Рішення № 140004451, 22.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1050/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» Ткаченко Юлія Олегівна звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71826289 від 07 червня 2025 року у розмірі 1300,00 грн, яка складається з: 1000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 150,00 грн - заборгованості за процентами та 150,00 грн - заборгованості за комісією, а також заборгованість за договором про надання коштів у кредит №8615431 від 15 квітня 2025 року у розмірі 5479,50 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу та 2479,50 грн - заборгованості за процентами. Одночасно просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71826289, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,5 % на день та комісії за надання кредиту у розмірі 150,00 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачці кредитні кошти.

Крім того, 15 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8615431, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % на день. Вказаний договір також було укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець на виконання умов договору перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала. За договором №71826289 платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснювала. За договором №8615431 відповідачкою здійснювалися часткові платежі, які були враховані кредитодавцем при визначенні розміру заборгованості, однак у повному обсязі заборгованість погашена не була.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №16/10/25, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договорами №71826289 та №8615431.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань первісно за договором №71826289 обліковувалася заборгованість у розмірі 3300,00 грн, з яких 1000,00 грн - основний борг, 150,00 грн - проценти, 150,00 грн - комісія та 2000,00 грн - пеня/неустойка, а за договором №8615431 - у розмірі 10729,50 грн, з яких 3000,00 грн - основний борг, 2479,50 грн - проценти та 5250,00 грн - пеня/неустойка, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» не визнала. Відзиву на позовну заяву та власного розрахунку заборгованості до суду не подала.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 07 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71826289.

Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,5 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Договором також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 150,00 грн.

Отже, за договором сторони погодили суму кредиту, строк його повернення, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів та розмір комісії, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі.

Із матеріалів справи вбачається, що договір №71826289 укладено в електронній формі. У реквізитах договору зазначені персональні дані ОСОБА_1 , її РНОКПП, контактні дані та номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 82342.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що при укладенні договору відповідачка була ідентифікована за допомогою системи BankID НБУ, а одноразовий ідентифікатор 82342 використаний нею 07 червня 2025 року о 09 год. 04 хв. 47 сек.

Судом також встановлено, що первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів. Довідкою АТ «Таскомбанк» підтверджується здійснення платіжної операції №00E629F3-F7EB-411A-B980-32D8C4563782 за договором №71826289 на суму 1000,00 грн. У матеріалах кредитної справи зазначена платіжна операція пов`язана саме із ОСОБА_1 та вказаним кредитним договором.

Належність банківської картки № НОМЕР_1 відповідачці також підтверджена відомостями, наданими банківською установою на виконання ухвали суду.

Таким чином, кредитний договір, довідка про ідентифікацію, дані про використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, платіжний документ та банківські відомості у своїй сукупності підтверджують не лише укладення договору, а й фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 1000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за договором №71826289 вбачається, що протягом строку кредитування на суму кредиту щоденно нараховувалися проценти у розмірі 5,00 грн, усього за період з 07 червня 2025 року по 06 липня 2025 року нараховано 150,00 грн процентів. Також нараховано передбачену договором комісію у розмірі 150,00 грн. Платежів у рахунок погашення заборгованості за цим договором відповідачкою не здійснено.

З розрахунку позивача за період після відступлення права вимоги вбачається, що розмір основної заборгованості, процентів та комісії не змінювався і становив 1000,00 грн, 150,00 грн та 150,00 грн відповідно.

Також судом встановлено, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8615431.

За умовами вказаного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,95 % на день.

Договір №8615431 також укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 841385.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідачка при оформленні кредиту пройшла електронну ідентифікацію, а одноразовий ідентифікатор 841385 використано нею 15 квітня 2025 року о 12 год. 07 хв. 35 сек.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією №303c9f20-d5cf-41ab-b216-159d2aeb24c5 від 15 квітня 2025 року та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» щодо здійснення переказу коштів за договором №8615431. У наданому первісним кредитором переліку платіжних операцій зазначена операція віднесена до ОСОБА_1 та договору №8615431.

Відомості банківської установи щодо рахунку відповідачки узгоджуються із реквізитами платіжної картки, зазначеними у кредитних документах.

За таких обставин суд вважає доведеним факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн за договором №8615431.

Оцінюючи належність і допустимість доказів укладення обох кредитних договорів, суд виходить із того, що такі договори було укладено в електронній формі, а тому факт їх укладення має встановлюватися з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», як це послідовно викладено у наданому суду зразку мотивування.

За змістом ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Відповідно до ч.ч.3, 6, 8, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. У разі укладення договору в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції особа повинна ідентифікуватися у такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд враховує, що за обома договорами наявні відомості, які підтверджують послідовність дій, необхідних для укладення електронних договорів: надання відповідачкою своїх персональних та контактних даних, зазначення реквізитів платіжної картки, проходження ідентифікації, отримання та використання одноразових ідентифікаторів, а також подальше перерахування кредитодавцем коштів на зазначену відповідачкою банківську картку.

Використання відповідачкою одноразових ідентифікаторів 82342 та 841385 з метою акцепту умов договорів відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом підписання електронного правочину.

Подібні правові висновки щодо електронної форми договору викладені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 та від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21, на які посилено й у наданому зразку рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договори №71826289 від 07 червня 2025 року та №8615431 від 15 квітня 2025 року були укладені між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 належним чином, у письмовій електронній формі.

Факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання коштів підтверджується не лише внутрішніми документами кредитодавця, але й документами платіжних установ та відомостями банку щодо банківського рахунку відповідачки, які узгоджуються між собою за даними позичальника, номерами договорів, платіжними реквізитами та сумами здійснених переказів.

Після отримання кредитних коштів у відповідачки виник зустрічний обов`язок виконати умови укладених договорів, а саме повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договорами проценти й інші погоджені платежі.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Аналогічна послідовність застосування норм матеріального права використана у наданому суду зразку рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка належним чином взятих на себе зобов`язань не виконала.

Щодо договору №71826289, то із розрахунку заборгованості вбачається, що отримана відповідачкою сума кредиту у розмірі 1000,00 грн повернута не була. За погоджений сторонами строк користування кредитом нараховано 150,00 грн процентів. Комісія за надання кредиту становить 150,00 грн. Будь-яких платежів за цим договором відповідачкою не здійснено.

Отже, у частині договору №71826289 матеріалами справи підтверджується заборгованість у розмірі 1300,00 грн, яка складається з 1000,00 грн основного боргу, 150,00 грн процентів та 150,00 грн комісії.

Щодо договору №8615431 судом встановлено, що відповідачка здійснювала платежі у рахунок виконання зобов`язань.

Із розрахунку кредитодавця вбачається, що відповідачкою вносилися кошти 07 травня 2025 року, 15 травня 2025 року, 15 червня 2025 року та 17 червня 2025 року. Загальна сума внесених відповідачкою коштів становить 3091,50 грн. Вказані платежі відображені у розрахунку заборгованості та враховані кредитодавцем.

При цьому сам факт сплати відповідачкою загалом 3091,50 грн не свідчить про погашення основної суми кредиту у розмірі 3000,00 грн, оскільки договором визначено черговість зарахування платежів у разі недостатності сплаченої суми для виконання всього зобов`язання.

Зокрема, умовами договору для кредитів, сума яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, передбачено першочергове зарахування платежу в рахунок неустойки та інших відповідних платежів, надалі - прострочених процентів, комісії та простроченої суми кредиту, після чого - у рахунок поточних процентів, комісії та суми кредиту.

Із поданого розрахунку вбачається, що внесені відповідачкою платежі були враховані при визначенні складових заборгованості; комісія у розмірі 517,50 грн погашена, частина платежів зарахована в рахунок процентів та нарахованої неустойки, тоді як основна сума кредиту залишилася непогашеною.

Усього кредитодавцем за період, відображений у розрахунку, нараховано 4303,50 грн процентів, частина яких погашена здійсненими відповідачкою платежами, у зв`язку з чим непогашений залишок процентів становить 2479,50 грн.

Станом на момент відступлення права вимоги розрахунок за договором №8615431 містив заборгованість у загальному розмірі 10729,50 грн, з яких 3000,00 грн - основний борг, 2479,50 грн - проценти та 5250,00 грн - пеня/неустойка. Комісія та проценти за понадстрокове користування як непогашена заборгованість у розрахунку відсутні.

Після набуття ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги розмір вказаних складових боргу не збільшувався. Розрахунок позивача станом на 17 квітня 2026 року містить ті ж 3000,00 грн основного боргу та 2479,50 грн процентів.

Відповідачкою власного розрахунку заборгованості не подано, конкретних доказів того, що внесені нею платежі не були враховані первісним кредитором, суду не надано. Доказів сплати заявленого позивачем залишку основного боргу та процентів матеріали справи також не містять.

Суд враховує, що після виникнення у відповідачки грошових зобов`язань відбулася заміна кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, та ТОВ «Фінпром Маркет», як фактором, було укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимог.

Згідно з п.2.1.3 договору факторингу перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор набуває прав кредитора щодо відповідного боржника в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Із Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року вбачається, що до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №71826289 у загальному розмірі 3300,00 грн, у тому числі 1000,00 грн основного боргу, 150,00 грн процентів, 150,00 грн комісії та 2000,00 грн пені/неустойки.

Із Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року вбачається, що до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №8615431 у загальному розмірі 10729,50 грн, у тому числі 3000,00 грн основного боргу, 2479,50 грн процентів та 5250,00 грн пені/неустойки.

Виконання зобов`язань за договором факторингу підтверджується також долученими до матеріалів справи платіжними документами щодо оплати за відступлення прав грошової вимоги за відповідними реєстрами. Наявність таких документів передбачена переліком доказів, доданих до позовної заяви.

Доказів того, що договір факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року визнаний недійсним, розірваний, припинений або що права вимоги до відповідачки за договорами №71826289 та №8615431 не перейшли до позивача, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінпром Маркет» є належним позивачем у даній справі, оскільки саме до нього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за обома договорами.

При цьому сам факт зазначення певного розміру заборгованості у Реєстрі прав вимог підтверджує обсяг переданого позивачу права вимоги, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити підстави виникнення та розмір відповідної заборгованості. У цій справі заявлені позивачем до стягнення суми узгоджуються з кредитними договорами, розрахунками первісного кредитора, відомостями щодо проведених відповідачкою платежів та розрахунками після відступлення права вимоги.

Суд також враховує, що позивач скористався процесуальним правом, передбаченим ст.49 ЦПК України, та зменшив розмір позовних вимог.

За остаточною редакцією вимог позивач не просить стягувати з відповідачки пеню/неустойку у розмірі 2000,00 грн за договором №71826289 та 5250,00 грн за договором №8615431.

Відтак питання про стягнення вказаних сум пені/неустойки не входить до предмета судового розгляду.

Предметом розгляду після зменшення позовних вимог є стягнення за договором №71826289 суми основного боргу 1000,00 грн, процентів 150,00 грн та комісії 150,00 грн, а за договором №8615431 - 3000,00 грн основного боргу та 2479,50 грн процентів.

Кредитні договори відповідачкою у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися. Доказів несанкціонованого укладення договорів від її імені, неотримання кредитних коштів, погашення заявленої до стягнення заборгованості або припинення зобов`язань іншим способом матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №71826289 від 07 червня 2025 року у розмірі 1300,00 грн та за договором №8615431 від 15 квітня 2025 року у розмірі 5479,50 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин мають бути надані договір про надання правничої допомоги та документи, що підтверджують відповідні витрати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що розмір гонорару визначається за домовленістю адвоката та клієнта, водночас при розподілі судових витрат мають ураховуватися встановлені процесуальним законом критерії. Саме такий підхід до оцінки витрат на правничу допомогу застосовано у наданому зразку рішення.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших обставин.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, витяг з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акта №5ФП від 21 жовтня 2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження її оплати, ордер адвоката та інші документи, що підтверджують повноваження представника.

Із акта №5ФП від 21 жовтня 2025 року вбачається, що правнича допомога за договором №25-08/25/ФП була фактично надана адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною ТОВ «Фінпром Маркет».

Оплата наданої за цим актом правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією від 27 жовтня 2025 року на загальну суму 130500,00 грн із призначенням платежу «Оплата згідно акту №5ФП приймання наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року».

У даній справі позивачем заявлено до відшкодування 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру таких витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, те, що позов стосується двох окремих кредитних договорів, необхідність дослідження двох розрахунків заборгованості та документів щодо переходу прав вимоги, а також витребування і дослідження банківських відомостей щодо отримання відповідачкою кредитних коштів.

При цьому заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн суд не вважає явно завищеним або неспівмірним із фактичним обсягом наданої допомоги.

Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявлено, доказів їх неспівмірності або відсутності фактичного надання відповідних послуг не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім того, позивачем понесені витрати зі сплати судового збору.

За подання позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» 01 червня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №850022099.1.

Після залишення позовної заяви без руху позивач на виконання ухвали суду додатково сплатив судовий збір за другу вимогу майнового характеру у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №850022319.1 від 08 червня 2026 року.

Отже, загальний розмір сплаченого позивачем судового збору становить 5324,80 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 5324,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.49, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71826289 від 07 червня 2025 року у розмірі 1300,00 грн (одна тисяча триста гривень 00 копійок), яка складається з: 1000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 150,00 грн - заборгованості за процентами та 150,00 грн - заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №8615431 від 15 квітня 2025 року у розмірі 5479,50 грн (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 50 копійок), яка складається з: 3000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу та 2479,50 грн - заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» сплачений судовий збір у розмірі 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.