Рішення № 140008738, 23.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 203/6834/25

пр. № 2/759/7153/26

23 вересня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва, в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 27719,35 грн..

Ухвалою судді Центрального районного муду міста Дніпро від 03.12.2025р. справа направлена до Святошинського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 27.04.2026 р., справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не надіслав, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 тривалий час перебувала у трудових відносинах з ВП "Шахта "Котляревська" ДП "Селидіввугілля" та була прийнята 05.09.1994 року на шахту "Росія" об`єднання "Селидіввугілля" в якості бухгалтера розрахункового відділу підприємства, 11.09.2008 року була призначена (бухгалтером) начальником розрахункового відділу.

31.07.2024 року звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до наказу №906к від 31.07.2024р..

Згідно з довідкою, виданою відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» 25.12.20247 за № 01/1714 станом на 25.12.2024 ОСОБА_1 не виплачені 27719,35 гривень як одноразова допомога при виході на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітків за багаторічну працю у вугільній промисловості за липень 2024 року.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічна дефініція закріплена в частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 108/95-ВР працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці (частина п`ята статті 97 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша статті 115 КЗпП України, частина перша статті 24 Закону № 108/95-ВР).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до п. 12.15. розділу 12 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на Підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше трьох середньомісячних заробітків для чоловіків зі стажем роботи 20 років.

Як працівник Підприємства зі стажем більше двадцяти років ОСОБА_1 має безумовне право на одержання заробітної плати за виконану роботу та вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням з виходом на пенсію

Зазначеному праву кореспондує обов`язок роботодавця, що передбачений у ст. 47, 116 КЗпП України, своєчасно виплачувати працівникові заробітну плату та в разі звільнення працівника провести повний розрахунок усіх належних йому сум у день звільнення.

З огляду на те, що Підприємство не надало доказів виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги в сумі 27719,35 гривень, позов підлягає задоволенню.

Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.

Оскільки суд задовольнив позов повністю, сума судового збору, що підлягає стягненню з Підприємства на користь держави становить 1 211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову допомогу при виході на пенсію в сумі 27719 (двадцять сім тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 35 коп..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при виході на пенсію за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одиннадцять) грн. 20 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля» (місцезнаходження: місто Київ, провулок Приладний, будинок 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33426253).

Суддя Сенько М.Ф.