Рішення № 139997847, 23.09.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1934/26

2/301/1413/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1487-3888 від 22.12.2024 року в сумі 22567,42 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1487-3888 (далі Кредитний договір).

Зазначений Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (далі Правила), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Кредитний договір був укладений відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А6963 для підписання Кредитного договору та для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 7000 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1% в день; стандартна % ставка 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору і в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Базовий період проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у Договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700 грн.

Додатковою угодою №2 від 04.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

Додатковою угодою №3 від 28.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

Додатковою угодою №4 від 30.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1800 грн.

Додатковою угодою №5 від 22.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500 грн.

Додатковою угодою №6 від 23.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500 грн.

Додатковою угодою №7 від 20.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1600 грн.

Додатковою угодою №8 від 18.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1600 грн.

Додатковою угодою №9 від 19.08.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1300 грн.

Додатковою угодою №10 від 18.09.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500 грн.

Додатковою угодою №11 від 15.10.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7700 грн.

Умовами Кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом фіксована та процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору на картковий рахунок відповідачки, вказаний нею в особистому кабінеті.

Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти, вона не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання нею грошових коштів.

Відповідачка в загальній кількості 7 разів оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідачка здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, однак порушила умови Кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала у повному обсязі інші грошові зобов`язання за Кредитним договором.

Станом на 17 липня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 22567,42 грн., з яких: заборгованість за кредитом 7700 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 2807,42 грн.; заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 10905 грн.; заборгованість по комісії 1155 грн.

Позивач направив відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту, однак дана вимога була проігнорована відповідачкою, порушення не усунуто.

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1487-3888 від 22.12.2024 року в сумі 22567,42 грн. та 2662,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Іршавського районного суду від 04.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 серпня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Тисячник Р.Р. подала відзив на позовну заяву, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Посилається на те, що відповідачка вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Стосовно укладення кредитного договору.

Позивач стверджує, що Договір про відкриття кредитної лінії №1487-3888 від 22.12.2024 року було укладено шляхом використання одноразового ідентифікатора А6963 та аналогічним чином Додаткових угод. Проте, до матеріалів позову не додано об`єктивних доказів, які підтверджують факт направлення та введення зазначеного коду саме відповідачкою. До матеріалів позову не додано жодних об`єктивних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт підписання договору саме відповідачкою. Позивач посилається на використання відповідачкою одноразових ідентифікаторів. Проте, в матеріалах справи відсутні: довідки від оператора мобільного зв`язку; логи системи; роздруківки технічних файлів, які б підтверджували, що смс-повідомлення з кодом було направлено саме на номер відповідачки, доставлено їй та введено саме нею.

Позивачем не надано жодних об`єктивних доказів того, що саме відповідачка зареєструвалася в системі, отримала та ввела зазначені коди/паролі для укладення договору. Сама лише наявність роздрукованого тексту договору з надрукованим набором символів не є доказом його підписання у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Отже, позивачем не надано жодних об`єктивних доказів того, що саме відповідачка отримала та ввела зазначені коди/паролі для укладення договору. Не надано роздруківки смс-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідачки, а також доказів їх успішного введення.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачкою цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача, тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання Кредитного договору.

Відповідачка ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам та достовірність їх як доказів, з урахуванням того, що єдиним можливим доказом дотримання письмової форми (незалежно, паперової чи електронної) є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність, прийняття рішення на основі паперової копії електронного доказу не відповідає вищевказаним нормам ст. 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та принципу безпосереднього дослідження доказів судом.

Надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні суд, ні відповідачка не може перевірити її достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч.5 ст.100 ЦПК України має наслідком відхилення цього електронного доказу.

Позивачем не надано доказів того, що відповідачці було надано її примірник Кредитного договору та додатків до нього.

Законодавство зобов`язує кредитодавця надати оригінал договору споживачу невідкладно після підписання сторонами і покладає саме на кредитодавця обов`язок доведення того, що такий оригінал було фактично передано споживачу.

Позивач не надав до суду: доказів фактичного звернення відповідачки до кредитора; ідентифікації відповідачки будь-яким способом; створення «особистого кабінета»; генерації «одноразового ідентифікатора» та його надсилання відповідачці; повідомлення відповідачці та погодження всіх майбутніх умов кредитування; подальшого укладення кредитного договору у письмовій електронній формі саме у даній суду редакції, та надання позичальнику примірника оригіналу у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Ненадання позивачем оригіналу кредитного договору та інших доказів, у тому числі первинних бухгалтерських документів та виписок з рахунків первісного кредитора про рух коштів, які він зобов`язаний був надати ще з позовною заявою, унеможливлює задоволення позову як недоведеного, оскільки позивачем не виконано тягар доказування його вимог.

Отже, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитного договору.

Відсутність підтвердження перерахування коштів.

На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надає власні внутрішні довідки та квитанції систем LiqPay і EasyPay. Зазначені документи не є первинними фінансовими документами, що підтверджують зарахування коштів на рахунок отримувача, в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Довідка підтверджує лише ініціювання платежу, але не є банківською випискою по рахунку відповідачки, яка б беззаперечно підтверджувала саме зарахування коштів та рух коштів по рахунку відповідачки. Крім того, в цій довідці відсутній повний номер карти, на яку було перераховано кошти, кому належить зазначена карта, чи було здійснено успішне зарахування коштів.

Тобто, навіть якби, відповідачка і підписала такий договір, то сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачкою від позивача кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, період часу, протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачці, рух коштів по рахунку.

