Рішення № 140017692, 15.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14725/24

пр. № 2/759/223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

за участю представника позивача - адвоката Федишина Ю.Ю.,

представника відповідача - адвоката Яцюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про зменшення частки у спадкуванні,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2024 адвокат Пуха О.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить:

1) зменшити розмір обов`язкової частки відповідача у спадкуванні до 1/10 частини спадкового майна;

2) визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом 12,35/100 частини домоволодіння, що складається з двох жилих будинків, площею 203,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) визнати за відповідачем у порядку спадкування за заповітом 0,65/100 частини домоволодіння, що складається з двох жилих будинків, площею 203,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

4) визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом 49,725/200 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) визнати за відповідачем у порядку спадкування за заповітом 1,275/200 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

6) визнати за позивачем 19/20 частини квартири АДРЕСА_3 ;

7) визнати за відповідачем 1/20 частини квартири АДРЕСА_3 ;

8) визнати за позивачем 19/20 частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 ;

9) визнати за відповідачем 1/20 частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 .

Дану позовну заяву адвокат Пуха О.В. обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що є батьком позивача. Останній у своїй власності мав 13/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 частин від 0,0570 земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 33,9 м2, а також автомобіль Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 . 05.07.2007 спадкодавцем складено заповіт, яким 13/100 частин домоволодіння та 51/200 частин земельної ділянки заповідається позивачу ОСОБА_4

11.01.2024 позивач звернулася до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи, Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №71817263. Водночас, позивач дізналася, що відповідач ОСОБА_2 також реалізувала свої спадкові права та звернулася із відповідною заявою до нотаріуса. Остання має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до приписів ст. 1241 ЦК України. Однак позивач не погоджується із розміром спадку, який отримала відповідач. Так, ОСОБА_2 ніколи не спілкувалася із спадкодавцем, уникала з ним зустрічей, не брала участі в його утриманні, не здійснювала за ним догляд, більше того принижувала його та ображала. Окремо позивач звертає увагу на той факт, що шлюб між матір`ю відповідача та спадкодавцем розірвано ще у 1992 році. У той час сторона позивача наголошує на тому, що саме позивач оплачувала витрати на відпочинок спадкодавця, забезпечувала його необхідними речами та продуктами харчування, здійснювала за ним догляд, а також витрати на лікування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 23.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

07.08.2024 до суду надійшла заява представника позивача, якою усунено допущені недоліки. Крім того, суду надано уточнений позов.

Ухвалою від 08.08.2024 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

08.08.2024 копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження отримала представник відповідача за довіреністю від 27.06.2024, посвідченою державним нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори Панікар В.М. та зареєстрованою у реєстрі за №1-624, ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_2

12.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Пухи О.В. про розгляд справи без участі сторони позивача.

27.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_2 , підписаний уповноваженим представником - адвокатом Яцюк Н.М., в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, твердження сторони позивача щодо неприязних стосунків із батьком та відсутність контакту не відповідають дійсності. Після розірвання шлюбу у 1992 році батьки відповідача продовжували спільно проживати аж до 1999 року. Після припинення фактичного проживання спадкодавець продовжував утримувати доньку, спілкуватися із нею, тому мати відповідача не скористалася правом на стягнення аліментів. У 2007 році відповідач потрапила в автомобільну аварію, внаслідок якої фактично втратила здатність вільно пересуватися, а тому спілкувалася із батьком переважно по телефону, мала з ним довірительні стосунки, батько часто приїздив в гості разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 .

Крім того, представник вказує, що спадкодавець був забезпеченою людиною, ніколи не був одиноким, мав задовільний стан здоров`я, не потребував допомоги та за такою до сторонніх не звертався. Звістку про смерть батька позивач дізналася саме від відповідача, яка після відсутності телефонних дзвінків від батька упродовж двох днів разом із матір`ю відвідали його за місцем проживання, де і виявили його труп, викликали медиків та працівників поліції.

Позивач не надає суду доказів неприязних стосунків відповідача із спадкодавцем, відсутність між ними контактів, спілкування, якого вона упродовж 30 років уникала, наявність у батька хворобливого стану, який позивач намагалася вилікувати.

Окремо представник відповідача зауважує на тому, що із 2002 року позивач не проживає на території України, близьких стосунків із батьком не підтримувала, станом на 2005 рік із спадкодавцем спільно не проживала, спільного господарства не вела. Саме бабуся були більш схильна до позивача та вмовила спадкодавця скласти на останню заповіт. Позивач не надала доказів, що вона здійснювала витрати на відпочинок батька із його дружиною ОСОБА_6 , у 2017 батько один раз був в Австрії, куди приїхав з метою відвідати онука та придбати у власність авто за власні грошові кошти. Також позивач не доводить, що вона здійснювали витрати на утримання батька, оплачувала його лікування, якщо таке дійсно мало місце.

