Рішення № 140007801, 22.09.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/1676/26

Провадження № 2/135/662/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

22.09.2026 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривешко І.В.,

за участі секретаря судових засідань: Сяба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в інтересах якої діє представник Усенко М.І., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 3966041 від 23.10.2019 у розмірі 18004,20 грн, а також стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3966041, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до відповідача.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 05.05.2026 справу передано на розгляд до Ладижинського міського суду Вінницької області за підсудністю.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначене судове засідання.

У судові засідання 22.09.2026 представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.10 ст. 187 ЦПК України. Заяв та ( або) клопотань про розгляд справи у його відсутності або відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3966041.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит, підписаний відповідачем 23.10.2019 о 16:53:09 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором S21962 ідентифікатор відправлено на номер 0972665073.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6000,00 гривень (п. 1.2 Договору).

Строк кредиту 30 днів з 23.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісіїза надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.11.2019.

Проценти за користування кредитом: 18.00 грн. які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (пункт 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.(п. 1.6. Договору)

Відповідно до п. 2.2.3. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальника, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеною п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору( за умовами акцій, програм лояльності, тощо.) Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору №3966041 від 23.10.2019, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобовязується повернути кредит у розмірі 6000,00 грн. та проценти у розмірі 18,00 грн.

Також, у анкеті-заяві на кредит №3966041 від 23.10.2019, сторони погодили, що сума до повернення складає 6018,00 грн., яку ОСОБА_1 зобов`язується повернути, яких кредит у розмірі 6000,00 грн та сплатити проценти у розмірі 18,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 2569309 від 23.10.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 , на суму 6000,00 грн., призначення платежу: Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 3966041, також зарахування коштів підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260826/44913-БТ.

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором №3966041, станом на дату подання позовної заяви: 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 18004,2 грн, з яких 6000 тіло кредиту, 9004,2 грн - проценти за користування та 3000 грн пеня.

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, у пункті 6.1 якого зазначеного, що Кредитор передає (відступає) Новому кредитору права вимоги до боржників, які виникли у Кредитора внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості.

Відступлення права вимоги за цим договором здійснюються без згоди боржників (п. 6.2.4 договору).

Оплата ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ТОВ «Мілоан» (кредитор) підтверджується платіжною інструкцією № 17678 від 20.02.2020.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» домовились про відступлення права вимоги за кредитним договором № 3966041 від 23.10.2019 на суму виданого кредиту 6000грн, залишок по відсоткам 9004,2 грн, заборгованість по пені - 3000 грн, загальна сума заборгованості 18004,2грн, боржником за яким є ОСОБА_1 ..

Також, позивачем направлена боржнику ОСОБА_1 претензія за вих. №19513192/1023 від 01.04.2026 відповідно до якої ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» повідомило боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором №3966041 від 23.10.2019 та вимагав у відповідача сплатити заборгованість на користь нового кредитора шляхом перерахування коштів в розмірі 18004,2 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору кредиту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Усупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, комісії та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Отже у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи встановлено, що у кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентної ставки за користування кредитом становить 0,01 % за кожен день користування кредитом; сума до повернення 6018,00 грн.

Отже, суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 6000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за процентами суд звертає увагу, що: нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Судом встановлено, що у договорі про надання фінансових послуг № 3966041 від 23.10.2019 сторони, зокрема, передбачили: проценти за користування кредитом: 18.00 грн. які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (пункт 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору (п. 1.6. Договору). У графіку розрахунку, який є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 3966041 від 23.10.2019 та анкеті-заяві на кредит, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 6000,00 грн та сплатити проценти у розмірі 18,00 грн.

Отже тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

На підставі викладеного, в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 18,00 грн.

Щодо заборгованість за пенею у сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд вважає недоведеними та безпідставними вимоги позивача щодо відповідача в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 3000грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Проте правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими вона не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористалася.

Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором №3966041 від 23.10.2019, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 6018,00 грн, у тому числі: 6000,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 18,00 грн - суми заборгованості за процентами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Також, згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку, витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» від 01.07.2025 укладено Договір № 0107 про надання правничої допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи, також повноваження представника у даній справі підтверджуються ордером на надання правничої допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: Договір № 0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025, Акт № Д/21926 наданих послуг від 14.04.2026 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг до Акту № Д/21926 від 14.04.2026.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2674,40 грн (8000 грн. х 33,43%).

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України,суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (розмір заявлений позовних вимог 18004,20грн (100%), розмір задоволених позовних вимог 6018,00 грн (33,43%) розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 890,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3966041 від 23.10.2019 у розмірі 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 890 (вісімсот дев`яносто) гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна