Рішення № 140016720, 20.08.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/953/24

Провадження № 2-а/673/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2026 р. м.Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

що діє як адміністративний суд

в складі : головуючий суддя Дворнін О.С.

при секретарі судового засідання Карабановій Д.В.

з участю представника позивача Довгаля П.С. та представника відповідача Файчука А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, вказавши, що Постановою серії ЕНА № 2863407 від 18 серпня 2024 року, винесеною поліцейським Сектору поліцейської діяльності № 1 (м.Деражня) відділу поліції № 3 (смт.Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Князюком М.М., ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

У постанові зазначено, що 18.08.2024 року в 23 год. 28 хв. в м. Деражня по вулиці Шевченка ОСОБА_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме, категорії «В», керував автомобілем марки BMW-5300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень ОСОБА_1 не погодився та оскаржив його до суду.

В судовому засіданні представник позивача та сам ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги і просили суд скасувати оскаржувану постанову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказаний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, судом враховується, що згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу).

Згідно з КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

В свою чергу Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із цим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що поліцейським при винесенні такої не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення доводів позивача, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, про те, що він не порушував Правил дорожнього руху України.

Так, із долученого до постанови та оглянутого судом відеозапису зафіксовано, що автомобіль марки BMW-5300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого знаходились ОСОБА_1 та його товариш ОСОБА_2 , що належить матері позивача - ОСОБА_3 , в рухомому стані не перебуває, його зупинка працівниками поліції не здійснюється.

Як встановлено із пояснень самого позивача ОСОБА_1 та допитаних в ході судового розгляду справи свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , 18.08.2024 року ОСОБА_3 їхала автомобілем додому, в дорозі по вулиці Шевченка м.Деражня Хмельницької область, напроти будинку № 3, в автомобілі виникла поломка. ОСОБА_3 не змогла запустити двигун автомобіля і прийшла додому та попросила свого сина ОСОБА_1 сходити до місця стоянки автомобіля щоб визначити з чим пов`язана поломка. Разом із ОСОБА_2 вони прийшли до автомобіля і намагався запустити двигун, але не змогли, в цей час до них під`їхали працівники поліції, звинуватили ОСОБА_1 у тому, що він ніби-то керував транспортним засобом, не маючи відповідного посвідчення на право керування.

Позивач категорично заперечив факт керування автомобілем і стверджував, що не їхав, а просто знаходився в салоні автомобіля, фактично охороняючи його. Проте, як вбачається з матеріалів справи, працівники поліції не взяли пояснень ОСОБА_1 до уваги, на його прохання дочекатись його матері вони не прореагували та склали відносно нього оскаржувану постанову про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Аналізуючи наявні в справі докази, суд, попри деякі неточності у показаннях зазначених вище свідків щодо причини поломки автомобіля належного ОСОБА_3 та черговості дій учасників події, не вважає їх критично неспроможними на фоні відсутності в справі доказів факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової доведення саме факту керування транспортним засобом.

Оскільки, саме факт керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на зібраних по справі доказах, обов`язок щодо збирання яких, відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і не має права керування таким транспортним засобом.

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки ставить під сумнів процедуру складання відносно водія постанови про вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Окрім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Водночас, знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна або ввімкнених фар автомобіля.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано до суду жодних матеріалів фото- чи відеозйомки вчинння правопорушення, зокрема, доказів руху автомобіля за кермом якого перебував ОСОБА_1 , або інших доказів, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд приймає до уваги доводи позивача, наведені ним в обґрунтування позовних вимог, як такі, що не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом не здобуто, а відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження того, що позивач порушив вимоги ПДР України, суд вважає, що оскаржувана постанова у спірній справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-244 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Поновити строк оскарження постанови поліцейського Сектору поліцейської діяльності № 1 (м.Деражня) відділу поліції № 3 (смт.Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Князюка Мирослава Миколайовича серії ЕНА № 2863407 від 18 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Постанову поліцейського Сектору поліцейської діяльності № 1 (м.Деражня) відділу поліції № 3 (смт.Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області Князюка Мирослава Миколайовича серії ЕНА № 2863407 від 18 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, - визнати протиправною та скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп. стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (29017, місто Хмельницький, вулиця Зарічанська,7, код ЄДРПОУ 40108824).

Роз`яснити сторонам провадження, що судом при прийнятті рішення були застосовані положення частини третьої статті 243 КАС України, тому складання рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області. У разі застосування судом частини третьої ст. 243 КАС України, а також прийняття постанови (рішення) у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. С. Дворнін