Щодо визначено позивачем розміру частки відповідача у спадковому майні сторона відповідача зауважує, що позивач помилково трактує норми ЦК України і вживає заходів з метою повного усунення відповідача від спадкування. Так, майно, яке охоплене заповітом, спадкується відповідачем у визначеній частці з урахуванням приписів ст. 1241 ЦК України, водночас автомобіль та квартира, які не є предметом заповіту, підлягають спадкуванню сторонами даної справи на загальних підставах.

12.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, підписана адвокатом Смирновою Н.В., в якій сторона позивача наголошує на тому, що ОСОБА_4 є донькою спадкодавця від першого шлюбу. Позивач із самого народження проживала із батьком та його матір`ю. У другому шлюбі у батька народилася донька, яка є відповідачем у даній справі. Батько не полишив вживання спритних напоїв, а тому його другий шлюб розпався через його алкогольну залежність. Водночас, мати відповідача попросила батька збудувати їм житловий будинок, поки відбувалося будівництво (після розірвання шлюбу) - вони проживали разом, однак у подальшому відповідач із матір`ю перестали спілкуватися із спадкодавцем. Батько продовжив зловживати спиртним, зокрема й через неможливість налагодити відносини із відповідачем. Позивач намагалася налагодити відносини із відповідачем, однак остання вдалася лише до систематичного прохання надати їм грошову допомогу. Після переїзду позивача до Австрії відносини із батьком не погіршилися, вони продовжували спілкуватися, а ОСОБА_4 надавала батьку як моральну, так і матеріальну допомогу. Позивач намагалася розважити батька, приїздила до нього разом з онуком, якого останній дуже любив. Через деякий час померла мати спадкодавця, що ще більше підкосило батька, який продовжив зловживати алкогольними напоями.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець, позивач, зважаючи на територіальну віддаленість та введення в Україні воєнного стану, не змогла оперативно приїхати в Київ, однак і відповідач не займалася похоронами батька. Ще у 2007 році батько склав заповіт щодо частини належного йому майна, яке після своєї смерті він бажав передати у власність позивача. Зважаючи на викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 07.10.2024 частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та допит свідків: витребувано у Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ: 02883185) належним чином засвідчену копію спадкової справи №15/2024 заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а також викликано для допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 .

13.11.2024 до суду надійшла копія спадкової справи №15/2024, заведена щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про долучення до справи доказів - медичних документів, які підтверджують стан здоров`я відповідача.

18.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача на викладене у відповіді на відзив, в яких представник відповідача - адвокат Яцюк Н.М. вказує, що позивачем не доведено підстав для зменшення розміру частки відповідача у спадковому майні, а її твердження про відсутність спілкування відповідача із батьком, зневажання спадкодавця через зловживання ним спиртним не відповідають дійсності та є надуманими.

Також адвокат зауважує, що мати відповідача все життя любила ОСОБА_3 , навіть після розірвання шлюбу вона, не зважаючи на його алкогольну залежність, дала другий шанс та продовжила спільне життя. Після припинення шлюбних відносин мати відповідача разом із донькою переїхали до батьків ОСОБА_5 . У той же час, у 2000 році позивачу виповнилося 18 років, остання оформила документи для виїзду за кордон, влаштувалася на роботу, зустріла свого майбутнього чоловіка, а в 2003 народила сина. У позові ОСОБА_4 вказує, що спадкодавець після її від`їзду за кордон почав проживати спільно із ОСОБА_6 , однак така інформаціє не є достовріною, оскільки після розриву із матірю відповідача батько мав ще декілька стосунків перш ніж він зустрів ОСОБА_6 . Про це позивач не зазначає, оскільки не володіла такою інформацією в силу відсутності тісного контакту із батьком. Фактично підставою зменшення частки у спадковому майні відповідача позивач зазначає недобросовісну та аморальну поведінку останньої по відношенню до батька, що не узгоджується із фактичними обставинами, які мали місце до смерті спадкодавця.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач не брала участі у похованні батька зазначає, що позивач сама займалася цим питанням, оскільки їй необхідні були докази у суді, всі процедури вона доручила своєму адвокату, а допомогу від відповідача не приймала. Складення батьком заповіту ще у 2007 році було здійснено під впливом його матері, яка виховала позивача як рідну доньку.

