Ухвала суду № 140012682, 18.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

14.09.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданих клопотань зазначено, що підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незаврешений судовий розгляд та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Так ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема у створенні злочинної організації та керівництві нею.

Сторона обвинувачення вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема у створенні та керівництві злочинною організацією, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон та можливість перетину кордону в умовах воєнного стану (наявність неповнолітніх дітей) може покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин. Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у створенні та керівництві злочинною організацією, взаємообумовленість інкримінованих йому діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показів, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так ступінь суспільної небезпеки інкримінованих йому кримінальних правопорушень дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, ОСОБА_4 офіційно не працює, джерело його доходів невідоме, вчинив умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосування насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_4 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_5 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_5 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, на розгляді Південного районного суду міста Кам`янського перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, що свідчить про стійку кримінальну спрямованість обвинуваченого та реальність ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_5 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду. Також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_6 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_6 , ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працює, джерело його доходів невідоме, вчинив новий умисний корисливий злочин. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого у зв`язку із чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_6 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, у тому числі покинути територію України та перешкоджати судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Даний ризик є реальним і обгрунтованим, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_20 й ОСОБА_21 . Обвинувачений ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому злочинів особисто заподіяв потерпілому ОСОБА_20 тілесні ушкодження, нанісши йому два удари сокирою. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_7 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працює, у зв`язку із чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Також перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_7 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182 КК України, частина з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі злочинної організації, за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, у тому числі покинути територію України та перешкоджати судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини яких відомі обвинуваченому. Зокрема обвинуваченому відомі адреси проживання потерпілих ОСОБА_22 . Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих йому злочинів особисто наносив потерпілому ОСОБА_20 удари руками, а тому він може продовжити здійснювати переслідування потерпілих та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень та ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити злочини проти життя та здоров`я щодо потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_8 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які вчинено у складі організованої групи та за які, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України та перешкоджати таким чином судовому провадженню;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_13 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час в судовому засіданні не допитано жодну особу з числа потерпілих та свідків, адреси проживання частини з них відомі обвинуваченому.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, в тому числі і не допитані всі свідки, показання яких суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати як на свідків, так і на експертів. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні зі сторони обвинуваченого ОСОБА_13 з метою зміни показань стосовно фактичних обставин;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_13 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Так множинність вчинених кримінальних правопорушень та ступінь їх суспільної небезпеки, участь у злочинній організації дають обґрунтовані підстави вважати про реальність зазначеного ризику.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_23 , будучи раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин в складі організованої групи під час дії іспитового строку, що свідчить про стійку злочинну спрямованість останнього. Також, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілого у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останнього до зміни раніше наданих свідчень. Окрім того, вироком Верховинського районного суду від 28.04.2026 ОСОБА_13 засуджено за ч.5 ст.407 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70, ст.71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, та пов`язані із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, доцільно використати стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.

Так запобіжний захід у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Застосувати запобіжний захід заставу до обвинуваченого ОСОБА_13 також вважається неможливим з огляду на те, що злочин, передбачений ст.189 КК України, спрямований не лише проти власності, а й проти волі, здоров`я та недоторканності особи. Застава є запобіжним заходом майнового характеру, який може гарантувати лише процесуальну поведінку (явку до суду), але в жодному разі не здатний фізично обмежити обвинуваченого від контактів із потерпілими та реалізації висловлених погроз. Грошові кошти, внесені як застава, не стануть перешкодою для вчинення насильницьких дій, якщо метою підозрюваного є фізична розправа або залякування.

Згідно з практикою ЄСПЛ застава є ефективною лише тоді, коли вона може запобігти ризику. У даному випадку ризиком є не тільки втеча, а й фізичне насильство. Жодна сума грошей не може бути еквівалентом захисту життя потерпілого, а отже, застава не є адекватним запобіжним заходом.

