Рішення № 140007128, 23.09.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1474/26

Провадження № 2/448/997/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23.09.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності,

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С. про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 01.01.1988 - 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_3 , 1941 р.н., членом такого дружина ОСОБА_1 , 1950р.н., а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/2 у такому майні.

Покликається на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на частину спірного житлового будинку не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».

Ствердила, що у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз`яснив позивачці ОСОБА_1 звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок або його частку.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею, позивачкою ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Мостиська державна нотаріальна контора про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликаються на те, що як було зазначено вище, спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 01.01.1988 - 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_3 , 1941 р.н., членом такого дружина ОСОБА_1 , 1950р.н., а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/2 у такому майні.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/2 частку у майні колгоспного двору. Ствердила, що після смерті батька ОСОБА_3 спадщину прийняла вона, ОСОБА_2 , дочка. Факт прийняття нею спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважає, що, вона, ОСОБА_2 , стала власником 1/2 частки, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 .

Вказує, що з метою оформлення своїх спадкових прав звернулася до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на частку у спірному житловому будинку не має можливості, так як такий відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», відтак, за захистом свої прав змушена звертатися саме в судовому порядку.

З огляду на наведене, просять суд визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частку спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

06.08.2026 року ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С. про визнання права власності.

27.08.2026 року прийнято до розгляду заяву позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 в порядку ст.49 ЦПК України про зменшення розміру позовних вимог.

27.08.2026 року ухвалою судді позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С. про визнання права власності. Вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, проте скерувала на адресу суду заяву, в якій зазначає, що заявлені позовні вимоги підтримує та не заперечує щодо позовних вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 . Просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання в якому зазначив, що не заперечують проти позовних вимог позивачки за первісним позовом, як і не заперечують щодо позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами. Просили розглядати справу у їх відсутності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С. та Мостиська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з`явилися, проте надіслали заяви-повідомлення про здійснення розгляду даної справи у їх відсутності.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду скерувала клопотання про розгляд справи у її відсутності. У вказаному клопотанні зазначила, що заявлені нею позовні вимоги підтримує, як і не заперечує щодо первісних позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги як за первісним позовом так і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою такого був ОСОБА_3 , 1941 р.н., членом такого дружина ОСОБА_1 , 1950р.н., що підтверджується виписками із по-господарської книги по селі Хлиплі, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.01.1988-15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 01.01.1988 - 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 ..

До складу даної спадщини входило право на 1/2 частку спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою, що належала йому як члену колгоспного двору.

Згідно матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій сторінок спадкової справи №482/2013, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка останнього ОСОБА_2 ,у встановлений законом строк звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття даної спадщини та на частину спадкового майна спадкоємцю було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.

Тобто, у відповідності до вимог ст.ст. 1268, 1269 ЦК України ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця батька ОСОБА_3 та стала фактичним власником 1/2 частки у спірному будинковолодінні.

Інші можливі спадкоємці, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно дружина та діти спадкодавця ОСОБА_3 , заявили про відмову від належних їм часток у спадщині, які б належали таким за законом, після смерті останнього, що стверджується матеріалам спадкової справи за №482/2013.

При цьому, нотаріусом позивачці за первісним позовом ОСОБА_1 та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця. Нотаріус роз`яснив даним особам можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки за первісним позовом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим такі звернулися до суду із вказаними позовами.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 та вимоги і доводи третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що як позов ОСОБА_1 так і позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Таким чином, за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід визнати право власності по 1/2 частці житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, (місцезнаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, офіс 22-25, Яворівського району Львівської області);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Мостиська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області);

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Суддя Ю.Б.Білоус