Рішення № 140009981, 24.09.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 363/1756/26

Провадження № 2/503/789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 17.05.2025 року відповідач уклав з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитний договір № 1553-9469, згідно якого отримав кредит на умовах строковості та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Однак, відповідач не виконав свої обов`язки за кредитним договором щодо повернення у повному обсязі та в строки, передбачені кредитним договором, наданого кредиту та сплати відсотків за користування. В свою чергу станом на момент подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1553-9469 від 17.05.2025 року у розмірі 60767,54 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Також в позові, у відповідності до положень ч.1 ст. 276 ЦПК України, заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а до самої позовної заяви, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, додано доказ надсилання іншому учаснику справи відповідачу копій поданих до суду документів (а.с.99). При цьому, згідно долученої судом до матеріалів справи роздруківки із сервісу https://send.e-post.com.ua/check-order з інформацією щодо стану доставки відповідного відправлення (а.с.135). Окрім того, в позові також заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначено про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи (а.с.7 на звороті, 100).

31.03.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області (а.с.105-106) дана справа була передана за підсудністю на розгляд до Кодимського районного суду Одеської області.

29.04.2026 року матеріали цивільної справи надійшли поштою до Кодимського районного суду Одеської області (а.с.116).

07.05.2026 року ухвалою суду (а.с.121-122) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставлення до їх електронних кабінетів (а.с.125-127).

22.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с.132), в якому просила суд про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків, врахувати принципи розумності та справедливості, у разі задоволення позову визначити справедливий розмір стягнення. Водночас із цим відзначила, що частково визнає наявність заборгованості, однак не погоджується із розміром нарахованих відсотків, штрафних санкцій та інших платежів, оскільки вважає їх надмірними та такими, що значно перевищують суму основного боргу. Просила суд врахувати її складне матеріальне та сімейне становище пов`язаних з перебуванням на її утриманні дитини та проходження її чоловіком військової служби, у зв`язку з чим її сім`я перебуває у складних життєвих обставинах. Намір ухилятися від виконання зобов`язань відсутній, однак на даний час сплатити заявлену суму у повному обсязі немає можливості. В свою чергу до самого відзиву не додано доказів його надсилання іншому учаснику справи позивачу в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та пункту 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України.

У встановлені судом строки відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

17.05.2025 року відповідач уклала з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитний договір № 1553-9469, згідно якого отримала кредит на умовах строковості та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується копіями документів доданих до позовної заяви (а.с.13-77).

Однак, відповідач не виконала свої обов`язки за кредитним договором щодо повернення у повному обсязі та в строки, передбачені кредитним договором, наданого кредиту та сплати відсотків за користування.

В свою чергу станом на момент подання позовної заяви відповідач має перед позивачем за кредитним договором заборгованість в сумі 60767,54 грн, з якої 18000,00 грн тіло кредиту, 38268,00 грн проценти, 3960,00 грн відсотки у відповідності до ст. 625 ЦК України, а 539,54 грн комісія, що підтверджується відповідним розрахунком доданим до позовної заяви (а.с.78-81).

При цьому, з метою досудового вирішення спору, позивач склав вимогу про дострокове повернення кредиту від 29.01.2026 року за Вих. № 1553-9469/а (а.с.82), в якій запропонував відповідачу протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за крелитом в розмірі 60767,54 грн, а у разі не задоволення цієї вимоги буде змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості. Зазначена вимога була надіслана відповідачу позивачем рекомендованим поштовим відправленням (а.с.83).

Нормативно-правове застосування

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст. 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У змісті поданого відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 посилалася на те, що серед іншого не погоджується із розміром нарахованих відсотків, оскільки вважає їх надмірними та такими, що значно перевищують суму основного боргу.

Однак, суд зауважує, що сторони в кредитного договору № 1553-9469 від 17.05.2025 року узгодили:

- у пункті 4.6 (а.с.15), що стандартна процентна ставка в розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом застосовується протягом всього строку дії цього договору, за винятком строку використання позичальником зниженою процентною ставкою;

- у пункті 4.10 (а.с.15 на звороті), що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, становить 300 днів, а датою повернення кредиту є 12.03.2026 року.

Згідно ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII (в редакції із змінами внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В свою чергу розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви (а.с.78-81) підтверджує ті обставини, що відсотки за користування кредитом в розмірі 38268,00 грн, які заявлені до стягнення позивачем в пред`явленому позові, були нараховані виключно в рамках строку кредитування з 17.05.2025 року по 13.01.2026 року, хоча в дійсності за умовами договору строк кредитування становив період з 17.05.2025 року по 12.03.2026 року. Водночас із цим відсотки за користування кредитом за цим договором нараховувались відповідачу ОСОБА_1 в період з 17.05.2025 року по 30.05.2025 року за денною процентною ставкою в розмірі 0,90%, а в період з 31.05.2025 року по 13.01.2026 року за денною процентною ставкою в розмірі 1,00%.

