Рішення № 140005686, 22.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №172/1761/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 вересня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області із Васильківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 23 листопада 2018 року між АТ «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22032000096915.

Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до умов кредитного договору, клієнт підтвердив, що він самостійно ознайомився з інформацією на офіційному сайті банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, від усвідомлено прийняв рішення щодо укладення кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дату укладення кредитного договору паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій банку з метою прийняття клієнтом обґрунтованого рішення про укладення кредитного договору, а також що банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення.

Відповідач не виконувала належним чином кредитні зобов`язання.

15 грудня 2021 року, згідно умов договору факторингу № 15/12/21, АТ «Банк кредит Дніпро» відступило право вимоги за кредитним договором № 22032000096915 від 23 листопада 2018 року на користь ТОВ «Цикл фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 70316,55 грн, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту 48596,19 грн;

- заборгованість по відсотках 2815,36 грн;

- заборгованість по комісії 18905,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

№ 22032000096915 від 23 листопада 2018 року у розмірі 70316,55 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня

2026 року передано дану справу за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 липня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які стороною позивача було усунуто.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання учасники не з`явились.

В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Виходячи з приписів ст.ст.43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 листопада 2018 року між АТ «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22032000096915.

Відповідно до умов договору кредит надавався на наступних умовах: сума кредиту 50000,00 грн; строк кредитування- 60 місяців; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія 1,99 % від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом в розмірі 0,001 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1

ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня

2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Банк кредит Дніпро» та відповідачем було укладено у письмову вигляді.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

АТ «Банк кредит Дніпро» свої зобов`язання за договором виконало, надало

ОСОБА_1 кредит у сумі 50000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

15 грудня 2021 року між АТ «Банк кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого АТ «Банк кредит Дніпро» передає (відступає) ТОВ «Цикл фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл фінанс» приймає належні АТ «Банк кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня

2021 року ТОВ «Цикл фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 22032000096915 від 23 листопада 2018 року.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином до позивача від АТ «Банк кредит Дніпро» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до наданого стороною позивача розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 22032000096915 від 23 листопада 2018 року заборгованість відповідача становить 70316,55 грн, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту 48596,19 грн;

- заборгованість по відсотках 2815,36 грн;

- заборгованість по комісії 18905,00 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, проценти позикодавець нараховував в межах строку договору.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу грошові кошти та проценти за користування грошовими коштами, тому суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Щодо вимог про стягнення комісій суд зазначає наступне.

У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію за надання кредиту, що відповідає економічним потребам лише позикодавця, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 51411,55 гривень, що становить 73,11 % (51411,55 х 100 / 70316,55) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1946,48 гривень (2662,40 х 73,11 / 100).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня

2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від

19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від

05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.

Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 гривень.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору № 43453613 про надання правової допомоги від 01 квітня 2026 року, копію додаткової угоди № 22032000096915 до договору № 43453613 про надання правової допомоги від 13 травня 2026 року, копію акту № 22032000096915 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 13 травня 2026 року, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Дорошенко М.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 13 травня

2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правничої правової допомоги, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість кредитним договором № 22032000096915 від 23 листопада 2018 року, укладеним між АТ «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , в розмірі 51411,55 грн. та судові витрати в розмірі 4946,48 грн., а всього стягнути 56358,03 (п`ятдесят шість тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 03 копійки) гривень.

В решті вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код в ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша