Рішення № 139997852, 17.09.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1551/26

2/301/1077/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

представника відповідача Сковородько І.Ф. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту ТОВ «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.05.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21933-05/2023, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15000,00 грн зі сплатою процентів за користуванням кредитом. ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачеві кредит. 19.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №21933-05/2023 від 29.05.2023. Відповідач не виконувала умови договору належним чином, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 109997,50 грн, яка складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 94997,50 грн - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 109997,50 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не подавала.

27.08.2026 від представника відповідача Сковородько І.Ф. через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представник позивача не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала письмові пояснення від 27.08.2026, згідно яких відповідач не визнає позовні вимоги у зв`язку з наступним. Кредитор не повідомив відповідача про уступку вимоги за договором факторингу, що призвело до неправильного визначення розміру боргу, наявного у відповідача. А саме не враховано здійснені оплати відповідачем на виконання умов договору до укладення договору факторингу. Розрахунок заборгованості за період з 29.05.2023 по 16.11.2023 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки містить недостовірну інформацію щодо заборгованості відповідача на час укладення договору факторингу та підписаний особою, яка не має повноважень на це. Розрахунок підписано електронним підписом ОСОБА_3 від імені ТОВ «Аванс-Кредит» 01.04.2026 року. Крім того, цей розрахунок заборгованості є неправильним, оскільки у ньому не враховано сплачені відповідачем 07.11.2023 5000,00 грн тіла кредиту. Також відповідач на день укладення договору факторингу мала борг за користування відсотками 12 днів, яку ТОВ «Аванс Кредит» на день укладення договору факторингу визначив у сумі 388979,50 грн, що не відповідає умовам договору 1,99% відсотків у день, відповідно, заборгованість по відсоткам могла складати найбільше 3600,00 грн. Розрахунок заборгованості здійснений позивачем за період з 17.11.2023 по 22.05.2024 року, після укладення договору факторингу вважає неправильним, та таким, що містить недостовірну інформацію, щодо розміру заборгованості. Так, у розрахунку вказано тіло кредиту 15000,00 грн, що не відповідає дійсності та заборгованість по відсоткам за користування кредитом 388979,50 грн і саме з врахуванням цих суми позивач продовжив нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що є незаконним та неправильним. Також, відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Визначений ТОВ «Аванс Кредит» розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того, Законом України «Про споживче кредитування», максимальна денна процентна ставка за мікрокредитами та споживчими позиками обмежена на рівні 1% на день від тіла кредиту. За наведених обставин просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №21933-05/2023, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,99% за кожен день користування кредитом.

Даний кредитний договір укладено в електронній формі і підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора W0434.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит №21933-05/2023 від 29.05.2023 сформовано графік платежів за договором, відповідно до якого сторонами погоджено суму кредиту в розмірі 15000,00 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 107460,00 грн, загальну вартість кредиту у розмірі 122460,00 грн.

До позову також долучено підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодили всі істотні умови кредитування.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання виконало належним чином та 29.05.2023 перерахувало на рахунок відповідача кошти у сумі 15000,00 грн, що не заперечується стороною відповідача.

Відповідно до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 року укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) відступлено права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором та боржникам (Портфель Заборгованості).

А згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 року відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором №21933-05/2023 від 29.05.2023 де боржником є ОСОБА_1 , загальний борг 53879,50 грн, який складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38879,50 грн - заборгованість за відсотками.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Аванс Кредит» вбачається, що станом на 16.11.2023 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 53879,50 грн, яка складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38979,50 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 22.05.2024 (дата закінчення строку кредитування) за відповідачем рахується борг у розмірі 109997,50 грн, який складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 94997,50 грн - заборгованість за відсотками.

10.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надсилало на адресу відповідача досудову вимогу, в якій повідомило про стан заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн.

Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Щодо розрахунків заборгованості, правильність яких заперечується відповідачем, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.7. кредитного договору у разі недостатності суми здійсненого клієнтом платежу для виконання зобов?язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги товариства у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий.

Так, перевіряючи наданий ТОВ «Аванс Кредит» розрахунок заборгованості за кредитним договором №21933-05/2023 від 29.05.2023, судом встановлено, що сплачені ОСОБА_4 кошти в сумі 5000,00 грн 07.11.2023 були зараховані первісним кредитором на оплату по відсоткам, відповідно до п. 3.7. кредитного договору, а тому суд відхиляє твердження представника відповідача про неврахування кредитором 5000,00 грн саме як тіла кредиту.

Щодо розрахунку заборгованості по відсоткам, правильність якого також заперечується представником відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №21933-05/2023 від 29.05.2023 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 360 днів, дата погашення кредиту 22.05.2024.

Згідно п. 1.4.1. кредитного договору процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 договору.

Так, за період з 29.05.2023 по 16.11.2023 року (172 дні) нарахування відсотків ТОВ «Аванс-Кредит» здійснювалось за кредитною ставкою 1,99% від суми наданого кредиту 15000,00 грн, тобто сума нарахованих відсотків становить 51342,00 грн (15000,00 х 1,99% = 298,50 х 172). ОСОБА_1 сплачено 12462,50 грн оплати по відсоткам, а тому її заборгованість по відсоткам становить 38879,50 грн (51342,00-12462,50=38879,50).

За наведених обставин суд вважає наданий первісним кредитором розрахунок заборгованості належним доказом щодо наявної у відповідача заборгованості перед первісним кредитором в період з 29.05.2023 по 16.11.2023.

Суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що вказаний розрахунок підписано електронним підписом ОСОБА_3 від імені ТОВ «Аванс-Кредит» 01.04.2026 року, як особою, яка не має повноважень на це, оскільки доказів того, що вказаний представник не має права підпису від імені товариства суду не надано.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що кредитор не повідомив відповідача про уступку вимоги за договором факторингу, що призвело до неправильного визначення розміру боргу, наявного у відповідача, а саме не враховано здійснені оплати відповідачем на виконання умов договору до укладення договору факторингу, оскільки у наданому первісним кредитором розрахунок заборгованості відображені всі оплати відповідача по кредитному договору. Якихось інших документів (квитанцій) на підтвердження платежів по кредитному договору відповідачем суду не надано.

У подальшому, за період з 17.11.2023 по 22.05.2023 року (останній день строку кредитування) (188 днів) позивачем здійснювалося нарахування відсотків по кредитному договору №21933-05/2023 від 29.05.2023 за кредитною ставкою 1,99% від суми наданого кредиту 15000,00 грн, тобто сума нарахованих відсотків становить 56118,00 грн (15000,00 х 1,99% = 298,50 х 188).

Таким чином відсотки за кредитним договором розраховані правильно.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови при задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача з розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості на підтвердження своїх доводів надати свій «контррозрахунок». Відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, посилається на надвеликий розмір процентів, проте не проводить свій контррозрахунок наявної суми заборгованості за договором відповідно до погоджених умов договору.

Також представник відповідача посилається на несправедливі умови договору щодо нарахування процентів, у розумінні ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження 61-4595сво25).

Станом на 29.05.2023 (дата укладення договору) була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 29.05.2023, з урахуванням змісту ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У даному випадку споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, а тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом та застосувати п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо тлумачення умов договору у даній справі, суд зазначає, що у кредитному договорі, додатку до нього та паспорті споживчого кредиту сторони чітко передбачили проценти за користування кредитом 1,99% в день в межах строку кредитування - 360 днів, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування - 122460,00 грн, загальні витрати за кредитом - 107460,00 грн. Тобто положення договору є чіткі та однозначні, а тому відсутні підстави застосування правила ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З приводу доводів представника відповідача щодо застосування у даній справі правил Закону №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року:

доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %;

у пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Якщо договір про споживчий кредит вчинений 29.05.2023 року, то щоб правила Закону від 22.11.2023 №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24.12.2023 року.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження 61-4595сво25).

З урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24.12.2023, а тому, відповідно, законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки на даний кредитний договір не поширюється.

Узагальнюючи наведене суд відхиляє усі доводи наведені представником відповідача у поясненнях.

Відтак суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, за встановлених обставин укладення відповідачем електронного кредитного договору, за яким нею отримано кошти на умовах фінансового кредиту, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, на які позивач набув право вимоги за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача кредитної заборгованості у розмірі 109997,50 грн, яка складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 94997,50 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 2662,40 грн, сплачений останнім при пред`явленні позову.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердженнявитрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Вбачається, що 01.07.2025 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів клієнта у всіх судах загальної юрисдикції. Всі права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами. Вартість надання послуг за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. Згідно акту наданих послуг №411 від 10.04.2026 підписаного представником позивача та адвокатським об`єднанням «Апологет» та доданих до нього деталізованого опису, підтверджено конкретний обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг і виконаних робіт за договором про надання правової допомоги у даній цивільній справі, а також їх вартість у сумі 8 000,00 грн. Отже, надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 516, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №21933-05/2023 від 29.05.2023 у розмірі 109997 (сто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 50 копійок, яка складається з 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 94997,50 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.09.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик