Рішення № 140004999, 23.09.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/340/26

Провадження № 2/690/370/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Багачевський міський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Вахнової Л.А., розглянувши одноособово в приміщенні суду в м. Багачеве в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ ФК «Кредит-Капітал», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в електронній формі через електронний кабінет ЄСІТС. В обґрунтування вимог зазначили, що 03.10.2019 р. між ТОВ «Міліоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 7533276, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 10000 грн.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що і підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10000,00 грн.; строк кредитування 30 днів; стандартна ставка 2,5% в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив його умови і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

20.02.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, зокрема право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7533276 від 03.10.2019 в загальній сумі 37307,00 грн, що складається із: заборгованості за кредитом 10000,00 грн, за нарахованими процентами 21107,00 грн, за комісією за видачу кредиту 1200,00 грн, по штрафах 5000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7533276 від 03.10.2019 в загальній сумі 37307,00 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідач 18.05.2026 подав до суду відзив, в якому зазначив наступні підстави. Вважає, що позивачем порушено строк позовної давності, а про порушення свого права, як нового кредитора, позивач дізнався 20.02.2020 р., а тому заявляє про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також позивач не довів належним доказами про факт укладення договору відповідачем, оскільки позивачем не надано оригіналів електронних доказів, а роздруківки не є належними доказами. Також не доведено факту отримання коштів відповідачем, оскільки внутрішні розрахунки та виписки не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують реального руху коштів. Додатково вважає долучений позивачем розрахунок заборгованості необґрунтованим, оскільки не наведено зрозумілого та деталізованого розрахунку періодів нарахування, формули нарахування, обґрунтування процентної ставки, належних первинних бухгалтерських документів. Також вважає комісію у розмірі 1200 грн необґрунтованою, оскільки вона є прихованою платою за користування кредитом. Штрафні санкції в розмірі 5000 грн є явно завищеними, і відповідно суд згідно ст. 551 ЦК України має право зменшити неустойку, якщо її розмір є явно завищеним. Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн у типовій справі з шаблонним позовом, а тому вважає їх явно завищеними та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності.

У додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що матеріали справи містять лист АТ КБ «ПриватБанк» від 25.05.2026, у якому зазначено про факт зарахування на його банківський рахунок коштів у сумі 10000 грн 03.10.2019, проте зазначений документ не містить жодної інформації про особу платника, номер рахунку, з якого здійснено переказ, призначення платежу та інших відомостей, які б дозволяли встановити походження цих коштів та їх зв`язок із позивачем. Зазначений доказ не підтверджує зарахування коштів саме позивачем та не підтверджує існування між сторонами будь-яких договірних чи інших правовідносин.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив наступне обґрунтування щодо зазначених в позовній заяві обставин на спростування доводів відповідача. Застосування позовної давності, про яку зазначив відповідач, вважають неспроможними з наступних підстав. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності на період карантину та воєнного стану призупинялись з 02.04.2020 по 03.09.2025. відповідно до п.1.4 Договору термін повернення кредиту 02.11.2019, а тому загальним трирічний строк позовної давності не є пропущеним. Щодо укладення кредитного договору в електронній формі, то згідно п.6.5. сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі, а відповідачу згідно вимог законодавства було направлено одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс, чим він і скористався, що прирівнюється до електронного цифрового підпису. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Зазначене підтверджується відповідною довідкою про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу, яка приєднана до матеріалів справи. Крім того ініціювання укладення кредитного договору від 03.10.2019 відбувалось виключно відповідачем, та був погоджений ТОВ «Мілоан» і підписаний за допомогою КЕП. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. На підтвердження виконання кредитного договору №7533276 від 03.10.2019 ТОВ «Мілоан» надало копію платіжного доручення №1748188 від 03.10.2019, з якого вбачається перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 . Оскільки первісний кредитор не є банківською установою, тому не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність», лише керуються ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому вважають платіжне доручення №1748188 від 03.10.2019 належним доказом видачі позичальнику кредитних коштів, що також узгоджується в постановою Київського апеляційного суду від 23.10.2025 в справі №359/12838/24. Також відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Щодо безготівкового перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту та рахунок споживача, то позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору, оскільки він вводиться саме позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Щодо розрахунку заборгованості, то за період з 03.10.2019 по 02.11.2019 (30 днів) нараховувались проценти за ставкою 2,5% в день, що відповідає сумі 7500,00 грн.. тобто станом на 02.11.2019 загальна заборгованість відповідача складала суму 18700,00 грн, з яких : тіло кредиту 10000 грн, проценти 7500 та комісія за видачу кредиту 1200 грн. Однак в подальшому відповідач скористався п.2.3 Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту на 15 днів, за що сплатив 1300 грн комісії (13% від тіла кредиту відповідно до п.2.3.1 договору), і за період з 03.11.2019 по 17.11.2019 нараховані проценти в розмірі 3750 грн (250*15), та додатково 16.11.2019 було сплачено 1220,00 грн відповідачем, які списані в рахунок сплати процентів. Таким чином станом на 16.11.2019 загальна заборгованість відповідача складала суму 20980,00 грн (тіло кредиту 10000 грн, проценти 9780,00 грн, комісія 1200,00 грн). Також 16.11.2019 відповідач скористався п.2.3 Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту на 7 днів, за що сплатив 700,00 грн комісії (7% від тіла кредиту відповідно до п.2.3.1 договору), і за період з 18.11.2019 по 24.11.2019 нараховані проценти в розмірі 1750,00 грн (250*7), та додатково 23.11.2019 було сплачено 1273,00 грн відповідачем, які списані в рахунок сплати процентів. Таким чином станом на 24.11.2019 загальна заборгованість відповідача складала суму 21707,00 грн (тіло кредиту 10000 грн, проценти 10570,00 грн, комісія 1200,00 грн). В подальшому відповідач 23.11.2019 повторно скористався п.2.3 Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту на 7 днів, за що сплатив 700,00 грн комісії (7% від тіла кредиту відповідно до п.2.3.1 договору), і за період з 25.11.2019 по 01.12.2019 нараховані проценти в розмірі 1750,00 грн (250*7). Таким чином станом на 01.12.2019 загальна заборгованість відповідача складала суму 23 457,00 грн (тіло кредиту 10000 грн, проценти 12257,00 грн, комісія 1200,00 грн). У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну, вказаного в п.1.4 Кредитного договору, в період з 02.12.2019 розпочалось нарахування процентів відповідно до п.2.2.3 Кредитного договору, що склало 60 днів та пеня в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50 % від тіла кредиту. За період з 02.12.2019 по 20.12.2019 кредитором було нараховано відсотків в розмірі 4750,00 грн (250(10000*2,5%)*17 днів), з 21.12.2019 по 30.01.2020 в розмірі 4100,00 грн (100(10000*1%)*41 день) та 5000,00 грн нарахованої пені. Станом на 30.01.2020, з урахуванням всіх нарахувань та погашень загальна заборгованість відповідача склала суму 37307,00 грн, з яких тіло кредиту 10000,00 грн, комісія за видачу кредиту 1200,00 грн, проценти 21107,00 грн, нарахована пеня за період з 02.12.2019 по 26.12.2019 5000,00 грн. Додатково зауважили, що пеня нарахована правомірно до внесення змін до «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, зокрема п.18, які не містять вказівок на зворотню дію в часі щодо нарахованих сум за минулі періоди і не зобов`язують позикодавця списувати таку пеню. Щодо стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн, то вона передбачена п.1.5.1 Договору про споживчий кредит, яка нараховувалась за ставкою 12% від суми кредиту одноразово та не була погашена боржником. Щодо належності та допустимості документів зауважили, що ними було подано до суду всі наявні у них докази, засвідчені електронним цифровим підписом представника позивача, з одночасним направленням їх копії відповідачу. Щодо понесених судових витрат зазначили, що разом з позовною заявою було надано договір про надання правничої допомоги №0107, ордер, акт надання послуг правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг до акту про надання послуг правової (правничої) допомоги. Зазначені письмові докази підтверджують обсяг наданої правничої допомоги та її розмір 8000,00 грн є обґрунтованим та підтвердженим. За цих підстав просили позов задовольнити.

Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 06.05.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін. Одночасно було задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів з АТ КБ «Приватбак», які містять банківську таємницю.

02.06.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом письмові докази.

За наведених підстав відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

В порядку ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Згідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України формування матеріалів справи здійснюється у паперовій та електронній формах.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

03.10.2019 року між ТОВ «Міліоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 7533276. Відповідно до умов даного кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, на наступних умовах: сума кредиту - 10000 грн.; строк кредитування - 30 календарних днів; стандартка відсоткова ставка становить 2,5 %. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, зазначений ним в заявці.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

20.02.2020 року ТОВ «Міліоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 47-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Міліоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7533276 від 03.10.2019 року.

Норми права та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 1050, ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком чи фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк чи фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку, фінансової установи) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Висновки суду за результатами розгляду позову.

ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погодили суму кредиту 10000 грн, комісію за видачу кредиту 12% від суми кредиту (1200,00 грн), строк кредитування 30 днів, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами 2,5% в день, а також відповідальність за неналежне виконання зобов`язань пеня в розмірі 2% за кожен день прострочення виконання, яка не може перевищувати 50 відсотків тіла кредиту. Зазначені умови відображені в частині 1 «Предмет договору» Кредитного договору №7533276 від 03.10.2019, який підписаний його сторонами у відповідності до вимог ЗУ «Про електронну комерцію», а тому вважається укладеним у письмовій формі.

ТОВ «Мілоан», як первісний кредитор, на виконання своїх зобов`язань згідно п.2.1 Договору перерахувало відповідачу кредитні кошти на платіжну картку, зазначену ОСОБА_1 у його особистому кабінеті на сайті miloan.ua, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1748188 від 03.10.2019. Також згідно відомостей, наданих АТ КБ «Приватбанк», зазначений номер картки належить ОСОБА_1 та на нього 03.10.2019 було зарахування коштів на суму 10000,00 грн.

Відповідач належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договору, тарифами кредитора, повністю і однаково з кредитором їх розумів, вважав їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав. Надаючи свої персональні дані, проставивши підпис у договорі, врешті решт отримав кредитні кошти, фактично підтвердивши реальність даного кредитного договору та висловив свою згоду з його умовами. Не відмовився від отриманого кредиту протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання коштів.

Додатково суд встановив що ініціатива укладення кредитного договору надійшла від відповідача, що відображено в Анкеті-заяві від 03.10.2019, в якій відображено його персональні дані, відомості про близьких осіб, місце проживання, а тому заперечення відповідача щодо неналежності цього доказу суд вважає неприйнятним згідно вимог ст.81 ЦПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Разом з тим у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Судом встановлено, що 29.04.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулися до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за Кредитним договором №7533276 від 03.10.2019 року, укладеного на строк 30 днів.

Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

Разом з тим, позивач набув право вимоги за цим кредитним договором на підставі Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ з додатками від 20.02.2020 р..

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №47-МЛ від 20.02.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №7533276 від 03.10.2019 склала суму 37307 грн, що відповідає ціні позову, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, проценти 21107,00 грн, комісія за видачу кредиту 1200,00 грн, штраф / пеня 5000,00 грн. Зазначений розмір заборгованості також відображений у долученій позивачем до позовної заяви виписці з особового рахунку ОСОБА_1 (довідка про заборгованість), яка складена станом на 14.04.2026 ТОВ ФК «Кредит-Капітал».

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).

Відповідно до частини 1статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.

Відповідач не визнав розмір заборгованості, заперечив проти правильності розрахунку позивача, хоча власний розрахунок суду не надав, незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України та усталену судову практику Верховного Суду з цих підстав.

Оцінюючи згідно вимог ст. 89 ЦПК України надані позивачем докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає необхідним зазначити наступне.

На підтвердження виконання укладеного між сторонами кредитного договору №7533276 від 03.10.2019 ТОВ «Мілоан» було надано платіжне доручення №1748188 від 03.10.2019, за яким ОСОБА_1 (отримувач) було перераховано 10000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , належність якого відповідачу та зарахування на нього грошових коштів 03.10.2019 в розмірі 10000,00 грн була підтверджена відомостями АТ КБ «Приватбанк», наданими на виконання ухвали Багачевського міського суду Черкаської області про витребування доказів, а тому сумнівів щодо отримання кредитних коштів відповідачем у суду не виникло. Зазначені докази у їх сукупності є належними, достовірними та достатніми для підтвердження виникнення у відповідача зобов`язань перед ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №7533276 від 03.10.2019, зокрема щодо повернення тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Щодо розміру комісії 1200 грн, зазначеної в розрахунку позивача, суд вважає її доведеною з урахуванням п.1.5.1 кредитного договору №7533276 від 03.10.2019, відповідно до якого зазначено, що комісія за надання кредиту 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово, а також міститься інформація в заявці на отримання кредиту від 03.10.2019 за підписом ОСОБА_1 ..

Згідно п.4 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення кредитного договору 03.10.2019 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції на час ухвалення судового рішення до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за за надання кредиту, а тому в цій частині вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн суд вважає доведеними і підлягають задоволенню.

Натомість, вирішуючи питання про розмір заборгованості за процентами судом було досліджено наступні докази.

Відповідно до умов Кредитного договору, зазначених в розділі 1 «Предмет договору», позичальник зобов`язується повернути позикодавцю проценти за користування кредитом у строк до 02.11.2019 в розмірі 7500,00 грн, які нараховуються за фіксованою ставкою 2,50% в день від фактичного залишку кредиту за кожен день. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору визначено умови пролонгації кредиту: зокрема для продовження позичальник має вчинити дії, передбачені п.6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту, а у разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у подвійному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту : на 3 дні 4% від залишку; на 7 днів 7% від залишку, на 15 днів 13% від залишку кредиту.

Позичальник в строк до 02.11.2019 свої зобов`язання не виконав, тіло кредиту 10000,00 грн, комісію за видачу кредиту 1200,00 грн та нараховані зе цей період (30 днів) проценти за користування кредитними коштами 7500,00 грн. не повернув.

Згідно виписки ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №7533276 від 03.10.2019 вбачається що розмір процентів первісним кредитодавцем продовжував нараховуватись також після закінчення строку договору з 03.11.2019 по 30.01.2020, та його загальний розмір заборгованості склав суму 21107,00 грн.

Обґрунтовуючи законні підстави для нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору позивач посилався на пролонгацію договору за ініціативою відповідача згідно п.2.3 договору, в тому числі: 02.11.2019 на 15 днів, за що сплатив 1300 грн комісії (13% від тіла кредиту), 16.11.2019 на 7 днів, за що сплатив 700,00 грн комісії (7% від тіла кредиту), 23.11.2019 на 7 днів, за що сплатив 700,00 грн комісії (7% від тіла кредиту). Також за період пролонгації з 02.11.2019 по 30.11.2019 включно (15+7+7=29 днів) в рахунок сплати процентів відповідачем здійснено погашення 16.11.2019 в сумі 1220,00 грн та 23.11.2019 в сумі 1273,00 грн, а всього було сплачено суму 2493,00 грн.

Натомість ТОВ «Мілоан» після спливу терміну, вказаного в п.1.4 Кредитного договору (02.11.2019), та пролонгації договору за ініціативою боржника (02.11.2019 по 30.11.2019 включно), в період з 01.12.2019 по 30.01.2020 продовжували нараховувати проценти, керуючись п.2.2.3 Кредитного договору (Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4 якщо позичальником, всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за новою ставкою згідно п.1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів можу бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства).

Водночас, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Натомість надані суду розрахунки заборгованості відповідача, викладені ТОВ «Мілоан», як відомості про щоденні нарахування та погашення, а також ТОВ ФК «Кредит-Капітал», як виписка з особового рахунка за Кредитним договором №7533276 від 03.10.2019 не містять відомості про розмір та нараховані процентів в порядку ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), та відсутні нарахування в порядку ст. 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання, після закінчення строку дії договору та його пролонгації внаслідок невиконання боржником зобов`язань.

Зазначені докази також не містять відомостей про нарахування та розмір пені, про стягнення якого в сумі 5000,00 грн заявлено позивачем та відображено у витягу в реєстрі боржників станом на 20.02.2020.

За викладених підстав вимоги позивача про стягнення процентів згідно ст. 1048 ЦК України підлягають задоволенню виключно в межах строку дії договору та його пролонганії з 03.10.2019 по 30.11.2019 включно, тобто за 59 днів (30+15+7+7), у загальній сумі 14750,00 грн (250,00 грн*59днів). Однак, враховуючи сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення процентів в загальній сумі 2493,00 грн, до стягнення з відповідача підлягає залишок заборгованості за нарахованими процентами в сумі 12257,00 грн (14750,00-2493,00).

Щодо стягнення пені в розмірі 5000,00 грн та нарахованих процентів після 01.12.2020, то зазначені вимоги не доведені позивачем належними і допустимими доказами, а тому у їх стягненні суд відмовляє.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З урахуванням розміру заявлених позивачем вимог 37307,00 грн та часткове їх задоволення судом в сумі 23457,00 грн, встановлено, що позов задоволено на 62,88%.

Позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2662,40 грн, відповідно відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу 1674,12 грн (2662,40*62,88%) судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги та акт наданих послуг, який містять відомості про вид наданих послуг, витрачений час на її виконання та вартість.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що зазначені позивачем витрати, які включають послуги: складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів, що є складовими для надання професійної допомоги адвоката, а тому суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, також зменшенню підлягають і витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог до суми 5030,40 грн.(8000*62,88%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 206, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7533276 від 03.10.2019 у загальній сумі 23457,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1674,12 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 5030,40 грн, а всього стягнути суму 30161 грн 52 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.А. Вахнова