Рішення № 140003533, 23.09.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/620/26

Провадження № 2/364/514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598 , адреса Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ел. пошта: esud@creditkasa.ua, тел. 0800200221, наявний електронний кабінет)

представниця позивача Морозова Аліна Дмитрівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133, ел. пошта:ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

16.06.2026 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області через електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд головуючій судді Моргун Г.Л.

У позовній заяві, представниця позивача, зазначає, що відповідачка порушує умови кредитного договору та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст. ст. 11, 13, 15, 16, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 554, 572, 583, 585, 589, 590, 610-612, 624, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, статті 1-3, 12-14, 21 Закону України «Про споживче кредитування», та у відповідності до положень ст. ст. 2 - 6, 10-13,18, 19, 23, 27, 28, 42, 43, 46-49, 58, 60, 62, 64,76-81, 83, 89, 95, 120, 122-124, 133, 134, 137, 141, 174-177, 182-184, 187, 209, 229, 237, 258-260, 263-265, 274-277, 279 Цивільного Процесуального Кодексу України, просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін;

- задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1631-7620 від 01.12.2025 у розмірі 7436,70 гривень;

- судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень.

18.06.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судовий розгляд справи на 17.07.2026. Одночасно суд зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), які містяться у кредитній справі відповідача на ствердження позовних вимог. Відповідачу запропоновано надати відзив у визначені строки.

30.06.2026 представниця позивача на виконання ухвали суду від 18.06.2026 надала до суду (а.с. 109-153): USB - носій НОМЕР_5 на якому міститься оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 разом з додатками, що є його невід`ємною частиною, та складають єдине ціле, а саме: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, паспорт споживчого кредиту.

Окрім того долучила клопотання, яким просила суд витребувати від Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зокрема: підтвердження належності їй банківської картки № НОМЕР_6 ; виписку з банківського рахунку щодо надходження коштів 01.12.2025 у сумі 1600,00 грн (ID транзакції: НОМЕР_7 ) на банківську картку № НОМЕР_6 ; виписку з банківського рахунку щодо надходження коштів 02.12.2025 у сумі 1000,00 грн (ID транзакції: НОМЕР_8 ) на банківську картку № НОМЕР_6 (а.с.145-146).

Судовий розгляд справи 17.07.2026 не відбувся та був відкладений на 18.09.2026 у зв`язку із заявленим представницю позивача клопотанням про витребування інформації, щодо зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Про час та місце розгляду справи позивач та його представниця повідомлені належним чином, шляхом отримання відповідних процесуальних документів у електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» ( а.с. 104-107,158-161).

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачка повідомлялася шляхом направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи та розміщенням відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» ( а.с. 168, 157).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши надані позивачем оригінали електронних доказів та інші матеріали справи, за відсутності відзиву відповідачки, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Як встановлено судом, 01.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 (а.с. 12-23).

Вказаний кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9051.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) становить 1600,00 грн.

Умовами п. 4.2 договору встановлено дату надання (видачі) кредиту - 01.12.2025.

Зі змісту п. 4.6 договору вбачається, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, визначеної у п. 4.1 договору, на банківський рахунок позичальника з використанням зазначених ним реквізитів електронного платіжного засобу.

Умовами п. 4.10 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181 календарного дня дії договору до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п. 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту та нараховується на суму виданого за договором кредиту в день його видачі.

Відповідно до п. 4.14 договору строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту - 30.11.2026.

У додатку № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 32-33).

Відповідачка ознайомилася та погодилася з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos», підписавши їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9051(а.с. 24-32).

Окрім того, відповідачка уклала додаткову угоду від 02.12.2025 до договору про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 за умовами якої кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн (а.с.70-73).

До матеріалів справи позивач долучив розрахунок заборгованості відповідача до договору про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 станом на 10.04.2026 (а.с. 75-76).

Відповідно до зазначеного розрахунку позивач визначив загальну заборгованість відповідачки у розмірі 7436,70 грн, яка складається з 2600,00 грн основного боргу, 3146,70 грн процентів за користування кредитом, 1300,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, та 390,00 грн комісії.

23.04.2026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулися до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення кредиту (а.с.77).

На підтвердження виконання свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» долучило до матеріалів справи листи ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 14.04.2025 та 15.04.2025 про підтвердження успішної оплати через платіжну систему EasyPay (а.с.69): 01.12.2025 на платіжну картку № НОМЕР_9 здійснено платіж №1718498353 у розмірі 1600,00 грн; 02.12.2025 на платіжну картку № НОМЕР_9 здійснено платіж №1719073286 у розмірі 1000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо доведеності факту надання відповідачці кредитних коштів, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 76-80 ЦПК України обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлюються судом на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 викладено правовий підхід, відповідно до якого принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що про її існування стверджує одна зі сторін. Обставина підлягає доказуванню стороною, яка на неї посилається, таким чином, щоб з урахуванням поданих доказів висновок про її існування був більш переконливим, ніж протилежний. Визнання обставини доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала, не відповідає принципу змагальності.

Отже, сама по собі відсутність заперечень відповідача та неподання ним відзиву не звільняють позивача від процесуального обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилається на належне виконання ним обов`язку кредитодавця за договором про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025 та фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів (у два транші) у сумі 2600,00 грн.

Відтак фактичне надання відповідачці кредитних коштів є однією з обставин, на яких безпосередньо ґрунтуються заявлені позовні вимоги, а тому обов`язок доведення цієї обставини покладається саме на позивача.

При цьому умовами самого договору момент фактичного перерахування кредитних коштів має самостійне юридичне значення, оскільки відповідно до п. 4.14 договору строк кредитування обчислюється з моменту перерахування кредиту позичальнику. Отже, встановлення факту укладення сторонами електронного кредитного договору саме по собі не є достатнім для висновку про фактичне надання відповідачу передбаченої договором суми кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц зазначено, що кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, а доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подібний підхід щодо необхідності підтвердження кредитної заборгованості належними первинними документами та виписками з рахунків викладено Верховним Судом у постанові від 20.05.2022 у справі №336/4796/18.

Крім того, у постанові від 30.08.2022 у справі №509/2976/19 Верховний Суд погодився з висновком про те, що саме по собі укладення кредитного договору не є достатнім підтвердженням фактичного отримання позичальником кредитних коштів за відсутності належних доказів їх надання.

На підтвердження виконання зобов`язання щодо надання кредитних коштів позивач надав листи ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 14.04.2026 та 15.04.2026 про підтвердження успішної оплати, відповідно до яких 01.12.2025 здійснено платіж №1718498353 у сумі 1600,00 грн, а 02.12.2025 - платіж №1719073286 у сумі 1000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_10 ; статус обох платіжних операцій зазначено як «Виконано».

Разом з тим зазначені документи підтверджують виконання відповідних платіжних операцій через платіжну систему, однак не містять відомостей, які б самі по собі давали можливість встановити належність зазначеного платіжного інструменту ОСОБА_1 та фактичне зарахування відповідних сум на банківський рахунок який належить відповідачці.

Необхідність встановлення зазначених обставин фактично визнав і сам позивач, звернувшись із клопотанням про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації про належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_10 та банківських виписок щодо надходження 01.12.2025 суми 1600,00 грн та 02.12.2025 суми 1000,00 грн.

На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь від 11.08.2026, зміст якої досліджено судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Разом із тим наявні у справі відомості не містять банківського підтвердження належності зазначеного у документах платіжного інструменту відповідачці та фактичного зарахування на її рахунок сум 1600,00 грн і 1000,00 грн.

При цьому після надходження відповіді банку позивач, який несе процесуальний обов`язок доказування обставин, покладених в основу позову, додаткових доказів належності відповідачці платіжного інструменту та фактичного зарахування на її банківський рахунок заявлених сум не подав, інших клопотань, спрямованих на підтвердження зазначених обставин, не заявив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та складена самим кредитодавцем довідка про перерахування коштів також не можуть самостійно підтверджувати фактичне зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки, оскільки виходять із факту видачі кредиту, який підлягає доказуванню позивачем у загальному порядку.

Отже, оцінюючи надані докази не ізольовано, а в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд враховує, що матеріали справи містять відомості про укладення сторонами кредитного договору та додаткової угоди, а також про виконання двох платіжних операцій через платіжну систему, однак не містять достатньої сукупності доказів, яка давала б можливість достовірно встановити належність платіжного інструменту саме відповідачці та фактичне зарахування на її банківський рахунок кредитних коштів у загальному розмірі 2600,00 грн.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивач не усунув суперечності у поданих ним доказах щодо фактичного перерахування кредитних коштів та не довів сукупністю наданих доказів фактичного надання ОСОБА_1 2600,00 грн на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 1631-7620 продукту «MiniCredos» від 01.12.2025.

Оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами фактичного зарахування кредитних коштів у загальному розмірі 2600,00 грн на банківський рахунок відповідачки, відсутні достатні фактичні та правові підстави для покладення на неї обов`язку повернути заявлені 2600,00 грн основного боргу, а також для задоволення похідних вимог про стягнення процентів, комісії та інших нарахувань, розрахованих позивачем виходячи з факту надання зазначеної суми кредиту.

Отже, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повний текст судового рішення складено - 23.09.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун