Рішення № 140005676, 22.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1216/26

2-о/709/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представників заявниці - адвокатів Побиванця Ю.В., Орла С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - заявниця) через свого представника - ОСОБА_2 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В обґрунтування вказаної заяви з посиланням на норми матеріального і процесуального права, а також на актуальну судову практику Верховного Суду, зазначалося, що заявниця з 2008 року до 2023 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , з яким вони разом проживали, постійно проводили час як подружжя, мали спільне дозвілля і побут, а також мають чотирьох спільних дітей. При реєстрації народження дітей записи про батька були зроблені зі слів матері. У лютому

2023 року ОСОБА_3 підписав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Влітку 2023 року ОСОБА_3 загинув, про що заявниця отримала сповіщення. З огляду на те, що шлюб між загиблим ОСОБА_3 і заявницею офіційно зареєстрований не був, останній необхідно встановити факт спільного проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою отримання соціальних виплат.

Від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення, в яких остання, посилаючись на судову практику Верховного Суду, просила відмовити у задоволенні заяви з огляду на недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу належними та допустимими доказами. Зазначала, що заявниця не віднесена до кола осіб, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, а тому встановлення такого факту не матиме для заявниці жодних наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнуто заявлену мету його встановлення. Крім того, заявницею не зазначено інформацію щодо наявності чи відсутності батьків, дітей, дружини, утриманців загиблого військовослужбовця, інтереси яких можуть бути порушені внаслідок встановлення вказаного факту, у зв`язку з чим неможливо переконатися у відсутності спору про право. Заявницею також не надано доказів наявності взаємних прав та обов`язків щодо участі у витратах на утримання житла, ведення спільного господарства, спільного бюджету. Натомість подані докази, як і покази свідків, не є достатніми для встановлення такого факту. Зокрема, сповіщення сім`ї загиблого, де заявницю вказано як дружину, довідка сільської ради, довідка з гімназії, довідка з місця роботи є неналежними доказами, отриманими з порушенням встановленого порядку, а тому не можуть бути враховані судом. Окремо звертала увагу на те, що військовослужбовець під час проходження військової служби пооживає разом з особовим складом, що унеможливлює ведення спільного господарства із заявницею.

Під час судового розгляду заявниця підтримала заяву і просила її задовольнити. Повідомила, що познайомилася з ОСОБА_3 у липні 2008 року і з 10 липня

2008 року почали проживати разом у с. Лукашівка в орендованому будинку. Потім переїхали у с. Григорівка, де жили у будинку, вартість якого спільно виплачували із заробітної плати. Офіційний шлюб вони не укладали, що дало можливість отримувати допомогу на дітей. Будь-які чеки на підтвердження придбання спільного майна не збереглися.

Представники заявниці також підтримали викладені у заяві вимоги. Зокрема, представник заявниці ОСОБА_2 , посилаючись на судову практику Верховного Суду, стверджував, що заявниця претендує на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця, а тому мета звернення до суду у разі задоволення заяви буде досягнута. Повідомив, що паралельно у судовому порядку встановлюється факт батьківства загиблого ОСОБА_3 щодо чотирьох спільних із заявницею дітей.

Заінтересована особа явку свого представника у судові засідання не забезпечила з невідомих причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом надсилання повісток про виклик в електронний кабінет, про що свідчать відповідні довідки.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, де зазначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд постановив провести судовий розгляд за відсутності представника заінтересованої особи.

Допитана свідок ОСОБА_4 показала, що знайома із заявницею і ОСОБА_3 давно. Спочатку вони проживали у с. Лукашівка, а потім у с. Григорівка. Жили вони нормально, мали господарство, а саме поросят, курей, теля. Порався по господарству ОСОБА_5 . У них народилося четверо спільних дітей. Вони разом працювали у ПСП «Нива». Гроші в них були спільні. Вона ходила в гості до них, а вони приходили до неї, допомагали один одному. Їй відомо, що вони купляли меблі. Після загибелі ОСОБА_3 ховала заявниця.

Допитаний свідок ОСОБА_6 , показав, що останній і заявниця з 2008 року проживали разом і він сприймав їх як чоловіка і дружину. Вони мали господарство, кіз, свиней, курей і бичка. Разом також працювали у ПСП «Нива», заявниця була дояркою, а ОСОБА_3 був фуражиром, потім різноробочим. Загиблий був його кумом та загалом позитивним хлопцем. Завжди був з дітьми, навіть лежав з ними у лікарні. Діти в них доглянуті, чисті, одягнені і взуті. Гроші, які заробляв, віддавав заявниці. Вони придбавали телевізор, пральну машинку, інструменти, меблі. ОСОБА_3 зробив огорожу біля будинку, викопав туалет, побудував курятник.

Допитаний свідок ОСОБА_7 , якому загиблий ОСОБА_3 був кумом, показав, що заявниця і ОСОБА_3 жили як чоловік і дружина. Тримали свиней і курей, господарством займалися удвох. Загиблий був «доброю душею», працював на фермі. Діти схожі на ОСОБА_3 . Він ходив на батьківські збори, допомагав у школі з ремонтами, лежав з дітьми у лікарні. Дітей одягали спільно. Був випадок як він допомагав ОСОБА_3 заносити до будинку придбані меблі.

Допитана свідок ОСОБА_8 показала, що познайомилася із заявницею і ОСОБА_3 у 2018 році, коли переїхала у с. Григорівку. Вони всі разом працювали на фермі операторами машинного доїння. У заявниці і ОСОБА_3 четверо спільних дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і Стас. ОСОБА_3 і заявниця проживали разом, все робили спільно. Чому вони не уклали шлюб офіційно їй невідомо. Їй відомо, що вони спільно придбавали пральну машину-автомат, телевізор, ліжка для дітей. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 спілкувався із заявницею та дітьми по відеозв`язку. Про загибель ОСОБА_3 заявницю повідомили телефонним дзвінком із військової частини. Похованням ОСОБА_3 займалася заявниця.

Допитана свідок ОСОБА_12 показала, що у 2016 році переїхала у с. Григорівку, де вже проживала заявниця із ОСОБА_3 і їхніми дітьми. Вона проживала поруч з ними, через город. Вони все робили спільно, разом працювали на фермі, займалися городництвом, тримали свиней, каченят, бройлерів. Спільно виплатили гроші за будинок, в якому проживали. За спільні кошти облаштували побут. Купляли диван, плазмовий телевізор. Пам`ятає також як привозили холодильник. ОСОБА_3 гарно ставився до дітей, любив їх. Під час служби останній переказував гроші. Приїздив до них у відпустку. Після його загибелі похорони відбувала заявниця. Вони хотіли офіційно укласти шлюб, але відкладали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та її представників, врахувавши покази свідків, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 (заявниця), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 26 вересня 2023 року № 1482715-2023 (а.с. 8).

ОСОБА_1 (заявниця) є матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями виданих повторно свідоцтв про народження від 04 серпня 2023 року серії НОМЕР_1 (а.с. 15), від 04 серпня

2023 року серії НОМЕР_2 (а.с. 16), від 20 жовтня 2023 року серії НОМЕР_3

(а.с. 17), від 04 серпня 2023 року серії НОМЕР_4 (а.с. 18).

З копій витягів з Державного реєстру актів цивільного стану гомадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1

ст. 135 СК України від 04 серпня 2023 року № 00040832451 (а.с. 19), від 20 жовтня

2023 року №№ 00041939915 (а.с. 20), 00041940228 (а.с. 21), 00041941318 (а.с. 22) відомості про батька - ОСОБА_17 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Згідно з копіями витягів з реєстру територіальної громади від 18 серпня 2023 року № 2023/006502377 (а.с. 23) і від 26 грудня 2024 року № 2024/015304062 (а.с. 24) діти - ОСОБА_13 і ОСОБА_14 зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Черкаси, батьками записані ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , про що свідчить копія виданого повторно свідоцтва про народження від 26 лютого 2010 року серії НОМЕР_5 (а.с. 14).

Батьки ОСОБА_3 померли, що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 05 серпня 2026 року № 00060187061 (а.с. 87-88) і від 01 серпня 2026 року № 00060125147 (а.с. 89-90).

Таким чином твердження заінтересованої особи про те, що заявницею не надано відомостей про можливих заінтересованих осіб у справі фактично не відповідають дійсності. При цьому суд обізнаний про існування судової справи про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 стосовно чотирьох дітей.

ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки від 29 квітня 2022 року № 1037913-2022 (а.с. 10).

При цьому, на переконання суду, та обставина, що заявниця і ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами, не може слугувати беззаперечним аргументом на спростування доводів заяви.

З копії довідки ПСП «Нива» від 10 червня 2026 року № 57 видно, що ОСОБА_3 періодично працював у ПСП «Нива», а саме з 22 серпня 2011 року до 14 лютого

2012 року, з 11 січня 2013 року до 29 травня 2015 року, з 26 січня 2018 року до 23 червня 2018 року (а.с. 33).

Оцінюючи вказану довідку у сукупності з іншим доказами, суд відхиляє аргументи заінтересованої особи про те, що вона видана військовослужбовцю через 3 роки після його смерті, а тому є підробленою, оскільки зі змісту самої довідки видно, що вона видана «по місцю вимоги», а не безпосередньо ОСОБА_3 .

У копії іншої довідки ПСП «Нива» від 12 серпня 2026 року № 83 зазначено, що ОСОБА_3 сплачував кошти за житловий будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 110).

Згідно з копією довідки Лукашівської гімназії Чорнобаївської селищної ради Черкаської області від 12 червня 2026 року № 48 ОСОБА_3 за період навчання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 відвідував батьківські збори, брав участь у родинних святах та інших заходах, відгукувався на прохання вихователів та класних керівників, підтримував зв`язок з адміністрацією гімназії (а.с. 34).

Суд відхиляє доводи заінтересованої особи щодо недійсності вказаної довідки як суперечливі та надумані, а тому не вбачає підстав для будь-якого процесуального реагування.

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області від 10 червня 2026 року № 131 у період з

2008 року до 2023 року заявниця проживала разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 ; за вказаний період у них народилося 4 спільних дітей (а.с. 35).

З копії акту про проживання особи від 23 червня 2026 року № 45, складеного старостою Лукашівського старостинського округу Ратушним М.В., депутатом Чорнобаївської селищної ради Колотій О.Л., діловодом ОСОБА_20 , видно, що з

2009 року і до дня своєї смерті ОСОБА_3 постійно проживав та вів спільне господарство разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 ; за період спільного проживання у них народилося четверо спільних дітей; факт проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою підтверджує наявність у помешканні його особистих речей: одягу (китель,

взуття), предметів особистого вжитку, документів (а.с. 36).

Аналізуючи вказані вище копії довідки і акту, суд відхиляє твердження заінтересованої особи щодо їх сумнівного походження та невідповідності вимогам для офіційних документів, оскільки вони фактично є надуманими.

Судом також досліджено роздруківки шести фотографій, частина з яких, як пояснила заявниця, зроблені її мобільним телефоном, а частина мобільним телефоном ОСОБА_3 , де зображено, зокрема ОСОБА_3 з дітьми, заявницю з дітьми, заявницю із ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з його кумом (а.с. 111-116).

27 лютого 2023 року ОСОБА_3 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 29-30) і з цієї ж дати призваний у Збройні Сили України за контрактом до військової частини НОМЕР_6 , про що свідчить копія військового квитка від

15 лютого 2023 року серії НОМЕР_7 (а.с. 26-28), та станом на 09 березня 2023 року перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_6 , що підтверджується копією довідки від

09 березня 2023 року № 66/34 (а.с. 31).

03 липня 2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслано сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого № 1/752 про те, що її «цивільний чоловік гранатометник 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 5 штурмової роти

НОМЕР_8 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_9 солдат ОСОБА_3 , 1986 року народження, прийнятий на військову службу по контракту, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши Військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність та стримуванні збройної агресії російської федерації, загинув

ІНФОРМАЦІЯ_7 внаслідок мінометного та артилерійського обстрілів противником в районі н.п. Іванівське Донецької області» (а.с. 32).

Суд відхиляє доводи заінтересованої особи щодо сумнівного походження бланку вказаного сповіщення з огляду на зазначення в ньому «чоловік». Зокрема, згадане сповіщення не виготовлялося безпосередньо заявницею та отримано нею у законний спосіб, а тому остання не може нести відповідальність за його зміст. Та обставина, що у сповіщенні загиблого ОСОБА_3 вказано як «цивільного чоловіка» заявниці, оцінюється судом критично, оскільки саме цивільний шлюб між ними не реєструвався. Водночас суд враховує вказане сповіщення як доказ і оцінює його у сукупності з іншими доказами.

Згідно з копіями лікарського свідоцтва про смерть від 04 липня 2023 року № 1713 (а.с. 12) і довідки про причини смерті від 04 липня 2023 року № 1713 (а.с. 13) причиною смерті ОСОБА_3 є ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 14 липня 2023 року серії

НОМЕР_10 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 11).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 ВП ВС розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

ВП ВС у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Судом не встановлено наявності спору про право у цій справі, а тому звернення заявниці до суду із заявою у порядку окремого провадження цілком відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

З приводу досягнення заявницею заявленої мети звернення до суду із цією заявою слід послатися на викладені у постанові ВС від 20 березня 2025 року у справі № 128/819/23 висновки.

Так, в абз. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року

№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (тут і далі у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3 , тобто 30 червня 2023 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - Закону у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї ж статті Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У ст. 16-1 Закону зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема ст. 16-1 Закону України викладена у новій редакції.

При цьому п. 1 ст. 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України

№ 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у п. 4 цієї статті.

Разом із тим відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, належать:

- діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

- вдова (вдівець);

- батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

- внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

- жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

- утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України

«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 1 ст. 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі

№ 554/8023/15-ц, постановах ВС від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від

23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі

№ 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Таким чином звернення заявниці до суду із вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу передує майбутньому зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, або ж отримання інших пільг та виплат, а тому, на думку суду, мета заявниці може бути досягнута.

При цьому розглядаючи цю заяву суд не констатує наявність чи відсутність у заявниці права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки це виходить за межі предмету справи.

Надаючи оцінку сукупності доказів, перерахованих вище, у тому числі показам свідків, судом встановлено, що заявниця та ОСОБА_3 з липня 2008 року до

30 червня 2023 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сім`єю саме у вказаний період, матеріали справи не містять. Водночас критичне ставлення третьої особи до наданих заявницею доказів не спростовує цього факту.

Так, закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВП ВС неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Саме такого висновку дійшов ВС у постанові від 06 березня 2026 року у справі

№ 215/178/25.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд, надавши оцінку всім наданим заявницею доказам, а також показам свідків, у їх сукупності, дійшов висновку про достатність підстав для часткового задоволення заяви, а саме встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_3 без шлюбу з липня 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , без реєстрації шлюбу з липня 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони у справі:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168.

Суддя В.В. Чубай