349691), Товариству з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди» (90575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» ідентифікаційний код 43526204), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га.

4) Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реестраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

Стягувач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області (90500, вул. Незалежності 27, м. Тячів, код ЄДРПОУ 04349691)

Боржник:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Озерний край Кунігунди» (0575, с-ще Солотвино, вул. Озерна, 29 «в» Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 43526204

2. Фізична особа-підприємець Колотуха Іван Олексійович АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Ця ухвала набирає законної сили з 24.09.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24.12.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 24.09.2026.

Суддя А.А. Худенко