Рішення № 139998161, 23.09.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2989/26

Провадження № 2/307/1396/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., представника головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Шак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, треті особи: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжела Михайлівна, про визнання в порядку спадкування за законом права на недоотриману пенсію та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції сторін.

Позивач звернулася до суду з позовомдо головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, треті особи: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжела Михайлівна, про визнання в порядку спадкування за законом права на недоотриману пенсію та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію.

Позовні вимоги (уточнені) мотивує тим, що 27 вересня 2024 року її чоловік ОСОБА_3 звернувся до представництва Пенсійного Фонду України із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності. До заяви ним було додано трудову книжку та необхідні документи. Його заява, за екстериторіальним принципом, була розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області, який прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності вказуючи на те, що через виключення окремих періодів роботи в колгоспі ними визначено його страховий стаж 8 років 5 місяців та 22 дні, при необхідному стажі для призначення такого виду пенсії в кількості 14 років. Зазначене рішення ОСОБА_3 було оскаржено, і рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/7034/24 від 06 січня 2025 року було визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії по інвалідності та скасовано його, а також зобов`язано ГУ УПФ в Рівненській області зарахувати ОСОБА_4 до трудового стажу для обчислення пенсії період роботи з 30 серпня 1989 року по 07 квітня 2003 року в радгоспі "Іскра" та призначити йому пенсію з 01 вересня 2024 року. ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу на зазначене рішення і Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволив частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №260/7034/24 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії змінив, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "та призначити йому пенсію по інвалідності з 12 вересня 2024 року" замінив на формулювання "та повторно розглянути його заяву від 27 вересня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності". У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі № 260/7034/24 залишив рішення суду першої інстанції без змін. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вона звернулась до відповідача із проханням виплатити їй, як члену сім`ї пенсіонера ОСОБА_3 , коштів належної йому пенсії за період з часу подання ним заяви про призначення пенсії до часу його смерті, проведення виплат на похорон пенсіонера. Відповідач відмовив у проведенні таких виплат посилаючись на те, що виплати могли бути здійснені у разі їх нарахування за життя пенсіонера, а оскільки рішення суду набуло законної сили після його смерті, то через втрату цивільної правоздатності ОСОБА_3 , через його смерть, пенсійні органи по суті не виконували рішення суду, не переглядали його заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду і відповідно не призначали пенсію, не нараховували пенсійні виплати. При цьому, послались на правовий висновок Верховного Суду у справі №431/6232/18-ц від 14 квітня 2020 року. З відповіддю та позицією відповідача вона не погоджується. Так, послання на правовий висновок Верховного Суду у справі №431/6232/18-ц від 14 квітня 2020 року не є релевантним, оскільки така правова позиція змінена рішенням об`єднаної палати КС у справі №243/13575/19, яка відступила від вищезазначеної позиції та визнала право спадкоємців на отримання соціальних виплат у порядку спадкування. Зазначає, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку; пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до пенсійного законодавства. Пенсія за рішенням суду виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України (ПФУ). Виплати здійснюються з дня виникнення права на пенсію, який визначається безпосередньо у судовому рішенні. За рішеннями суду, що набрали законної сили, виплачуються як поточні нарахування, так і заборгованість за минулі періоди (ретроспективні виплати). Якщо суд зобов`язав ПФУ призначити або перерахувати пенсію, донарахування здійснюється з дати, коли у особи виникло на це право. Вважає, що успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24).

Просить: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на недоотриману ним за життя пенсію призначення і нарахування якої відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язане здійснити згідно із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №260/7034/24; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як особу, яка має обов`язок за територіальним принципом виплачувати пенсії пенсіонерам, виплатити ОСОБА_1 пенсію, яку недоотримав за життя її чоловік ОСОБА_4 згідно із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №260/7034/24 за період з 01 вересня 2024 року по 11 березня 2025 року.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується із доводами наведеними у позовній заяві у повному обсязі і вважає, що даний позов не підлягає до розгляду та задоволення враховуючи наступне. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а саме рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №260/7034/24 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії змінено, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "та призначити йому пенсію по інвалідності з 12 вересня 2024 року" замінено на формулювання "та повторно розглянути його заяву від 27 вересня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності". Решта частина рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі № 260/7034/24 залишена без змін. ОСОБА_4 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, а перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Звертає увагу суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Оскільки рішення суду набуло чинності після смерті ОСОБА_4 , то виконанню воно не підлягає з наступних законодавчих підстав. У разі якщо спадкоємець не реалізував своє право на перегляд рішення суду на призначення пенсії за життя, то не вбачається можливості для реалізації такого права спадкоємцем, оскільки спадкуються саме суми соціальних виплат, зокрема пенсій, що були нараховані за життя, проте не отримані спадкоємцем, а не право на них. Відповідно до частини першою та четвертою статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом(стаття 1217 ЦК) До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно з ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, з огляду на вказане вище, у позивачки відсутнє право на неотриману пенсію за померлого чоловіка ОСОБА_4 та допомогу на поховання, оскільки рішення суду набрало законної сили 21 січня 2026 року, тобто після смерті ОСОБА_4 . Звертає увагу суду на те, що постановою апеляційної інстанції суду було зобов`язано Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_4 , а не призначити йому пенсію. Враховуючи те, що ОСОБА_4 помер до набрання рішення суду законної сили, то у Головного управління відсутні підстави для перегляду такої заяви оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припинилась у момент її смерті. Тож відсутня сума заборгованості по пенсійним виплатам. З огляду на вищезазначені норми законодавства, відповідач не порушив прав позивача, про захист яких він просив, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27 вересня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням №072350011677 від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки йому не зараховано період роботи з 30 серпня 1989 року по 07 квітня 2003 року до страхового стажу, і відповідно не має набутого страхового стажу 14 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дату настання інвалідності. Дане рішення позивач оскаржив до суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позов померлого до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 03 серпня 1989 року по 07 квітня 2003 року період роботи в радгоспі "Іскра" та призначити йому пенсію по інвалідності з 1 вересня 2024 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погодившись з вищенаведеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, і постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково. Змінено формулювання абзацу третього резолютивної частини з "та призначити йому пенсію по інвалідності з 12 вересня 2024 року" на "повторно розглянути його заяву від 27 вересня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності". Постанова набрала законної сили 21 січня 2026 року. Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою про виплату допомоги на поховання та недоотриману пенсію за померлим чоловіком, в якій зазначила, що останньому призначено пенсію за рішенням суду №260/7034/24. Листом № 6595-6393/C-02/8-0700/26 від 05 червня 2026 року Головне управління повідомило позивача, що Постановою Восьмого апеляційного адміністративною суду по справі №260/7034/24 лише зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати період роботи до страхового стажу, проте ніяк не призначити пенсію. Також повідомлено позивача, що рішення суду набуло чинності після смерті чоловіка, то виконанню воно не підлягає, оскільки відсутній суб`єкт на призначення пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Марич І.Ю. в судове засідання не з`явися, подав заяву про розгляд справ у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представника головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Шак М.В. в судовому засіданні проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжела Михайлівна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання в порядку спадкування за законом права на недоотриману пенсію та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію, прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2026 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості третіх осіб на стороні позивача залучено ОСОБА_2 , доньку покійного ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Гунду Анжелу Михайлівну.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 вересня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 712812, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з ІІ групою інвалідністю.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 12 травня 1992 року зареєстрували шлюб.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 30 квітня 2026 року № 583, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала та була зареєстрована на день смерті дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші спадкоємці разом з померлим за однією адресою не проживали та зареєстровані не були.

Із рішення про відмову у призначенні пенсії від 21 жовтня 2024 року № 072350011677 відомо, що ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Відповідно до вказаного рішення страховий стаж ОСОБА_4 становить 8 років 5 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 30.08.1989 року по 07.04.2003 року згідно записів № 6-9 трудової книжки серії НОМЕР_3 , дата заповнення 27.07.1983 року, оскільки запис при звільненні завірено печаткою старого взірця та відсутній код ЄДРПОУ; в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про нараховані та сплачені суми внесків.

Згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №260/7034/24, позовну заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (м. Рівне, вул. вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_4 від 21 жовтня 2024 року № 072350011677. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_4 , для обчислення розміру пенсії, період роботи з 30 серпня 1989 року по 07 квітня 2003 року в радгоспі "Іскра" та призначити йому пенсію по інвалідності з 12 вересня 2024 року.

Із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року відомо, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі №260/7034/24 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії змінено, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "та призначити йому пенсію по інвалідності з 12 вересня 2024 року" замінено на формулювання "та повторно розглянути його заяву від 27 вересня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності". У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в адміністративній справі № 260/7034/24 залишено без змін.

Згідно листа головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05 червня 2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у праві на неотриману пенсію за померлим чоловіком та допомогу на поховання. Зазначено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а рішення суду набуло чинності після його смерті, і виконанню воно не підлягає, оскільки у разі, якщо спадкодавець не реалізував своє право на перегляд рішення суду на призначення пенсії за життя, то не вбачається можливості для реалізації такого права спадкоємцем, оскільки спадкуються саме суми соціальних виплат, зокрема пенсій, що були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, а не право на них.

Із довідки головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 серпня 2026 року, ОСОБА_4 не перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, а перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , і її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_6 16 вересня 2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 .

V. Оцінка Суду.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно частини першої статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що "тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати".

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №260/7034/24, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_4 від 21 жовтня 2024 року № 072350011677, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_4 , для обчислення розміру пенсії, період роботи з 30 серпня 1989 року по 07 квітня 2003 року в радгоспі "Іскра" та повторно розглянути його заяву від 27 вересня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності, однак розгляд даної заяви та здійснення нарахування пенсії, що належали чоловіку позивачки залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 липня 2025 року (справа № 761/25098/23) зазначив, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Доводи відповідачів про те, що у позивачки відсутнє право на неотриману пенсію за померлого чоловіка ОСОБА_4 , оскільки рішення суду набрало законної сили 21 січня 2026 року, тобто після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду від 06 січня 2025 року з підстав не передбачених законом, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

ОСОБА_1 , як дружина покійного ОСОБА_3 , прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Посилання відповідача головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 243/13575/19) відступив від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20); від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та зазначив, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на недоотриману ним за життя пенсію за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, у справі №260/7034/24 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, виплатити ОСОБА_1 пенсію, яку недоотримав за життя її чоловік ОСОБА_4 за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, у справі №260/7034/24.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в користь позивача 2 662 гривні 40 копійок сплаченого судового збору, а саме, по 1 331 гривень 20 копійок, з кожного.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 82, 133, 141, 142, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 316, 328, 1216-1220, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на недоотриману ним за життя пенсію за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, у справі №260/7034/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, яку недоотримав за життя її чоловік ОСОБА_4 за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, у справі №260/7034/24.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідачі: головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 20453063;

головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, юридична адреса: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 21084076.

Треті особи: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гунда Анжела Михайлівна, адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, пл. Туряниці, 2.

Суддя В.В. Ніточко