Рішення № 140015459, 21.09.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

21 вересня 2026 рокуСправа № 331/4492/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Короткий зміст позову по суті, рух справи.

22 травня 2026 року до суду надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. За період з 01.10.2015 по 31.03.2026 позивач надав відповідачам послуги з теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 45 580,24 грн. Боржники належним чином не виконували свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Виходячи з наведеного, посилаючись на положення і норми ст. ст. 11, 15, 16, 322, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого, постачання холодної та гарячої води» затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження «Методики Розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» представниця позивача просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за період наданих послуг з 01.10.2015 по 31.03.2026 на загальну суму 45 580,24 грн. Також просила стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження отримана відповідачами 14.06.2025.

Відповідачі у встановлений судом строк відзиву не подали.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниця позивача в позові та поданій заяві просила справу розглянути без участі останньої, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

06.07.2026 від ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про застосування строку позовної давності.

07.07.2026 представником позивача до суду подані заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

21.09.2026 від представника відповідачки Чекіс О.І. до суду подана заява про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач до правовідносин 2015-2020 років намагається застосувати законодавство, яке діяло з 2021 року.

Відповідачками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до суду подані заяви про розгляд справи без їх участі, раніше подану заяву про застосування строків позовної давності підтримують.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості». Вказана Інформація підтверджена Відповіддю № 2996592 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2 жовтня 2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі», отже типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачами є укладеним з 1 листопада 2021 року.

Згідно з довідкою і розрахунком суми заборгованості за надані послуги з теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відповідачам за період з 01.10.2015 по 31.03.2026 нараховано до сплати 112773,36 грн, сплачено ними 67193,12 грн, отже останні мають заборгованість в сумі 45 580,24гривень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2189-VIII учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно зі ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ).

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3).

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Квартира відповідачів підключена до мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, ці послуги у зазначений період їм надавалися і споживалися останніми. З приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не звертались, факт отримання вказаних послуг ними не оспорювався, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі оплату за спожиті послуги здійснювали лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість

Відповідачами контррозрахунку заборгованості не надано.

Доводи сторони відповідачів щодо відсутності договірних відносин між ними та позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки вони суперечать ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якою правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків та ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Виходячи зі змісту вказаних правових норм ЦК України в даному конкретному випадку поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення та гарячого водопостачання до квартири відповідачів.

Доводи сторони відповідачів про те, що Концерном «МТМ» не було укладено з відповідачами договір на постачання теплової енергії, відхиляються судом, оскільки положеннями п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме на споживача покладено обов`язок з укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, затвердженого Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року. Даний договір за своєю правовою природою є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Разом з тим відповідачками не надано доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивача з питання укладення договору на постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання і їм в цьому було відмовлено позивачем.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

При цьому, враховуючи, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, плата за послуги з централізованого опалення нараховується щомісячно, тому перебіг позовної давності за щомісячними платежами починається після несплати чергового платежу.

У вказаний розрахунковий період (з 01.10.2015 по 31.03.2026) відповідачі здійснювали оплати частково, що свідчить про переривання зазначених строків позовної давності, окрім того, у зазначений спірний період судом враховано положення нормативних актів щодо зупинення строків позовної давності на період поширення «Короновірусної хвороби» та період оголошення особливого (воєнного) стану, пов`язаного з військовою агресією.

З огляду на вказане, надані представницею позивача докази у їх сукупності підтверджують наявність у відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 45 580,24 грн.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 28.04.2026 № 4396, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн, отже ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з центрального опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.10.2015 по 31.03.2026 в сумі 45 580 (сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму 2662,40 грн витрат про сплаті судового збору (по 887 грн 46 коп з кожної).

Реквізити учасників справи:

- позивач: Концерн «Міські теплові мережі»», 69000, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, ідентифікаційний код: 32121458, розрахунковий рахунок для сплати заборгованості: НОМЕР_2 , МФО 322313, Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, розрахунковий рахунок для сплати судового збору: НОМЕР_3 , МФО 320478, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК»;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- відповідачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов