Рішення № 140016722, 21.09.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/633/26

Провадження № 2/673/720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"21" вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1172495 від 26.12.2019 у загальному розмірі 16240,22 грн, з яких: 4512,50 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8227,72 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2500,00 грн заборгованість за штрафами/пенею.

Також позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 1172495, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що кредитодавець виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, вказану відповідачем під час оформлення кредиту. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у встановлений договором строк кредитні кошти, проценти та комісію не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказує, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1172495 від 26.12.2019.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16240,22 грн.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Ухвалою від 21 липня 2026 повторно витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності відповідачці карткового рахунку та зарахування на нього коштів. На виконання ухвали АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду запитувану інформацію та виписку.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик її в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України». Відзиву на позов не подала, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

За відсутності відзиву на позовну заяву та відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 279 ЦПК України.

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно з ст. 281 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що 26.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1172495.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «Мілоан», а позичальником ОСОБА_1 ..

За умовами договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком на 15 днів, тобто з 26.12.2019 до 10.01.2020.

З пункту 1.5.1 договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн, а згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом за строк кредитування становлять 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

З графіка розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 1172495 від 26.12.2019, вбачається, що до сплати станом на 10.01.2020 підлягала сума 7500,00 грн, яка складалася з: 5000,00 грн сума кредиту, 1000,00 грн комісія за надання кредиту, 1500,00 грн проценти.

Договір укладено в електронній формі. З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F50936.

З анкети-заяви на кредит № 1172495 вбачається, що при оформленні кредиту були зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП, дата народження, адреса проживання, номер мобільного телефону, електронна адреса, відомості про соціальний статус та реквізити платіжної картки.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 12985781 від 26.12.2019, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн за договором № 1172495.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту№ НОМЕР_2 , повідомили що по даному рахунку було зараховано кошти на суму 5000,00 грн за період 26.12.2019 02.01.2020.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, а також у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умови встановлення факту ідентифікації позичальника та погодження істотних умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши договір, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію, графік платежів та платіжне доручення у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору № 1172495 від 26.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також установлено, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ.

Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступив новому кредитору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1172495 від 26.12.2019.

Перехід права вимоги до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією за договором відступлення, а також витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у справі та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1172495 від 26.12.2019.

Із виписки з особового рахунку та витягу з реєстру боржників вбачається, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визначив заборгованість відповідача у розмірі 16240,22 грн, яка складається з: 4512,50 грн основного боргу, 8227,72 грн процентів, 1000,00 грн комісії та 2500,00 грн штрафів/пені.

Відповідач ОСОБА_1 доказів повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій, доказів неправильності розрахунку позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» або власного розрахунку суду не подала.

Оцінюючи заявлену до стягнення заборгованість, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доведено факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, а відповідач доказів повернення цієї суми суду не надала, вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Зі змісту кредитного договору № 1172495 від 26.12.2019, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також Графіка розрахунків, який є Додатком № 1 до кредитного договору № 1172495 від 26.12.2019, вбачається, що строк кредитування за договором становив 15 днів, а саме з 26.12.2019 до 10.01.2020. За цей строк кредитним договором № 1172495 від 26.12.2019 та Графіком розрахунків Додатком № 1 до нього передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1500,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця забезпечуються охоронними механізмами, передбаченими, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічний підхід викладено у практиці Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо того, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватися саме у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Оскільки доказів продовження строку кредитування або погодження сторонами нарахування договірних процентів після 10.01.2020 позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано, суд дійшов висновку, що проценти підлягають стягненню лише в межах строку кредитування у розмірі 1500,00 грн.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідачка сплатила 250,00 грн, 265,38 грн та 200,00 грн, а всього 715,38 грн, які були зараховані в рахунок погашення процентів за кредитом. Отже, із визначених судом 1500,00 грн процентів фактично залишилася несплаченою сума 784,62 грн (1500,00 грн 715,38 грн).

Таким чином, стягненню підлягають проценти у розмірі 784,62 грн. Різниця між заявленими позивачем процентами у розмірі 8227,72 грн та сумою процентів, яка підлягає стягненню з урахуванням здійснених відповідачкою платежів, у розмірі 784,62 грн становить 7443,10 грн і стягненню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає, що пунктом 1.5.1 кредитного договору та графіком платежів передбачено сплату відповідачем одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн, що становить 20 % від суми кредиту.

Разом із тим, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем здійснено платежі у розмірі 250,00 грн та 237,50 грн, які позивачем зараховано як сплату комісії за управління та обслуговування кредиту. Водночас умовами кредитного договору та графіком платежів комісія за управління та обслуговування кредиту не передбачена.

У постанові у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21 ВП ВС роз`яснила: якщо комісія за обслуговування кредиту фактично встановлена за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, умова договору про таку плату є нікчемною. При цьому ВП ВС окремо зазначила, що якщо за «обслуговування кредиту» договором не передбачено інших послуг, крім такого інформування, відповідна комісія не підлягає стягненню.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання зазначених сум окремою заборгованістю за комісією за управління та обслуговування кредиту. Водночас, враховуючи, що фактично сплачені відповідачем 250,00 грн та 237,50 грн підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості за комісією, передбаченою кредитним договором, суд зараховує сплачені відповідачем 487,50 грн у рахунок комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, розмір несплаченої комісії за надання кредиту становить 512,50 грн (1000,00 грн 250,00 грн 237,50 грн), яка підлягає врахуванню при визначенні загального розміру заборгованості відповідача.

Щодо вимоги про стягнення штрафів/пені у розмірі 2500,00 грн суд зазначає таке.

Із виписки з особового рахунку та витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 вбачається, що заборгованість за штрафами/пенею у розмірі 2500,00 грн була відображена у складі заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на момент переходу права вимоги до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Зазначена сума штрафних санкцій сформована до 24 лютого 2022 року, тобто до початку періоду, на який поширюються спеціальні законодавчі обмеження, передбачені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а також списання неустойки, штрафів, пені та інших платежів, нарахованих з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів.

Оскільки заявлена позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сума штрафів/пені у розмірі 2500,00 грн була сформована до 24.02.2022, підстав для застосування до неї пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд не вбачає.

Крім того, розмір штрафних санкцій не перевищує половини суми отриманого відповідачем ОСОБА_1 кредиту, а доказів сплати зазначеної суми або її неправильного нарахування відповідачем не подано.

За таких обставин вимога про стягнення штрафів/пені у розмірі 2500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1172495 від 26.12.2019 у загальному розмірі 8797,12 грн, яка складається з: 5 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 784,62 грн проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування; 512,50 грн комісія за видачу кредиту; 2 500 грн 00 коп. штрафи/пеня.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №31490 від 19.05.2026.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов судом було задоволено у загальному розмірі 8797,12 грн, що складає 54,16% (8797,12/16240,22х100) від заявленого позивачем розміру 16240,22 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1441,95 грн (54,16% від 2662,40 грн).

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про надання правничої допомоги №0107. Згідно акта наданих послуг від 14.04.2026, вартість наданих адвокатським об`єднанням юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавала.

Однак, враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4332,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст 15, 16, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1172495 від 26.12.2019 у розмірі 8797,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1441,95 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4332,80 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя: В. Б. Мартинюк