Рішення № 140003378, 23.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/926/26

Провадження №2/291/806/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23 вересня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в залі суду в селищі Ружин цивільну справу №291/926/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через представника Романенка Михайла Едуардовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер», яке 14 вересня 2023 року змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест», та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 206093. За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 21 день, до 7 жовтня 2021 року, зі сплатою 3 % від суми кредиту за кожен день користування ним та комісії у розмірі 15 % від суми кредиту.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачці 3 000,00 грн, однак вона кредит, проценти, комісію та пеню не сплатила.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 206093 від 17 вересня 2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості та даними реєстру прав вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 18 030,00 грн, з яких 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 890,00 грн - заборгованість за процентами, 450,00 грн - заборгованість за комісією та 12 690,00 грн - пеня.

Позивач просить стягнути з відповідачки 18 030,00 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача

Відповідачка обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо наданого позивачем розрахунку до суду не надала.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

17.08.2026 через «Електронний суд» на адресу суду надійшов вказаний позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

18.08.2026 судом отримано відповідь №3191041 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

19.08.2026 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію.

18.09.2026 представником АТ КБ «ПриватБанк» направлено витребувану інформацію.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, за погодженням представника позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Позовна заява з доданими матеріалами надсилалася на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, та отримані останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обставини справи, встановлені судом

17 вересня 2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 206093. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором KL2016, надісланим 17 вересня 2021 року об 11 год 24 хв 05 с на зазначений нею номер мобільного телефону. Під час ідентифікації відповідачка вказала платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору кредитодавець надав відповідачці 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Строк кредитування становив 21 день, тобто до 7 жовтня 2021 року. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку 3 % на день, що відповідає 1 110 % річних.

Пунктом 1.5 договору передбачено сплату комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту. Графіком розрахунків визначено, що за 21 день позичальниця мала сплатити 3 000,00 грн тіла кредиту, 1 890,00 грн процентів і 450,00 грн комісії, а загальна вартість кредиту становила 5 340,00 грн.

Надання відповідачці кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 17 вересня 2021 року об 11 год 24 хв суми 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер транзакції 33186-70466-51143, код авторизації 497810, RRN 002909768732, призначення переказу - видача кредиту № 206093.

Згідно з повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260903/32982-БТ від 08.09.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Відповідно до банківської виписки 17.09.2021 на цю картку зараховано 3 000,00 грн кредитних коштів.

14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив найменування з ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест», код ЄДРПОУ юридичної особи залишився незмінним - 42146903.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити суму фінансування. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимоги та витягом з реєстру боржників ТОВ «Клай Інвест» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 206093 від 17 вересня 2021 року в загальному розмірі 18 030,00 грн, з яких 3 000,00 грн - тіло кредиту, 1 890,00 грн - проценти, 450,00 грн - комісія та 12 690,00 грн - пеня.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів відповідачка суду не надала.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 638, 639 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, яку особа одержує у вигляді пароля або SMS-коду та використовує для підтвердження прийняття оферти.

Надані позивачем договір, довідка про ідентифікацію, підтвердження переказу коштів, повідомлення банку та виписка у сукупності підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі та одержання нею кредитних коштів.

За змістом статей 509, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 та 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов`язаний надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти у строк та в порядку, визначених договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Щодо переходу права вимоги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Договір факторингу, акт приймання-передачі та витяг з реєстру прав вимоги підтверджують набуття ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 206093.

Мотивована оцінка аргументів сторін

Суд установив, що кредитний договір № 206093 від 17 вересня 2021 року укладено сторонами в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Сторони погодили суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку і порядок повернення коштів. Первісний кредитор надав відповідачці 3 000,00 грн, однак вона свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала.

Відповідач не подав відзиву на позов, не надав альтернативного розрахунку заборгованості, не спростував правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, не довів погашення заборгованості, не надав доказів належного виконання кредитного зобов`язання.

Водночас неподання відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо заборгованості за кредитом і процентами

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено строк кредитування 21 день - до 7 жовтня 2021 року. Відповідно до пункту 1.3 договору проценти за користування кредитом становлять 3 % від суми кредиту за кожен день користування ним, тип процентної ставки - фіксований.

Згідно з графіком розрахунків проценти в сумі 1 890,00 грн нараховано виключно в межах погодженого сторонами 21-денного строку кредитування: 3 000,00 грн ? 3 % ? 21 день. Тому вимоги про стягнення 3 000,00 грн тіла кредиту та 1 890,00 грн процентів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Позивач просить стягнути 450,00 грн комісії, передбаченої пунктом 1.5 кредитного договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 викладено такий правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.

Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення щодо встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових або супутніх послуг кредитодавця, які надавалися відповідачці за спірну комісію. Використання кредитодавцем власної інформаційної системи для укладення договору і перерахування коштів є невід`ємною частиною надання кредиту та не становить окремої послуги споживачеві. Позивач не надав доказів фактичного надання, змісту та погодження інших послуг, за які встановлено плату 450,00 грн.

За таких обставин умова договору про сплату комісії не створює обов`язку відповідачки її сплачувати, тому вимога про стягнення 450,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення пені

Позивач заявив до стягнення 12 690,00 грн пені, нарахованої у зв`язку з простроченням виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором.

За змістом статей 549, 551 ЦК України пеня є видом неустойки, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діє як на час на час розгляду цієї справи.

Крім того, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки, штрафу або пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нараховані з 24 лютого 2022 року платежі за таке прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладено 17 вересня 2021 року, а строк повернення кредиту настав 7 жовтня 2021 року.

Правові обмеження, встановлені пунктами 15 і 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, охоплюють період прострочення за спірним договором.

Отже, пеня, нарахована за прострочення в цей період, стягненню не підлягає, тому у задоволенні вимоги про стягнення 12 690,00 грн пені слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути 4 890,00 грн, з яких 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 890,00 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову в електронній формі позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позов задоволено на 27,12 %, із відповідачки на користь позивача слід стягнути 722,04 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт надання послуг та детальний опис виконаних робіт.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл витрат суд виходить із критеріїв їх дійсності, необхідності, обґрунтованості та розумності.

Верховний Суд у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування витрат має бути співмірним із ціною позову та не повинен бути явно завищеним порівняно з нею. Суд з урахуванням обставин конкретної справи може обмежити розмір відшкодування, виходячи з розумної необхідності відповідних витрат.

Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24.

Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» вказав, що компенсації підлягають лише фактичні й неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд ураховує, що ця справа не належить до складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і проведення судових засідань. Підготовлені процесуальні документи та надані послуги є типовими для спорів про стягнення кредитної заборгованості і не вимагали значного обсягу правового аналізу або часу. Позовні вимоги задоволено частково - на 27,12 %.

З огляду на характер спору, ціну позову, обсяг наданих послуг, часткове задоволення вимог та засади розумності і справедливості заявлений розмір витрат 6 000,00 грн є непропорційним предмету спору. Суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідачки 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти таких витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 206093 від 17 вересня 2021 року в розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн 00 коп., з яких 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 890,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 722 (сімсот двадцять дві) грн 04 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складено 23.09.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук