Рішення № 140016025, 23.09.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 523/2224/26

Провадження № 2/492/822/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

Прокурор Узун-Куртогло О.І.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 аліменти на користь та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що до органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради зі Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло клопотання та документи стосовно невідкладного відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері, відповідачки у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. При проведенні обстежень житлово-побутових умов проживання відповідачки ОСОБА_1 було встановлено, що відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться навчанням дитини, не переймається станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не приймає педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки, тобто ухилилася від виконання своїх обов`язків, як матері, відносно її неповнолітньої дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 25 травня 2026 року, прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року, залучено до участі у цивільній справі за позовною заявою Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року, залучено прокурора Болградської окружної прокуратури до участі у цивільній справі за позовною заявою Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Прокурор Узун-Куртогло О.І. в судовому засіданні просила суд позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 аліменти на користь та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітньої дитини буде відповідати інтересам дитини.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Крамаренко Ю.В. в судове засідання не з`явились, від представника відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Афанасьєв А.О. в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити та позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 аліменти на користь та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітньої дитини буде відповідати інтересам дитини.

Як вбачається з письмових пояснень третьої особи ОСОБА_2 щодо позову, просить позов задовольнити у повному обсязі та підтвердила, що усі факти, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності. Мати не давала їй навчатись, примушувала важко працювати. Від неї та її співмешканця вона систематично отримувала лайку та побої. В кімнаті, де вона жила разом з ними, вона не мала ліжка, спала на матраці. В приміщенні було брудно, мати з співмешканцем постійно палили у кімнаті. Мати забирала у неї усі зароблені кошти, але навіть одягу їй не купувала. Крім цього, мати з співмешканцем постійно вживали алкоголь. Увесь цей спосіб життя її матері погано відобразився на її стані здоров`я, вона постійно хворіла внаслідок поганих умов життя. Зараз вона проживає разом зі своєю сестрою, яка створила для неї належні умови для виховання, навчання, розвитку. Вона не хоче повертатись до матері і просить позбавити її матір батьківських прав відносно неї.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з ухиленням матері від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, актовий запис № 35, неповнолітня дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої зазначено ОСОБА_1 , відповідачку у справі, та ОСОБА_3 .

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вказаного висновку Органом опіки та піклування - Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради, розглянуто рекомендації комісії з питань захисту прав дітей, клопотання Служби у справах дітей Одеської міської ради та надані документи про невідкладне відібрання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. Беручи до уваги, що залишення дитини у матері є небезпечним для її життя та здоров`я, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження №44р від 23.01.2026 «Про негайне відібрання дитини». З документів наданих Службою у справах дітей Одеської міської ради було встановлено, що на адресу Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшов лист Служби у справах дітей Татарбунарської міської ради від 05.01.2026р. № 10-14/02 стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах Служби у справах дітей Одеської міської ради. До Служби у справах дітей Татарбунарської міської ради через інтернет зв`язок надійшло повідомлення від старшої сестри ОСОБА_2 , про те, що неповнолітня ОСОБА_2 , разом з матір`ю та вітчимом проживають в м. Одесі. Дівчинка не ходить до школи, матір змушує її працювати (в підвальному приміщенні перебирати цибулю). Зароблені кошти матір відбирає. Мобільний телефон неповнолітньої дитини матір здала до ломбарду. У кімнаті, де проживає родина, матір разом із співмешканцем, у присутності дитини, вчиняють дії непристойного характеру. Спеціалістами Служби у справах дітей ОМР спільно з фахівцем Центру соціальних служб Одеської міської ради та інспекторами ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області 21.01.2026 року здійснено виїзд за адресою проживання родини: АДРЕСА_1 . В квартирі знаходилися неповнолітня ОСОБА_2 , її матір ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 , який перебував в неадекватному стані, схожому на алкогольне сп`яніння. Проведено обстеження умов проживання, складено відповідний акт від 21.01.2026 р та з`ясовано, що в квартирі антисанітарія, затхлий запах, напалено, речі розкидані, дуже брудно. Неповнолітня дитина не має окремого ліжка, спить на матраці на підлозі в одній кімнаті з матір`ю та вітчимом, у дівчинки практично відсутній одяг. Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розповіла, що з листопада 2025 року не навчається в школі, працює з матір`ю (чистить цибулю). Всі зароблені гроші мати забирала, витрачала на їжу та оренду квартири. Часто дитину ображали, їжі вдома практично немає, відсутній одяг, в наявності речі, які давали сусіди. Неповнолітня ОСОБА_2 , скаржиться на стан здоров`я, на погане самопочуття. Повідомила, що тільки з сестрою у неї гарні стосунки, але мати не дозволяє їм спілкуватися. Вітчим зловживає спиртними напоями, та разом з матір`ю ображають її.

Відповідно до наказу Служби від 24.04.2025 р. № 49, неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як дитину, яка зазнала фізичного, психологічного та економічного насильства (жорстоке поводження з дитиною).

Службою у справах дітей ОМР направлено повідомлення від 13.05.2025 р. до Центру соціальних служб Одеської міської ради про постановку неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, для проведення відповідної роботи.

ОСОБА_1 повідомила, що спеціалісти Служби у справах дітей ОМР вже були у них на попередній адресі їх проживання: АДРЕСА_2 , надавали їй термін для покращання умов проживання. На даний час, вона не працює, тому що немає офіційної підробітки. Співмешканець зловживає спиртними напоями. Зі слів ОСОБА_1 , вона мати одиначка, що підтверджується копією протоколу бесіди від 21 січня 2026 року.

За інформацією Центру соціальних служб Одеської міської ради від 28.03.2025 р. № 04/01-953, 12.03.2025 фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Київському районі здійснено вихід за адресою проживання родини ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 , складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи. Факт перебування дитини в складних життєвих обставинах підтвердився. Зі слів матері ОСОБА_1 , конфлікти з донькою відбувалися на побутовому ґрунті. ОСОБА_1 було запропоновано послугу консультування (психологічна допомога) для дитини, на що матір дала згоду. За інформацією веб-сайту Судова влада України, ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП (протокол серії ВАД № 705901 від 02.03.2025 року, (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх) та за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), також, вироком Арцизького районного суду Одеської області від 29.09.2014 р. справа № 492/1288/14-к, ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги зазначені обставини, стан здоров`я неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. п. 5, 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №585, 21.01.2026 представниками Служби, поліції. ЦСС ОМР із залученням бригади швидкої медичної допомоги було проведено оцінку рівня безпеки неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складено відповідний акт. Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з явними ознаками недогляду та занедбаності, не забезпечена необхідною медичною допомогою, продуктами харчування, одягом, належними умовами перебування та наглядом батьків. Приміщення, в якому проживає неповнолітня дитина, в антисанітарному непридатному для проживання стані. Дитина скаржиться на погане самопочуття, на відсутність одягу, важку працю в підвальному приміщенні з денними та нічними змінами, повідомляє про постійні образи з боку матері та вітчима. Перебування неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , загрожує життю та здоров`ю дитини, негативно впливає на її життя, стан здоров`я, розвиток та призводить до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку. Висновок щодо рівня безпеки дитини - дуже небезпечно. В результаті підтвердженого факту безпосередньої загрози життю та здоров`ю, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дитини, спеціалістами Служби у справах дітей ОМР неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставлено 21.01.2026 р. до КНП «Дитяча міська клінічна лікарня № 3» Одеської міської ради.

Відповідно до повідомлення КНП «ДМКЛ № 3» Одеської міської ради від 21.01.2026 р. № 26-С, неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізовано до педіатричного відділення № 3 21.01.2026 р. Стан дитини при надходженні середньої важкості. Педикульоз. Речі дитини вкрай брудні, неохайні.

Також, судом в судовому засіданні було оглянуто відеозапис опитування неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії висновку психолога за результатами проведення опитування неповнолітньої ОСОБА_2 , за результатами спостереження, інтерв`ювання, контент-аналізу та візуальної психодіагностики неповнолітньої ОСОБА_2 виявлено, психофізіологічний розвиток відповідає віковим нормам, але присутня педагогічна занедбаність. Свою розповідь дівчина розпочала повільно. Відповідала на всі запитання, спогади відображала на малюнках. Була відкрита до взаємодії та співпраці з дорослим фахівцем. При опитуванні неповнолітня ОСОБА_6 поводила себе спокійно, урівноважено, ділилася з психологом своїми захопленнями, деколи посміхалася. У ході опитування неповнолітньої ОСОБА_6 встановлено, що з листопада 2025 року вона фактично не відвідувала навчальний заклад. Причиною припинення навчання, зі слів дитини було систематичне примушування з боку матері до роботи та обмеження доступу до освіти. Дитина тривалий час проживала разом із матір`ю та вітчимом ( ОСОБА_7 ) у несприятливих умовах. У сім`ї мали місце регулярні конфлікти, зловживання алкоголем дорослими, фізичне насильство щодо дитини з боку вітчима та матері. Побиття супроводжувалися завданням тілесних ушкоджень, сильним страхом та погіршенням фізичного стану дитини, при цьому за медичною допомогою вона не зверталася. Крім фізичного насильства, зафіксовано факти психологічного тиску, економічної експлуатації та нехтування базовими потребами дитини (нерегулярне харчування, відсутність належного одягу та взуття, використання її заробітку дорослими). Діана з 11 річного віку була систематично залучена до важкої праці, неодноразово змінювала роботи, частину зароблених коштів змушена була віддавати на оплату житла та утримання сім`ї. Також дитина повідомила про факти сексуалізованих домагань з боку родича ( ОСОБА_8 ), що є серйозним психотравмуючим чинником. Крім того, вона була свідком інтимних стосунків матері та вітчима в умовах спільного проживання в одній кімнаті, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан та почуття безпеки. Емоційний стан дитини характеризується високим рівнем тривожності, переживанням втрати батька, почуттям самотності, заниженою самооцінкою та досвідом булінгу з боку однолітків. У минулому Діана висловлювала суїцидальні думки та розглядала різні способи самопошкодження, що було зумовлено насильством у сім`ї, примусовою працею та відсутністю підтримки. На теперішній час, після вилучення з родини матері, активних суїцидальних намірів не виявляє. Дитина має збережені інтелектуальні можливості, виявляє бажання навчатися та відвідувати школу, однак через тривале переривання освітнього процесу має прогалини у знаннях. Діана категорично не бажає проживати з матір`ю, аргументуючи це страхом повторення насильства та примусової праці. Бажаним і безпечним для себе місцем проживання вважає проживання з сестрою ОСОБА_9 у м. Харкові.

Наказом служби у справах дітей Одеської міської ради № 13/1 від 23.01.2026 року, тимчасово влаштовано неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ю родички (сестри) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або у сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають праві і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей; поважати гідність дитини, готувати її д самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини д свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосерді забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківська прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачені ст. 164 Сімейного кодексу України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативі впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню не» загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто на засіданні органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

На засіданні під час розгляду матеріалів, враховуючи усі обставини справи, встановлені факти ухилення матері від виконання батьківських обов`язків відносно дитини та вагомі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 .

Позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, як не виконають своїх батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьками від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи інтереси дитини, яка не повинна страждати від самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків, керуючись найкращими інтересами дитини, відповідно до ст. ст. 7, 17, 19, 141, 153, 155, 157, 164 Сімейного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на наданий висновок, судом встановлено, що комісією було ретельно досліджено питання щодо доцільності позбавлення батьківських справи відповідачки відносно неповнолітньої дитини, встановлені фактичні обставини щодо умов проживання відповідачки, встановлені обставини, що прямо свідчать про небезпеку перебування дитини з матір`ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу ч. 7 ст. 7 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Частиною 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері так і для дитини (ст. 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п. 57, 58).

У п. 100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відповідачки у справі, стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , позивач у справі, послався, зокрема на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на вищевикладене, обставини справи та досліджені судом докази, які дають суду підстави дійти до однозначного висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов`язками матері перед своєю дитиною, зокрема взагалі не цікавиться життям дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто ухилилася від виконання своїх обов`язків щодо утримання і виховання дитини, у зв`язку з чим неповнолітня дитина знаходиться на повному забезпеченні у сестри ОСОБА_10 .

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що виходячи лише з інтересів дитини, в судовому засіданні були встановлені усі підстави, які дають суду прийти до однозначного висновку щодо необхідності позбавлення ОСОБА_1 , яка свідомо ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, на думку суду, таке рішення буде захистом прав дитини.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є доведеними, а тому є такими, що підлягають задоволенню, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

Згідно ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України зазначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як роз`яснено у п. п. 15,16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В ході розгляду справи, та з огляду на досліджені документи/докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, судом встановлено, що відповідачка життям дитини не цікавиться, не вчинила жодних дій направлених на належне виконання батьківських обов`язків, мати не відвідує та не утримує дитину.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідачкою не створені умови для проживання дитини в безпечних умовах, у спокійному середовищі, відповідачка не забезпечена житлом, наявне житло перебуває в антисанітарному стані, а тому, вирішуючи дану справу, з огляду на досліджені докази та обставини, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судом враховується, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, який відповідачка не може забезпечити. Зокрема, за час розгляду справи відповідачка не довела суду такої можливості.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється щодо обов`язку утримання дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідачки розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що належним розміром аліментів на дитину, є стягнення з відповідачки аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як дитини на користь якої стягуються аліменти, так і відповідачки.

При цьому мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров`я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

На підставі викладеного, з урахування досліджених доказів, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідно дійти висновку, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

Керуючись ст. ст. 55, 56, ЦК України, ст. ст. 150, 155, 164 - 166, 171 СК України, ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76 - 81, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Пересипської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_4 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 аліменти на користь та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 02.02.2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 23.09.2026 р.

Суддя В.І. Черевата