Рішення № 140014858, 10.09.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/11127/25

Номер провадження 2/725/4140/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді: Галичанського О.І.,

при секретарі: Тарновецькій Х.Ю. ,

за участю представників сторін ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « НАСК « Оранта», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо- транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним вище позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову вказує, що 14.07.2025 року о 13 год. 40 хв. в м. Чернівці на вул. Головна, 129, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz G55AMG», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW 530і» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР.

Постановою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09.09.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення. Постановою Чернівецького апеляційного суду , апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09.09.2025 без змін .

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_3 , на момент настання ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК«ОРАНТА». Згідно даного полісу, страхувальником є «НАСК«ОРАНТА», а забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Mercedes-Benz G-Class AMG», д.н.з. НОМЕР_3 . Розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров?ю складає 320 000,00 грн., за шкоду заподіяної майну - 160 000,00 грн.

Позивач звернувся до ПАТ «НАСК«ОРАНТА» із повідомленням про ДТП в порядку ст. 33 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та із заявою про страхове відшкодування

3 метою підтвердження розміру та вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП , позивач також звернувся до експерта із заявою на проведення судової авто-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу.

Згідно Висновку експерта 1989/25 від 05.08.2025 за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «BMW 530і», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14.07.2025 становить 147044,69 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW 530і», становить 274113,42 гривні.

Враховуючи наслідки ДТП , позивачу також було спричинено моральну шкоду у розмірі 16000,00 гривень.

Уточнюючи позовні вимоги просить суд стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_4 , частину погодженого невиплаченого страхового відшкодування матеріальної шкоди 130325,12 грн. ; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 загальну суму шкоди у розмірір 184 750, 73 грн. , яка складається з наступного:

127068,73 грн. різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування;

5000,00 грн. - за проведення судової експертизи;

16000,00 грн. за завдання моральної шкоди;

36682,00 грн. за надання правничої допомоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та вказав, що діями відповідача ОСОБА_2 завдано не тільки майнову шкоду позивачу , але й моральну . Просив задовільнити уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позвоних вимог, з підстав , викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджувала, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 127 068,73 грн. є необґрунтованими, документально не підтвердженими, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими доказами реальний розмір збитків, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку саме з цією дорожньо-транспортною пригодою. Позивачем не обґрунтовано і не надано доказів, які б підтверджували глибину страждань, що призвели до суттєвої зміни аспектів життєдіяльності. З огляду на вищевикладене, стверджувала , що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 16000,00 гртивень є неспівмірним із наслідками події .

Представник відповідача ПАТ « НАСК Оранта» у судове засідання не з`явилася. Матеріали справи містять її заяву , у якій стверджує, що підтримує свої доводи, викладені у письмових пояснення по суті спору. Не заперечувала проти задоволення позову щодо стягнення з ПАТ «НАСК Оранта» 130325,12 гривень .

Заслухавши позицію сторін по справі , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 14.07.2025 о 13 год. 40 хв. в м. Чернівці на вул. Головна, 129, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz G55AMG» д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW 530і» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 09.09.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України- обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене , матеріалами справи підтверджено обставини ДТП та вина ОСОБА_2 у її вчиненні.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «BMW 530і», д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи застрахована згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , виданого страховою компанією ПАТ «НАСК«ОРАНТА», про що свідчить поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Позивач звернувся до Страхової компанії із заявою про страхове відшкодування витрат, завданих внаслідок зазначеної ДТП. Страховою компанією виплату страхового відшкодування не відшкодовано.

Згідно висновку експерта № 1989/25 від 05.08.2025 за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «BMW 530і», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14.07.2025 становить 147044,69 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW 530і», становить 274113,42 гривні

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України -шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четвертастатті 1187 ЦК).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з статтею 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( далі - Закону № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст.3 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів.

Крім того, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), яка також узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15, провадження №14-406цс19.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі N 756/2632/17 касаційний суд зазначив, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода у якій пошкоджено належне позивачу майно сталася з вини водія ОСОБА_6 ,суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача ПАТ « НАСК Оранта» доплати стархового відшкодування у розмірі 130325,12 гривень , а з відповідача ОСОБА_2 127068,73 гривень- різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 16 000 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Згідно з ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.2005 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода. Так, в момент ДТП він переніс сильний психологічний стрес та душевні переживання.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.

Вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, ступінь тяжкості заподіяних внаслідок ДТП наслідків, глибини моральних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна, ставлення до порушення та його наслідків з боку відповідача, а також факт відшкодування страховою компанією завданої матеріальної шкоди, інші обставини, які мають істотне значення, а також вимоги розумності і справедливості.

З огляду на доведеність того факту, що внаслідок протиправних винних дій відповідача відбулась ДТП, під час якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль , що об`єктивно викликало у нього переживання та порушення звичного способу життя, вимагало часу та зусиль для відновлення попереднього стану, суд приходить до висновку про доведеність факту заподіяння йому моральної шкоди та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 16000 гривень.

Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки , позивачем було понесено витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5000,00 гривень. Дані витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Крім того , позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2790,47 гривень.

У разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене , з кожного відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1395,25 гривень

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу , слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу предтавником позивача надано копію договору про надання юридичної (правової) допомоги, опис виконаних робіт, що відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України містить відомості про складність виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг, а також докази сплати відповідних коштів на рахунок адвокатського об`єднання.

Позивачем у передбаченому ЦПК порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу , проте , враховуючи достатність та відповідність розміру витрат на правову допомогу характеру спірних правовідносин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_2 на користь позивача 10000 гривень витрат на правову допомогу, відповідно по 5000 гривень з кожного.

З урахуванням викладеного, відповідно ст. ст. 625, 979, 988, 1166, 1167, 1194 ЦК України керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ( код ЄДРПОУ-00034186) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 частину погодженого та невиплаченого страхового відшкодування, у розмірі 130 325,12 грн. (сто тридцять тисяч триста двадцять п`ять гривень 12 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1395,25 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 127068,73 грн.; витрати за проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 16000,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., судовий збір у розмірі 1395,25 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Чернівецького апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його проголошення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Галичанський О. І.