Рішення № 139998481, 21.09.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

21.09.2026

Справа № 720/518/26

Провадження № 2/720/401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 19 травня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір № 766065, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 4700 гривень, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі. В подальшому відповідач неодноразово уклав додаткові угоди та продовжив строк кредитування, останній раз до 21 грудня 2020 року. 21 квітня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до якого позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 .. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредиту та допустив прострочену заборгованість по кредиту, яка станом на 21 березня 2021 року становило 16577 гривень 99 копійок, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 4646 гривень, заборгованість за відсотками 11931 гривень 90 копійок. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково та зазначив, що кредит було надано на 30 днів, а тому заборгованість за відсотками слід рахувати лише за 30 днів та додаткові угоди були укладені виключно до 21 грудня 2020 року, водночас відсотки були нараховані після спливу додаткових угод. Заборгованість, яка була нарахована позивачем в подальшому є незаконною. Крім того вказав, що витрати на правничу допомогу слід задовольнити частково, через незначну складність справи та однотипність позовної заяви та стягнути 2000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та справу розглянути у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій просив відмовити у задоволені частині позову з підстав безпідставно нарахованих відсотків за користування кредиту після спливу його дії, а саме 7 днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір № 766065, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 4700 гривень (п. 1.2 Договору), строком на 30 днів (п. 1.3 Договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі, а саме знижена процентна ставка в розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 30 днів (п.1.4.1 Договору) та стандартна процентна ставка в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах строку надання кредиту, якщо клієнт не виконав вимоги п.1.4.1 Договору (п. 1.4.2 Договору).

Глава 4 кредитного договору передбачає можливість пролонгації кредиту шляхом укладання додаткових угод.

В подальшому, відповідач систематично звертався до ТОВ «Лінеура Україна» із заявами про укладання додаткових угод, а тому, 18 червня 2020 року, 19 серпня 2020 року 19 вересня 2020 року, 20 жовтня 2020 року та 20 листопада 2020 року сторонами були погоджені нові умови кредитного договору, а саме продовжено строк кредитування на 30 днів.

В останнє, відповідач уклав додаткову угоду 20 листопада 2020 року та відповідно до якої, відповідачу було продовжено строк кредитування до 21 грудня 2020 року із сплатою 1,90% за користування кредиту.

Варто зазначити, що відповідно до п. 9.8 розділу 4 «Інші умови договору», в якості підпису позичальника та кредитодавця використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач отримав кредит в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом (відповідачем). Ідентифікація клієнта відбулась через систему BankID Національного банку України, клієнт самостійно вніс особисті дані в заявку, надав дозвіл до інформації з кредитної історії банку емітенту, верифікації за допомогою «otp пароля». Також, в підтвердження вказаних обставин, банком-емітентом було надано всі документи, що були надані відповідачем, які підписані електронним підписом.

Крім того, факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується витребуваною випискою з АТ КБ «Приватбанк» від 13 квітня 2026 року, відповідно до якої на емітовану банківську карту відповідача було зараховано 4700 гривень кредитних коштів.

Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованість відповідача станом на 21 березня 2021 року становить 16577 гривень 99 копійок, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 4646 гривень, заборгованість за відсотками 11931 гривень 90 копійок..

21 квітня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до якого позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 ..

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційному веб-сайті позичальника у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з п.1.3 кредитного договору відповідачу надано кредит строком на 30 днів, який був пролонгований до 21 грудня 2020 року, однак відповідно до розрахунку заборгованості до вищевказаного договору, відповідачу були нараховані відсотки вже після спливу строку дії договору, тобто починаючи з 21 грудня 2020 року до 21 березня 2021 року.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У даній справі позивач мав нарахувати відповідачу проценти за користування кредитом в межах строку кредитування терміном до 21 грудня 2020 року, оскільки саме до такого строку між сторонами було погоджено строк кредитування, про що свідчить п. 3.1 додаткової угоди від 20 листопада 2020 року. Можливість нарахування процентів визначених кредитним договором поза межами строку кредитування виключається. Позивач може нарахувати проценти визначені кредитним договором поза межами строку кредитування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача по нарахованих процентах за користування кредитом в межах строку кредитування терміном до 21 грудня 2020 року становить 2648 гривень 10 копійок.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, а саме тіло кредиту 4646 гривень та заборгованість за відсотками нараховані за період дії кредиту 2648 гривень 10 копійок, всього заборгованість 7294 гривень 10 копійок.

В стягненні решти нарахованих процентів за кредитним договором слід відмовити за безпідставністю.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч ст. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної суми позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову що становить 1173 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, представником позивача разом із поданням позовної заяви, було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 8000 гривень, який міститься в позовній заяві.

В обґрунтування своєї заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав довіреність на надання правничої допомоги, виписаний на підставі договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; акт про отримання правової допомоги від 13 лютого 2026 року, в якому викладений розрахунок суми судових витратна правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи надані представником позивача документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що такі витрати в сумі 8000 гривень, які є більшими за стягнену судом суми заборгованості, а тому не відповідають критеріям співмірності.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що подана до суду позовна заява на 5 аркушах є однотипною. Як докази подані документи, які вже знаходилися у позивача при оформленні відповідачем кредиту, а тому адвокат представляючи інтереси позивача у вказаній справі провів обсяг роботи, який не співмірним з заявленими витратами на професійну правничу допомогу, а зазначений у розрахунку витрачений час на оформлення документів, збір та аналіз доказів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, формування додатків та відправку позову до суду є явно завищеним.

Крім того, суд при вирішенні заяви про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу також звертає особливу увагу на складність даної справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, тривалість і кількість судових засідань, які проводились без участі представника позивача, кількість сторін та їх представників.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним у даній справі, відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19.

А тому, зважаючи на обсяг наданих адвокатом - представником позивача послуг та витраченого часу по даній справі, суд вважає обґрунтованими заявлені ним вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень, які є реальними та розумними.

На підставі ст.ст. 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» суму кредитної заборгованості станом н 21 березня 2021 року за кредитним договором № 766065від 19 травня 2020 року, що становить 7294 (сім тисяч двісті дев`яносто чотири) гривень 10 копійок, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 4646 гривень, заборгованість за відсотками за кредитним договором 2648 гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної суми позову в розмірі 1173 гривеньта витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.