Рішення № 140014881, 22.09.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

22.09.2026

Справа №727/10756/25

Провадження 2/721/164/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши матеріали цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1464239 про надання споживчого кредиту.

Згідно з умовами Кредитного договору сума кредиту складає 4500 грн, строк кредиту 357 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 4500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Згідно договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 38137,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 4500 грн, заборгованість за процентами 31387,50 грн, штрафні санкції 2250,00 грн.

Враховуючи те, що на момент укладення Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як фактором, строк Договору № 1464239 про надання споживчого кредиту від 26.02.2024 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 55 календарних дні з 25.12.2024 року по 17.02.2025 року. Нарахування здійснені відповідно до умов Договору № 1464239 про надання споживчого кредиту від 26.02.2024 року, за стандартною процентною ставкою 2,5 % в розмірі 6187,50 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 4500,00 грн - тіло кредиту та 31387,50 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 55 календарних днів 6187,50 грн, штрафні санкції 2250,00 грн, всього 44325,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість по кредитному договору в розмірі 42075,00 грн, з яких: 4500,00 грн - тіло кредиту та 31387,50 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 55 календарних днів 6187,50 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі та визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом всіх сторін по справі.

Відповідачу надсилались копія ухвали суду про відкриття провадження у порядку спрощеного провадження, проте заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач частково надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Судом встановлено, що 26.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1464239 про надання споживчого кредиту.

Даний договір було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Х791/а.с.24/.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4500,00 грн, строк кредитування 357 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 день, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальницю було повідомлено, зокрема, що у разі надання їй кредиту, остання за договором споживчого кредитування зобов`язана буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилась та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.

Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 44662,50 грн.

Таким чином, позичальниця була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Надання грошових коштів, підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 04-02-2026р. №20.1.0.0.0/7-260202/44872-БТ, згідно якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 26.02.2024 року здійснено переказ коштів в сумі 4500 гривень.

Як встановлено судом, відповідачка порушила визначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит Кредитодавцю, забезпечивши лише часткове погашення заборгованості за нарахованими процентами в сумі 1653,75 грн.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит», як Клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як Фактором, було укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором/а.с.37-40/.

Відповідно до п. 1.1 Договору Факторингу за цим договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Слон Кредит» за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з копією Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором Факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Слон Кредит» склали Акт про те, що на виконання п. 1.2 Договору Факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 3681, після чого від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей/а.с.45 зворотний бік/.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.12.2024 року, ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 1464239, сума заборгованості за основною сумою боргу 4500,00 грн, сума заборгованості за відсотками 31387,50 грн, сума заборгованості за пенею 2250 грн.

Станом на дату укладення Договору факторингу № № 24122024 від 24.12.2024 року строк дії кредитного договору № 1464239 від 26.02.2024 року не закінчився. А тому, у межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» у період з 25 грудня 2024 року по 17 лютого 2025 року (55 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5% у сумі 6187,50 грн.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачки за кредитним договором № 1464239 складає 44325,00 гривень, з яких 4500 гривень - тіло кредиту, 31387,50 гривень - проценти нараховані первісним кредитором, 6187,50 гривень - проценти нараховані позивачем, штрафні санкції 2250,00 грн.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами в розмірі 42075,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1969823 від 12 серпня 2025 року, акт №10065 прийому-передачі виконаних робіт(наданих послуг) від 12 серпня 2025 року, рахунок на оплату №10065-12/08-2025 від 12 серпня 2025 року на загальну суму 10000,00 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в акті прийому-передачі виконаних робіт та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 10000,00 грн не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн, що за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

У позовній заяві позивач просив зазначити в рішенні про нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рінням законної сили і до моменту виконання рішення відповідачем.

За приписами ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) викладено правовий висновок, що нарахування пені або відсотків у порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується. При цьому, питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності суд не вбачає підстав для застосування ч.ч. 10,11 ст.265 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-6,76,81,89,95,265,354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1464239 від 26.02.2024 року в розмірі 42075 (сорок дві тисячі сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В застосуванні приписів ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня,15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С.П. Проскурняк