Окремо представник відповідача звертає увагу на те, що зменшенню підлягає лише обов`язкова частка у спадщині, у той час як позивач просить зменшити частку відповідача й щодо іншого майна, яке не охоплене заповітом. Отже, частки спадкоємців є рівними, а відтак, вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 19.11.2024 витребувано від у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» належним чином засвідчені копії документів щодо перебування на обліку та лікування у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.04.2025 до суду надійшли медичні документи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.09.2026 судом допитано у якості свідка ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача. Остання повідомила, що мала із колишнім чоловіком досить дружні відносини, донька також добре спілкувалася із батьком. Аліменти із ОСОБА_13 не стягувала, оскільки він спочатку погрожував їй, а у подальшому почав надавати допомогу харчовими продуктами. У 2007 році, повертаючись з університету додому, ОСОБА_14 збив автомобіль, відтоді вона є особою з інвалідністю 2 групи. Після цієї події батько продовжував спілкуватися із донькою, однак жодного разу матеріальної допомоги не надавав. Водночас ОСОБА_14 не мала жодної неприязні до батька, останній не просив у неї жодної підтримки. Щодо обставин виявлення смерті колишнього чоловіка зазначила, що 26.12.2023 пішла до супермаркету, аби купити йому продуктів. Підійшовши до його будинку, побачила, що горить світло, однак, постукавши у двері, їй ніхто не відчинив. Коли зайшла в середину, відчула трупний запах і побачила сам труп ОСОБА_13 , потім покликала квартирантку та разом вони викликали медиків і поліцію. Щодо доводів позивача, що саме вона оплачувала поїздки батька, а також придбала йому автомобіль - такі не є достовірними, це робили її родичі, до яких колишній чоловік їздив в гості в м. Одесу. ОСОБА_13 купив квартиру по АДРЕСА_6 , оскільки позивач погрожувала йому, що вижене його, під час спілкування по телефону вони постійно сварилися. Про алкогольну залежність ОСОБА_13 їй було відомо ще з 1990 року, відтоді вона намагалася вилікувати його, всіляко підтримувала.

У судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи на їх обґрунтованість. Також зауважує, що відносини між сестрами холодні, останні майже не спілкувалися, а, зі слів третіх осіб, відповідач зверталася до позивача лише з метою попросити грошей після ДТП.

Представник відповідача - адвокат Яцюк Н.М. просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки останні не є обґрунтованими, а лише надуманими та маніпулятивними. Викладені у позові обставини не підтверджуються доказами, а заявлені вимоги не узгоджуються із приписами закону.

Третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, до суду не прибула, однак просила розглядати справу без участі її уповноваженого представника.

Вислухавши позиції учасників справи, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення свідка, суд доходить таких висновків.

Положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

16.07.2024 адвокат Пуха О.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить:

1) зменшити розмір обов`язкової частки відповідача у спадкуванні до 1/10 частини спадкового майна;

2) визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом 12,35/100 частини домоволодіння, що складається з двох жилих будинків, площею 203,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) визнати за відповідачем у порядку спадкування за заповітом 0,65/100 частини домоволодіння, що складається з двох жилих будинків, площею 203,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

4) визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом 49,725/200 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) визнати за відповідачем у порядку спадкування за заповітом 1,275/200 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

6) визнати за позивачем 19/20 частини квартири АДРЕСА_3 ;

7) визнати за відповідачем 1/20 частини квартири АДРЕСА_3 ;

8) визнати за позивачем 19/20 частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 ;

9) визнати за відповідачем 1/20 частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 .

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №135083 від 05.09.2005 є власником 51/200 частини земельної ділянки із кадастровим номером 800000000:75:249:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 168).

Крім того, спадкодавцю на праві власності належить також 13/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 203,4 м2 , що вбачається із свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 05.10.2006 (т. 2 а.с. 167).

05.07.2007 ОСОБА_13 вирішив долю належного йому майна після його смерті, склавши заповіт на ім`я своєї доньки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій заповів належні йому частки у домоволодінні та земельної ділянки (т. 2 а.с. 179 (зворотна сторона)).

10.05.2017 ОСОБА_13 набув право власності на автомобіль Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоутва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 245).

Також ОСОБА_13 26.06.2022 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за №332, придбав у власність квартиру АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 176).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер, про що 05.01.2024 Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис №13 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (т. 2 а.с. 147 (зворотна сторона)).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Враховуючи, що ОСОБА_13 за життя скористався правом на складення заповіту, то після його смерті належне на праві власності майно частково спадкується за заповітом, складеним на ім`я ОСОБА_16 та з урахуванням обов`язкової частки ОСОБА_2 , а майно, що не охоплюється заповітом - спадкується за законом на підставі визначеної законом черговості спадкоємців.

Як вбачається із скерованої державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори копії спадкової справи №15/2024, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_13 , 05.01.2024 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 147). На підтвердження родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_13 та спадкоємцем ОСОБА_2 останньою надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 від 26.11.1988 року (т. 2 а.с. 150 (зворотна сторона)).

26.01.2024 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини також звернулася ОСОБА_15 , яка є дочкою померлого, та на користь якої складено заповіт щодо частини належного спадкодавцю на момент смерті майна (т. 2 а.с. 156).

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу приписів ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

При цьому, ч. 3 вказаної статті закріплено, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1,2, 4 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Зі змісту заяви ОСОБА_15 від 24.01.2024 вбачається, що ОСОБА_13 складав на її користь три заповіти, зокрема 15.06.2004, 25.01.2005 та 05.07.2007 року.

Суд у даному випадку керується положеннями ч. 1-3 ст. 1254 ЦК України, якими передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Отже, зважаючи на те, що останнім складеним ОСОБА_13 заповітом є заповіт, складений на користь ОСОБА_15 05.07.2007, то суд сприймає вказаний документ як волю спадкодавця, що висловлена стосовно належного йому на праві приватної власності майна.

Зважаючи на характер спірних відносин у даній справі, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №483/597/16-ц (провадження №61-5184св18) зроблено висновок, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (ст. 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.

До скерованого відзиву стороною відповідача долучено медичні документи, які підтверджують той факт, що з 2007 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи. Отже, остання є непрацездатною повнолітньою дитиною спадкодавця ОСОБА_13 , яка має право на спадкування, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Суд звертає увагу на викладене у рішенні Конституційного Суду України від 11.02.2014 року у справі №1-1/2014, в якому Конституційний Суд України, розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний». Так, згідно з частиною четвертою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХIV, абзацом сімнадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами до непрацездатних належать, зокрема, особи, які визнані інвалідами в установленому законом порядку.

На підставі аналізу наведених положень Конституції України, Кодексу, Сімейного кодексу, Закону № 966, Закону № 1058 Конституційний Суд України дійшов висновку, що незалежно від змісту заповіту право на обов`язкову частку у спадщині мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, які в установленому законодавством порядку визнані інвалідами I, II чи III групи.

У свою чергу, позивач посилається на положення абзацу 2 ч. 1 ст. 1241 ЦК України, відповідно до якого розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Отже, предметом доказування у даній справі є саме характер відносин спадкодавця зі спадкоємцем ОСОБА_2 , а задоволення позову можливе лише у випадку встановлення судом обставин, які б свідчили про деструктивний та пасивний характер таких відносин, як то: неприязні та конфліктні стосунки, тривала відсутність спілкування та втрата родинного зв`язку, ухилення від допомоги на утримання, якщо спадкодавець цього потребував.

У постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №497/51/18 витлумачено, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

У даній справі позивач вказує, що відповідач за життя спадкодавця не надавала останньому допомоги, не піклувалася про стан його здоров`я, не здійснювала догляд за останнім, ухилялася від спілкування із батьком, ба більше, ображала його та принижувала, що лише негативно позначалося на моральному та психоемоційному стані ОСОБА_13 .

Суд зауважує, що згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене узгоджується й з приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України, відповідно до яких позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В силу положень ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожен доказ повинен відповідати законодавчо закріпленим вимогам, а саме - бути належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, в силу вимог ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведене являє собою критерій допустимості наданих стороною доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що суд може зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.

При цьому у пункті 6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Під безпорадним станом належить розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у справі №757/40264/15-ц (провадження №61-8214св22) від 18 січня 2023 року відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема, ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо. Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_15 не підкріплені достатніми, достовірними, допустимими та належними доказами, які б поза розумним сумнівом підтверджували викладені у позовній заяві обставини. Більше того, суд зауважує, що ОСОБА_2 в силу наявного у неї стану здоров`я фізично не могла надавати батьку будь-якої допомоги, оскільки позбавлена можливості самостійно пересуватися, влаштуватися на роботу та отримувати дохід, тобто надавати ОСОБА_13 матеріальну допомогу, якби він такої потребував, і, так само як і здійснити фактичний догляд, зокрема купівлю продуктів харчування, приготування їжі. Отже, суд не вважає спроможними доводи ОСОБА_15 .

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_15 про зменшення розміру частки відповідача ОСОБА_2 у спадковому майні - земельної ділянки та домоволодінні, які є предметом заповіту, складеним ОСОБА_13 05.07.2007 року.

Щодо реалізації спадкоємцями права на отримання частки у спадщині за законом суд зауважує на такому.

Частинами ч. 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питанню черговості спадкування за законом присвячена стаття 1258 ЦК України.

Зокрема, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

ОСОБА_15 та ОСОБА_2 є рідними доньками спадкодавця ОСОБА_13 від різних матерів, а тому вони є спадкоємцями першої черги, які одночасно набувають право на спадкування після смерті батька.

Суд наголошує на тому, що позивач ОСОБА_15 помилково трактує норми ст. 1241 ЦК України як можливість зменшення частки ОСОБА_2 у майні, яке не охоплено заповітом спадкодавця від 05.07.2007 року. Отже, суд констатує, що належна померлому квартира АДРЕСА_3 та автомобіль Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , спадкуються сторонами даної справи на загальних підставах - у рівних частках.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь позивача понесених судових витрат, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1223, 1241, 1258, 1261, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про зменшення частки у спадкуванні - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.