Особисте зобов`язання та домашній арешт також не зможуть запобігти заявленим ризикам, оскільки будуть недостатніми для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства в складі злочинної організації та організованої групи, сторона обвинувачення при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати заставу як альтернативний запобіжний захід.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_17 17.09.2026 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід-цілодобовий або нічний домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 (договір оренди долучено) або за місцем їхнього постійного проживання, особисту поруку поручителя ОСОБА_17 , або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обгрунтування усіх вказаних клопотань зазначив, що строк тримання під вартою його підзахисних відбувається з початку вересня 2025 року без законних на те підстав, на підставі штучно створених/сфальшованих доказів, штучно об`єднаного кримінального провадження із не пов`язаними між собою подіями, навіть за версією сторони обвинувачення, щодо 13 обвинувачених, які навіть між собою не знайомі, за незаконної правової кваліфікації, з метою констатації особливо тяжкого злочину. Вказав, що в суді першої інстанції відбувається підміна понять «оцінка доказів» та «правова позиція захисту та прокурора». зазначає, що суд в ухвалі від 31.07.2026 визнає «однаковими» та безпідставно ототожнює кожного з 13 обвинувачених, дії яких навіть не кваліфіковані за ст.255 КК України, наводячи аналогічний текст по кожній особі, чим застосовує звичайну кальку, а не справедливий та всебічний розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. У своїх клопотаннях прокурор намагається переконати суд, що принцип судочинства «безпосередність дослідження доказів» може існувати самостійною підставою для тримання особи під вартою, а стадійна будова кримінального процесу та визначений порядок дослідження доказів підставою для продовження запобіжного заходу вже понад один календарний рік. Так твердження прокурора «про можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків чи експертів» обґрунтовується, тим що обвинуваченому відомо їх місце мешкання. Проте саме слідчий та прокурор вирішили внести відомості про їх персональні дані до протоколу та інших матеріалів кримінального провадження, а потерпілі відомості про яких не були знеособлені під час досудового розслідування, в судові засідання з травня 2026 свідомо не з`являються, хоча викликаються належним чином. Теза, що запобіжний захід «неодноразово продовжувався» за законами формальної логіки, презумпції невинуватості, змагальності кримінального процесу та положень ст.198 КПК України нічого не доводить. Теза «підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не вбачається», не обґрунтовується жодним доказом, жодним логічним посиланням на факти, крім тяжкості покарання, невідворотності покарання та неспростовності доводів. Прокурор не надає суду жодного доказу чому він має право так вважати, приходити до таких висновків. Чому інший менш суворий запобіжний захід не здатен забезпечити виконання несудимим громадянином України покладених на нього процесуальних обов`язків. Теза «висока імовірність продовження злочинної діяльності», це просто чергові слова прокурора, жодного факту або доказу на їх підтвердження суду не надано і ним не оцінено. Теза «що обвинувачений офіційно не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має … може продовжити вчиняти злочини», то вказані обставини не були предметом розслідування по даному кримінальному проваджені. За офіційною статистикою в Україні від 4,5 до 7 млн. безробітних. Будь-якої майнової шкоди інкримінованим правопорушенням не заподіяно, цивільний позов не подано. Щодо тези прокурора «у обвинуваченого відсутнє власне житло в Івано-Франківській області» звертає увагу на те, що в інтересах його підзахисних укладено договір оренди житла. Також зазначає, що на даний час стороною захисту достеменно встановлено, що всі матеріали кримінального провадження є сфальсифікованими групою слідчих та групою прокурорів за вказівками поки що не відомих осіб. Відповідно суд введений в процесуальну оману приймаючи рішення щодо змісту: повідомлення про підозру та обвинувального акту; підстав для затримання особи; першого обрання запобіжного заходу та його наступне продовження, відповідно мають місце факти незаконного затримання; підстав накладення арешту на майно, яке з формальних непроцесуальних підстав визнано речовим доказом по справі, з порушенням фундаментального права власності та відсутності факту причетності чи будь-якого відношення до кримінального провадження, тощо. Вказує на необхідність врахування при вирішенні клопотань сторони обвинувачення рішення ЄСПЛ у справі «Дерев`янко і Тарасова проти України» від 23.07.2026 та посилається на те, що суд не враховує, що диспозиція ст.183 КПК України не містить «прямої заборони», а вказує на дискретні повноваження суду при вирішенні питання про визначення застави.

Окрім цього, захисник звертає увагу на окремі твердження прокурора у клопотанні про продовження запобіжного заходу, які мають свої контраргументи у сторони захисту: 1) на розгляді перебуває лише обвинувальний акт, без жодного долученого доказу з травня 2026, вже 18.09.2026; 2) досудовим розслідуванням встановлено - лише версія сторони обвинувачення, яка навіть не кореспондується з письмовими матеріалами справи, можливими доказами та процесуальною поведінкою потерпілих; 3) створена ОСОБА_4 злочинна організація - за його відсутності в Україні, оскільки останній має неспростоване стороною обвинувачення алібі, яке не перевірялося з жовтня 2025 стороною обвинувачення під час досудового розслідування; 4) право прокурора кваліфікувати справи не за ст.355, а за ч.4 ст.189 КК України і подальша законність дій прокурора в Україні, чітко вбачається зі справи «Карфаген»; 5) як можуть продовжувати попередньо розроблений план особи які між собою навіть не знайомі і познайомилися після їх фізичного затримання, етапування в СІЗО та на судах; 6) прокурор називає ОСОБА_24 в обвинувальному акті «кур`єром», а сам навіть не включає дану особу для виклику в судове засідання у статусі свідка, в своє клопотання в порядку ст.315 КПК - для підтвердження своїх досудових висновків.

Захисник також посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_13 засуджений у іншому кримінальному провадженні і лише з однією метою визнав себе винуватим за ч.5 ст.407 КК України, щоб йти служити. Однак така процесуальна можливість йому не надається. Просить врахувати, що навіть за умови зміни запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13 не зможе бути звільнений з під варти, оскільки з УВП №12 буде одразу етапований до установи виконання покарань і у статусі засудженого зможе підписати контракт і продовжити обрану ним військову службу, що переважує бажання прокурора тримати останнього під вартою вже понад 11 місяців, за злочин який він не вчиняв і навіть не планував вчиняти, а перешкод для проходження військової служби для осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за ст.189 КК України Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу не встановлено».

Окремо захисником зазначено щодо міцності соціальних зав`язків обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема, що він має постійне місце мешкання та позитивно характеризується; - має численні подяки та заохочення від керівництва ВЧ НОМЕР_1 від 27.06.2025, благодійних організацій ФОНД «САЮКІ» від 18.01.2024, від 31.05.2025 та від 30.06.2025, керівництва ВЧ «ІНФОРМАЦІЯ_10»; - має відзнаки за волонтерську діяльність, наприклад від 27.06.2025; - є батьком чотирьох неповнолітніх та малолітніх дітей ОСОБА_25 2022 р.н., ОСОБА_26 2019 р.н., ОСОБА_27 2015 р.н. та ОСОБА_28 2008 р.н.. Крім того у матеріалах справи наявні докази, що характеризують стан здоров`я ОСОБА_4 , вказують на наявність у нього низки хронічних захворювань, які на даний час в умовах СІЗО загострилися, суттєво погіршують його стан здоров`я, самопочуття та якість життя. Тому інший менш суворий запобіжний захід здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо міцності соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_5 захисником зазначено, що він має постійне місце мешкання, що засвідчується відповідною довідкою та побутовою характеристикою; - сторона обвинувачення у своїй версії помилково зазначає, що 25.08.2025 ОСОБА_5 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 будинок ОСОБА_20 , однак така інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 має неспростовне алібі, оскільки перебував у м. Кам`янське 25.08.2025 (а з 17 год. 36 хв. їхав у поїзді), а потім після переїзду та трансферу перебував на відпочинку з родиною абсолютно у іншому місці, лише з 26.08.2025, здійснювався його трансфер до місця відпочинку і перебування безпосередньо на місці відпочинку; - лист-відповідь на адвокатський запит Південного районного суду м.Кам`янське, який засвідчує, що ОСОБА_5 за весь час перебування справи №207/1112/21 в суді не допустив порушення процесуальної поведінки, постійно з`являвся за викликами суду; - лист військової частини НОМЕР_2 , якій засвідчує що ОСОБА_5 після початку збройної агресії здійснював доставлення гуманітарної допомоги та вантажів на волонтерських засадах в Україну; - є батьком трьох дітей, яких забезпечує матеріально та приймає активну участь у виконанні всіх батьківських обов`язків, забезпечує їх навчання та оплату платних послуг, наприклад навіть навчання старшої доньки у ВНЗ; - крім того, надає дозволи на виїзд дитини за кордон після розлучення, тобто розуміє і з повагою ставиться до вибору, де і як відпочивати колишній дружині, матері його дітей; - має відзнаки за сприяння Силам оброни України, зокрема йому вручена подяка від командира спецпідрозділу ІНФОРМАЦІЯ_11.

Щодо міцності соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_7 захисник вказав, що обвинувачений має постійне місце мешкання, що засвідчується відповідною довідкою та побутовою характеристикою, де проживає разом із дружиною та двома дітьми 2012 та 2023 р.н.; - ОСОБА_7 є відомою особистістю в своєму рідному місці та в Україні, оскільки є професійним боксером, має міжнародну ліцензію та проводить рейтингові бої. Відповідно має світовий рейтинг професійного боксера, що підтверджується публікаціями в засобах масової інформації, інтернеті та відеозаписи його боїв на Ютюбі. Є майстром спорту з боксу та чемпіоном України; - обвинувачений має на своєму утриманні та здійснює постійний догляд за своєю матір`ю інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК, актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, висновком ВЛК, відповіддю департаменту соціальної та ветеранської політики Кам`янської міської ради; - має відзнаки та подяки за сприяння Силам оброни України.

Щодо міцності соціальних зав`язків обвинуваченого ОСОБА_8 захисник вказує на те, що обвинувачений має постійне місце мешкання, а також з липня 2026 року орендоване житло в АДРЕСА_1 (договір оренди долучено); - має на своєму утриманні сина ОСОБА_29 2020 р.н., який ходить в перший клас і потребує постійної батьківської уваги та виховання; батька ОСОБА_30 , 1960 р.н., який є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК №220143, висновком форми №080-4/о про необхідність здійснення постійного догляду, висновок ЛКК щодо батька та матір ОСОБА_31 , 1958 р.н., яка є інвалідом третьої групи, відповідно до довідки МСЕК №187639; - має подяки та відзнаки за сприяння Силам оброни України; - тривалий час хворіє на хронічне захворювання хребта, спондильоз, спондилоартроз, вузли Шморля, відповідно під час перебування в СІЗО неодноразово звертався за медичною допомогою, стан його самопочуття постійно погіршується, що підтверджується долученими медичними документами.

Також захисник вказав на наявність міцних соціальних зв`язків в обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також до суду 28.08.2026 надійшли заяви від ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Окрім цього, 17.09.2026 заяву про взяття на поруки обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подав їх захисник адвокат ОСОБА_17 .

У судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, які виявили намір бути поручителями та які раніше вже подавали аналогічні заяви, підтвердили, що їм відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 та передбачене законом покарання за їх вчинення, а також їм зрозумілі роз`яснені судом обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права, а також те, що в разі невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань на нього накладається грошове стягнення.

Прокурор у судовому засіданні подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підтримав та просив їх задовольнити із наведених мотивів. У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу просив відмовити.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_17 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Підтримав подані клопотання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу та просив їх задовольнити з наведених мотивів. Також підтримав подану заяву про взяття обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на поруки, вказав, що має вчене звання доцента кафедри кримінального процесу, є кандидатом юридичних наук та викладачем, має досвід роботи у правоохоронній системі, а також відповідний авторитет у науковому середовищі, оскільки є відомим в Україні вченим в галузі кримінального процесу, співавтором та розробником «Регіональної моделі зміцнення незалежності суддів», нагороджений «Почесною відзнакою апеляційного суду Запорізької області» за наукові досягнення у сфері забезпечення незалежності судової влади, а тому з огляду на свій вагомий авторитет у суспільстві, галузі науки кримінального процесу та суддівській спільноті здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та зобов`язується за необхідності доставити їх до органу досудового розслідування чи суду на першу вимогу.

Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_18 у судовому засіданні у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою його підзахисним просив відмовити, з мотивів наведених у письмових запереченнях. Підтримав подані адвокатом ОСОБА_17 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим та заяви поручителів та просив їх задовольнити. Вказав, що прокурор фактично повторює загальні формулювання про тяжкість обвинувачення, можливість переховування, впливу та вчинення нового правопорушення, але не наводить нових конкретних та індивідуалізованих обставин, які б підтверджували, що саме на момент чергового продовження тримання під вартою заявлені ризики є реальними і не можуть бути нейтралізовані більш м`яким запобіжним заходом. Продовження під вартою не може бути автоматичним, при кожному вирішенні питання суд повинен перевірити не лише формальну наявність раніше встановлених ризиків, а їх актуальність, інтенсивність і неможливість запобігти їм шляхом застосування менш суворого заходу. Так ризик переховування сформульований припущеннями і нічим не доведений. Сторона обвинувачення не наводить конкретних дій його підзахисних, які свідчили про підготовку до втечі, спробу залишити місце проживання, придбання квитків чи підшукування житла за кордоном. Ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків сформульований абстрактно, сам факт того, що потерпілі та свідки не допитані у суді не доводить існування реальної загрозхи впливу на них. У клопотаннях не наведено жондного конкретного потерпілого, свідка чи експерта на якого намагалися б вплинути обвинувачені після початку кримінального провадження, не долучено жодного повідомлення про погрози, спробу контаку, наданнч вказівко чи залучаення третіх осіб. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення такордж не доведений належними фактами та побудований на припущеннях. Відсутність офіційного працевлаштування не є доказом схильності особи до злочину, а обвинувачення у іншому кримінальному провадженні не є встановленням вини та не перетворює прогноз маубутньої поведінки на доведжений ризик. Тяжкість обвинувачення та суспільний інтерес не замінюють доказування ризиків. Також прокурор не довів неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинувачених, а всі клопотання, які і наведені у них ризики та обгрунтування є шаблонними і аналогічними за змістом щодо усіх обвинувачених, без належної індивідуалізації, що підтверджує наведена ним у своїх доповненнях до заперечень порівняльна таблиця. Мета запобіжного заходу може бути забезпечена зокрема цілодобовим домашнім арештом із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням відповілних обов`язків. Вказав на те, що посилання на неможливість визначення застави не означає автоматичної заборони її визначити. Також послався на те, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність конкретного й належного мотивування рішень щодо продовження тримання під вартою та на те, що обмеження прав обвинуваченого повинні бути пропорційними ризикам у кожному конкретному випадку. Із урахуванням наведеного просив змінити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а якщо суд дійде висновку про неможливість застосування вказаного запобіжного заходу, застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі, достатньому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_19 щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу заперечила, підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисному. Вказала, що сторона обвинувачення вже визнає зменшення раніше заявлених ризиків, зокрема у клопотанні відсутнє посилання на ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Проте звертає увагу на необхідність індивідуалізованого підходу до вирішення зазначених клопотань. Зокрема ОСОБА_13 обвинувачується лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, він є військовослужбовцем, пройшов ВЛК та відібраний як кандидат для проходження служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відповідним листом, у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, зважаючи на вирок у кримінальному провадженні за ч.4 ст.407 КК України, він не буде перебувати на волі, а буде направлений за місцем проходження служби. При вирішенні зазначених клопотань просила врахувати рішення ЄСПЛ у справі «Дерев`янко і Тарасова проти України», рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 та змінити обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід на особисте зобов`язання або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, що надасть йому можливість проходити військову службу.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7

та ОСОБА_13 клопотання про зміну запобіжного заходу та позицію своїх захисників підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на незаконність їхнього тримання під вартою протягом тривалого періоду часу без визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.

ОСОБА_35 подану заяву про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав та зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, керівником ТОВ "ЕКО ЛАНДШАФТ" та помічником-консультантом депутата Кам`янської міської ради VIII скликання ОСОБА_36 . Вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 є батьком чотирьох неповнолітніх дітей, займається волонтерською діяльністю, активно допомагає ЗСУ та має нагороди від військових частин. Він знає обвинуваченого з позитивної сторонни та зобов`язується забезпечити його явку до суду на першу вимогу, а також готовий його працевлаштувати на посаду механіка із посадовим окладом 12000,00 грн та гарантувати внесення застави за обвинуваченого у сумі 200000,00 грн, що підтвердив поданими до суду листами-гарантіями.

ОСОБА_37 подану заяву про взяття особи на поруки підтримала та вказала, що вона є цивільною дружиною обвинуваченого та матір`ю двох його дітей доньок ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старша з яких навчається за кордоном та потребує підтримки батька. Зазначила, що обвинувачений є батьком п`ятьох дітей, четверо з яких є неповнолітніми і перебувають на його утриманні. Просила врахувати, що ОСОБА_4 є активним волонтером, на постійній основі надає допомогу Збройним Силам України за що був неодноразово відзначений подяками та нагороджений пам`ятною медаллю. Крім того, він бере активну участь у житті та розвитку Української Православної Церкви, сприяє реалізації суспільно корисних ініціатив і користується повагою серед парафіян та громади. Також, ОСОБА_4 приділяє значну увагу розвитку спорту, підтримує спортивні заходи та ініціативи, спрямовані на популяризацію здорового способу життя серед населення. Завдяки своїй громадянській позиції, багаторічній волонтерській діяльності, участі в церковному житті та підтримці спортивного розвитку громади він зарекомендував себе, як відповідальна, доброчесна та суспільно активна людина, яка робить вагомий внесок у розвиток українського суспільства та підтримку держави в умовах воєнного стану. Підстав вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися чи ухилятися від явки за викликом до органів слідства, прокуратури чи суду не має. Сама вона раніше не судима, була депутатом Дніпродзержинської міської ради, є засновником ТОВ «ЛВ ГРУП», виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання і виховання дітей. Вказала, що поручається за належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зобов`язується забезпечити його явку до суду на першу вимогу.

ОСОБА_39 подану заяву про взяття особи на поруки підтримала та вказала, що вона є фізичною особою-підприємцем та з 2022 року займається автомобільними перевезеннями небезпечних вантажів, що підтверджується долученими до клопотання доказами. З обвинуваченим знайома тривалий період часу, він є хресним батьком її старшого сина. Знає ОСОБА_4 як відповідальну, чесну і добру людину, а тому готова взяти його на поруки та зобов`язується доставити до суду на першу вимогу. Також у разі зміни запобіжного заходу зобов`язується працевлаштувати обвинуваченого на посаду водія із посадовим окладо 10000,00 грн, що підтверджується направленим нею до суду листами-повідомленнями.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_9 адвокат ОСОБА_40 у судовому засіданні підтвердив, що зазначене товариство підтримує направлені до суду листи-гарантії та у разі зміни запобіжного заходу зобов`язується працевлаштувати обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на посаду підсобних працівників та внести за них заставу у визначеному судом розмірі.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання про продовження та зміну запобіжного заходу та долучені докази, заяви поручителів, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 10.07.2026.

Ухвалою суду від 19.06.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжено на строк до 18.08.2026 без визначення розміру застави.

Ухвалами суду від 24.07.2026 у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 відмовлено.

Надалі ухвалою суду від 31.07.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжено на строк до 28.09.2026 без визначення розміру застави.

Частинами першою-третьою ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною першою ст.131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та керівництві злочинною організацією для вчинення умисних корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , який обвинувачується зокрема у створенні та керівництві злочинною організацією, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, ступенем їх суспільної небезпеки, відсутністю у обвинуваченого офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних стосунках та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, займається волонтерською діяльністю і відзначений подяками та нагородами від підрозділів ЗСУ, позитивно характеризується як прихожанин УПЦ, а командування військової частини НОМЕР_4 30.01.2026 надало згоду на проходження ним військової служби у вказаній частині.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_5 , у разі застосування щодо нього менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, ступенем їх супільної небезпеки, тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності і відносно нього 28.07.2021 скеровано до суду обвинувальний акт за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, а також відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та повнолітню доньку, яка навчається у ВНЗ на денній формі навчання, позитивно характеризується за місцем проживання, займається волонтерською діяльністю та має подяки.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 в разі застосування менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується множинністю інкримінованих кримінальних правопорушень, ступенем їх супільної небезпеки, відсутністю у нього зареєстрованого шлюбу, офіційного джерела доходів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 вказує на наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Про наявність вказаного ризику підтверджується ступенем суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, є професійним спортсменом та має грамоти і дипломи за зайняття призових місць у змаганнях з боксу, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ, по місцю проживання характеризується позитивно.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 в разі застосування менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується ступенем суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, відсутністю у обвинуваченого зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_8 має вищу освіту, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, має відстрочку від військової служби у зв`язку зі здійсненням догляду за батьком-особою з інвалідністю другої групи, його мати є особою з інвалідністю третьої групи, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ та нагороди за зайняття призових місць у турнірах з боксу, а також відомості про те, що обвинувачений страждає на захворювання хребта, за час перебування в установі ув`язнення регулярно звертається за допомогою до персоналу Медичної частини з приводу наявних захворювань.

Водночас долученими стороною захисту відомостями з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_8 при поступленні був оглянутий медичним персоналом Івано-Франківської міської медичної частини №12 із проведенням відповідних лабораторних та клінічних обстежень за результатми яких йому встановлено діагноз. За час перебування в Установі обвинувачений отримував медикаментозне лікування згідно уніфікованих медичних протоколів в амбулаторних умовах Медичної частини, 17.08.2026 йому було проведено магнітно-резонансну томографію на базі Івано-Франківської МКЛ №1 і на даний час обвинувачений продовжує амбулаторне лікування в умовах Медичної частини та узгоджується питання консультації лікарем-неврологом територіального закладу МОЗ України для вирішення питання подальшого лікування.

Доказів, які б підтверджували той факт, що із урахуванням встановленого діагнозу обвинувачений ОСОБА_8 за станом здоров`я на даний час не може утримуватися під вартою суду не надано, а тому дана обставина не може слугувати беззаперечною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обвинувачений, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, які на даний час не допитані судом, може незаконно впливати на них та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього офіційного джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_13 одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у ході розгляду клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення доведено, що передбачені п.п.1,3,5 ч.2 ст.177 КПК України ризики, які були підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшились та продовжують існувати, що з урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені у складі злочинної організації із застосуванням та погрозою застосування насильства щодо потерпілих, що вказує на їх підвищену суспільну небезпеку, їх множинності, а також відомостей про особу обвинувачених дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, підтверджують, що перебуваючи на волі обвинувачені з метою уникнути покарання за вчинення злочинів, у яких обвинувачуються, можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, проте на даний час потерпілі та свідки судом не допитані, а отже продовжує існувати реальний ризик впливу на них зі сторони обвинувачених у разі зміни запобіжного заходу, який зберігається не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та їх дослідження судом.

Водночас суд не вважає обґрунтованим клопотання сторони обвинувачення у частині існування ризику впливу на експертів та інших обвинувачених, зокрема враховуючи те, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, усі докази, у тому числі експертні висновки стороною обвинувачення вже зібрані, обвинувачені утримуються спільно як в умовах установи виконання покарань так і під час судових засідань у даному кримінальному провадженні, що нівелює зазначені ризики та не може слугувати достатньою підставою для продовження запобіжного заходу.

Стороною захисту у поданих клопотаннях про зміну запобіжного заходу не спростовано факт подальшого існування зазначених ризиків чи втрату їх актуальності та не доведено, що застосування до обвинувачених іншого, більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі судового розгляду спроможне забезпечити їх належну процесуальну поведінку та забезпечити досягнення дієвості цього провадження.

Суд зазначає, що зібрані у ході досудового розслідування матеріали кримінального провадження стороною обвинувачення суду не надані, що унеможливлює перевірку обґрунтованості висунутого обвинувачення, яка здійснюється шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо безпідставності відкриття кримінального провадження, фальшування, неналежності, недопустимості та недостатності доказів, процесуальних порушень щодо об`єднання кримінальних проваджень, а також про необґрунтованість висунутого обвинувачення, незгоди із правовою кваліфікацією діянь, що інкримінуються обвинуваченим, наявність у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 алібі на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень не можуть слугувати належною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки відповідно до вимог ст.368 КПК України питання щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, правильності правової кваліфікації їх дій, тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів у сукупності із наданням їм відповідної правової оцінки під час постановлення вироку у нарадчій кімнаті.

Вказані доводи, як і посилання на те, що наведені у клопотаннях сторони обвинувачення про продовження запобіжних заходів ризики є аналогічними щодо усіх овинувачених не спростовують існування зазначених ризиків.

Твердження сторони захисту про відсутність доказів зафіксованих спроб впливу обвинувачених на потерпілих та свідків після застосування щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вчинення дій, які б засвідчували підготовку до втечі чи намір переховутися від суду, не нівелюють встановлених ризиків, однак вказують на дієвість обраного запобіжного заходу.

Суд також звертає увагу на те, що частина аргументів клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів стосується виключно незгоди із постановленою судом ухвалою від 31.07.2026 про продовження запобіжного заходу, однак зазначені доводи захисту можуть бути предметом перевірки у ході апеляційного перегляду даного судового рішення та не є підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченим.

Посилання сторони захисту на міцність соціальних зв`язків та характеризуючі дані обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , їх сімейний стан та стан здоров`я, можливість проживання в орендованій квартирі у м. Івано-Франківськ, наявність у матеріалах кримінального провадження листів-гарантій щодо внесення застави та офіційне працевлаштування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_13 засуджений вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 за ч.5 ст.407 КК України, пройшов ВЛК, та має намір укласти контракт на продовження військової служби, що підтверджується рекомендаційним листом військової частини НОМЕР_3 із урахуванням встановлених судом ризиків не є безумовною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

Доказів, які б засвідчували погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , а також підтверджували той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 із урахуванням встановленого діагнозу на даний час не може утримуватися під вартою та йому не забезпечується відповідне лікування суду не надано, а тому посилання на дані обставини не може слугувати належною підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу.

До поданих до суду заяв поручителями ОСОБА_41 , ОСОБА_39 долучено характеризуючі дані, докази, які підтверджують здійснення ними підприємницької діяльності та одержання доходу, ОСОБА_37 долучила докази про те, що вона є засновником ТОВ «ЛВ ГРУП», до кримінальної відповідальності не притягувалась, була депутатом міської ради та позитивно характеризується за місцем проживання та навчання дітей, адвокатом ОСОБА_17 долучені докази, що підтверджують наявність у нього наукового ступеня кандидата юридичних наук, вченого звання доцент, здійснення ним наукової діяльності та його участь як співавтора у наукових публікаціях.

Судом не ставиться під сумнів авторитет захисника як науковця, а також той факт, що вищевказані особи можуть заслуговувати на довіру суду, проте самі по собі ці обставини, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не можуть слугувати достатньою та беззаперечною підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді особистої поруки, оскільки такий на даному етапі судового розгляду не зможе належним чином запобігти вказаним ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та дієвість даного кримінального провадження.

У свою чергу запобіжний захід у виді домашнього арешту із урахуванням фактичних обставин та характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, їх суспільної небезпеки не зможе запобігти ризикам незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілих та свідків та вчинення ними інших кримінальних правопорушень, а реальність вказаних ризиків у разі перебування обвинувачених під домашнім арештом за однією адресою лише зросте.

Щодо посилань сторони захисту на те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

На даному етапі судового розгляду вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, є співмірним задля запобігання настанню встановлених ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинувачених на свободу.

У зв`язку з цим суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, до задоволення не підлягає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави суд враховує положенння п.п.1,4 ч.4 ст.183 КПК України відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі злочинної організації, а обвинуваченим ОСОБА_13 із погрозою застосування насильства та їх наслідки, суд вважає за можливе при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331,369, 371, 372, 392, 395 КПК України,суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 16 листопада 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 23 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1