Ухвала суду № 140009164, 23.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 1-кс/760/12379/26

В справі 760/25808/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

23 вересня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 розглянув матеріали скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - на незаконне затримання особи без ухвали слідчого судді (заяви в порядку статті 206 КПК України) з вимогою про негайне звільнення затриманого.

ІІ. Мотивувальна частина

09.09.2026 до Солом`янського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга Представника Заявника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - на незаконне затримання особи без ухвали слідчого судді (заява в порядку статті 206 КПК України) з вимогою про негайне звільнення затриманого.

Представник зазначає, що у провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження № 12026221140000919, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Як вказано у скарзі, 09.09.2026 о 00 год. 10 хв. ОСОБА_2 добровільно, без застосування будь-якого примусу, прибув за усним викликом слідчого до приміщення Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві (з дислокацією у місті Харкові), за адресою: м. Харків, вул. Героїв Харкова, 145. На переконання Представника, ця обставина зафіксована безпосередньо у протоколі затримання - у зауваженнях захисника, адвоката ОСОБА_4 , які підтримав сам затриманий, - і стороною обвинувачення не спростована.

Того ж дня о 00 год. 35 хв., тобто через 25 хвилин після добровільної явки, перебуваючи у приміщенні органу досудового розслідування, старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ ДБР ОСОБА_5 затримав ОСОБА_2 ; протокол затримання складено 09.09.2026 у період з 00 год. 40 хв. до 01 год. 27 хв.

Представник вказує, що як підставу затримання у протоколі виділено (підкреслено) виключно пункт 6 частини першої статті 615 КПК України, натомість жодну з підстав, передбачених частиною першою статті 208 КПК України, у протоколі не виділено. Жодної фактичної обставини, яка б указувала на «можливу втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності», протокол не містить: наведено лише дослівне відтворення тексту процесуальної норми. Особистий обшук затриманого не проводився; жодних предметів чи слідів кримінального правопорушення при ОСОБА_2 не виявлено та у протоколі не зафіксовано.

Як зазначено у скарзі, ОСОБА_2 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має зареєстроване та фактичне місце проживання, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця - навідника БПЛА піхотного батальйону, тобто особою, яка в умовах воєнного стану перебуває на військовій службі, підпорядкована командуванню, обмежена у вільному пересуванні та залишенні місця служби, а самовільне залишення частини чи дезертирство самі по собі тягнуть кримінальну відповідальність (ст.ст. 407, 408 КК України).

Представник звертає увагу, що від внесення відомостей до ЄРДР (28.08.2026) і до затримання (09.09.2026) минуло дванадцять діб, за які слідчий мав реальну можливість у звичайному порядку звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу (ст.ст. 187-191 КПК України) або з клопотанням про застосування запобіжного заходу (ст. 184 КПК України). Натомість, на думку Представника, особу було викликано усно у нічний час і затримано безпосередньо у приміщенні органу досудового розслідування.

Крім того, Представник зазначає, що тієї самої ночі, тим самим слідчим, у тому самому приміщенні та в присутності тих самих понятих аналогічним чином - також із посиланням виключно на п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, без наведення жодних фактичних обставин - було затримано ще двох військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які так само з`явилися добровільно за усними викликами. На думку Представника, синхронність і однотипність трьох затримань свідчать про заздалегідь сплановану процесуальну операцію, а не про ситуацію нагальної необхідності у розумінні частини третьої статті 29 Конституції України.

Обґрунтовуючи підсудність скарги, Представник стверджує, що ОСОБА_2 фактично тримається на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України ( АДРЕСА_1 ), тобто в межах територіальної юрисдикції Солом`янського районного суду міста Києва, а тому саме слідчий суддя цього суду відповідно до частин першої та другої статті 206 КПК України має право та обов`язок ужити заходів для захисту прав затриманого. Представник вважає, що тягар доведення правових підстав позбавлення свободи за частинами третьою та п`ятою статті 206 КПК України покладається виключно на орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, а розгляд скарги має бути здійснений невідкладно з огляду на пункт 4 статті 5 та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

По суті скарги Представник посилається на частини першу - третю статті 29 та частину другу статті 64 Конституції України, наголошуючи, що право на свободу та особисту недоторканність не підлягає обмеженню навіть в умовах воєнного стану, а позасудове затримання є конституційно допустимим виключно у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити. Представник також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011, Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(ІІ)/2024 та від 01.04.2026 № 3-р(ІІ)/2026.

На думку Представника, у цьому випадку відсутні підстави для затримання, передбачені пунктами 1-4 частини першої статті 208 КПК України, а також «обґрунтовані обставини», які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у розумінні пункту 6 частини першої статті 615 КПК України; навпаки, добровільна явка ОСОБА_2 посеред ночі, наявність постійного місця проживання, сім`ї, відсутність судимості та статус військовослужбовця свідчать про протилежне. Представник кваліфікує дії органу досудового розслідування як свавільний обхід попереднього судового контролю та посилається на практику Європейського суду з прав людини у справах «Котій проти України» (заява № 28718/09, рішення від 05.03.2015), «Корнійчук проти України» (заява № 10042/11, рішення від 30.01.2018), «Ритіков проти України» (заява № 52855/19), а також на статтю 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Зауваження загального порядку № 35 Комітету ООН з прав людини.

