Постанова № 140013893, 23.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/1638/2026Справа №: 641/8579/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., розглянувши матеріал, який надійшов з Головного управління ДПС України у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, головного бухгалтера ТОВ «Компанія «Гранд-Маркет», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

у с т а н о в и в:

До Слобідського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.08.2026 №1442/20-40-07-30 складеного головним державним інспектором Центрального відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Оксаниченко Т.С., головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Гранд-Маркет» ОСОБА_1 вчинила порушення ведення податкового обліку, а саме: 1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток за період з 01 .04.2025 по 30.06.2026 у загальній сумі 494 239 грн., в т.ч. за ІІ кв. 2025 року на суму 169 669 грн., за ІІІ кв. 2025 року на суму 238 419 грн., за IV кв. 2025 року на суму 34 360 грн., за І кв. 2026 року на суму 24 444 грн. та за II кв. 2026 року на суму 27 347 грн.; 2) п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 283 111 грн., у т.ч. за квітень 2025 року у сумі 58 924 грн., за-травень 2025 року у сумі 34 090 грн., за червень 2025 року у сумі 35 207 грн., за липень 2025 року у сумі 13 100 грн., за серпень 2025 року у сумі 18 199 грн., за вересень 2025 року у сумі 27 867 грн., за жовтень 2025 року у сумі 11 263 грн., за листопад 2025 року у сумі 13 679 грн., за грудень 2025 року у сумі 13 236 грн., за січень 2026 року у сумі 7 136 грн., за лютий 2026 року у сумі 11 972 грн., за березень 2026 року у сумі 8052 грн., за квітень 2026 року у сумі 7 371 грн., за травень 2026 року у сумі 14 751 грн. та за червень 2026 року у сумі 8264 грн; 3) п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2155-VI (із змінами та доповненнями), несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, де сума податку на додану вартість зазначена у податкових накладних у загальній сумі 319,00 грн.- з перевищенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на суму 312,87 грн.,- з перевищенням терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів на суму 6,13 грн.; 4) п.44.5, ст. 44, п 121.1 ст. 121 Кодексу, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у повному обсязі. Дії ОСОБА_1 особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковані за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановлений законом спосіб, шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу місця проживання. Поштові повідомлення повернулися з відміткою про причини не вручення «адресат відсутній», що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є належним повідомленням, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань не надійшло.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, не входить до переліку справ, розгляд яких відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП слід проводити з обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про явку в судові засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглядати справу без її участі.

Так, ознайомившись з матеріалами справи та встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає про таке.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

У справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суд зазначає, що винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Гранд-Маркет».

З наданого витягу Акту слідує, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Гранд-Маркет».

За результатами перевірки посадовими особами суб`єкта владних повноважень 25.08..2026 складено Акт № 31534/20-40-07-13-05/38978614 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Гранд-Маркет».

До матеріалів справи долучено лише 1, 49, 50 та 51 сторінки вказаного акту, що містять лише частково вступну частину, частково висновки, однак не містять описової частини перевірки, що позбавляє суд здійснити перевірку відомостей, викладених в акті.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20.03.2019 по справі № 810/5854/14 ( Провадження №11-1416апп18) акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

В силу норм Податкового Кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. 163-1, 247, 251 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. Я. Василенко