Рішення № 140015320, 23.09.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/440/26

Провадження № 2/936/446/2026

23.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Павлюка С.С.

при секретарі с/з Щербей А.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у селищі Воловець цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

31.03.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області звернулася представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 25150 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.02.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2077290. Договір укладений в електронній формі. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір №2077290 від 06.02.2025 із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» було укладено договір факторингу №28082025, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передав ТОВ «Фінансова компанія "Позика"», а ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Фінансова компанія "Позика"». Згідно даного Договору факторингу 28.08.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №2077290 від 06.02.2025. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «ФК "Позика"» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 25150 грн., із яких: сума основного боргу за кредитом становить 5000 грн; сума нарахованих процентів становить 10150 грн та сума штрафних санкцій становить 10000 грн.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюка С.С. від 01.04.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадженя та вирішено здійснювати розгляд справи в у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.06.2026 по справі винесено заочне рішення про часткове задоводення позову, яке ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 03.09.2026 скасоване за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, справу призначено до судового рогляду на 17.09.2026.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» не з`явилася, в позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника, цього товариства.

Відповідач в судове засідання також не з?явився, в заяві про перегляд заочного рішення повідомляє суду, що з 05.03.2025 по теперішній час він перебуває на дійсній військовій службі у складі Збройних Сил України, що підтверджується доданими копіями посвідчення та витягу з наказу. Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Враховуючи його статус, будь-які нарахування після 05.03.2025 є безпідставними та незаконними. Окрім цього, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору. Відповідач заяви про відкладення судового розгляду до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які представник позивача посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст.12 ЦПК України говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 06.02.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2077290.

28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» було укладено договір факторингу №28082025, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передав ТОВ «Фінансова компанія "Позика"», а ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у ТОВ «Фінансова компанія "Позика"» за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Фінансова компанія "Позика".

Згідно даного Договору факторингу 28.08.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №2077290 від 06.02.2025. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК "Позика"») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 25150 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 5000 грн; сума нарахованих процентів становить 10150 грн; сума комісій становить 0 грн; сума штрафних санкцій становить 10000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору ОСОБА_1 , зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №2077290 від 06.02.2025, має заборгованість у розмірі 25150 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 5000 грн; сума нарахованих процентів становить 10150 грн; сума комісій становить 0 грн; сума штрафних санкцій становить 10000 грн.

Відповідно до ст.ст.526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України передбачають обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.83 ч.3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду в установлений законом строк.

Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а відповідач частково визнав позовні вимоги в частині (тіла кредиту).

Разом з тим, заперечуючи проти суми нарахованих процентів та штрафних санкцій, відповідач посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він, як військовослужбовець звільнений від нарахування процентів та штрафних санкцій .

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Згідно Витягу з наказу від 05.03.2025 за №66 ОСОБА_1 , з 05.03.2025 призначений на посаду "солдата резерву 7 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .

З довідки Військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебувває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 27.01.2025.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч.4 ст 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження №61-2525св18); від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц (провадження №61-16144св18); від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18); від 10.01.2019 у справі №327/353/16-ц (провадження №61-25229св18); від 04.09.2019 у справі №554/10264/17 (провадження №61-42778св18); від 18.01.2023 справа №642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що відповідач, військовослужбовець, звільнений від сплати процентів та штрафних санкцій за користування кредитом на підставі ч.15 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 гривень.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, судом задоволено позовні вимоги на 20% від заявлених.

Виходячи знаведеного, враховуючи положення ст.ст.133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, суд стягує з відповідача на користь позивача 665,60 гривень, судових витрат на оплату судового збору, що пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо твердження відповідача, про звільнення від сплати судового збору у п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон).

У ст.22 цього Закону передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Таким чином, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Вирішуючи питання про наявність пільг при стягненні судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (особи, яка належить до учасників бойових дій), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову, перевірити, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки, позовні вимоги не торкаються порядку надання, обсягу соціальних гарантій, не стосуються будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом УБД, тому судовий збір підлягає сплаті.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28.112002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень є завищеними та не співмірними, згідно з обставинами цієї справи.

Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 1200 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика"".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» загальну суму заборгованості за кредитним договором №2077290 від 06.02.2025, в розмірі 5000 ( п?ять тисяч ) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу.

В рештів позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копіок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» судовий збір в розмірі 1200 (одну тисячу двісті) гривень витрат на професійну правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика"» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 39493634;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Павлюк С.С.