Ухвала суду № 140008511, 21.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49604/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026000000001789 від 10.08.2026 про арешт майна,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад вимог клопотання

До провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні про накладення арешту на майно, вилучене 01.09.2026 в ході проведення обшуку нежитлового приміщення відділення АТ КБ «Глобус Банк» (код ЄДРПОУ 35591059) за адресою: м. Київ, б-р Міхновського Миколи, 28-В, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.08.2026 у справі № 757/44714/26-к, з встановленням заборони на користування, відчуження та використання вказаного майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000001789 від 10.08.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

За даними досудового розслідування, службові особи АТ КБ «Глобус Банк» запровадили протиправний фінансовий механізм поза банківським контролем та наглядом, спрямований на ухилення від сплати обов`язкових податкових платежів та зборів до Державного бюджету України в особливо великих розмірах, а також на виведення валютних цінностей за межі території України. За версією сторони обвинувачення, до вказаного механізму залучено осіб, які, використовуючи своє службове становище в банківських установах, за матеріальну винагороду вчиняли дії, спрямовані на безперешкодне обготівкування коштів членами злочинного угруповання та підконтрольними їм юридичними особами, уникнення блокування рахунків, зупинення операцій, сприяння у проведенні транзитних операцій, відкриття рахунків на фіктивних директорів, погодження валютних контрактів, допомогу в уникненні від проведення фінансового моніторингу операцій тощо.

Стороною обвинувачення зазначено, що провідний експерт фінансового моніторингу АТ КБ «Глобус» ОСОБА_5 , а також, за відомостями оперативних співробітників 3 відділу 1 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України, керівники відділень зазначеного банку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть бути причетні до вказаної протиправної діяльності. За даними прокурора, у підпорядкуванні заступника Голови Правління АТ КБ «Глобус Банк» ОСОБА_8 перебуває Печерське відділення, у приміщенні якого проведено обшук.

Стороною обвинувачення обґрунтовано необхідність арешту майна тим, що вилучені під час обшуку предмети, речі і документи можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні, а вилучене майно за постановою слідчого від 02.09.2026 визнано речовими доказами.

У поданому клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно, вилучене 01.09.2026 в ході проведення обшуку зазначеного вище приміщення, з встановленням заборони на користування, відчуження та використання, у складі понад ста позицій, зокрема: кадрових документів щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (особові листки, заяви, накази, копії паспортів, дипломів, трудових книжок, договори, анкети, автобіографії, повідомлення тощо); юридичних справ ТОВ «Смарт Софтваре Компані» та ТОВ «Консталтингова Компанія Інверсія»; завіреної копії статуту АТ КБ «Глобус», довідки АТ КБ «Глобус» від 25.09.2023, службової записки, рішень; документів, пов`язаних з ТОВ «Торгівельний комплекс столичний» (заяв, договорів купівлі-продажу, виписок за рахунками, договору оренди нежитлового приміщення, цивільно-правових договорів, пояснень); документів, пов`язаних з ТОВ «ЛАЙТСТАР ЛТД» (протоколу, акта приймання-передачі частки, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі); копії реєстраційної справи ТОВ «Вегабудсервіс» на 78 арк.; розпоряджень та повідомлень щодо поновлення й зупинення видаткових та фінансових операцій; чорнових записів Державної служби фінансового моніторингу; двох блокнотів з чорновими записами; чотирьох дисків з номерами 42987347, 42987258, 41918335, 42059897; шести мобільних телефонів: Samsung GALAXY A25 5G, який належить ОСОБА_9 ; iPhone 16 PRO, який належить ОСОБА_10 ; iPhone 14 PRO, який належить ОСОБА_11 ; iPhone 17 PRO MAX, який належить ОСОБА_12 ; iPhone 16 PRO MAX, який належить ОСОБА_13 ; iPhone 7 Plus, який належить ОСОБА_14 .

Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив їх задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.

Представник власника майна - АТ КБ «Глобус» - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, зокрема, що вилучені предмети не містять відомостей про обставини вчинення будь-якого кримінального правопорушення, не є знаряддями його вчинення чи майном, набутим у результаті його вчинення; матеріали клопотання не містять протоколів огляду вилученого майна, а його зміст не досліджено сторонами кримінального провадження; вилучені предмети не відповідають ознакам речового доказу в розумінні ст. 98 КПК України; тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку здійснене з порушенням заборони, встановленої ч. 2 ст. 168 КПК України; у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, а вилучені телефони не належать особам, щодо яких у клопотанні наведено оперативні дані про причетність до протиправної діяльності. З наведених мотивів представник власника майна просив у задоволенні клопотання відмовити та зобов`язати сторону обвинувачення повернути вилучене майно законному володільцю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна та додані до них матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання з наведених нижче мотивів.

