Рішення № 140010610, 22.09.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1104/26

Провадження 2/438/636/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі судді Дудар О.В.,

за участю секретаря Валькович Г.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Подставек Г.І.,

прокурора Дубіль О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області, за участю Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Бориславського міського суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка є рідною сестрою малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка являється матір`ю позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 3 липня 2019 року Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис від 3 березня 2005 року № 79. Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданим 3 липня 2019 року Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис від 13 серпня 2015 року № 255. Батько дитини, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 26 червня 2019 року, актовий запис № 241. Після смерті батька малолітнього ОСОБА_5 забрала проживати до себе рідна бабуся, оскільки відповідачка ОСОБА_2 зовсім не займалась вихованням дитини, зловживала спиртними напоями та вела аморальний спосіб життя. Позивачка також вказує, що проживала у бабусі, яка виховала її без жодної участі матері. Приблизно з липня 2019 року малолітній ОСОБА_5 проживав з бабусею та позивачкою. Вона разом із бабусею займались вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_5 . Після смерті бабусі, малолітній ОСОБА_5 проживає з позивачкою. Зазначає, що забезпечує його харчуванням, одягом, лікуванням, шкільним приладдям, займається його вихованням. Усі витрати на утримання малолітнього ОСОБА_5 несе самостійно. Також позивачка зазначає, що вона забезпечена житлом працює, має бажання і можливість забезпечити малолітньому ОСОБА_5 належні умови проживання та виховання. Алкогольні напої або наркотичні засоби не вживає. Відповідачка тривалий час зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, зовсім не цікавиться розвитком, здоров`ям і вихованням свого сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. До малолітнього ОСОБА_5 не навідується та зовсім з ним не спілкується, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та утриманні дитини.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі вказаною за позовною заявою. Призначено підготовче судове засідання на 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року від позивача надійшло клопотання про заслуховування думки малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року задоволено заяву відповідача про відкладення підготовчого засідання на 28 серпня 2026 року.

Підготовче судове засідання 28 липня 2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.

Підготовче судове засідання 18 серпня 2026 року відкладено через необхідність повідомлення прокуратури про розгляд даної справи на у зв`язку зі змінами, внесеними до частини 3 статті 45 ЦПК України.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 438/1104/26 та призначено її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 8 вересня 2026 року; задоволено заяву представника позивача про виклик свідків та про заслуховування думки малолітньої дитини ОСОБА_3 ; встановлено порядок дослідження доказів.

Судове засідання 8 вересня 2026 року відкладено на 22 вересня 2026 року у зв`язку із клопотанням відповідача.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовну заяву та просила задовольнити. Позивачка наголосила, що має намір оформити опіку над своїм братом у разі задоволення позовних вимог.

Відповідач не заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки на даний час не може створити належні умови проживання для сина, з яким вона майже не спілкується, матеріально не допомагає. На запитання суду відповідач підтвердила, що це хх рішення прийняте без будь-якого тиску чи впливу.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області - Подставек Г.І. підтримала позовні вимоги. Зазначивши, що відповідач не виконує батьківські обов`язки щодо свого сина - ОСОБА_3 , не має власного житла, в орендованому житлі умови для дитини не створені; з відповідачем, яка зловживає алкогольними напоями, неодноразово проводились профілактичні бесіди, які не призвели до змін. Дитина проживала довгий час з бабусею, а на даний час із позивачем.

Прокурор також підтримала позовні вимоги, оскільки їх задоволення відповідає найкращим інтересам дитини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та свідків, опитавши малолітнього ОСОБА_5 , суд дійшов висновку наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , повторно виданого 3 липня 2019 року Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис від 13 серпня 2015 року № 255.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 26 червня 2019 року, актовий запис № 241, вбачається, що батько ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Бориславської міської ради від 18 лютого 2026 року № 4 «Про постановку на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, мати якого ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

З відповіді відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи від 11 лютого 2026 року, складеного фахівцем Бориславського міського центру надання соціальних послуг, малолітній ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 . Хлопчик почуває себе добре, зовнішній вигляд охайний, харчування повноцінне, його психоемоційний стан стабільний, любить свою сестру, з мамою відносини не підтримує. Мама хлопчика проживає окремо і не виконує свої батьківській обов`язки, вихованням та утриманням сина довгий час не займається. Стан помешкання задовільний, три кімнати, усі комунікації.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_6 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим набула право власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до характеристики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 імені С. Коваліва від 20 січня 2026 року № 8 малолітній ОСОБА_3 навчається у 4-В класі. Зарекомендував себе як старанний дисциплінований учень, підтримує дружні стосунки з однокласниками та бере активну участь у позакласних виховних закладах. Навчанням і вихованням ОСОБА_5 з першого класу займалася бабуся ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8 . Після смерті бабусі хлопцем опікується сестра. Мама не цікавиться навчанням та вихованням сина. За пів року навчання сина в четвертому класі один раз прийшла до школи в нетверезому стані.

З висновку оцінки потреб сім`ї від 12 лютого 2026 року, складеного фахівцем Бориславського міського центру надання соціальних послуг, мама дитини не виконує свої батьківські обов`язки, проживає окремо, фінансово не допомагає, малолітнім ОСОБА_5 опікується сестра.

