Ухвала суду № 140015562, 24.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.09.2026

Справа № 334/8505/24

Провадження № 2/334/86/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

24 вересня 2026 року

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Якущенко Е.Р.

за участі представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

прокурора Шевченка А.Ю.

розглянувши заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, в особі начальника Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області Орлова Дмитра Олеговича, як орган опіки та піклування, про відібрання дітей, визначення місця проживання дітей з матір`ю та звільнення від сплати аліментів

та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Козинської селищної ради, про визначення місця проживання дітей з батьком,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, в особі начальника Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області Орлова Дмитра Олеговича, як орган опіки та піклування, про відібрання дітей, визначення місця проживання дітей з матір`ю та звільнення від сплати аліментів та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Козинської селищної ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

На підставі розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 07.08.2026 № 223, у зв`язку з призначенням судді ОСОБА_4 суддею Запорізького апеляційного суду, був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та для її судового розгляду визначено головуючого суддю Гнатюка О.М.

18.09.2026 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову у цій справі шляхом встановлення тимчасового порядку здійснення участі матері малолітніх дітей ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до розгляду справі №334/8505/24 та набрання рішенням суду законної сили.

3 моменту народження спільних з ОСОБА_7 малолітніх дітей органом опіки та піклування або судом не визначалося місце проживання малолітніх дітей. ОСОБА_3 по теперішній час не розуміє або не бажає зрозуміти, що батько дітей не покидав та не бажає покидати малолітніх дітей, а також особисто не звертався до суду про припинення шлюбу.

Саме ОСОБА_3 переслідуючи особисті інтереси щодо створення «нової родини», як показує сьогодення, маючи намір покинути сім`ю у липні 2024 року особисто звернулася до суду (справа № 334/5895/24) про розірвання шлюбу та вживала максимальних зусиль, щоб батько дітей - ОСОБА_2 покинув дітей та мешкав окремо від малолітніх дітей.

ОСОБА_3 розуміючи, що батько дітей - не бажає покидати дітей та мешкати окремо від малолітніх дітей, лише через 7 років, а саме у серпні 2024 року звернулася до державного виконавця з виконавчим листом № 316/1891/16-ц (отримала 14.02.2017 року) про стягнення з батька дітей аліментів з 2016 року, а не з моменту подання виконавчого листа до державного виконавця - з серпня 2024 року.

У серпні 2024 року державний виконавець провадження ВП № 75604751 та нарахував у серпні 2024 року заборгованість із сплати аліментів починаючи з 2016 року, тим самим ОСОБА_3 свідомо створила «штучну заборгованість» за аліментами (борг) для маніпулювання та досягнення своєї мети - «змінити чоловіка та батька для дітей», що суперечить інтересам дітей.

Наприкінці 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з батька дітей пені за не сплату аліментів з 2016 року по вересень 2024 року (справа №334/8369/24), свідомо створивши «штучну» заборгованість.

Про звернення ОСОБА_3 до суду щодо розірвання шлюбу батько дітей дізнався у вересні 2024 року від директора школи в м. Запоріжжі, де он-лайн навчалися малолітні діти. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя за справою № 334/5895/24 від 02.12.2024 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 шлюб розірвано, тим самим ОСОБА_3 остаточно покинула сім`ю.

Після розлучення батьків, малолітні діти виявили бажання проживати з батьком, та продовжили проживати за вказаною адресою в селищі Козин Київської області і навчатися у Козинському ліцеї.

Так, батько дітей більш двох років самостійно виховує малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та особисто їх утримує.

ОСОБА_3 добровільно не несе витрати на утримання неповнолітніх дітей, чим порушує права дітей, батька дітей та свій конституційний обов`язок.

ОСОБА_3 отримує аліменти (борги за аліментами, пеню та тощо) від батька дітей на утримання малолітніх дітей за виконавчим листом, які не використовує за цільовим призначенням, тобто на дітей.

У батька дітей відсутній спір з ОСОБА_3 щодо її участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, батько дітей не перешкоджав та не перешкоджає ОСОБА_3 спілкуватися з доньками та брати участь у вихованні дітей.

ОСОБА_3 з лютого 2025 року по теперішній час не приїжджає до дітей за місцем їх постійного проживання для прийняття участі у вихованні дітей, на телефонні дзвінки батька дітей ОСОБА_3 не реагує, на поштові рекомендовані відправлення батька дітей не реагує та відмовляється від їх отримання.

ОСОБА_3 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків через конфлікти з дітьми, що розпочалися наприкінці січня 2025 року після рішення Козинської селищної ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком на території України.

26.08.2025 року ОСОБА_3 взагалі відмовилася від участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, шляхом подання до Козинської селищної ради заяви про залишення без руху її заяви про визначення участі у вихованні та спілкування з дітьми.

Протягом 2025-2026 року ОСОБА_3 не зверталася до служби у справах дітей чи поліції щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. ОСОБА_3 також не дотримується способу участі у виханні, визначеного органом опіки та піклування , не приймає участь у вихованні та не відвідує дітей за місцем їх проживання.

Батько дітей вважає за необхідне забезпечити права дітей, шляхом звернення до суду для встановлення тимчасового порядку (графіку) здійснення участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Просить встановити тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду в об`єднаній справі №334/8505/24 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до розгляду справи №334/8505/24 та набрання рішенням суду законної сили, визначивши наступний графік: кожної другої суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. на території Обухівського району Київської області або міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримала забезпечення позову.

Прокурор поклався на розсуд суду у вирішенні клопотання.

Інші учасники провадження в судове засідання не прибули.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом..

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21 (провадження № 61-241св22), від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22), від 15 листопада 2023 року справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23), від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23).

Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Між сторонами дійсно існує спір з приводу визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі проживають разом із батьком окремо від матері.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 490/1087/21, мати, яка на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд враховує, що на цей час малолітні діти проживають з батьком ОСОБА_2 , невжиття заходів забезпечення позову, які заявлені у клопотанні, на думку суду, не приведуть до ускладнення чи невиконання рішення суду в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 .

Окрім того, відповідне клопотання про забезпечення позову за вказаних обставин мало б бути заявлено позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 , оскільки це саме вона просить поновити свої права шляхом відібрання дітей та зміни місця їх проживання.

З урахуванням наведеного суд вважає недоцільним задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, в особі начальника Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області Орлова Дмитра Олеговича, як орган опіки та піклування, про відібрання дітей, визначення місця проживання дітей з матір`ю та звільнення від сплати аліментів та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Козинської селищної ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Гнатюк О. М.