Норми права, які підлягають до застосування

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження; одним із таких заходів є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частиною 4 ст. 132 КПК України передбачено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також розмір шкоди, яка може бути завдана правам, свободам та інтересам особи внаслідок застосування такого заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати, псування, пошкодження, знищення чи використання майна.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України встановлено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Мотиви слідчого судді

Оцінюючи доводи клопотання з урахуванням наведених норм, слідчий суддя виходить з такого.

1. Щодо арешту мобільних терміналів систем зв`язку (шести мобільних телефонів).

Стороною обвинувачення заявлено вимогу про арешт шести мобільних телефонів: Samsung GALAXY A25 5G, який належить ОСОБА_9 ; iPhone 16 PRO, який належить ОСОБА_10 ; iPhone 14 PRO, який належить ОСОБА_11 ; iPhone 17 PRO MAX, який належить ОСОБА_12 ; iPhone 16 PRO MAX, який належить ОСОБА_13 ; iPhone 7 Plus, який належить ОСОБА_14 .

Мобільний телефон за своєю природою є мобільним терміналом системи зв`язку в розумінні ч. 2 ст. 168 КПК України, відтак його вилучення й подальше утримання допускаються лише за умови, встановленої частиною 2 статті 168 КПК України, - тобто, крім прямої зазначеності таких об`єктів в ухвалі про дозвіл на обшук, за наявності однієї з таких підстав: надання пристроїв разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження; такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення; є засобом або знаряддям його вчинення; доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Жодну з наведених обставин сторона обвинувачення в клопотанні належним чином не обґрунтувала. Клопотання не містить даних про призначення експертизи щодо кожного з вилучених мобільних телефонів; про те, що вказані пристрої отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, є засобом або знаряддям його вчинення.

Слідчий суддя також враховує, що з протоколу обшуку від 01.09.2026, копія якого міститься у матеріалах клопотання, вбачається, що особа, у володінні якої знаходилося приміщення, у якому проводився обшук, після пред`явлення ухвали слідчого судді про проведення обшуку заявила про готовність сприяти та надати всі необхідні документи, предмети та речі; від учасників обшуку жодних пропозицій та зауважень щодо порядку його проведення та вилучення майна не надходило. Паролі до всіх шести вилучених мобільних телефонів були надані власниками добровільно та зафіксовані безпосередньо у протоколі обшуку і в переліку вилученого майна, доданому до клопотання прокурора (Samsung GALAXY A25 5G- «sbu01092026»; iPhone 16 PRO - «000000»; iPhone 14 PRO - «050541»; iPhone 17 PRO MAX - «2088»; iPhone 16 PRO MAX - «1961»; iPhone 7 Plus - «2424»). Наведене об`єктивно свідчить про відсутність такої передумови для тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, як обмеження доступу до пристроїв їх власником, володільцем або утримувачем чи потреба у подоланні системи логічного захисту (виняток, встановлений ч. 2 ст. 168 КПК України).

За таких обставин передумови, за яких ч. 2 ст. 168 КПК України допускає тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, стороною обвинувачення не доведені.

Крім того, слідчий суддя враховує, що з описової частини клопотання випливає, що особами, стосовно яких стороною обвинувачення отримано оперативні дані щодо можливої причетності до протиправної діяльності, є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Водночас жоден із шести вилучених мобільних телефонів не належить вказаним особам. Прокурором не наведено конкретних обставин, які підтверджували б зв`язок вилучених пристроїв, що належать іншим працівникам банку, зі складом кримінального правопорушення, що інкримінується у межах цього кримінального провадження, або значення інформації, що міститься на цих пристроях, для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, стороною обвинувачення не наведено достатніх підстав вважати, що мобільні телефони, зазначені у клопотанні, відповідають критеріям речового доказу в розумінні ст. 98 КПК України, а їх тимчасове вилучення не відповідає забороні, встановленій частиною другою статті 168 КПК України.

