Ухвала суду № 140018736, 24.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5800/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали заяви Дніпровської міської ради від 22.09.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову

особа, яка може отримати статус позивача Дніпровська міська рада м. Дніпро

особа, яка може отримати статус відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» м. Дніпро

Суддя Новікова Р.Г.

ВСТАНОВИВ: Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 22.09.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», у межах суми стягнення в розмірі 34902грн44коп, до набрання рішенням у справі законної сили.

Дніпровська міська рада вказала, що має намір подати позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» безпідставно збережених коштів у розмірі 34902грн44коп за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Салтівська, 3.

Дніпровська міська рада зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» безпідставно використовує земельну ділянку комунальної власності, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Салтівська, 3.

Дніпровська міська рада послалась на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та вказала, що на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Салтівська, 3 розташовані:

- частина багатоквартирного житлового будинку, а саме: у підвалі багатоквартирного житлового будинку літ. А-9, з прибудовою літ. А{1}-1, тамбуром літ.а-1 нежитлові приміщення поз. Х-XVII, XIX-XXI, XXIII-XXVIII; в загальному користуванні поз. XVIII, XXII; ґанок а{11}; приямки літ.а{8}, а{9}, а{10} (РНОНМ 727264512101), власником частини (спільна часткова власність) якої з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал»;

- об`єкт житлової нерухомості, а саме: у житловому будинку літ. А-9 на першому поверсі нежитлове приміщення №1, а{7} ганок (РНОНМ 788137712101), власником частини (спільна часткова власність) якого з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал»;

- об`єкт житлової нерухомості, а саме: у житловому будинку літ. А-9 на першому поверсі нежитлове приміщення №2 (РНОНМ 789281012101), власником частини (спільна часткова власність) якого з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал»;

- об`єкт житлової нерухомості, а саме: у житловому будинку літ. А-9 на першому поверсі нежитлове приміщення №3, а{5} ганок (РНОНМ 790685412101), власником частини (спільна часткова власність) якого з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал»;

- об`єкт житлової нерухомості, а саме: в житловому будинку літ. А-9 та в прибудові літ. А{1}-1 на першому поверсі приміщення №100, яке складається з: 1,2,4-приміщення, 3-підсобне (РНОНМ 809922612101), власником частини (спільна часткова власність) якого з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал»;

- об`єкт житлової нерухомості, а саме: в прибудові літ. А{1}-1 до житлового будинку літ. А-9 нежитлове приміщення №101, загальною площею 102,0кв.м. (РНОНМ 808535312101), власником частини (спільна часткова власність) якого з 01.06.2018 є ТОВ «ЮС-Капітал».

Дніпровська міська рада повідомила про проведення обстеження земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Салтівська, 3. За результатами обстеження складений акт від 17.09.2026 №1103 Департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради. В акті обстеження земельної ділянки вказано про те, що:

- доступ до земельної ділянки частково обмежений. Територію земельної ділянки частково обнесено огорожею з металевої та затіняючої сітки зі встановленою хвірткою;

- на території земельної ділянки розташовано дев?ятиповерхову будівлю з прибудовою та ґанками. На фасаді будівлі перед входами до нежитлових приміщень встановлені вивіски: «Центр сімейної медицини», «Sattva House». «Професійна тілесна терапія», «Дитячий одяг», «YaSam. Центр розвитку дитини»; наявні адресні таблички «вул. Салтівська. 3», «вул. Хабарівська, 3». На огородженій ділянці знаходиться майданчик з навісом та ігровим і спортивним обладнанням. Між другим та третім поверхами на фасаді будівлі наявний білий банер із вицвілим написом «ОРЕНДА від 24кв.м.» та номером телефону;

- на момент обстеження на території земельної ділянки здійснювалась господарська діяльність у вигляді надання різних послуг населенню, навколо будівлі розміщувались автомобілі;

- покриття земельної ділянки асфальт, місцями поросла травою та деревами;

- під`їзд до земельної ділянки здійснюється зі сторін вул. Софії Ковалевської та вул. Салтівської;

- площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,1279га.

Дніпровська міська рада стверджувала, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» користується земельною ділянкою по вул. Салтівській, 3 у м. Дніпрі (частка користування 0,04), на якій знаходяться належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомості.

Дніпровська міська рада повідомила, що 19.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Всеукраїнський правовий центр» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛОС!», а 17.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛОС!» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал».

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову Дніпровська міська рада послалась на те, що:

- виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів.

- за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об`єкти, розміщені на земельній ділянці можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема, штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи.

- можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд.

- грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідачів, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.

Дніпровська міська рада вказала, що можливість відповідачів у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

На думку Дніпровської міської ради, обраний захід забезпечення позову - зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі у справі нових учасників; не порушує права відповідачів та інших осіб; є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову. Забезпечення позову не може призвести збитків для відповідачів або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі. Тому Дніпровська міська рада вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву Дніпровської міської ради від 22.09.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, від 07.07.2025 у справі №904/659/25, від 02.02.2026 у справі №902/1281/25.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим (постанова Верховного Суду від 07.01.2025 у справі №910/1/21).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі №904/1926/23 (904/3629/25).

Досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів суд враховує, що:

- предметом майбутнього позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» безпідставно збережених коштів у розмірі 34902грн44коп за використання земельної ділянки комунальної власності, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно та/або грошові кошти;

- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 34902грн44коп, вбачається наявність підстав для накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів;

- сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття майна з власності відповідача, його зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.

З огляду на зміст статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №918/635/18, від 28.10.2020 у справі №916/2290/18, від 01.04.2021 у справі №905/1360/19.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов`язати особу, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, надати зустрічне забезпечення з метою гарантування відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені такими заходами забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

Згідно зі статтею 141 Господарського процесуального кодексу України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

За правовою природою зустрічне забезпечення є процесуальною гарантією компенсаційного характеру, а не способом вирішення спору по суті чи формою перевірки обґрунтованості позовних вимог. При цьому суд має оцінити, чи доведено реальну ймовірність понесення збитків саме внаслідок вжиття заходів забезпечення позову та розмір потенційних збитків, а також співмірність заявленої суми зустрічного забезпечення характеру та наслідкам забезпечувальних заходів.

Зустрічне забезпечення не є інструментом перевірки правильності чи помилковості забезпечення позову, не спрямоване на нівелювання ризиків, які стали підставою для його застосування, і не може використовуватися як альтернатива заяві про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову не є підставою для покладення на позивача обов`язку внести на депозит суду ідентичну суму: зустрічне забезпечення має компенсаційну природу та вимагає доведення реальних (ймовірних) збитків і їх орієнтовного розміру.

Аналогічна позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24(921/275/25), від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Статтею 141 Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Суд зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову.

Щодо вимоги заявника про дію заходів забезпечення позову до набрання рішенням по справі законної сили, суд зазначає таке.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову.

Дніпровська міська рада звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Згідно з частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 3 статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Тобто за наявності перелічених обставин вжиті судом до подання позовної заяви заходи забезпечення позову можуть бути скасовані до відкриття провадження у справі та прийняття рішення у справі.

Частинами 7-10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову з урахуванням результатів розгляду справи:

- у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

- у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Крім того згідно з частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє заяву Дніпровської міської ради від 22.09.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову та накладає арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», у межах суми стягнення у розмірі 34902грн44коп.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву Дніпровської міської ради від 22.09.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал», у межах суми стягнення в розмірі 34902грн44коп, до набрання рішенням у справі законної сили.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» (Ідентифікаційний код 38597797; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 36) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» (Ідентифікаційний код 38597797; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 36), у межах суми стягнення у розмірі 34902грн44коп.

Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-Капітал» (Ідентифікаційний код 38597797; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 36).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».

Дата набрання ухвалою законної сили 24.09.2026.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки 25.09.2029.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред`явлення до примусового виконання.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Р.Г. Новікова