Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер: 343/1974/26
Номер провадження: 1-кп/343/142/26
У Х В А Л А
про призначення судового розгляду
23 вересня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт та додані до нього документи про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, який проходив військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимого: 31.01.2019 Долинським районним судом за ч.1 ст.121, ч. 4 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 -
В С Т А Н О В И В:
В Долинський районний суд для розгляду по суті 31.08.2026 з Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону поступили матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2026, призначено у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підготовче судове засідання.
Прокурор ОСОБА_4 , в підготовчому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, доповів про можливість призначення справи до судового розгляду, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, провадження підсудне Долинському районному суду Івано-Франківської області, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.
Одночасно прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначив, що 12 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.10.2026 включно.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті -тримання під вартою.
Підстави для тримання під вартою передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а саме, ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
З огляду на вищевказане положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обгрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Також враховуючи обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти вказаним ризикам.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, не ініціюється, оскільки не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
У зв`язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , в підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до розгляду.
Щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт. Вказані прокурором ризики не відповідають дійсності, грунтуються на припущеннях та жодним чином не доведені, докази з приводу їх існування відсутні.
Суд, вислухавши думку учасників провадження , дослідивши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданими до нього документами в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, вважає, що є достатньо підстав для призначення судового розгляду даного кримінального провадження та задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , виходячи з наступного:
Згідно з наданим суду обвинувальним актом, останній складений слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження в справі або повернення обвинувального акту прокурору, не встановлено.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ч. 1 ст. 183 даного Кодексу передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
Як передбачено п. 5 ч.1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозрюваному ОСОБА_3 , 12 серпня 2026 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 08 годин 18 хвилин 11 серпня 2026 року.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 закінчується о 08 годин 18 хвилин 09 жовтня 2026 року.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_3 , даного запобіжного заходу.
Зокрема, встановлено ризики того, що ОСОБА_3 , може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставами вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, є те, що він усвідомлює характер та тяжкість висунутого йому обвинувачення, можливість призначення у разі визнання його винуватим покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а також пов`язані з цим можливі негативні для нього наслідки. Тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості, у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження може об`єктивно спонукати особу до спроби уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду.
При цьому суд враховує, що сам по собі факт тяжкості можливого покарання не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак у цьому випадку він оцінюється у сукупності з іншими обставинами, зокрема характером пред`явленого обвинувачення, даними про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, місце проживання, сімейний та майновий стан, а також поведінку під час досудового розслідування.
Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що їм відомі факти його незаконного перебування за місцем проживання, що підтверджує факт його самовільного залишення військової частини та проведення часу на власний розсуд, йому відомі їх дані, місце проживання, що фактично створює умови для здійснення впливу на таких, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, або ж шляхом вмовлянь, викликання жалю.
Ризик незаконного впливу на вказаних осіб також об`єктивно підтверджується встановленою КПК України процедурою отримання показань від свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Так, на стадії судового розгляду показання отримуються шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 352, 353 КПК України). Суд має право обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто на показаннях, наданих під час допиту суддею. Відповідно до частини 4 статті 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них.
Отже, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковій стадії кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом.
Підставами вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обювинувачується, є те, що на даний час він не працює, законне та стабільне джерело отримання доходу не встановлено, розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розслідування.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Вказана обставина у сукупності з характером пред`явленої підозри, відсутністю офіційного працевлаштування та невстановленим джерелом доходу свідчить про наявність обґрунтованого ризику того, що, перебуваючи на свободі, він може продовжити протиправну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з справ людини у справі «Летельє проти Франції».
Під час розгляду клопотання судом перевірялась можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, однак за результатами їх оцінки суд дійшов висновку, що жоден із них не здатний належним чином забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам. Суд враховує, що обвинувачений не має постійного джерела доходу, не має достатньо міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Усвідомлення можливості призначення такого покарання у разі доведення винуватості, з урахуванням інших встановлених обставин, не виключає ризику його переховування від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, анкетні дані яких можуть бути відомі обвинуваченому.
При цьому сам факт перебування особи під домашнім арештом не усуває можливості його спілкування з іншими особами та здійснення незаконного впливу на свідків, а також не гарантує запобігання можливому вчиненню іншого кримінального правопорушення або продовженню кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 .
Застосування особистого зобов`язання також не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки цей запобіжний захід не має достатнього стримуючого впливу на обвинуваченого з огляду на характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, відсутність постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків.
Щодо особистої поруки, то матеріалами кримінального провадження не встановлено наявності осіб, які заслуговують на довіру та готові взяти ОСОБА_3 на поруки та здатні забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків і його явку до суду за першою вимогою. Відтак підстав для застосування цього запобіжного заходу суд не вбачає.
Оцінивши вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять існування обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і на які вказується у клопотанні прокурора; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , більш м`якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити.
Обвинуваченим та його захисником не було спростовано доводи прокурора та не було доведено наявність обставин, в разі існування яких, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Між тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_3 , вчинив тяжкий злочин та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України , а також особу обвинуваченого, його матеріальний та сімейний стан, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, встановленому ст. 182 КПК України, зокрема: 133120,00 гривень, що становить 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:
прибувати до суду за кожною вимогою;
не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;
утримуватися від спілкування свідками;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 29, 128, 176-178, 183, 184, 192, 193, 194, 196, 197, 205, 314-317 КПК України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів у кримінальному провадженні № 62026240030002089 від 18.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у відкритому судовому засіданні на 08 жовтня 2026 року в 11.00 год., в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Обліски, 115, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області за участю прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 .
Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 14.30 год. 23 вересня 2026 року.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 14:30 год. 22 листопада 2026 року.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», м. Івано-Франківськ.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, що становить 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року, в розмірі 3328,00грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 22.11.2026.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:
1)прибувати до суду за кожною вимогою;
2)не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;
3)утримуватися від спілкування свідками;
4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.
Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити суддю Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_6 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» для виконання
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду, в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_7
Судове рішення № 140012304, Долинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 23.09.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 343/1974/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: