Рішення № 140011833, 21.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5575/25

Провадження № 2/201/544/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мурадовою С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека», треті особи: Державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

В травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека», треті особи: Державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та витребування майна в якому просив суд:

-Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 , укладений 02 вересня 2023 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений Державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світланою Олександрівною та зареєстрованому в реєстрі 02.09.2023 за №2-192

-Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний № 69126850 від 02.09.2023р прийняте Державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світланою Олександрівною

-Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека» (ЄДРПОУ 45379872) із чужого незаконного володіння приміщення № 136 будинку АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

В обґрунтування позову зазначив, що згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеного 06 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (Покупцем) та ОСОБА_4 (Продавцем), посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Барабаш Ю.В. та зареєстрованому в реєстрі 06.04.2017 за №1034 він є власником нежитлового приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 .

В вересні 2023 року стало відомо, що нежитлове переміщення відповідно до договору купівлі-продажу від 02 вересня 2023 року було продано відповідачу, проте жодних договорів відчуження та повноважень щодо цього він не надавав у зв`язку з чим вимушений був звернутися до правоохоронних органів.

За результатами проведених слідчих дій в рамках кримінального провадження №12023041660000991 було встановлено, що зміна власника приміщення відбулось шахрайським шляхом з використанням його підробного підпису.

05липня 2023 року ОСОБА_1 згідно довіреності (05-07-2023) посвідченої нотаріусом Олександра Баранська-Кукс (м.Коложбег, Польща) уповноважує ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися його майном -нежитловим приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 . Архівний реєстр А889/2023

16 серпня 2023 року ОСОБА_5 передоручає ОСОБА_3 управляти і розпоряджатися нежитловим приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 , шляхом оформлення довіреності від 16 серпня 2023р у державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Є.В. Черниш (зареєстровано в реєстрі за №1-276);

02 вересня 2023р ОСОБА_7 укладає від імені позивача договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 з відповідачем. Державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори, Дніпровський міський нотаріальний округ Житарь С.О. здійснила реєстрацію оспорюваного договору (зареєстровано в реєстрі за №2-192).

З ОСОБА_5 він не зустрічався та не підписував довіреність від 05 липня 2023р, що підтверджується наступними доказами:

Довідкою Державної прикордонної служби від 12 вересня 2023р за №91/п-13653-20046 відповідно до якої він в`їхав в Україну 16 червня 2023 року, а виїхав 07 серпня 2023р. Таким чином, він не міг 05 липня 2023р знаходиться в Польщі .

Висновком судового експерта Ю.В. Соломаха №СЕ-19/104-25/3488-ПЧ від 26 лютого 2025р. (почеркознавча експертиза проведена у кримінальному провадженні №12023041660000991). Згідно висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності (05-07-2023) посвідченої нотаріусом Олександра Баранська-Кукс (архівний реєстр А889/2023), яка уповноважує ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися нежитловим приміщення 136 будинку АДРЕСА_1 , що розташований за адресом м.Дніпро, ОСОБА_6 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою

Отже позивач не мав наміру продавати приміщення, вказана нерухомість вибула з його володіння поза його волі.

11 вересня 2025 року за № 443106453 ОСОБА_2 передав ТОВ «Юридична компанія «Громадська безпека» по акту приймання - передачі майно до статутного капіталу ТОВ «Юридична компанія «Громадська безпека».

Тому позивач пославшись на вимоги ст ст 215, 203 ЦК України просив визнати договір купівлі продажу недійсним та згідно ст. 388 ЦК України витребувати майно на його користь (а.с 2-6, 61-67).

Відповідачі правом на надання відзиву не скористалися

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 травня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.33-34).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя 08 травня 2025 року звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

08 травня 2025 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача ОСОБА_2 (а.с. 31).

З метою отримання додаткової інформації про внутрішньо переміщених осіб (оскільки місцем реєстрації відповідача є м. Зугрес Донецької області) суд звернувся з ухвалою від 12 травня 2025 року до Міністерства соціальної політики України (а.с. 42).

09 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення виявлених недоліків (а.с. 51-53).

15 вересня 2026 року надійшла уточнена позовна заява (а.с. 55-67).

Ухвалою судді від 18 вересня 225 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека», треті особи: Державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та витребування майна (а.с. . 108-109).

04 грудня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі розгляд справи призначено до судового розгляду по суті (а.с. 130-131).

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (а.с 189-190).

Позивач представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа представник Першої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надавали заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 112, 121, 137, 151)

Фактичні обставини встановленні судом.

Згідно договору купівлі - продажу укладеного 06 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Барабаш Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1034, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_8 нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 17), та 06 квітня 2017 року зареєстрував право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20 вересня 2023 рік право власності на нежитлове приміщення 136 в буд. АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 02 вересня 2023 року посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь С.О. (а.с. 8)

Згідно довіреності від 05 липня 2023 року посвідченої нотаріусом Олександра Каранська Кукс ( м. Коложбег, Польща) Проскуров О.Ю. уповноважує ОСОБА_5 управляти і розпоряджатися його майном (з правом продажу, міни, передачі в іпотеку (заставу), оренду, тощо), а саме його нежитловим приміщенням АДРЕСА_3 . (а.с.13-14).

12 вересня 2023 року Державною прикордонною службою України на запит ОСОБА_1 надано інформацію, щодо його перетину державного кордону України в період з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 рік, відповідно до якої: ОСОБА_9 03 червня 2023 року виїхав з України, 16 червня 2023 року в`їхав, 07 серпня 2023 року виїхав та 20 серпня 2023 року повернувся до України (а.с .10).

16 серпня 2023 року згідно довіреності посвідченої державним нотаріусом Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В., зареєстрованої в реєстрі за № 1-276, ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_3 управляти і розпоряджатися його майном (з правом продажу, міни, передачі в іпотеку (заставу), оренду, тощо), а саме його нежитловим приміщенням АДРЕСА_3 (а.с. 159-16).

02 вересня 2023 року відповідно до договору купівлі продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-192, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_3 , продав, а ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 19-20).

Згідно висновку експерта № СЕ -19/104-25/3488-ПЧ від 26 лютого 2025 року за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12023041660000991 підпис від імені ОСОБА_1 у графі Довіреності місто Колобжег, п`ятого липня 2023 рок , посвідчена нотаріусом Олександра Баранська- Кукс, архівний реєстр А 889/2023, в якій ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися його майном нежитловим приміщенням № 136, по АДРЕСА_1 , - виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою (а.с.22-30).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11 вересня 2025 року право власності на нежитлове приміщення 136 в АДРЕСА_1 зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека» з 15 листопад 2023 року на підставі акту приймання - передачі від 14 листопада 2023 року (а.с. 98-99).

Представником ТОВ ЮК «Громадська безпека» надано суду заяву про скоєння кримінального правопорушення поданої ОСОБА_2 щодо шахрайських дій зі сторони ОСОБА_1 , а саме заволодіння його грошовими коштами. (а.с. 197-199).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам такі висновки викладені у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з`ясувати:

- чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

- чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача

чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.

Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Тобто, лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Позивач звертаючись до суду з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд, пославшись на не підписання ним довіреності яка надала право на розпорядження його майном ОСОБА_5 відчужити нежитлове приміщення, визнати договір купівлі продажу від 02 вересня 2023 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, скасувати реєстрацію права власності та витребувати нежитлове приміщення у ТОВ «ЮК «Громадська безпека», яке вибуло незаконно з його володіння шляхом укладення договору купівлі - продажу від його імені з ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Цивільним кодексом України передбачено як один зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому, власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016р. у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018р. у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Як роз`яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2018р. у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде не визнання договору купівлі - продажу від 02 вересня 2023 року недійсним та скасування рішень про реєстрацію прав та обтяжень, а витребування майна на його користь.

З огляду на те що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі продажу від 02 вересня 2023 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Щодо позовних вимог про витребування майна у ТОВ «ЮК «Громадська безпека» суд зазначає наступне.

Так позивач вказує на відсутність законних підстав для набуття ТОВ «ЮК «Громадська безпека» права власності на нежитлове приміщення, оскільки дане майно вибуло з його власності поза волею позивача, на підтвердження чого останнім надано висновок експерта № СЕ -19/104-25/3488-ПЧ від 26 лютого 2025 року за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12023041660000991 де підпис від імені ОСОБА_1 у Довіреності, в якій ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися його майном нежитловим приміщенням № 136, по АДРЕСА_1 , - виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою, а отже дане майно підлягає витребування на його користь із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19)).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

ТОВ «ЮК «Громадська безпека» набули право власності на підставі акту приймання - передачі від 14 листопада 2023 року видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р., яке за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна було зареєстроване як нежитлове приміщення.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що спірна квартира вибула з власності позивача поза його волею, а саме позивач не мав наміру відчужувати своє майно, не укладав 02 вересня 2023 року договір купівлі - продажу спірного нежитлового приміщення з ОСОБА_2 . Договір купівлі продажу було укладено ОСОБА_1 від іменні якого діяв ОСОБА_3 , якого в свою чергу уповноважив дорученням від 16 серпня 2023 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05 липня 2023 року, яку останній не підписував, що підтверджено висновком експертизи від 26 лютого 2025 року проведеної в рамках кримінального провадження № 12023041660000991. Окрім того позивачем надано інформацію про його перетин кордону в період 01 червня по 31 серпня 2023 рік відповідно до якої 05 липня 2023 року він перебував в Україні, а не в Польщі де була видана довіреність від його імені на розпорядження спірним нежитловим приміщенням, тому спірне нежитлове приміщення вибуло із власності позивача незаконно поза його волею.

Встановивши, що спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі та вирішуючи питання про витребування майна, суд виходить з того, що відсутні обставини, які б вказували на те, що ТОВ «ЮК «Громадська безпека» знали або могли знати про недобросовісну поведінку попередніх власників, а тому є добросовісним набувачем. Разом з тим, надаючи оцінку критеріям правомірності втручання у право ТОВ «ЮК «Громадська безпека» на мирне володіння майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та за обставин цієї справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про витребування спірного нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння.

Оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування нежитлового приміщення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека», треті особи: Державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Житарь Світлана Олександрівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та витребування майна задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека» (ЄДРПОУ 45379872) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) приміщення № 136 будинку АДРЕСА_1 (до перейменування ОСОБА_6 )

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Громадська безпека» (ЄДРПОУ 45379872) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 12 112 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року

Суддя С.О. Демидова