Ухвала суду № 140018676, 24.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5790/26

За заявою Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)

про забезпечення позову до пред`явлення позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)

відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент" (ідентифікаційний код 43199406, проспект Олександра Поля, 43, м. Дніпро, 49130)

відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пунто" (ідентифікаційний код 41150276; вул. Андрія Фарба,2, м. Дніпро, 49000)

про стягнення 3088372,04грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

С У Т Ь С П О Р У :

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, в якій просить:

- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Пунто" та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Пунто", у межах суми стягнення в розмірі 2 106 876,41 грн, до набрання рішенням по справі законної сили;

- накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент", а саме на будівлі та споруди за адресою: вул. Колодязна, 2 А, м. Дніпро та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент", у межах суми стягнення в розмірі 981 495,63 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пунто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент" коштів набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 3088372,04грн.

Дніпровська міська рада обґрунтовує необхідність вжиття заходів до подання позову тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пунто" з 24.07.2023 по 09.10.2025 користувалось земельною ділянкою площею 0,4090га, яка розташована за адресою: вул. Колодязна,2А у м. Дніпро. На цій земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, що складаються з: будівлі та споруди складєються з: А-3-прохідна, цегла, загальною площею 115,4 кв. м.; Б-1-їдальня, цегла, загальною площею 230,7 кв. м.; В-3-цех сувенівних виробів, шл/бл., цегла, загальною площею 597,0 кв. м.; літ. Г-2-цех сувенірних виробів, шл/бл, цегла, загальною площею 892,4 кв. м.; Д-2-виробничий корпус, шл/бл., загальною площею 672,8 кв. м., Н-1-механічний цех, шл/бл., загальною площею 240,8 кв. м.; О-1-склада, шл/бл., загальною площею 169,0 кв. м.; С-1-склад, шл/бл., загальною площею 35,1 кв. м.; К-склад, цегла; Р-склад, цегла; Т - трансформаторна підстанція, цегла; 1-3-споруди; І-замощення; АБ, АВ, АГ-навіси (тимчас.) мет.ст. (РНОНМ 1578219912101).

Вищезазначений об`єкт нерухомого майна передано у власність ТОВ "Альгомас Рент" на підставі акту приймання-передачі, серія та номер: реєстр. № 4291, № 4292, виданий 08.10.2025.

Дніпровською міською радою встановлено, що ТОВ "Пунто" та ТОВ "Альгомас Рент" безпідставно користуються земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Колодязна,2А у м. Дніпро, а отже, останніми безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.

Заявник вважає, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об`єкти, розміщені на земельній ділянці можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема, штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Крім того, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд. Вказує, що грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідачів, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.

З огляду на викладене, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Міська рада зазначає, що обраний захід забезпечення позову: зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі по справі нових учасників; не порушує права відповідачів та інших осіб; обраний захід забезпечення позову є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; обраний захід забезпечення позову є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу та зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову. На думку заявника, забезпечення позову в зазначеній справі не може призвести до збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі. Забезпечення позову направлене на охорону прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер. У разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі нерухоме майно буде реалізовано, а кошти з рахунків виведені, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Дніпровська міська рада вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24 та від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo та запобігання втраті активів або перешкоджання виконанню майбутнього судового рішення, поки суд розглядає справу по суті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечити продовження існування стану, який є предметом спору.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див. п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає встановлення судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Водночас, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (п.32 постанови Верховного Суду від 07.11.2024 к справі №915/538/24).

Предметом майбутнього позову є матеріально-правові вимоги Дніпровської міської ради до відповідачів про стягнення коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 3088372,04грн.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З огляду на те, що позивач має намір звернутися до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якого вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18, від 22.01.2021 у справі № 910/5550/19.

Указані матеріально-правові вимоги позивач просить забезпечити шляхом накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариств, що відповідає змісту п. 1 ч. 1 ст.137 ГПК України, оскільки фактично є забороною відповідачу розпоряджатися своїм майном шляхом його відчуження, обтяження чи іншого припинення права власності.

Так, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його доступі. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження відповідачем спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція викладена також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Таким чином, в умовах вільного володіння ТОВ "Альгомас Рент" та ТОВ "Пунто", є достатні можливості для розпорядження спірним об`єктом нерухомості, в тому числі шляхом подальшого укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову міської ради.

Враховуючи неможливість встановити достатність майна та наявність/відсутність на рахунках відповідачів необхідної суми грошових коштів, на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти ТОВ "Альгомас Рент" та ТОВ "Пунто" в межах ціни позову.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Забезпечення позову обмежується розміром ціни позову, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладені у постановах від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

З огляду на викладене, врахувавши майбутні предмет і підстави позову у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову до його подання задовольнити.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Пунто" (ідентифікаційний код 41150276; вул. Андрія Фарба,2, м. Дніпро, 49000) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Пунто" (ідентифікаційний код 41150276; вул. Андрія Фарба,2, м. Дніпро, 49000), у межах суми стягнення - 2 106 876,41 грн (два мільйона сто шість тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 41 копійка), до набрання рішенням у справі законної сили.

Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пунто" (ідентифікаційний код 41150276; вул. Андрія Фарба,2, м. Дніпро, 49000)

Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент" (ідентифікаційний код 43199406, проспект Олександра Поля, 43, м. Дніпро, 49130), а саме на будівлі та споруди за адресою: вул. Колодязна, 2 А, м. Дніпро та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент" (ідентифікаційний код 43199406, проспект Олександра Поля, 43, м. Дніпро, 49130), у межах суми стягнення - 981 495,63 грн (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять гривень 63 копійки), до набрання рішенням у справі законної сили.

Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; проспект Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альгомас Рент" (ідентифікаційний код 43199406, проспект Олександра Поля, 43, м. Дніпро, 49130)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили 24.09.2026.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки - до 25.09.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва