Рішення № 140007865, 23.09.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 128/827/25

Провадження № 2/930/114/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Науменка С.М.

за участі секретаря судового засідання Андрущак Л.П.

учасників справи: прокурора - Гущена Н.В., представника Вороновицької селищної ради куцого К.С., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Немирів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немирівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Немирівького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, відповідно до якого просив розірвати договір оренди землі б/н від 05.09.2024, укладений між Вороновицькою селищною радою та ОСОБА_1 в частині надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Вороновицької селищної ради з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га. Зобов?язати ОСОБА_1 повернути Вороновицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351

Обґрунтовуючи позов тим, що рішенням Вороновицької селищної ради № 4920 від 05.09.2024 «Про передачу в оренду земельних ділянок» передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років без проведення земельних торгів земельні ділянки загальною площею 78,55 га, згідно додатку, для сінокосіння і випасання худоби (код цільового призначення 01.08).

Відповідно до додатку до рішення Вороновицької селищної ради № 4920 від 05.09.2024 в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 0523086000:04:001:0035 площею 18,6254 га, 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, 0523086000:02:001:0350 площею 12,2557 га та 0523086000:02:001:0385 площею 23,0360 га.

Пунктом 4 рішення № 4920 зобов?язано громадянина ОСОБА_1 виконувати обов?язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення між Вороновицькою селищною радою та ОСОБА_1 05.09.2024 укладено договір оренди б/н земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби з кадастровими номерами 0523086000:04:001:0035 площею 18,6254 га, 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, 0523086000:02:001:0350 площею 12,2557 га та 0523086000:02:001:0385 площею 23,0360 га.

Пунктом 6 договору встановлено, що він укладений на 49 років.

Пунктами 12,13 Договору передбачено, що земельні ділянки передаються для сінокосіння. Цільове призначення земельних ділянок - для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно пункту 21 Договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно із договором оренди.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.29 Договору).

Відповідно до п.32 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна та інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га перебуває у комунальній власності Вороновицької селищної ради Вінницької області.

Разом із тим, 04.12.2024, 27.01.2025, 26.02.2025 дізнавачем у кримінальному провадженні оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га та в ході обстеження виявлено її обробіток для вирощування сільськогосподарських культур, а саме озимої пшениці.

Так, відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 11.02.2025 останній підтвердив факт наявності посіву озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га.

Діяльність відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та вирощування озимої пшениці, яка за своїми характеристиками відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

У той же час, використання відповідачем земельної ділянки з порушенням цільового призначення та умов використання земель, як основного національного багатства, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність такого використання суспільному інтересу не відповідає. Крім того, в разі отримання Відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі її нормативна оцінка була б значно вищою від нормативної оцінки пасовищ, а відповідно і орендна плата становила більший розмір.

03.06.2026 до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову на не визнає його в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив тим, що Рішенням Вороновицької селищної ради N? 4920 від 05.09.2024 р. «Про передачу в оренду земельних ділянок» передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років, на виконання якого було укладено договір оренди землі з кадастровими номерами 0523086000:04:001:0035 площею 18,6254 га, 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, 0523086000:02:001:0350 площею 12,2557 га та 0523086000:02:001:0385 площею 23,0360 га.

Відповідно до п. 5 Договору, земельні ділянки, які передаються в оренду мають такі недоліки, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню сіножаті вкриті чагарниками та купинами (наявно їх на ділянках більше 25 % поверхні угідь) на травостоях малоцінного складу щільно кущової рослинності, сіножаті вироджені, витоптані і забур?янені пасовища потребують докорінного поліпшення.

Про вказані обставини було і зазначено ОСОБА_1 в поясненнях в рамках кримінального провадження, зокрема: Згідно з «ДСТУ 8631:2016. Угіддя природні кормові. Технологічний процес докорінного поліпшення. Загальні вимоги» (Київ.: ДГ1 «УкрНДНЦ», 2018. Діє з 2016 р. згідно наказу ДП «УкрНДНЦ» N? 89 від 29.03.2016), з дотриманням певних вимог, дозволяється земельні ділянки у складі угідь «сіножаті та пасовища» або природні кормові угіддя поліпшувати шляхом їх розорювання з метою вирощування кормових культур для сінокосіння або випасання худоби.

Цей спосіб називається «докорінне поліпшення сіножатей та пасовищ з виродженим малопродуктивним травостоєм. Він передбачає розорювання ділянки та повне знищення травостою і дернини, а також наступне засівання з метою створення нового багаторічного травостою з багаторічних кормових трав або їх сумішей, які адаптовані до певних грунтово-кліматичних умов.

Стаття 183 ЗК України передбачає існування терміну «сінокосозміна», тобто періодична зміна трав?яних кормових культур, що висіваються на поліпшуваних сінокосах. Тому, за відсутності прямої зареєстрованої у ДЗК заборони, оранка, чи інший обробіток земельних ділянко-сіножатей є частиною технологічного процесу з поліпшення сіножатей, оскільки без оранки неможливо здійснити посів культур, що дають сіно.

У зв?язку з цим після оформлення Договору оренди були проведені роботи з поліпшення земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, внесено добрива для покращення росту після чого здійснено посів трави разом з пшеницею.

На частині земельної ділянки з кадастровим номером 0523086000:02:001:0385 площею близько 4 га. також були проведені роботи з поліпшення земельних ділянок, здійснено вбирання чагарників та внесення добрив.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право та встановлено дозвіл на розорювання земельних ділянок з метою їх поліпшення.

При цьому навіть за умови передбаченого законом права та дозволу на розорювання земельних ділянок з метою їх поліпшення, розорювання земельних ділянки у тому числі з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га не здійснювалось, а здійснювався лише мінімальний обробіток шляхом проведення культивування та дискування а також посів різнотрав?я багаторічних трав із пшеницею за допомогою сівалки. Ця технологія полягає в тому, що частково обробляється поверхневий шар ґрунту, засівається суміш багаторічних трав разом із зерновою культурою (овес, ячмінь пшениця), в даному випадку це була пшениця. В цьому випадку відбулась переробка грунту і після збору урожаю пшениці залишається суміш трав, яка після цього починає свій ріст.

А тому передані земельні ділянки у тому числі з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га використовуються відповідно до умов договору та закону та використовується за цільовим призначенням, в зв`язку з чим позов керівника Немирівської окружної прокуратури є надуманим.

13.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що посів пшениці був елементом технології докорінного поліпшення пасовища відповідно до ДСТУ 8631:2016, є безпідставними, оскільки: ДСТУ не є нормативно-правовим актом, який змінює вимоги договору або нівелює вимоги земельного законодавства; сам факт посіву озимої пшениці (культури, що не відноситься до трав?яних кормових культур) виключає ціль виконання як пасовища; відсутні докази щодо придбання насіння трав, виконання відповідних технологічних станів, до придбання матеріали, що підтверджують фактичне поліпшення кормової бази.

Крім того, оглядами від 04.12.2024, 27.01.2025 та 26.02.2025 встановлено наявність виключно озимої пшениці на ділянці, без ознак вирощування трав`яного покриву.

Таким чином, відповідач, усупереч умовам договору та вимогам законодавства, самовільно змінив фактичне використання земельної ділянки, чим порушив пункти 12, 13, 21, 29 договору оренди, статті 13, 15 Закону України «Про оренду землі», статті 20, 22, 33-37, 96 Земельного кодексу України, статті 34, 35, 37 Закону У країни «Про охорону земель».

Така зміна режиму використання є істотним порушенням договору, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Ухвалою від 18.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 23.09.2026 задоволено клопотання прокурора про витребування доказів.

Ухвалою від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник Вороновицької селищної ради, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.01.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га зареєстрована на праві власності за Вороновицькою селищною радою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 21.01.2025 року (а.с. 39-40).

Рішенням Вороновицької селищної ради № 4920 від 05.09.2024 «Про передачу в оренду земельних ділянок» передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 49 років без проведення земельних торгів земельні ділянки загальною площею 78,55 га, згідно додатку, для сінокосіння і випасання худоби (код цільового призначення 01.08) .

Пунктом 4 рішення № 4920 зобов?язано громадянина ОСОБА_1 виконувати обов?язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України (а.с. 47).

Відповідно до додатку до рішення Вороновицької селищної ради № 4920 від 05.09.2024 в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 0523086000:04:001:0035 площею 18,6254 га, 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, 0523086000:02:001:0350 площею 12,2557 га та 0523086000:02:001:0385 площею 23,0360 га (а.с. 48).

На виконання вказаного рішення 05.09.2024 року між Вороновицькою селищною радою Вінницького району Вінницької області, в особі селищного голови Ковінька О.Г. (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого в оренду передаються земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби з кадастровими номерами 0523086000:04:001:0035 площею 18,6254 га, 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га, 0523086000:02:001:0350 площею 12,2557 га та 0523086000:02:001:0385 площею 23,0360 га, які розташовані та території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області. Загальною площею 78,5500га Строк дії договору 49 років.

Відповідно до п.п. 12, 13 вказаного договору, визначено, що земельні ділянки передаються в оренду для сінокосіння та випасання худоби; цільове призначення земельних ділянок для сінокосіння випасання худоби.

Відповідно до п. 21 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Підпунктом 2 пункту 29 Договору, встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню , а також з інших підстав визначених законом.

Згідно з п. 32 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (а.с. 49-51)

Відповідно до протоколу огляду земельної ділки від 04.12.2024 в с. Обідне проведеного начальником СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецьким Р.В., встановлено, що місцем огляду являється земельна ділянка, з кадастровим номером 05230886000:02:001:0351, площею 24.6372 га, яка розташована поблизу с. Обідне Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області. Під час огляду якої виявлено сліди обробітку, а саме на даній ділянці росте сільськогосподарська культура пшениця озима, висота рослини 5-10 см. Окрім цього наявні сліди сільськогосподарської техніки при цьому дані сліди розміщені по всьому полі. До протоколу долучено фототаблицю, яка підтверджує викладену в протоколі огляду інформацію (а.с. 21-26)

24.01.2025 постановою начальника СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецького Р.В., про залучення спаціаліста у кримінальному провадженні, доручено ПП «Земельно-кадастрове бюро» надати спеціаліста якого буде залучено у проведенні огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351, прощею 24.6372 га та 0523086000:02:001:0385, площею 23.036 на предмет фактичного використання даної земельної ділянки (вимірювання площі) (а.с. 27-28).

Відповідно до протоколу огляду земельної ділки від 27.01.2026 в с. Обідне проведеного начальником СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецьким Р.В., за участю спеціаліста техніка ПП «Земельно-кадастрове бюро» Орленка В.В., встановлено, що місцем огляду являється земельна ділянка з кадастром номером 0523086000:02:001:0351, прощею 24.6372, яка розташована поблизу с. Обідне Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області. Під час огляду якої виявлено сліди обробітку, а саме на даній ділянці росте сільськогосподарська культура пшениця озима, висота рослини 5-10 см. Окрім цього наявні сліди сільськогосподарської техніки.

В ході огляду техніком ПП «Земельно-кадастрове бюро» ОСОБА_3 ,, за допомогою GPS обладнання для геодезії «Trimble Geo 7x», встановлено, що загальна площа земельної ділянки з кадастровим 0523086000:02:001:0351, становить 24.6372 га, при цьому площа посіву сільськогосподарської культури, становить 23,38 га. (а.с. 29-33).

26.02.2025 постановою начальника СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецького Р.В., про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні, залучено до проведення огляду земельної ділянки кадастровим номером 0523086000:02:001:0351, прощею 24.6372 га - ОСОБА_4 , який являється фахівцем сільського господарства з вищою освітою та володіє всебічними знаннями в галузі агрономії (а.с. 66-67).

Відповідно до протоколу огляду земельної ділки від 27.01.2026 в с. Обідне проведеного начальником СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецьким Р.В., за участю спеціаліста агронома ПрАТ «МХП» Марценюка М.О., встановлено, що місцем огляду являється земельна ділянка з кадастром номером 0523086000:02:001:0351, прощею 24.6372 га, яка розташована поблизу с. Обідне Вороновицької ОТГ Вінницького району Вінницької області. Під час огляду якої виявлено сліди обробітку, а саме на ній здійснено посів сільськогосподарської культури. Під час огляду спеціалістом, було встановлено, що на даній земельній ділянці, загальною прощею 24.6372 га, здійснено посів озимої пшениці на площі 23.8 г. Висота озимої пшениці- 5-10 см. На пшениці присутні сліди стресу після сильних морозів так як не було снігового покриву. Посів суцільний без прогалин. Крім пшениці відсутні будь-які інші рослини. До протоколу долучено фототаблицю, яка підтверджує викладену в протоколі огляду інформацію (а.с. 68-74).

Відповідно до письмових пояснень наданих 11.02.2025 ОСОБА_1 начальнику СД ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Білецькому Р.В., Вайн ЄД. вказав, що ним після оформлення договору оренди земельної ділянки 0523086000:02:001:0351 прощею 24.6372, на вказаній земельній ділянці, були здійснені роботи з метою поліпшення вказаної земельної ділки , а саме внесено добрива, для покращення росту та в подальшому здійснено посів трави разим із пшеницею (а.с. 34-35).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17 червня 2020 року № 711-IX, зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19).

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 року у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 року у справі № 914/291/22.

Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання».

За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

У постановах Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 року у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування». Підстав для відступлення від вказаних висновків Верховний Суд не вбачає.

У постанові від 30 липня 2024 року у справі № 917/14/22 Верховний Суд вказав, що «Суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на недоведеність прокурором обставин використання відповідачем спірних земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення та наголосивши при цьому на тому, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення із визначеним видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не надали належної правової оцінки умовам договорів № 1007 та № 1008 (пункти 2 вказаних договорів) та додаткових угод до них, у тому числі, щодо визначного виду використання спірних земельних ділянок, помилково ототожнивши вид цільового призначення із певним видом використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначених у статтях 31, 33- 37 ЗК України, з урахуванням поданих сторонами доказів на підтвердження обставин та їх заперечення. Отже, пославшись на те, що доводи прокурора є безпідставними, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення частини п`ятої статті 20, статей 31, 33- 37 ЗК України, у відповідній редакції та не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19».

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що здійснення обробітку спірної земельної ділянки та посіву пшениці були складовою технологічного процесу її поліпшення, суд виходить з того, що такі доводи не спростовують встановленого факту використання земельної ділянки не відповідно до визначеного договором виду використання.

Так, відповідно до умов договору оренди спірна земельна ділянка передана відповідачу для сінокосіння та випасання худоби. Водночас матеріалами справи підтверджено, що на значній частині земельної ділянки здійснено посів озимої пшениці. При цьому під час огляду земельної ділянки 26.02.2025 спеціалістом у галузі сільського господарства встановлено, що на площі 23,8 га здійснено суцільний посів озимої пшениці, при цьому, крім пшениці, будь-які інші рослини на земельній ділянці були відсутні.

Вказані обставини узгоджуються з результатами попередніх оглядів земельної ділянки, під час яких також встановлено наявність на ній озимої пшениці та слідів її обробітку. Крім того, сам відповідач у письмових поясненнях від 11.02.2025 підтвердив проведення ним робіт на спірній земельній ділянці, внесення добрив та здійснення посіву трави разом із пшеницею.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 сформовано наступну правову позицію: «Земельне законодавство не передбачає, що докази використання земельної ділянки за не цільовим призначенням можна отримати виключно під час виконання своїх повноважень посадовими особами органів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема державними інспекторами, чи Держгеокадастру. Тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази».

Разом з тим, твердження відповідача про здійснення посіву пшениці виключно як складової технології поліпшення сіножаті належними та достатніми доказами не підтверджено. Матеріали справи не містять доказів проведення комплексу робіт, спрямованих на фактичне створення або відновлення трав`яного покриву, тоді як за результатами проведених оглядів на спірній земельній ділянці встановлено саме суцільний посів озимої пшениці, без наявності інших рослин.

Таким чином, судом встановлено, що після передачі земельної ділянки в оренду відповідач фактично використовував її для вирощування сільськогосподарської культури озимої пшениці, що не відповідає визначеному договором виду використання земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Посилання відповідача на положення ДСТУ 8631:2016 не змінює наведеного висновку, оскільки самі по собі положення зазначеного стандарту не звільняють орендаря від обов`язку дотримуватися погоджених сторонами умов договору щодо виду використання земельної ділянки. Відповідач, укладаючи договір оренди, погодився з його умовами, зокрема щодо використання земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби, а тому був зобов`язаний використовувати спірну земельну ділянку саме в межах визначеного договором виду використання.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення пунктів 12, 13, 21 договору оренди землі, а також вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки відповідно до визначеного виду її використання.

При цьому зазначене порушення є істотним, оскільки земельна ділянка, передана відповідачу в оренду для сінокосіння та випасання худоби, фактично використовується для вирощування озимої пшениці, тобто для іншого виду сільськогосподарської діяльності. Таке використання змінює погоджений сторонами спосіб використання об`єкта оренди та позбавляє орендодавця можливості отримати той результат, на який він розраховував при передачі земельної ділянки в оренду.

При цьому згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як передбачено частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним факт істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України та частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в судовому порядку.

Враховуючи наведене, позовні вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради про розірвання договору оренди землі в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га та її повернення орендодавцю підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відтак, з огляду на задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, підлягає також задоволенню й вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Вороновицькій селищній раді.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , на користь Вінницької обласної прокуратури, підлягає стягненню, сплачений останнім судовий збір у сумі 6 056,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі б/н від 05.09.2024, укладений між Вороновицькою селищною радою та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Вороновицької селищної ради з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га.

Зобов?язати ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Вороновицькій селищній раді (код ЄДРПОУ 04326069) земельну ділянку з кадастровим номером 0523086000:02:001:0351 площею 24,6372 га.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, MO 820172, рахунок:UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору у сумі 6 056,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення 23.09.2026.

Суддя: С.М. Науменко