Ухвала суду № 139998004, 18.09.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1859/26 Провадження № 1-кс/304/637/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Перечин

Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12026071130000170 від 16 вересня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, розлученого, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді з погодженим прокурором клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання подано у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026071130000170 від 16 вересня 2026 року, у якому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2026 року № 117 зараховано на тимчасовий облік до числа військовослужбовців цієї військової частини та допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою стрільця номера обслуги 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану 11 травня 2026 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 113 був ургентно госпіталізований до військової частини НОМЕР_2 , де перебував на стаціонарному лікуванні, та 18 травня 2026 року був виписаний із зазначеної військової частини.

Надалі, 19 травня 2026 року ОСОБА_4 , маючи на меті ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин не прибув після виписки зі стаціонарного лікування до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

За вказаним фактом ОСОБА_4 26 травня 2026 року було затримано працівниками поліції, після чого щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

24 червня 2026 року ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з продовженням військової служби. Однак станом на 04 липня 2026 року, тобто на день набрання законної сили зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_3 не прибув та військову службу не продовжив.

Таким чином, після звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з продовженням військової служби ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_3 не прибув та військову службу не продовжив.

У подальшому, 17 вересня 2026 року, у АДРЕСА_3 було виявлено та затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку, передбаченому ст. 615 КПК України.

17 вересня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини або місця служби без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри сторона обвинувачення підтверджує матеріалами службового розслідування, протоколом затримання особи, повідомленням про підозру та протоколом допиту підозрюваного.

Необхідність тримання під вартою слідчий обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України.

На обґрунтування ризику переховування сторона обвинувачення посилається на тяжкість інкримінованого злочину, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Ризик незаконного впливу на свідків слідчий пов`язує з тим, що свідками є військовослужбовці тієї самої військової частини, а підозрюваний нібито може шляхом умовлянь, підкупу, залякування або насильства вплинути на їхні показання.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано припущеннями про можливість використання підозрюваним зв`язків серед військовослужбовців для знищення документів, а також про можливість самокалічення, симуляції хвороби чи підроблення відповідних документів.

Ризик учинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення слідчий мотивує тривалістю відсутності підозрюваного на службі та припущенням про можливе вчинення ним надалі дезертирства, передбаченого статтею 408 КК України.

Сторона обвинувачення також зазначає, що ОСОБА_4 не має тяжких захворювань, які унеможливлювали б його тримання під вартою, та вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_5 просив застосувати до підозрюваного альтернативу триманню під вартою та визначити заставу.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників судового провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання конкретним ризикам, передбаченим цією статтею. Підставою застосування запобіжного заходу є одночасна наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, зазначені у частині першій цієї статті.

На час розгляду клопотання частина восьма статті 176 КПК України передбачає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму статті 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, із відтермінуванням втрати нею чинності на три місяці з дня ухвалення цього Рішення. Сформульовані Конституційним Судом України юридичні позиції вимагають індивідуальної судової оцінки обґрунтованої підозри, конкретних ризиків, обставин, що характеризують особу, і домірності втручання у право на свободу; сама правова кваліфікація діяння не може замінити такої оцінки.

За частиною першою статті 194 КПК України слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами докази: наявність обґрунтованої підозри; наявність хоча б одного із зазначених у клопотанні ризиків; недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання доведеному ризику.

Відповідно до пункту «с» частини першої та частини третьої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи до суду допускається лише за наявності обґрунтованої підозри та переконливих підстав, які виправдовують таке втручання, із забезпеченням судового контролю і права на звільнення під належні гарантії явки.

У практиці Європейського суду з прав людини послідовно наголошено, що обґрунтована підозра є необхідною умовою законності тримання під вартою, однак сама по собі не є достатньою: судове рішення має містити конкретні, релевантні й достатні підстави, а також оцінку можливості застосування альтернативних заходів.

Ризик переховування не може оцінюватися лише з огляду на суворість можливого покарання. Він має визначатися з урахуванням сукупності обставин, зокрема поведінки особи, її соціальних зв`язків, місця проживання, сімейного й майнового стану та інших даних, здатних підтвердити або спростувати реальність такого ризику.

Стосовно обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. На цій стадії кримінального провадження не вимагається доведення винуватості особи поза розумним сумнівом.

Слідча суддя оцінює обґрунтованість підозри лише в межах, необхідних для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, не вирішуючи наперед питання про допустимість та достатність доказів для остаточного вирішення справи, правову кваліфікацію дій особи та її винуватість.

У судовому засіданні встановлено, що у кримінальному провадженні № 12026071130000170 від 16 вересня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 19 травня 2026 року після виписки з лікувального закладу без поважних причин не прибув до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та був відсутній за місцем проходження військової служби до його затримання працівниками поліції 26 травня 2026 року.

На підтвердження обґрунтованості підозри стороною обвинувачення надано, а слідчою суддею досліджено матеріали службового розслідування, протокол затримання особи, повідомлення про підозру та протокол допиту підозрюваного.

Указані матеріали у своїй сукупності містять відомості щодо статусу ОСОБА_4 як військовослужбовця, місця проходження ним військової служби, обставин його вибуття з лікувального закладу, обов`язку прибути до місця тимчасової дислокації військової частини, факту та періоду його відсутності, а також обставин його виявлення та затримання.

Оцінюючи наведені відомості у їх сукупності, слідча суддя приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали містять достатні на цьому етапі кримінального провадження фактичні дані, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Отже, наявна у матеріалах кримінального провадження підозра відповідає стандарту обґрунтованої підозри, необхідному для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

При цьому такий висновок не є встановленням винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та не перешкоджає стороні захисту під час подальшого кримінального провадження оспорювати фактичні обставини, правову кваліфікацію, належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.

Стосовно наявності ризиків

Ризики, передбачені статтею 177 КПК України, повинні бути реальними, а не абстрактними, та випливати з конкретних обставин кримінального провадження й даних про особу підозрюваного.

Слідча суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Цей ризик підтверджується не лише тяжкістю можливого покарання, а й фактичною поведінкою ОСОБА_4 . Так, після виникнення обов`язку прибути до місця проходження військової служби він тривалий час був відсутній за місцем служби, добровільно до її проходження не повернувся та був виявлений і затриманий працівниками поліції. Наведені обставини свідчать про можливість ОСОБА_4 змінити місце свого перебування та уникати виконання покладених на нього обов`язків, що об`єктивно зумовлює ризик його переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Водночас кримінальне провадження № 12026071130000170 внесено до ЄРДР лише 16 вересня 2026 року, тому сама попередня відсутність ОСОБА_4 за місцем проходження військової служби не може розцінюватися як доведене переховування саме від органу досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Разом із тим тривала відсутність за місцем проходження військової служби, нез`явлення до місця служби після виникнення відповідного обов`язку та відсутність добровільного повернення до її проходження можуть свідчити про можливість ОСОБА_4 змінити місце перебування та ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків у майбутньому.

Санкція частини п`ятої статті 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Суворість можливого покарання сама по собі не може бути самостійною та достатньою підставою для застосування тримання під вартою, однак у сукупності з наведеними обставинами поведінки підозрюваного є фактором, який підсилює встановлений ризик переховування.

Наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого та фактичного місця проживання, сімейних зв`язків, чотирьох неповнолітніх дітей, слідча суддя враховує, однак за конкретних обставин кримінального провадження зазначені обставини не спростовують та не усувають встановленого ризику.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, слідча суддя не вбачає достатніх підстав для його встановлення.

Стороною обвинувачення не наведено конкретних даних щодо свідків, на яких ОСОБА_4 може незаконно впливати, не надано відомостей про спроби контакту з ними, погрози, умовляння, підкуп чи іншу поведінку, спрямовану на зміну їхніх показань. Сам по собі факт проходження військової служби та можливого знайомства підозрюваного з іншими військовослужбовцями не є достатнім для висновку про наявність такого ризику.

Не доведено також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України.

Документи щодо проходження військової служби та проведення службового розслідування перебувають у розпорядженні відповідних органів та установ. Конкретних даних про доступ ОСОБА_4 до таких документів, його намір їх знищити, приховати чи змінити, а також про можливість залучення ним інших осіб до таких дій стороною обвинувачення не надано.

Посилання сторони обвинувачення на можливість самокалічення, симуляції захворювання чи підроблення медичних документів має припустимий характер і не підтверджене конкретними відомостями про відповідні наміри або дії ОСОБА_4 .

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, також належним чином не обґрунтований.

Фактичні обставини інкримінованого діяння враховані слідчою суддею під час оцінки ризику переховування, однак самі по собі, без додаткових конкретних даних, не дають достатніх підстав для висновку про намір ОСОБА_4 після застосування запобіжного заходу вчинити дезертирство, продовжити інкриміноване діяння чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Ризики, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, достатніми та конкретними доказами не підтверджені.

Оцінюючи пропорційність застосування запобіжного заходу, слідча суддя відповідно до вимог статті 178 КПК України враховує вагомість наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, сімейний стан, зокрема те, що він є розлученим та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, а також наявність або відсутність судимостей згідно з матеріалами кримінального провадження.

При цьому за результатами оцінки наданих матеріалів даних про наявність у ОСОБА_4 тяжких захворювань, які б перешкоджали його триманню під вартою, не встановлено.

З урахуванням встановленого ризику особисте зобов`язання або домашній арешт не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки не створюють достатніх запобіжників від можливого залишення ним місця проживання та подальшого ухилення від виконання процесуальних обов`язків з огляду на попередній тривалий період його відсутності за місцем проходження військової служби та відсутність добровільного повернення до її проходження.

За таких обставин застосування тримання під вартою строком на 60 днів є необхідним для запобігання встановленому ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Водночас слідча суддя враховує індивідуальні обставини кримінального провадження та не вбачає підстав для невизначення застави як альтернативи триманню під вартою.

Відповідно до статті 209 КПК України моментом затримання є момент, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у визначеному нею приміщенні.

Із наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 затримано 17 вересня 2026 року. Отже, строк тримання його під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання 17 вересня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, шістдесятиденний строк тримання ОСОБА_4 під вартою, обчислений з 17 вересня 2026 року, спливає 15 листопада 2026 року включно.

Абзацом восьмим частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

Отже, наведене положення закону надає слідчому судді право не визначати заставу, однак не встановлює безумовної заборони на її визначення. Питання щодо визначення застави має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, встановлених ризиків та даних про особу підозрюваного.

У цій справі слідча суддя не вбачає достатніх підстав для невизначення застави, оскільки доведено лише один із заявлених стороною обвинувачення ризиків, тоді як ризики незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження інкримінованого кримінального правопорушення належними та достатніми доказами не підтверджені. При визначенні застави слідча суддя також враховує дані про особу підозрюваного, його сімейний стан, наявність чотирьох неповнолітніх дітей та постійного місця проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Конституційний Суд України у Рішенні від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 наголосив на необхідності індивідуального визначення розміру застави з урахуванням майнового стану особи, сукупності інших обставин та ризиків, а також забезпечення реальної альтернативності застави триманню під вартою.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стороною обвинувачення не надано документально підтверджених відомостей про доходи, майно чи інші активи ОСОБА_4 , які б обґрунтовували визначення застави у розмірі, що перевищує мінімальну межу, встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України. З урахуванням встановленого ризику, даних про особу підозрюваного, його сімейного стану та відсутності підтверджених відомостей про значний майновий стан слідча суддя вважає достатнім визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 гривень. Отже, двадцять прожиткових мінімумів становлять 66 560 гривень.

Такий розмір застави визначається з урахуванням установленого ризику, конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного і, на думку слідчої судді, є достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, не будучи при цьому завідомо непомірним.

На підставі викладеного та керуючись статтею 29 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15 листопада 2026 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ 26213408).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12026071130000170;

-не відлучатися з с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду, крім випадків вибуття до місця проходження військової служби;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 23 вересня 2026 року.

Слідча суддя:ОСОБА_1