2. Щодо арешту документів, дисків, блокнотів та інших вилучених предметів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України обов`язковою умовою накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів є наявність достатніх підстав вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Цей критерій вимагає від сторони обвинувачення довести перед слідчим суддею не сам факт вилучення майна під час обшуку та не факт того, що вилучене «може мати значення» для кримінального провадження, а саме відповідність цього майна ознакам речового доказу - знаряддя, засобу, предмета кримінального правопорушення чи носія його слідів, або відомостей, що можуть бути доказом факту або обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

У поданому клопотанні перелік вилученого майна становить понад сто позицій, які істотно відрізняються між собою за характером, походженням та зв`язком із подіями, що є предметом розслідування. Він включає кадрові документи стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; юридичні справи двох товариств з обмеженою відповідальністю; установчі й розпорядчі документи АТ КБ «Глобус Банк»; договори купівлі-продажу, договір оренди нежитлового приміщення та цивільно-правові договори за участі юридичних осіб; виписки за рахунками за різні періоди 2023 року; копію реєстраційної справи ТОВ «Вегабудсервіс» на 78 арк.; чорнові записи, блокноти, оптичні диски.

Разом з тим у клопотанні наведено лише узагальнене посилання на те, що всі перелічені предмети «мають значення» для кримінального провадження та «можуть бути використані» як речові докази, а також посилання на постанову слідчого від 02.09.2026, якою вилучене майно визнано речовими доказами. Індивідуалізованого обґрунтування - за яким критерієм статті 98 КПК України та у зв`язку з якими саме обставинами, що встановлюються у кримінальному провадженні, кожен предмет (чи принаймні окрема група предметів) підлягає віднесенню до речових доказів, - стороною обвинувачення не наведено.

Постанова слідчого від 02.09.2026 про визнання вилученого майна речовими доказами не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести перед слідчим суддею відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України, оскільки згадана постанова є процесуальним рішенням сторони кримінального провадження, тоді як за ч. 3 ст. 170 КПК України саме слідчий суддя, а не сторона обвинувачення, оцінює наявність достатніх підстав вважати вилучене майно речовим доказом для потреб арешту.

Слідчий суддя також враховує, що частина вилучених документів (кадрові справи працівників банку, юридичні справи клієнтів, копії установчих документів, договори банківського обслуговування, розпорядження та повідомлення щодо фінансових операцій) є документами звичайної господарської діяльності банківської установи, що ведуться нею в силу вимог законодавства і мають зберігатися в банку в межах відповідних строків. Стороною обвинувачення не наведено конкретних обставин, за яких зміст цих документів або можливість їх дослідження у майбутньому був би поставлений під загрозу без застосування арешту, а не міг би бути забезпечений, зокрема, шляхом ознайомлення з їх копіями.

3. Щодо заборони користування, відчуження та використання майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати, псування, пошкодження, знищення чи використання майна.

У поданому клопотанні сторона обвинувачення просить одночасно встановити заборону користування, відчуження та використання вилученого майна, однак наведене обґрунтування такої заборони обмежується загальним посиланням на «попередження подальшого відчуження на користь третіх осіб або приховування». Конкретних обставин, які підтверджували б реальну загрозу вчинення власником майна дій, які могли б призвести до його зникнення, псування чи знищення, стороною обвинувачення не наведено. Особливий характер такого обґрунтування вимагається з огляду на те, що йдеться про документацію діючої банківської установи, яка є юридичною особою публічного інтересу і на яку поширюється низка спеціальних вимог щодо зберігання документів. Крім того, з протоколу обшуку від 01.09.2026 вбачається, що особа, у володінні якої знаходилося приміщення, добровільно надавала необхідні документи, предмети та речі, а від учасників обшуку зауважень щодо порядку його проведення не надходило, - що додатково спростовує тезу сторони обвинувачення про реальну загрозу приховування чи відчуження вилученого майна.

4. Щодо пропорційності обраного заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Арешт значного обсягу оригіналів кадрових, юридичних та фінансово-господарських документів, а також мобільних терміналів систем зв`язку працівників діючої банківської установи, з одночасною забороною будь-якого користування вказаним майном, є істотним втручанням у права юридичної особи - власника майна - та третіх осіб - власників мобільних пристроїв. За обставин, коли стороною обвинувачення не наведено ані індивідуалізованого обґрунтування відповідності вилученого майна критеріям речового доказу (ст. 98 КПК України), ані обґрунтування необхідності саме такого обсягу обмежень, застосування арешту було б непропорційним втручанням у право володільця на мирне володіння майном, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин клопотання прокурора у кримінальному провадженні про арешт майна задоволенню не підлягає.

Одночасно слідчий суддя звертає увагу, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна не позбавляє сторону обвинувачення права повторно звернутися з відповідним клопотанням у разі усунення підстав, з яких у його задоволенні відмовлено, або зміни обставин кримінального провадження, а вилучене майно, у частині, у якій його утримання виявиться неможливим у зв`язку з відмовою у застосуванні арешту, підлягає поверненню законному володільцю в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. 98, 131, 132, 167-173, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23.09.2026 о 08 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_15