Рішення № 140016824, 24.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3055/26

№ 2/688/2139/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

24 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 09.04.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5449272, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит в сумі 20000 грн. строком на 360 днів до 04.04.2026. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 10.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. Відповідач кошти вчасно не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.

На підставі договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» передало для ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» свої права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5449272 від 09.04.2025 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 94022,31 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 24999,69 грн., заборгованості за процентами 56522,62 грн, штрафні санкції 12500 грн. За період з 28.02.2026 по 04.04.2026 позивач провів нарахування процентів в межах строку дії договору в розмірі 8550 грн.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості. За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №5449272 від 09.04.2025 в сумі 90072,31 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати у відсутності сторони позивача.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

27.06.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив клопотання про витребування докази, що містять банківську таємницю.

30.06.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2026, задовольнив клопотання позивача, витребував докази, що містять банківську таємницю.

23.07.2026 судове засідання відкладене на 24.09.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних судом банківських документів.

04.08.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

24.09.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 09.04.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5449272, відповідно до умов п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1, 1.5, 1.6 договору відповідач отримав кредит у сумі 20000 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,95% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування. Денна процентна ставка складає 0,9778%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 2639,62% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту 90400 грн.

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу клієнта НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1 договору.

Згідно п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

10.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5449272 від 10.04.2025, відповідно до умов якої відповідачу надані додаткові кредитні кошти в сумі 5000 грн, в результаті чого загальна сума кредиту складає 25000 грн. Розмір комісії за надання кредиту становить 2500 грн, за надання додаткової суми кредиту 500 грн. Денна процентна ставка складає 0,9416%.

Відповідно до паспортів споживчого кредиту ОСОБА_1 був ознайомлений із інформацією про умови кредитування, про що засвідчив електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Лінеура Україна» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору в загальній сумі 25000 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Пейткек» за вих. №20260302-1113 та №20260302-1116 від 02.03.2026, відповідно до яких перерахування коштів здійснювались 09.04.2025 в сумі 20000 грн та 10.04.2025 в сумі 5000 грн на платіжну картку відповідача.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» за вих. №20.1.0.0.0./7-260717/20015-БТ від 20.07.2026, банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 09.04.2025 зараховано кошти в сумі 20000 грн, 10.04.2025 в сумі 5000 грн.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання по кредитному договору виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 25000 грн, а останній їх отримав.

В свою чергу, ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за вищевказаним договором не виконував, сплатив лише 19903,60 грн, в результаті чого утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5449272 від 09.04.2025 року, станом на 27.02.2026 року сума заборгованості відповідача становить 94022,31 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 24999,69 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 56522,62 грн, штрафні санкції 12500 грн.

27.02.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №27/02/2026, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5449272, що підтверджується витягом з Реєстру боржників за договором факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 року, платіжною інструкцією № 1429 від 27.02.2026.

Згідно повідомлення ТОВ «Лінеура Україна», товариство повідомило відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за його кредитним договором новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та проінформовано, що в подальшому перераховувати суму заборгованості необхідно на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Відповідно до п.1.3 умов договору про надання споживчого кредиту №5449272 від 09.04.2025 строк кредитування становить 360 днів, тобто з 09.04.2025 по 04.04.2026. Станом на дату укладення договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 строк дії договору не закінчився.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за договором №5449272 про надання споживчого кредиту від 09.04.2025 заборгованість відповідача за процентами за період з 28.02.2026 по 04.04.2026 (за 36 календарних днів) становить 8550 грн.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 90072,31 грн., яка складається з 24999,69 грн. заборгованості за тілом кредиту, 56522,62 грн. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором та 8550 грн. заборгованості за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги позивачу ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в межах строку дії договору.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень ст.ст. 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», яке надало йому кредитні кошти на умовах строковості і платності. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 25000 грн., на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Отже, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.

Після укладення договору відповідачу перераховані кредитні кошти в розмірі 25000 грн на його картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» від 02.03.2026 та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» за вих. №20.1.0.0.0./7-260717/20015-БТ від 20.07.2026.

Відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, однак не виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу №27/02/2026 згідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5449272 від 09.04.2025.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та спростовували б суму заборгованості. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10000 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №21257 від 22.05.2026 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт №21257 від 22.06.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 та рахунок на оплату № 21257-22/06-2026 від 22 червня 2026 р..

Суд встановив, що представник позивача Столітній М.М. представляє інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .

Згідно акту №21257 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, складеного 22.06.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , вартість яких складає 10000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі.

Проте, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання позовної заяви та вартість наданих послуг в розмірі 10000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст.141,263-265,282-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5449272 від 09.04.2025 у розмірі 90072 (дев`яносто тисяч сімдесят дві) гривні 31 копійки, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 24999,69 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 65072,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2662,40 грн. судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 24.09.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК