Рішення № 140012653, 22.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2015/26

Провадження № 2/352/1676/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

12.08.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.01.2026 року між сторонами за допомогою Веб сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1651-4999. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті у розмірі 36 000 грн строком на 365 днів, з процентними ставками- стандартна 1,00% за кожен день користування кредитом, та зниженою процентною ставкою 0,90%, комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту.

Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором не виконує. У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань станом на 17.06.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить: 91 448,36 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 36 000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 34 592 гривень, заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 856,36 грн та заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 18 000 гривень, яку і просить стягнути позивач, а також судовий збір і витрати на правничу допомогу.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, щодо заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яку остання отримала 21.08.2026.

Представник відповідача до суду надіслала відзив в якому вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказала, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач фактично сплатила на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 20 511,64 грн двома платежами: 14 711,64 грн 20.02.2026 та 5 800 грн 20.03.2026. Обидва платежі в повному обсязі були зараховані позивачем виключно в рахунок погашення нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Жодна з сум, попри те, що загальний розмір сплачених коштів становить понад 57% від суми самого кредиту, не була зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, яке протягом усього періоду нарахування (149 днів) незмінно обліковується позивачем у повному розмірі 36 000 грн. Відповідно до ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у наступній черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. У п.4.5 кредитного договору №1651-4999 від 20.01.2026 передбачено порядок зарахування платежів, яким встановлено, що кошти, отримані від позичальника, зараховуються в рахунок оплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, і лише в останню чергу- в рахунок тіла кредиту. Відповідач вважає цю умову договору несправедливою в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вона є типовою (наперед сформульованою) умовою договору приєднання, укладеного відповідачем як споживачем без можливості її індивідуального узгодження. Отже, відповідач просить суд врахувати здійснену оплату в розмірі 20 511,64 грн та надати правову оцінку умові договору (п.4.5) щодо черговості зарахування платежів на предмет її відповідності ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування». Крім того, відповідач вважає неправомірним нарахування суми 18 000 грн за ст. 625 ЦК України, та відмовити в її стягненні як такої, що нарахована під час дії воєнного стану всупереч п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також просить відмовити у стягнення комісії за надання кредиту в повному обсязі, оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, що комісія у розмірі 20% від суми кредиту (7 200грн) є платою за будь-яку окрему, самостійну та фактично надану відповідачу послугу. Просила відмовити в позові та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

20.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1651-4999 продукту «MaxiKasa» у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 36 000 грн, строк кредитування 365 днів; базовий період - 14 днів.

Відповідно до п. 3.1 договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.4.2. кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно п.4.3. плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Умовами договору встановлено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) кожного «20» числа місяця (за винятком останнього платежу, який припадає на останній день строку кредитування, та місяця у якому відсутній день, який позичальник обрав для сплати платежів, у такому випадку датою платежу вважається останній календарний день цього місяця). Дати здійснення платежів зазначаються у графіку платежів за договором (п.4.4.).

Відповідно до п. 4.5. договору отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту за загальним правилом в останній день кожного платіжного періоду, що відповідає обраному позичальником дню сплати платежів (п. 4.4 договору) згідно Графіку платежів (який є додатком 2 до цього договору). У випадку сплати позичальником прострочених процентів за користування кредитом та простроченої комісії за видачу кредиту отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно п. 4.6. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ккредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Згідно п. 4.7. комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Згідно п.4.10. строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 19.01.2027 року.

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4933, в якості номеру особистого електронного платіжного засобу зазначено картку № НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

До договору про відкриття кредитної лінії №1651-4999 від 20.01.2026 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 позивачем долучено правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MaxiKasa» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за зниженою та стандартною процентними ставками, паспорт споживчого кредиту (докази в електронному вигляді).

Відповідно інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім»» від 19.06.2026 року, з яким ТОВ "Укр Кредит Фінанс" укладено договір №02.06.2020 від 10.06.2020 року, сума коштів в розмірі 36 000 грн 20.01.2026 року, перерахована на картковий рахунок НОМЕР_2 , де призначення платежу: "Видача кредитних коштів за договором 16514999, 20260120, ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_3 "(доказ в електронному вигляді).

Видача коштів по кредиту також підтверджується довідкою директора ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №1651-4999 від 20.01.2026 року. ОСОБА_1 , які здійснені за допомогою платіжної системи EasyPay на номер картки - НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1651-4999 від 20.01.2026 року, станом на 17.06.2026 року заборгованість становить у загальному розмірі 91 448,36 грн, що складається із заборгованості за кредитом 36 000 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 34 592 гривень, заборгованості по комісії за видачу кредиту 2 856,36 гривень, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 18 000 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося в період з 20.01.2026 по 20.03.2026 року за ставкою 0,90% в день, та з 21.03.2026 по 15.06.2026 року за ставкою 1%. При цьому відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 20 511,64 грн (докази в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 КК України.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору № 1651-4999 від 20.01.2026 року, за яким сума наданого відповідачу кредиту становила 36 000 грн.

Суд звертає увагу на те, що у договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач ОСОБА_1 тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати такі умови.

Отримання кредитних коштів на банківську картку позичальника підтверджено інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім».

Однак, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку та в повному обсязі не погасила.

Оскільки відповідачем не здійснено погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, суд вважає підставною заборгованість за тілом кредиту в розмірі 36 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, відсотки за користування кредитом за період з 20.01.2026 по 15.06.2026 становлять 50 760 грн (36 000*0,90%*60 днів + 36 000*1%*87 днів). Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним договором, позичальником в рахунок погашення заборгованості сплачено загальну суму 20 511,64 грн, з яких позивачем 16 168 грн спрямовано на погашення відсотків за користування кредитом та 4 343,64 грн на погашення комісії.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у чітко визначеній законом черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, вказана норма закону встановлює послідовний (черговий), а не пропорційний порядок погашення заборгованості. Підхід щодо пропорційного розподілу сплачених коштів між тілом кредиту та процентами суперечить імперативним приписам статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки надходження від боржника першочергово мають спрямовуватися на повне покриття прострочених процентів та простроченого суми кредиту, і лише залишкова частина платежу спрямовується на зменшення основного боргу (тіла кредиту). Представником відповідача жодним чином не зазначено про наявність на час сплати коштів простроченого до повернення тіла кредиту, а з наданого позивачем розрахунку встановлено наявність виключно прострочених процентів.

Таким чином, позивачем правомірно зараховано частину сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення відсотків.

Щодо заперечення сторони відповідача в частині неправомірності нарахування комісії за надання кредиту, суд зазначає, що приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір № 1651-4999 від 20.01.2026 року.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином залишок несплачених сум комісії, нарахованої за видачу кредиту, в розмірі 2 856,36 грн, підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості по відсотках нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 18 000 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки(штрафу, пені) а також відсотків за ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Тому позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 73 448,36 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2138,44 гривень судового збору на користь позивача.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір про надання професійної правничої допомоги № б/н від 28.07.2026 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АБ "Правовий Баланс"»; рахунок-фактуру № Р-00500235 від 03.08.2026 на суму 9846 грн.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 9846 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3000 грн та враховуючи часткове задоволення позову необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 409,50 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Крім того, представник відповідача теж просила стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування заявленої суми представником відповідача подано копію договору №54 про надання правничої (правової) допомоги від 27.08.2026, ордер на надання правничої допомоги від 01.09.2026, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правову допомогу до договору №54 від 27.08.2026 на суму 10 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2026.

Однак, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3000 грн та враховуючи часткове задоволення позову на 80,32%, відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 590,4 грн, що становить 19,68% від визначеної суми понесених витрат у розмірі 3 000 грн.

На підставі п.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи зазначену правову норму, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці у судових витратах на правничу допомогу в сумі 1 819,1 грн та судового збору в сумі 2138,44 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1651-4999 від 20.01.2026 в розмірі 73 448 (сімдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн 36 коп, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 34 592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн та заборгованості по комісії за видачу кредиту 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн 36 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судового збору в сумі 2 138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 44 коп та витрат на правничу допомогу в сумі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) грн 10 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс407, код ЄДРПОУ 38548598;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене у повному обсязі 22.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.