З повідомлення відділення поліції № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27 січня 2026 року № 1 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягувалася до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 9 лютого 2026 року, складеного комісією Бориславської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 проживає разом із співмешканцем за адресою: АДРЕСА_3 . Житло складається з однієї кімнати, коридора та кухні. Помешкання з частковими комунальними зручностями. На кухні та у кімнаті безлад, відчутний неприємний запах, посуд не помитий, особисті речі не впорядковані. Для виховання та розвитку дитини не створені умови: відсутнє окреме спальне місце для сну, шафа для одягу та куток дозвілля.

У судовому засіданні відповідач підтвердила, що на даний час проживає у цьому житлі і фото, долучені до акта, відповідають дійсності.

З інформації, наданої ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області начальнику Служби у справах дітей Бориславської міської ради, ОСОБА_2 притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 5 березня 2026 року № 61 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

З вказаного висновку вбачається, що навчанням та вихованням малолітнього ОСОБА_5 з першого класу займалися бабуся ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_10 . Тато помер, коли хлопцю було 4 роки. Мама веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся ОСОБА_9 . ОСОБА_11 проживає у сестри ОСОБА_10 , яка фактично здійснює догляд за дитиною. Мама не цікавиться навчанням та вихованням сина. За пів року навчання у 4 класі до школи прийшла один раз подивитись на ОСОБА_5 у нетверезому стані. Рідна сестра, ОСОБА_10 піклується про свого брата, допомагає з навчанням та цікавиться його життям та успіхами у навчанні. ОСОБА_5 любить свою сестру і з задоволенням проводить з нею свій час. 6 лютого 2026 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини заслухано думку дитини. ОСОБА_5 повідомив, що не бажає проживати з матір`ю. Мати не піклується про нього та не цікавиться його життям. Ніколи не проводить з ним час дозвілля. ОСОБА_2 наголосила, що не може утримувати та виховувати дитину, бо немає постійного місця проживання, не працює. На засіданні комісії з питань захисту прав дітей ОСОБА_2 пояснила, що не може утримувати та виховувати дитину, бо не має місця постійного проживання та не працює. Виходячи з вищевикладеного та враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та відповідає інтересам дитини.

ОСОБА_12 , будучи опитана як свідок, повідомила, що старшою сестрою ОСОБА_5 (має з ним спільну матір відповідача). Її мати не виконує батьківські обов`язки, вона з 11 років поживала зі своєю бабусею по батьковій лінії. ОСОБА_5 довгий час, десь приблизно з першого класу, проживав з бабусею, оскільки мати за ним не доглядала, не готувала їсти. Мати зловживає алкогольними напоями, живе зі співмешканцями, не цікавить життям дітей, добровільно не спілкується з ОСОБА_5 . Його вихованням, забезпеченням побутових потреб та навчанням займається сестра.

Опитаний у якості свідка, ОСОБА_13 , повідомив, що він є рідним братом померлої бабусі ОСОБА_5 . ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та спілкується з людьми, що також зловживають алкоголем та нецензурно висловлюються. ОСОБА_5 проживав з його сестрою близько п`яти років оскільки мати взагалі за ним не доглядала. Коли ОСОБА_5 жив з бабусею мати рідко з ним спілкувалася, майже не приходила, матеріально не допомагала.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею частина 2 статті 157 СК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (частина 3 вказаної статті).

Верховний Суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на те, що тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 9 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц , у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 689/551/20-ц.

При вирішенні судом питання про позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Всі учасники справи, а також особи, опитані в судовому засіданні, та безпосередньо відповідач підтверджують, що мати не виконує батьківськи обов`язків щодо сина, майже не спілкується з ним та не допомагає жодним чином, не цікавиться його навчанням та розвитком.

Упірних правовідносинах суд враховує, що стаття 12 Конвенції про права дитини гарантує одне із базових прав дитини вільно висловлювати погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідна гарантія знайшла відображення в статті 171 Сімейного кодексу України.

Опитаний малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що проживає разом сестрою яку любить. Ходить до школи. З мамою не спілкується, вона не вітає його зі святами та не дарує подарунків. На питання про маму відповідав не охоче, відповів, що не хоче з нею проживати.

Присутня під час опитування малолітнього ОСОБА_5 педагог на запитання суду, повідомила, що він на питання відповів щиро, без тиску чи примусу.

Докази на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку сина, надання допомоги на його утримання, матеріали справи не містять. Відповідні наміри не висловлено відповідачем і судовому засіданні.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що мати протягом тривалого часу свідомо та добровільно не спілкується з сином, не виявляє інтересу до умов її проживання, не забезпечує матеріально та не дбає про охорону його здоров`я, його навчання та виховання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав буде спрямоване на захист прав та інтересів дитини, а отже, має законну мету і втручання у права відповідача є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини та вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дитини.

На думку суду, відсутні підстави для застосування такого заходу як попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків з виховання дитини, оскільки мати близько п`яти років майже не спілкується добровільно дитиною, яка проживала з бабусею, а після її смерті із сестрою, не проявляє інтересу до життя, здоров`я, навчання матеріальних та емоційних потреб ОСОБА_5 . Під час судового засідання не виявила наміру змінити ставлення до своїх обов`язків чи просто бажання спілкуватися з власною дитино.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що після реальної зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, відповідач може з дотриманням вимог статті 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дітей, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов`язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 164, 166, СК України, статтями 19, 76-81, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області, за участю Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 35528757, юридична адреса: Львівська область, Дрогобицький район, місто Борислав, вулиця Шевченка, 42.

Дрогобицька окружна прокуратура Львівської області, юридична адреса: Львівська область, Дрогобицький район, місто Дрогобич, вулиця Шевченка, 29.

Суддя Олена ДУДАР