Відтак суд вважає, що відсотки за користування кредитом були нараховані позивачем і пред`явленні до стягнення з відповідача відповідно до чинного законодавства, а тому суд не погоджується із твердженнями відповідача про їх надмірними.

Окремо суд відзначає ту обставину, що у пункті 4.14 кредитного договору № 1553-9469 від 17.05.2025 року сторони узгодили, що загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 51567,94 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

В той час як позивач в пред`явленому позові заявив до стягнення комісію в сумі 539,54 грн та відсотками за користування кредитом в сумі 38268,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не надала доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту, комісії за видачу кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, тому суд з врахуванням доказів наданих позивачем приходить до висновку про те, що за укладеним кредитним договором відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та не сплатила комісію за видачу кредиту і відсотки за користування кредитними коштами, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятих на себе зобов`язань (основної суми боргу, комісії та процентів).

У зв`язку з чим суд вважає обґрунтованою відповідну частину заявлених позивачем позовних вимог, а тому її необхідно задовольнити саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 1553-9469 від 17.05.2025 року 18000,00 грн суми заборгованості по тілу кредиту, 539,54 грн комісія та 38268,00 грн суми заборгованості за відсотками за користування кредитом, що разом становить 56807,54 грн.

В свою чергу, згідно пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025, від 15.04.2025 року № 235/2025, від 14.07.2025 року № 478/2025, від 20.10.2025 року № 793/2025, від 12.01.2026 року № 40/2026, від 27.04.2026 року № 342/26 та від 13.07.2026 року № 596/2026, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220-IX, від 16.04.2025 року № 4356-IX, від 15.07.2025 року № 4524-IX, від 21.10.2025 року 4643-IX, від 14.01.2026 року № 4757-IX, від 28.04.2026 року № 4857-ІХ та від 14.07.2026 року № 4928-IX.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, за договором № 1553-9469 від 17.05.2025 року у розмірі 3960,00 грн є необґрунтованими, оскільки нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

- щодо розстрочення виконання

Суд звертає увагу на ту обставину, що у змісті поданого відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 посилалася на те, що в неї відсутній намір ухилятися від виконання своїх зобов`язань, однак на даний час немає можливості сплатити заявлену суму у повному обсязі внаслідок перебуває у складних життєвих обставинах пов`язаних з перебуванням на її утриманні дитини та проходження її чоловіком військової служби.

Однак, відповідачем не надано суду доказів самої наявності у неї дитини, зокрема копії відповідного свідоцтва про народження, а також не надано доказів перебування у зареєстрованому шлюбі із військовослужбовцем ОСОБА_2 , зокрема копії відповідного свідоцтва про шлюб. Внаслідок чого згадані обставини є недоведеними позивачем.

Водночас із цим відповідач ОСОБА_1 просила суд при ухваленні рішення врахувати її складне матеріальне становище, яке не дозволяє їй на даний час сплатити існуючу в неї заборгованість у повному обсязі, що суд сприймає як висловлення фактичного клопотання про розстрочку виконання рішення.

При цьому, суд відзначає, що відповідачем також не було надано суду доказів про свої доходи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, які можна отримати як за зверненням до органу Державної податкової служби України так і шляхом виконання електронного запиту в «Електронному кабінеті» Державної податкової служби України через офіційний веб-сайт за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/. Однак, суд вважає, що саме отримання відповідачем кредиту для задоволення своїх споживчих потреб є все ж свідченням наявності в неї матеріального становища, яке саме не дозволяє в повному обсязі забезпечувати свої матеріальні потреби.

Згідно ч.1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При цьому, пункт 2 ч.7 ст. 265 ЦПК України передбачає, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Ураховуючи вищевикладене суд погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для надання розстрочення виконання рішення суду стосовно стягнутої суми заборгованості за кредитним договором шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щомісячно по 4733,96 грн (56807,54 грн / 12 місяців = 4733,96 грн) до повного погашення стягнутої рішенням суду заборгованості за кредитним договором, оскільки вважає, що надання даного розстрочення не поставить позивача, який є фінансовою установою (а.с.92), у більш несприятливе становище ніж відмова в його надані відповідачу, яка для забезпечення своїх споживчих потреб уклала кредитний договір, що відповідним чином характеризує її дійсне матеріальне становище.

- щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2488,81 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 93,48 відсотка (розмір задоволених позовних вимог х 100% / ціну позову, тобто 56807,54 грн х 100% / 60767,54 грн), відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 6,52 відсотків (100 93,48).

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 267, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38548598, до ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1553-9469 від 17.05.2025 року в розмірі 56807 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот сім) грн 54 коп., з яких 18000,00 грн заборгованість за кредитом, 539,54 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту, а 38268,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розстрочення виконання даного рішення стосовно стягнутої з неї суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 56807 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот сім) грн 54 коп. на строк 12 (дванадцять) місяців шляхом стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» по 4733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) гривень 96 копійок щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повного погашення стягнутої судом заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко