Ухвала суду № 140001160, 18.09.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Справа № 608/2680/26

Номер провадження1-кс/608/607/2026

Слідча суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше несудимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 317 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 червня 2026 року, близько 14 години 00 хвилин у ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, спрямований на спільне безоплатне надання приміщення своїм знайомим, для незаконного вживання наркотичного засобу «Канабіс».

Для реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 використовували житлове приміщення будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого являється ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та протиправність своїх дій, в період часу з 14 години 00 хвилин по 14 годину 30 хвилин 02.06.2026, ОСОБА_6 в групі із ОСОБА_7 , перебуваючи у вищевказаному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, безоплатно, надали вказане приміщення своєму знайомому ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою вживання наркотичного засобу «Канабіс», шляхом куріння за допомогою саморобного пристрою, виготовленого із пластмасових пляшок.

Продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_6 в групі із ОСОБА_7 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та протиправність своїх дій, систематично забезпечували можливість вживання наркотичних засобів «Канабісу», шляхом надання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приміщення згаданого житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для незаконного вживання наркотичного засобу «Канабісу», а саме ОСОБА_9 03.08.2026 близько 17 год. 15 хв., 04.08.2026 близько 08 год. 17 хв., 05.08.2026 близько 18 год. 50 хв., 06.08.2026 близько 10 год. 11 хв., 08.08.2026 близько 14 год. 06 хв., 17.08.2026 близько 17 год. 03 хв., 26.08.2026 близько 15 год. 51 хв., 27.08.2026 близько 14 год. 15 хв., шляхом їх куріння за допомогою саморобного пристрою, виготовленого із пластмасових пляшок, а також ОСОБА_10 17.08.2026 близько 17 год. 03 хв. та 27.08.2026 близько 14 год. 15 хв., шляхом їх куріння за допомогою саморобного пристрою, виготовленого із пластмасових пляшок.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ч.1, ч.3 ст.7, ч.2 ст.8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності.

Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до вищевказаного переліку.

Статтею 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно статтей 6, 10, 11 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», діяльність, пов`язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку №2 таблиці III Переліку) і прекурсорів, включених до списку №1 таблиці IV Переліку, здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.

Діяльність, пов`язана з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, допускається лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи чи в навчальних цілях та інших цілях, передбачених цим Законом. Правила виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до списку №1 таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, канабіс відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Разом із тим, у ОСОБА_6 , після вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 317 КК України, виник злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу канабіс, з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовимрозслідуванням особи незаконно придбав з метою збуту речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,8032 грам, тим самим почав її зберігати з метою збуту.

Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, з метою збуту, незаконно зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці наркотичний засіб, обіг якого обмежений «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,8032 грам до 14.08.2026, а саме до моменту його збуту.

Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 14.08.2026 близько 19 години 20 хвилин, діючи із прямим умислом, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений «Канабіс», перебуваючи на вулиці Залізничній біля будинку №67 в місті Копичинці Чортківського району Тернопільської області, незаконно, за кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, збув (розповсюдив) ОСОБА_11 (анкетні данні змінено) ІНФОРМАЦІЯ_3 , речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,8032 грам, яка відповідно до списку №1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу канабіс, з корисливих мотивів, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно, повторно, придбав з метою збуту речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,4693 грам, тим самим почав її зберігати з метою збуту.

Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, з метою збуту, незаконно, повторно зберігав у невстановленому місці наркотичний засіб, обіг якого обмежений «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,4693 грам до 20.08.2026, а саме до моменту його збуту.

Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 20.08.2026 близько 18 години 54 хвилин, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений «Канабіс», перебуваючи на вулиці Залізничній біля будинку №67 в місті Копичинці Чортківського району Тернопільської області, незаконно, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, за кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, повторно збув (розповсюдив) ОСОБА_12 (анкетні данні змінено) ІНФОРМАЦІЯ_4 , речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено «Канабіс», масою в перерахунку на суху речовину 1,4693 грам, яка відповідно до списку №1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів,психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Відомості по даним фактам внесеного до ЄРДР за №12026211110000235 від 03.06.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст. 317 КК України.

17.09.2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.317 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.317 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українець, громадянин України, уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , не працюючий, який не є депутатом, на утримані якого неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, раніше не судимий.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

-Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.09.2026 року;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 14.08.2026;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.08.2026;

-Протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину від 14.08.2026;

-Висновком експерта №СЕ-19/120-26/10706-НЗПРАП від 21.08.2026;

-Протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину від 20.08.2026;

-Протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину від 15.09.2026.

Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.

Сукупність представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_6 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.317 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_6 , добре розуміє, що у разі доведення вини йому може буди призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

З огляду на викладене, вважаю встановленим ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ризик переховування від органів досудового розслідування.

Проаналізувавши вказану інформацію а також санкцію ч.2 ст.307 та ч.2 ст.317 КК України, можна прийти до висновку, що у випадку доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, йому буде призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому спокуса ухилитися від слідства та суду у нього є великою, і як вказано вище, не має вагомих перешкод для того, щоб піддатися цій спокусі, а це є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

2)незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може чинити відповідний тиск на них, шляхом погрози та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, на даний час органом досудового розслідування, ще встановлюютьсяінші очевидці вчинення даного кримінального правопорушення та особи яким відомі обставини даного злочину, на яких також підозрюваний може чинити тиск.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні є об`єктивним і полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

У даній справі ризик впливу свідків існує, позаяк кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, жоден із свідків у кримінальному провадженні безпосередньо судом не допитувалися.

Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_6 , обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

3)вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки на даний час ОСОБА_6 повідомлено про підозру в скоєнні тяжких злочинів, зокрема задокументовано два факти незаконного збуту наркотичних засобів протягом серпня 2026 року, а також факти надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів впродовж червня серпня 2026 року, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе продовжувати вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів, шляхом їх подальшого збуту або надання приміщення для вживання наркотичних засобів.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:

?міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

?наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

?репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

?майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, що узгоджується із санкцією статті за якою обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 .

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_6 .

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжких злочинів, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.

На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_6 під вартою.

Таким чином, застосувавши більш м`який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя суд, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підставі наведеного слідчий просить визначити розмір застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, для належного виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання за вищевикладених обставин та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечував, обставини підозри визнав, просив суд застосувати до нього домашній арешт в нічну пору доби, оскільки в 2023 році отримав інсульт, потребує лікування. Дана позиція підтримана у судовому засіданні захисником адвокатом ОСОБА_5 .

За поданими слідчому судді матеріалами встановлено, що Чортківським РУП з 03.06.2026 року здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026211110000235 за ч.1, 2 ст.307, ч.2 ст. 317 КК України, в межах якого 17 вересня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.2 ст.307 та ч.2 ст. 317 КК України щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту, незаконного збуту наркотичних засобів та надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, вчинене групою осіб.

Вказане у сукупності може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити вказані у клопотанні кримінальні правопорушення, при цьому згідно з практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Також факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»).

З даних підстав обставини підозри за ч.1, 2 ст.307 КК України мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні і досліджених у судовому засіданні, при цьому слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.

Слідчим суддею також враховується, що ОСОБА_6 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, також останній має постійне місце роботи, міцні соціальні зв`язки, за станом здоров`я, обставини підозри не заперечує.

Суворість можливого покарання в сукупності із вищезазначеними обставинами свідчить про наявність ризиків щодо переховування підозрюваного від слідства та суду, вплив на свідків та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи встановлені ризики, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде не достатнім і застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

З даних підстав відповідно до ст.ст.182, 183 КПК України у судовому засіданні встановлені також підстави для визначення застави, яка в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, та покладення на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що із врахуванням встановлених в судовому засіданні даних про його особу, тяжкості інкримінованих дій, є підставою для визначення застави у розмірі згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України,-40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 грн (40*3328 грн=133120). Саме такий розмір застави, із врахуванням обґрунтування клопотання та пред`явленої підозри, особи підозрюваного здатен забезпечити у разі її внесення виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Також слідчим суддею враховується, що матеріали провадження станом на 18 вересня 2026 року не містять переконливих даних з відповідними доказами про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою в умовах слідчого ізолятора.

За таких обставин клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу до 16.11.2026.

Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026211110000235 від 03.06.2026 за ухвалою слідчої судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 18.09.2026.

У разі внесення застави ОСОБА_6 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Копичинці, Чортківського району Тернопільської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у цьому ж кримінальному провадженні;

- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків до 16.11.2026.

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повне рішення суду буде виготовлене 23 вересня 2026 року.

Слідча суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах кримінального провадження№12026211110000235 від 03.06.2026.

Слідча суддя: ОСОБА_1