Окрім того, Представник зазначає, що відповідно до статті 209 КПК України фактичний момент позбавлення свободи ОСОБА_2 в будь-якому разі не може визначатися пізніше 00 год. 35 хв. 09.09.2026, а всі строки (ст.ст. 211, 278, ч. 7 ст. 615 КПК України) мають обчислюватися саме від нього. Також Представник стверджує, що пункт 6 частини першої статті 615 КПК України у разі його тлумачення як такого, що дозволяє затримання на підставі самого лише припущення про «можливу втечу», не відповідає частинам першій - третій статті 29 та частині другій статті 64 Конституції України, та просить застосувати конституційно конформне (звужувальне) тлумачення цієї норми або безпосередньо застосувати норми Конституції України.

З урахуванням викладеного Представник просить: розглянути скаргу невідкладно; на підставі ч. 2 ст. 206 КПК України зобов`язати орган державної влади та службових осіб, під вартою яких перебуває ОСОБА_2 , негайно доставити його до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи; перевірити законність та обґрунтованість затримання ОСОБА_2 , здійсненого 09.09.2026 без ухвали слідчого судді, та констатувати в ухвалі, що воно є незаконним; на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 206 КПК України негайно звільнити ОСОБА_2 з місця тримання; надати оцінку доводам сторони захисту щодо невідповідності пункту 6 частини першої статті 615 КПК України Конституції України; завчасно повідомити захисника про дату, час і місце розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

За змістом ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Отже, положення ст. 206 КПК України запроваджують механізм невідкладного судового контролю, спрямований на якнайшвидше звільнення особи, яка тримається під вартою без належної правової підстави. Предметом з`ясування в цьому порядку є наявність чи відсутність правових підстав для позбавлення особи свободи на момент звернення до слідчого судді та вирішення ним відповідного питання.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.09.2026 у справі № 757/49129/26-к (провадження № 1-кс-47511/26) до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12026221140000919 від 28.08.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 307 ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 372 КК України (у редакції зазначеної ухвали), застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 00 год. 35 хв. 08.11.2026 включно, але не більше строку досудового розслідування, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3.800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12.646.400,00 грн.

Цією ж ухвалою слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва відмовив у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 щодо незаконного затримання в порядку ст. 206 КПК України у кримінальному провадженні № 12026221140000919 від 28.08.2026. При цьому слідчий суддя, зокрема, констатував, що ОСОБА_2 фактично затримано о 00 год. 35 хв. 09.09.2026, підстав вважати його затримання незаконним не встановлено, а протокол затримання складений відповідно до вимог КПК України та містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Таким чином, станом на час вирішення питання щодо поданої скарги ОСОБА_2 тримається під вартою не за відсутності судового рішення, а на підставі ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка підлягає негайному виконанню. За таких обставин передбачена ч. 2 ст. 206 КПК України умова для постановлення ухвали про доставлення особи до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи відсутня, а правова підстава тримання ОСОБА_2 під вартою є очевидною з наведеного судового рішення.

Крім того, питання законності затримання ОСОБА_2 09.09.2026, у тому числі щодо моменту затримання та наявності підстав для затримання без ухвали слідчого судді, вже було предметом судового контролю з боку слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у цьому ж кримінальному провадженні та отримало оцінку в ухвалі від 11.09.2026. Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва не наділений повноваженнями переглядати висновки, викладені в ухвалі слідчого судді іншого суду того ж рівня. Перевірка законності та обґрунтованості такої ухвали, в тому числі в частині висновків щодо затримання, можлива виключно в апеляційному порядку, оскільки ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку. У межах такого перегляду можуть бути заявлені й доводи сторони захисту щодо відповідності пункту 6 частини першої статті 615 КПК України Конституції України, викладені в розділі ІV скарги.

Порядок повернення скарги (заяви), поданої в порядку ст. 206 КПК України, кримінальним процесуальним законом окремо не врегульований. Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Керуючись загальними засадами законності та доступу до правосуддя, слідчий суддя вважає за можливе застосувати положення ст. 304 КПК України, які регулюють найбільш подібні правовідносини. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді. З огляду на наведене вище скарга адвоката ОСОБА_3 не підлягає розгляду слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва, а тому її слід повернути особі, яка її подала.

Згідно з ч. 3 ст. 304 КПК України копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. Відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 у справі № 766/22242/17 (провадження № 51-7276кмо18) дійшла висновку, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 7, 9, 26, 205, 206, 304, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1. Скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - на незаконне затримання особи без ухвали слідчого судді (заяву в порядку статті 206 КПК України) з вимогою про негайне звільнення затриманого - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_3 .

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: