Рішення № 140008074, 23.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25427/26

Провадження № 2/127/6970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем в електронній формі було укладено два кредитні договору, зокрема:

-№ 97845499000 від 05.07.2021 року, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 25000 грн., шляхом здійснення банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку позичальника;

-№ 98721664000 від 15.09.2022 року, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 44669,27 грн., шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку.

Банк свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі. Разом з тим, в порушення умов договорів, ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання за договорами, тому в неї утворилася заборгованість в розмірі:

-за кредитним договором №97845499000 - 25900 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 16400 грн.; заборгованість за комісією 9500 грн.;

-за кредитним договором №98721664000 - 48441,59 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 43349,27 грн.; заборгованість за комісією 5092,32 грн.

25.04.2023 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договора факторингу №242, №244, відповідно до якого останній набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитними договорами №97845499000, № 98721664000. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №97845499000 від 05.07.2021 року та кредитним договором №98721664000 від 15.09.2022 року у сумі 74341,59 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 16000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

Представник відповідача надіслала суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з вимогами позову з таких підстав. У позові та додатках існує розбіжність у даті укладення договору факторингу №244, що ставить під сумнів достовірність доказів переходу права вимоги за кредитним договором №98721664000. У витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №242 у графі «розрахунковий розмір фінансування» щодо вимоги до відповідача зазначено «0,00 грн.», тобто позивачем не доведено оплатність договору. Також відсутні повні й належно засвідчені документи, що однозначно ідентифікують саме цей борг як переданий позивачу. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є кредитором відповідача за спірними зобов`язаннями, що є самостійною підставою для відмови у позові. З приводу сум боргу за обома кредитними договорами, то позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості кредиту, належного розрахунку за умовами кредитного договору. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому відсутні підстави вважати, що зазначений розмір заборгованості є правильним. Щодо нарахування комісії, то позивач не навів жодного її обґрунтування, не зазначено за яку саме послугу, період та методику її нарахування. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг. Памятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Щодо судових витрат на правничу допомогу, то вони є неспівмірними, оскільки справа є типовою, не потребувала значного обсягу роботи чи спеціальних досліджень, а сама сума гонорару становить понад 21% ціни позову. На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; як і в стягненні нарахованої комісії у загальній сумі 14592,32 грн. як безпідставної (умова про комісію є нікчемною), у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а в разі стягнення зменшити їх до розумного та спів мірного розміру. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до укладеного 05.07.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97845499000 остання отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. на особисті потреби, строком до 05.07.2023 року та зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування ним відповідно до умов цього договору та Правил. Вказаний договір був підписаний відповідачем фізично.

Згідно з п. 3.6. договору, розмір ануїтетного платежу становить 1992,00 грн.

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процетна ставка в розмірі 7,00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п. 3.8., 3.9 договору).

За змістом п. 3.11 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною.

Як вбачається з додатку №1 до вказаного кредитного договору (що підписаний відповідачем), існує декілька видів комісії:

- щомісячна комісії за управління кредитом в розмірі 3.8% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу). Порядок сплати та умови нарахування комісії відсутні;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при прострочені сплати чергового платежу в розмірі 500,00 грн.;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування розмір визначений Тарифами.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту (підписаний відповідачем), який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка за кредитним договором.

Також судом встановлено, що 15.09.2022 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №98721664000, за умовами якого останній отримала кредит у розмірі 44669,27 грн. на особисті потреби (погашення іншого кредитного договору), строком до 15.09.2026 року та зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування ним відповідно до умов цього договору та Правил.

Згідно з п. 3.6. договору, розмір ануїтетного платежу становить 931 грн. з моменту укладення договору до 16.01.2023 року. З 17.01.2023 року розмір ануїтетного платежу становить 1780 грн.

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад всановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п. 3.8., 3.9 договору).

За змістом п. 3.11 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

В додатку №1 до вказаного договору вказано декілька видів комісії, а саме:

- щомісячна комісія за управління кредитом становить 1,9% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу). Порядок сплати та умови нарахування комісії відсутні;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу в розмірі 500 грн., яка сплачується при простроченні чергових платежів. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі на суму 44669,27 грн., надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка за кредитним договором.

Слід відзначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі викладеного вище, вимог про визнання кредитних договорів № №97845499000 та №98721664000 недійсними (неукладеними) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами ОСОБА_1 не надано, у матеріалах справи наявні лише копії вказаних кредитних договорів, наданих позивачем.

Із урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та первісним кредитором вказаних вище кредитних договорів.

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з умовами договорів, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем копії документів, зокрема кредитних договорів та паспортів кредиту, є допустимими письмовими доказами.

25.04.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №242, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу, а останній зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «УКРСИББАНК» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги, але не раніше сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

25.04.2023 року сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі права вимоги та в цей же день здійснили плату за відступлення прав вимоги.

З витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 97845499000 на загальну суму 25900,00 грн., з яких: 16400,00 грн. заборгованість за основним боргом та 9500,00 грн. заборгованість за комісіями.

Також 19.06.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №244, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу, а останній зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «УКРСИББАНК» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги, але не раніше сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором (п. 4.1. договору факторингу).

19.06.2023 року сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі права вимоги та в цей же день здійснили плату за відступлення прав вимоги.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 98721664000 на загальну суму 48441,59 грн., з яких: 43349,27 грн. заборгованість за основним боргом та 5092,32 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за кредитними договорами станом на 08.06.2026 року становить:

-за договором №97845499000 - 25900,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 16400,00 грн., заборгованості за відсотками 0,00 грн. та заборгованості за комісією 9500,00 грн.;

-№98721664000 48441,59 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 43349,27 грн., заборгованості за відсотками 0,00 грн. та заборгованості за комісією 5092,32 грн.

Дослідивши надані позивачем виписки за кредитними договорами вважає, що вони підтверджують факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а відтак це і є виписка по рахунку, який належить ОСОБА_1 , у розумінні пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, тобто є первинним документом.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Із викладеного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком ОСОБА_1 , як позичальника, а не позивача.

Водночас, ОСОБА_1 належних, достатніх та достовірних доказів у підтвердження погашення нею заборгованості у повному обсязі та відсутності заборгованості, зокрема, квитанції про сплату нею боргу на рахунок АТ «УКРСИББАНК» не надала.

Крім того, надані позивачем розрахунки відповідачем не спростовані та власний контрозрахунок не наданий.

З приводу стягнення комісій за кредитними договорами, то проаналізувавши умови кредитних договорів, суд длійшов висновку, що у самих договорах та графіках платежів не конкретизовано перелік додаткових чи супутніх послуг банку, за надання яких встановлено таку комісію, а зміст відповідних послуг фактично не розкрито. Лише умовне позначення в договорі платежів як «Комісія А» та «Комісія Б» без визначення їх суті та обсягу послуг не підтверджує належного погодження сторонами таких платежів. Враховуючи відсутність доказів фактичного надання АТ «Укрсиббанк» супровідних послуг та їх погодження з ОСОБА_1 під час укладення договорів, суд вважає такі умови договорів №97845499000 та №98721664000 щодо щомісячної комісії нікчемними на підставі ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку із нікчемністю цих пунктів договорів, відсутні й підстави для нарахування комісії. Таким чином, вимога про стягнення комісій за кредитними договорами задоволенню не підлягає.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивачем 08.06.2026 року направлялися відповідачу дві досудові вимоги (по кожному з кредитним договорів), в яких повідомлялось про відступлення прав вимоги та необхідність погашення заборгованості.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконувала, тому зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 59749,27 грн. (заборгованість за тілом по обом договорам), у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2139,45 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (80,37%).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акти наданих послуг №55, 56, детальний опис наданих послуг, ордер.

Згідно з п. 2.3. договору про надання правової допомоги, вартість наданих послуг правової допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до детального опису наданих послуг, адвокатським об`єднанням було надано наступну юридичну допомогу: усну консультацію тривалістю 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год., погодження правової позиції тривалістю 30 хв., складення позовної заяви тривалістю 3 год. 30 хв. та подання заяви до суду. Всього витрачено 6 год. 30 хв.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як усної консультації та погодження правової позиції, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., проте враховуючи пропорційність задоволення позову до стягнення підлягає сума 5625,90 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №97845499000 від 05.07.2021 року та кредитним договором №98721664000 від 15.09.2022 року у розмірі 59749,27 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 27 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 2139,45 грн. (дві тисячі сто тридцять дев`ять гривень 45 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625,90 грн. (п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 90 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄРДПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 23.09.2026 року.

Суддя: