Рішення № 140015331, 21.09.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №936/1220/26

Провадження №2/936/428/2026

21.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., за участю секретаря судового засідання Щербей А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 23.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 5123666, згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн, строк кредитування 23 дні (до 16.12.2021) зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту, з можливістю пролонгації договору.

26.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, згідно з яким до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 5123666.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів, комісії належним чином не виконав, його заборгованість станом на час звернення до суду з позовною заявою становить 14090,75 грн. з яких: 3502,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10148,75 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 0,00 грн- заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 440,00 грн. - заборгованість за комісіями; 0,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

На підставі наведеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5123666 від 23.11.2021 року в розмірі 14090,75 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, 15.09.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що кредит за договором № 5123666 від 23.11.2021 у розмірі 4000 грн ним було погашено в повному обсязі, однак документів, які б підтверджували здійснення платежів, не збереглося. Відповідач також заперечив проти визначеного позивачем розміру заборгованості, посилаючись на те, що розрахунок не містить належного обґрунтування періодів, ставок та підстав нарахування окремих її складових. Зокрема, зазначив, що позивачем заявлено 10 148,75 грн заборгованості за процентами, однак не наведено розрахунку цієї суми, періоду її нарахування та розміру процентної ставки. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення 440 грн комісії, оскільки позивачем не зазначено, за яку саме послугу її нараховано. Також просив перевірити правомірність нарахування процентів після спливу строку дії кредитного договору.

Крім цього відповідач заперечив проти стягнення з нього 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлений розмір неспівмірним із ціною позову та складністю справи.

18.09.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що у розрахунку заборгованості (і первісного кредитора і фактора) чітко вказано, з чого складається сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період була нарахована. Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування. Зокрема, відповідно до пункту 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг). Для продовження строку кредитування позичальник має сплатити відповідну комісію та частину заборгованості. При цьому пунктом 2.3.2 договору сторони погодили умови зміни строку кредитування у разі настання визначених договором обставин, зокрема здійснення відповідних платежів позичальником або продовження користування кредитними коштами після спливу первісно встановленого строку кредитування.

Позивач зазначив, що сторони також погодили можливість автоматичної пролонгації договору у разі наявності непогашеної заборгованості, у зв`язку з чим строк кредитування продовжувався без необхідності вчинення сторонами додаткових дій. На думку позивача, підписанням кредитного договору відповідач погодився із зазначеними умовами.

Посилаючись на розрахунок заборгованості, позивач вказав, що відповідач продовжував строк кредитування шляхом здійснення передбачених договором платежів, а також що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування процентів, позивач послався на положення статей 1048, 1054 ЦК України та зазначив, що за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, визначених договором. При цьому, на думку позивача, умова про автоматичну пролонгацію договору не погіршує становище позичальника, оскільки одночасно з обов`язком сплачувати проценти останній отримує можливість правомірно користуватися кредитними коштами та не повертати їх протягом продовженого строку кредитування.

У зв`язку з цим позивач вважав нарахування процентів за користування кредитними коштами протягом продовженого строку кредитування обґрунтованим умовами договору та положеннями цивільного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши справу за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 23.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №5123666, згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн, строк кредитування 23 дні (до 16.12.2021) зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту.

За умовами Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1590.00 грн. в грошовому виразі та 20,161.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 5590.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту. розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія за надання кредиту: 440.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 1150.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов?язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3 Договору про споживчий кредит передбачено пролонгацію строку кредитування.

Зокрема, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід?ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка полягає у:

а) здійсненні платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Аналізуючи вищезазначені умови кредитного договору, суд констатує, що сторони погодили можливість автоматичної пролонгації договору у разі наявності непогашеної заборгованості, у зв`язку з чим строк кредитування продовжувався без необхідності вчинення сторонами додаткових дій. Підписанням кредитного договору відповідач ОСОБА_1 погодився із зазначеними умовами.

З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 продовжував строк кредитування шляхом здійснення передбачених договором платежів, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості.

23.11.2021 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000,00 грн, шляхом перерахування їх через АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією (а.с.22).

Факт укладення договору про споживчий кредит №5123666 від 23.11.2021 та отримання кредиту в сумі 4000 гривень не заперечується відповідачем.

26.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, згідно з яким до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 5123666.

Відповідно до п.2.3 Договору, до Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів, за порушення грошового зобов?язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами про споживчий кредит (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, а саме: номер, серія, дата та орган, який видав паспорт, ідентифікаційний номер позичальника, місце реєстрації, особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті у суду відсутні сумніви щодо не можливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір споживчого кредиту №5123666 від 23.11.2021 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора Z69626 відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору про споживче кредитування, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що були укладені між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 сплатив отриманий ним кредит, натомість позивач довів існування між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитних прав та зобов`язань, які на підставі договору факторингу № 26-07/2024, перейшли до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», тобто підтвердив факт отримання позичальником кредитних коштів.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на час звернення до суду з позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 становить 14090,75 грн. з яких: 3502,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10148,75 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 0,00 грн- заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 440,00 грн. - заборгованість за комісіями; 0,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, - як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, зокрема контррозрахунку, відповідач не надав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки вони не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, твердження відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту, безпідставності нарахування процентів, спростовуються матеріалами справи, умовами укладеного між сторонами кредитного договору, дослідженими письмовими доказами та наданими позивачем розрахунками, правильність яких відповідачем не спростована.

Суд встановив, що доводи відповідача ґрунтуються на вибірковому та помилковому тлумаченні умов кредитного договору, без урахування його змісту в цілому, фактичних обставин виконання сторонами договірних зобов`язань та положень чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведене відповідачем власне трактування умов договору не узгоджується з їх буквальним змістом, не підтверджується матеріалами справи та не може бути покладене судом в основу висновків про відсутність або зменшення заборгованості.

Всупереч вимогам статей 12, 13, 7681 ЦПК України відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, не спростував поданих позивачем доказів, не довів неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, а його заперечення фактично зводяться до незгоди з умовами укладеного ним кредитного договору та власного тлумачення його положень, що саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Надані суду докази в підсумку підтверджують те, що у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними, а також комісію за надання кредиту, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягненню заборгованість згідно з розрахунком в розмірі 14090, 75 гривень, що складається з: 3502,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10148,75 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 440,00 грн. - заборгованість за комісією.

Таким чином, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат по сплаті судового збору з відповідача в сумі 2662,40 грн.

Стосовно вимоги про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Представником позивача зазначено, що витрати на професійну правничу складаються з: надання усної консультації з вивченням документів 2 години -3000 гривень; складання позовної заяви: 2 год.- 6000,00 грн.

На підтвердження суми судових витрат позивачем надано суду Договір №02-07/2024 від 02.07.2024 між позивачем та АО "ЛІГАЛ АСІСТАНС", витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, де зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з детальним описом витрат часу, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зауважує, що доказів фактичної сплати вказаних витрат в сумі 9000 гривень, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), позивачем не надано.

Отже, суд констатує, що витрати на професійну правничу допомогу позивачем документально не підтверджені та не доведені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Кредитним договором №5123666 від 23.11.2021 року у розмірі 14090 гривень 75 гривень, судовий збір в розмірі 2662 гривень 40 копійок, а всього- 16 753 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривень 15 копійок.

У задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 гривень- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення буде складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Софілканич О.А.