Ухвала суду № 140012733, 23.09.2026, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 384/463/25

№пр. 6/384/15/2026

23 вересня 2026 року с-ще Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.

з участю секретаря судового засідання Сачко О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення по цивільній справі №384/463/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заяву обгрунтовує тим, що 16 липня 2026 року рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області було частково задоволено позов ТОВ «Споживчий центр» та стягнуто з нього на користь позивача суму у розмірі 15300,00 грн, а також судовий збір у розмірі 1860,65 грн, що разом складає 17160,65. Вказане судове засідання набрало законної сили. Зазначає, що має намір виконати свої зобов`язання перед стягувачем, але одноразове виконання рішення суду у повному обсязі є для нього абсолютно неможливим через скрутне матеріальне становище та наявність інших суттєвих фінансових зобов`язань. На сьогоднішній день він має надмірне фінансове навантаження. Окрім боргу перед ТОВ «Споживчий центр» у нього наявні інші діючі, відкриті та непогашені кредитні зобов`язання перед іншими фінансовими та колекторськими установами, що підтверджується його кредитним звітом з Українського бюро кредитних історій. Зокрема, він має невиконані зобов`язання за договорами з ТОВ «Кредит-Капітал» діючих два договори, а також за договором доручення відносно нього діє ТОВ «Дебфорт Україна» в інтересах бренду «Кредит Каса». Окрім цього, наявна поточна заборгованість в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

На підставі викладеного просить суд розстрочити виконання рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2026 року по справі №384/463/25 про стягнення з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості на суму 17160,65 грн строком на 12 місяців рівними частинами, починаючи з 25 вересня 2026 року до повного закриття.

Заявник в судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві просив розгляд його заяви проводити у його відсутність.

Представник ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії»).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина першастатті 5 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2026 року Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №02.02.2025-100000536 від 02 лютого 2025 року у розмірі 15300 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 9300 грн. 00 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати в розмірі 1860 грн. 65 коп.

Відповідно до звіту Українського Бюро Кредитних Історій від 28.12.2025, наявна зведена аналітика кредитної історії: усього кредитів 113, закриті кредити 105, відкриті кредити 8. Загальна сума кредитів 80890,00 грн, загальна сума діючих кредитних лімітів 142414,04 грн. Загальна заборгованість 191164,85 грн.

Згідно з копією договору про реструктуризацію заборгованості №16981-01/2025 24271888 від 19.12.2025, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Товариство) та ОСОБА_1 (Боржник), Товариство надає ОСОБА_1 право реструктуризації заборгованості, яка виникла станом на 19.12.2025, згідно з кредитним договором №16981-01/2025 від 08.01.2025 на суму 18524,46 грн. Сума щомісячного платежу 1545 грн, сплатити до 30 числа кожного місяця, кількість платежів 12.

Відповідно до копії договору про реструктуризацію заборгованості №9986128 - 24330139 від 14.01.2026, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Товариство) та ОСОБА_1 (Боржник), Товариство надає ОСОБА_1 право реструктуризації заборгованості, яка виникла станом на 14.01.2026, згідно з кредитним договором №9986128 від 18.10.2024 на суму 29141,75 грн. Сума щомісячного платежу 1333,33 грн, сплатити до 29 числа кожного місяця, кількість платежів 22.

Також заявником надано індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 від 17.08.2026, відповідно до якої наявні відомості про доходи ОСОБА_1 : за 2011 рік 4494,43 грн., за 2020 рік 6291,93 грн., за 2025 рік 54000 грн.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7 від 14.08.2026, відповідно до якої наявні відомості про доходи ОСОБА_1 : за 2020 рік 6291,93 грн., за 2025 рік 54000 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі №2-55/10.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Додані до заяви документи не свідчать про тяжке матеріальне становище заявника та не доводять необхідності розстрочення виконання судового рішення.

Наявність інших невиконаних боргових зобов`язань за іншими кредитними договорами, не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання.

Інших доказів на підтвердження наявності виняткових обставин до суду заявником не надано.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 267, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Сорокіна