Рішення № 140009895, 23.09.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/705/26

Провадження № 2/499/566/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою, відповідно до якої просили суд визнати за визнати за ними: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в рівних частинах за кожним на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та складається з:

1/2 частини житлового будинку садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

1/2 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 ;

1/2 частини земельної ділянки площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову, позивачі посилалися на ті обставини, що їх спільні батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 19.06.1976 року перебували у зареєстровано шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 .

В період перебування в шлюбі батьки придбали майно: житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 .

Титульним володільцем вказаного майна була мати ОСОБА_5 .

Спадщина, яка відкрилася після смерті матері позивачів та складається з 1/2 частини вищевказаного майна, була прийнята ОСОБА_1 , оскільки інші спадкоємці відмовилися від спадщини. Батько, ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері, включаючи його частку у її 1/2 частині та свою обов`язкову частку у розмірі 1/2 частини, однак оформити свої спадкові права він не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі звернулися до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті батька, однак отримали відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим просили позов задовольнити.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, однак надали до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, на задоволенні позову наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, у вирішенні позову покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивачі є рідними дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та копією рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_3 .

Згідно копії договору купівлі-продажу від 24.02.2009 року, ОСОБА_5 , будучи в шлюбі з ОСОБА_4 , придбала будинок майно: житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №52/2012, згідно відомостей з якої, після її смерті заяву про прийняття спадщини написав її чоловік ОСОБА_4 та донька ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 від спадщини відмовився на користь її чоловіка ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 від спадщини після смерті ОСОБА_5 відмовилася на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 спадщина, яка складається з вищевказаного майна, розподілилася наступним чином: 1/2 частина майна є часткою спільного майна подружжя та мала б перейти ОСОБА_4 , а 1/2 частина, що належала у частці спільного майна подружжя саме ОСОБА_5 розподілилася після її смерті порівну між її чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_1 по 1/4 частині кожному.

ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , а саме на 1/4 частини житлового будинку садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 1/4 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , 1/4 частини земельної ділянки площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідних свідоцтв.

Разом з тим, згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигши оформити спадщину належним чином, яку прийняв після смерті дружини ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 була відкрита спадкова справа №74/2019, з заявами про прийняття спадщини після смерті батька звернулися позивачі, отримали свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна, однак отримали відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право нас спадщину на 1/2 частини житлового будинку садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 частини земельної ділянки площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 , оскільки за ОСОБА_4 подана нотаріусу заява про одержання свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, однак свідоцтво останній не отримав та право власності на вказану частку не зареєстрував, таким чином позивачі не можуть надати нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке вказане вище.

Судом також встановлено, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Застосовуючи норми матеріального права суд виходив з такого.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Відповідно до ч1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивачів. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із тим, що у них відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Застосовуючи норми процесуального права суд вказує на таке.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, оскільки позивачі є спадкоємцями першої черги, прийняли спадщину, але позбавлені можливості оформити свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_4 в нотаріальному порядку через відсутність державної реєстрації права власності за померлим, їх право підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України шляхом визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378439, місцезнаходження: вул. Захисників України 70, с. Конопляне, Березівського району, Одеської області) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в рівних частинах за кожним на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та складається з:

1/2 частини житлового будинку садибного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

1/2 частини земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0004, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 ;

1/2 частини земельної ділянки площею 0,6001 га, кадастровий номер 5121882000:07:001:0007, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином оскільки судове засідання було призначено на 14.09.2026 року, а повний текст рішення складено 23.09.2026 року, то датою складання повного тексту судового рішення є 23.09.2026 року.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