Постанова № 140016804, 23.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3123/26

№ 3/688/624/26

Постанова

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Цідик А.Ю., за участі секретаря судового засідання Лук`янової В.В., захисника Бойка В.Ф., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 від 29.11.2024, РНОКПП НОМЕР_3 ,

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Військовослужбовець ЗСУ старший лейтенант ОСОБА_1 28.06.2026 о 10 год 30 хв не прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), після чого 30.06.2026 самостійно повернувся до військової частини, тобто загальний час самовільного залишення тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби до направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 становить менше 3-х діб.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав частково, пояснивши, що 28.06.2026 не прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , оскільки це був вихідний день неділя, про наявність наказу про його відрядження він не знав. Напередодні він відпросився в усному порядку у безпосереднього командира на 29.06.2026. Визнає, що вихідні дні не оформив належним чином рапортом. 30.06.2026 самостійно прибув на КПП військової частини, проте його не пропустили, повідомивши про статус СЗЧ, про який він також не знав, викликали військову службу правопорядку. Відсутність у військовій частині 29.06.2026 пояснив необхідністю відремонтувати власний автомобіль та звернення до лікаря.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та з підстав складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою особою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника, допитавши свідків, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини.

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місця служби, а кінцевим - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно із законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП підтверджується зібраними та перевіреними у суді доказами, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЛВХ № 369 від 30.06.2026, в якому вказані обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; копією доповіді командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини; рапортом начальника відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією припису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 від 29.11.2024.

Свідок ОСОБА_2 в суді пояснив, що є уповноваженою особою щодо складання протоколів про військові адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 172-11 КУпАП, оскільки є уповноваженим від органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що підтверджується відповідним наказом начальника органу управління ВСП. Складав протокол щодо ОСОБА_1 , який за повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 з 28.06.2026 перебував у статусі СЗЧ, якого до приміщення відділення ВСП 30.06.2026 доставила розшукова група ВСП.

Свідок ОСОБА_3 в суді пояснив, що 30.06.2026 перебував в патрулі відділення військової служби правопорядку. Був очевидцем складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за самовільне залишення ним військової частини.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що 30.06.2026 разом з військовослужбовцем ОСОБА_1 заходив до КПП військової частини НОМЕР_1 . Бачив, що ОСОБА_1 затримав черговий ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_5 в суді підтвердив, що за наказом командування військової частини НОМЕР_1 не пропустив на територію частини ОСОБА_1 , який перебував у статусі СЗЧ, після чого викликано військову службу правопорядку.

Аналогічні письмові пояснення щодо самостійного прибуття до дислокації військової частиниНОМЕР_1 надав й сам ОСОБА_1 .

Отже, належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 було знайдено розшуковою групою відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вказана обставина підлягає виключенню з обвинувачення.

Разом з тим, виключення цієї обставини з обвинувачення ОСОБА_1 і встановлення факту самостійного повернення до розташування військової частини не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП як самовільне залишення військової частини з метою тимчасового ухилення від служби.

Факт самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_1 військової частини підтверджується доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини, яка скерована ВСП, згідно з якою 28.06.2026 старший лейтенант ОСОБА_1 не прибув о 10.30 із дому до пункту постійної дислокації до військової частини НОМЕР_1 для отримання документів і вибуття у відрядження до військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до розпорядження Командувача Сил підтримки Збройних Сил України № 343/7/14693 від 27.06.2026 старший лейтенант ОСОБА_1 з 28.06.2026 мав вибути у відрядження до військової частини НОМЕР_5 . Відповідне розпорядження старшому лейтенанту ОСОБА_1 заступником командира частини з озброєння доведено 27.06.2026 начальником технічної частини військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 . Починаючи з 25.06.2026 майор ОСОБА_6 щодня повідомляв (нагадував) старшому лейтенанту про його відрядження до військової частини НОМЕР_5 , у яке він має вибути 28.06.2026. 28.06.2026 на 10.30 (визначений майором ОСОБА_6 час) старший лейтенант ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 для отримання документів та вибуття у відрядження не прибув, на телефоні з 08.00 відсутній зв`язок. Організовано пошукові заходи. За місцем проживання нікого не знайдено, відсутній телефонний зв`язок, станом на 15.00 28.06.2026 року до військової частини НОМЕР_1 не з`явився. Призначено службове розслідування.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 був відсутній на службі з дозволу начальника (командира), який згідно із законодавством уповноважений такий дозвіл надати, матеріали справи не містять. ОСОБА_1 визнав, що рапорт на увільнення не писав та командиру не подавав, наказ про відпустку не видавався. Отже, відсутність такого дозволу у справі доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки він, будучи військовослужбовцем (не строкової служби) 28.06.2026 самовільно залишив військову частину та до моменту самостійного повернення 30.06.2026, тобто до 3 діб, був відсутній без поважних причин в умовах воєнного стану.

Ремонт власного автомобіля 29.06.2026, тобто під час несення військової служби без дозволу командування, а також само по собі разове відвідування лікаря в іншому місті, ніж дислокація військової частини, не є поважними причинами відсутності на військовій службі.

Отже, самовільно залишаючи місце служби без дозволу командування та усвідомлюючи правові наслідки, які зрештою настали, військовослужбовець ОСОБА_1 умисно допустив їх настання, надаючи перевагу особистим міркуванням, які не можуть нівелювати обов`язку військовослужбовця дотримуватися спеціальної процедури для залишення місця служби.

Такі діяння суттєво знижують рівень військової дисципліни, боєготовність Збройних Сил України, а також дискредитують державу, армію та воїнів.

Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану та за встановлених обставин справи, на переконання суду, не може вважатися малозначним правопорушенням, а тому суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про адміністративнеправопорушення складено уповноваженою на те посадовою особою органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України Хінцінським О.В.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який частково визнав вину, позитивно характеризувався у 2024 році, є учасником бойових дій, має батька з інвалідністю 3 групи, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, відсутність даних про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, суд дійшов висновку, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, що буде достатнім та необхідним для запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 172-11, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн, які слід стягнути на користь держави (отримувач коштів ГУК у Хмельницьк.обл./Шепетів.мтг/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA578999980313010106000022777, код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 220301060, судовий збір, п.5) 665 грн 60 коп. судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Алла ЦІДИК