Ухвала суду № 140008405, 23.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

23.09.2026 Справа № 756/16192/26

Справа № 756/16192/26

№ 1-кс/756/2845/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року місто Київ

Слідча суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2026 року за № 12026105050000855, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 193 КК України, -

У С Т А Н О В И Л А :

І. Суть клопотання

До Оболонського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт шляхом заборони розпорядження будь-ким і будь-яким чином на грошові кошти, вилучені 19.09.2026 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 10, а саме на:

- 228 (двісті двадцять вісім) банкнот номіналом 500 (п`ятсот) гривень кожна, загальною сумою 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) гривень;

- 11 (одинадцять) банкнот номіналом 1 000 (одна тисяча) гривень кожна, загальною сумою 11 000 (одинадцять тисяч) гривень;

- 36 (тридцять шість) банкнот номіналом 100 (сто) доларів США кожна, загальною сумою 3 600 (три тисячі шістсот) доларів США.

Клопотання обґрунтоване тим, що відділом дізнання Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2026 за № 12026105050000855, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 193 КК України.

Як зазначено у клопотанні, 18.09.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 10, виявила у своїй сумці грошові кошти в сумі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) гривень та 3 600 (три тисячі шістсот) доларів США, які їй не належали.

19.09.2026 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 10, слідчим слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві ці грошові кошти виявлено та вилучено.

Постановою старшого дізнавача відділу дізнання від 21.09.2026 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор просив накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, посилаючись на те, що незастосування цього заходу може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 подав до суду заяву від 22.09.2026, у якій просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити його.

ОСОБА_4 , у якої вилучено грошові кошти, подала до суду заяву від 22.09.2026, у якій просила розглянути клопотання без її участі та зазначила, що клопотання просить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Оскільки в судове засідання не прибули всі особи, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалося (абзац перший ч. 4 ст. 107 КПК України).

ІІІ. Мотиви слідчої судді

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб, зокрема, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом першим ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Майно вилучено 19.09.2026, у суботу. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано 21.09.2026, тобто наступного робочого дня після вилучення, і зареєстровано в суді 22.09.2026. Строк, встановлений абзацом першим ч. 5 ст. 171 КПК України, дотримано.

Наведені у клопотанні обставини підтверджені доданими до нього матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, а саме заявою про вчинення кримінального правопорушення, письмовими поясненнями, протоколом огляду місця події, постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів.

Санкція ст. 193 КК України передбачає штраф від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на той самий строк. Оскільки за це діяння не передбачено основного покарання, пов`язаного з позбавленням волі, воно є кримінальним проступком (ч. 2 ст. 12 КК України).

Кримінальний процесуальний закон не встановлює мінімального ступеня тяжкості кримінального правопорушення, за якого допускається арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. За ч. 3 ст. 170 КПК України у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Отже, здійснення досудового розслідування щодо кримінального проступку застосуванню цього заходу забезпечення кримінального провадження не перешкоджає.

Водночас, у межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідча суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.

Вилучені грошові кошти є предметом, щодо якого органом досудового розслідування висунуто версію про незаконне привласнення знайденого чи такого, що випадково опинилося в особи, чужого майна. Наявні достатні підстави вважати, що ці кошти були об`єктом кримінально протиправних дій і можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні, тобто відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Постановою старшого дізнавача відділу дізнання від 21.09.2026 їх визнано речовими доказами.

Доказове значення мають саме ті банкноти, які було вилучено. Їх кількість, номінал, а для банкнот у доларах США також серійні номери дозволяють ідентифікувати вилучені кошти та перевірити відомості про їх належність і походження.

Відомостей про власника грошових коштів матеріали не містять, а за змістом клопотання ОСОБА_4 вони не належать. Накладенню арешту це не перешкоджає: за ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, а за абзацом другим ч. 10 ст. 170 КПК України заборона арешту майна добросовісного набувача не поширюється на арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Готівкові гроші легко передаються з рук у руки і змішуються з іншими коштами. У разі відмови в арешті тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню (ч. 3 ст. 173 КПК України), після чого збереження саме цих банкнот забезпечити неможливо. За таких обставин доводи прокурора про існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, є обґрунтованими.

Запропонований прокурором спосіб арешту шляхом заборони розпорядження майном відповідає меті забезпечення збереження речових доказів і є найменш обтяжливим із можливих. Мета цього заходу забезпечення кримінального провадження може бути досягнута.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, виправдовують ступінь втручання у право власності, пов`язаний з накладенням арешту на зазначене майно. ОСОБА_4 , у якої вилучено кошти, заперечень проти арешту не висловила і просила клопотання задовольнити.

Готівкові гроші у національній та іноземній валюті належать до майна, на яке згідно з абзацом першим ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації правомочностей щодо відповідного майна, таке обмеження має тимчасовий характер.

Тимчасовий характер арешту майна обумовлений правовим механізмом, передбаченим ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

IV. Висновки слідчої судді

За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 107, 131, 132, 170, 171, 172, 173, 175, 372, 376 КПК України, слідча суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2026 року за № 12026105050000855, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 193 КК України, - задовольнити.

2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони розпорядження будь-ким і будь-яким чином на грошові кошти, вилучені 19.09.2026 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 10, а саме на:

- 228 (двісті двадцять вісім) банкнот номіналом 500 (п`ятсот) гривень кожна, загальною сумою 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) гривень;

- 11 (одинадцять) банкнот номіналом 1 000 (одна тисяча) гривень кожна, загальною сумою 11 000 (одинадцять тисяч) гривень;

- 36 (тридцять шість) банкнот номіналом 100 (сто) доларів США кожна, загальною сумою 3 600 (три тисячі шістсот) доларів США, серійні номери: FB 71893923C, DG19653641A, FC04047070A, FC17737733A, FJ30781272A, FB67423197C, FC17737734A, FG82276840A, FG97313556A, FB 33393310A, AD20499683A, FG97313554A, FG97313555A, AB83158161C, CL22139365B, DJ15678236A, FJ23247581A, FK33442531B, FG03930599A, FJ15230077A, AL47618902B, FB02292873D, FG81407973A, FE04062073A, DB33960065A, FH23959710B, FL33784526C, FF03523667C, FF71388790B, FL73910111C, CB17126411C, AB85736168K, FG1158204OB, FL03428500B, FB02292872D, FL38816547B.

3. Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати прокурору Оболонської окружної прокуратури міста Києва та ОСОБА_4 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчої судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідча суддя ОСОБА_1