Однак, позивач не надав доказів на підтвердження надання або зарахування кредитних коштів за договором. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Наданий позивачем розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням передання коштів є відповідна квитанція (меморіальний ордер), а підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Сам по собі факт підписання відповідачкою кредитного договору не свідчить про виникнення у відповідачки боргових зобов`язань за ним, якщо не доведено факт передання грошей. Хоча кредитний договір є консенсуальним, відсутність доказів передачі коштів робить вимогу про стягнення боргу безпідставною по суті.

З огляду на те що позивач не надав суду первинних бухгалтерських та інших платіжних документів на підтвердження факту надання кредиту (видачі, перерахування, зарахування коштів), не є доведеним виникнення у відповідачки боргових зобов`язань (обов`язку повернення коштів) за кредитним договором.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.

Щодо незаконності нарахування комісії.

Позивач просить стягнути 1155 грн. комісії. Дана умова договору є нікчемною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до сталої судової практики, зокрема правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, сплата винагороди (комісії) за послуги, які супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку/фінансової установи за рахунок позичальника, є незаконною.

Зокрема, дії з видачі кредиту (перерахування коштів, оформлення документів) є обов`язком кредитодавця для виконання договору, а не окремою послугою для споживача. Встановлення комісії за надання кредиту (видачу коштів) фактично є стягненням плати за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчинити для того, щоб договір вважався укладеним та виконаним (передати гроші).

Включення до договору умов про сплату комісії за дії, які не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», призводить до суттєвого дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу та є несправедливою умовою договору в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, вимога про стягнення комісії є незаконною, а нарахована заборгованість в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо арифметичної невірності розрахунку.

Позивач у своїй заяві намагається обґрунтувати правомірність нарахування комісії за надання кредиту. Відповідно до наданого розрахунку, позивачем нараховувалися комісії за видачу кредиту та додаткових траншів.

Через те, що позивачем було нараховано незаконні комісії, суми платежів, зроблені відповідачкою, були автоматично зараховані на погашення цих незаконних комісій та штрафів. Оскільки нараховані комісії є незаконними, всі платежі, здійснені відповідачкою, мали бути зараховані виключно на погашення основного тіла кредиту та законних відсотків. Зарахування коштів відповідачки на незаконні комісії призвело до безпідставного збільшення залишку основного боргу, на який продовжували нараховуватися завищені відсотки. Тому наданий розрахунок є повністю арифметично невірним і не може слугувати належним доказом заборгованості.

Щодо нарахування процентів за ст.625 ЦК України.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10905 грн. процентів річних на підставі ст.625 ЦК України.

По-перше, нарахування процентів річних за ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Згідно з нормами спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», споживачі звільняються від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит під час дії воєнного стану.

По-друге, сторони при нібито укладенні Договору не погоджували застосування такої міри відповідальності. Позивачем не надано доказів того, що відповідачка була ознайомлена з можливістю нарахування саме такої суми та виду санкцій і надала на це свою добровільну та усвідомлену згоду.

З системного аналізу приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, предметом регулювання відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не є правовідносини щодо нарахування пені у кредитних спорах під час дії воєнного стану, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Штраф за кредитним договором нарахований під час дії воєнного стану, тому відповідач звільняється від обов`язку його сплати на користь позивача.

Щодо розрахунку заборгованості та несправедливих умов договору.

Встановлення надмірно високої відсоткової ставки (орієнтовна реальна річна процентна ставка понад 3116%) призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін і є порушенням принципів справедливості та розумності (ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Встановлення надмірно високої відсоткової ставки та пені призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін і є порушенням принципів справедливості та розумності. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Встановлення надмірно високої відсоткової ставки порушує принцип рівності сторін та є проявом нечесної підприємницької практики.

Крім того, розрахунок позивача свідчить про нарахування відсотків та платежів поза межами строку кредитування.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч. 1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Умова договору про нарахування відсотків є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, правильним було б зменшити розмір процентів за вказаним договором.

Стосовно ознайомлень з Правилами.

Позивач посилається на те, що відповідачка ознайомилася з правилами надання коштів у позику/кредит, які розміщені на веб-сайті кредитора. Однак, як уже зазначалося вище, просте посилання на загальнодоступність інформації не є достатнім доказом того, що саме відповідачка була належним чином ознайомлена з цими правилами та умовами до моменту укладення договору. Особливо це стосується договорів приєднання, де відсутність належного доведення умов до відома споживача може свідчити про їх недійсність або нікчемність.

Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме ці умови та правила надання фінансових послуг відповідачка ознайомилася і погодилася з ними.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися (том 2 а.с.36,38). Згідно поданого клопотання представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та справу просив розглянути без участі представника позивача (том 1 а.с.233).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, згідно відзиву на позов просили розглянути справу без їхньої участі (том 2 а.с.24,37,39).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 22 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Договір про відкриття кредитної лінії №1487-3888 продукту «CreditКasa» (далі Кредитний договір) (том 1 а.с.22-42,59-60).

В подальшому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали за допомогою інформаційно-комунікаційної системи 11 додаткових угод до Кредитного договору №1487-3888 від 22.12.2024 року, а саме:

- 23 грудня 2024 року (далі Додаткова угода №1) (том 1 а.с.178-183),

- 04 лютого 2025 року (далі Додаткова угода №2) (том 1 а.с.170-176),

- 28 лютого 2025 року (далі Додаткова угода №3) (том 1 а.с.162-168),

- 30 березня 2025 року (далі Додаткова угода №4) (том 1 а.с.154-160),

- 22 квітня 2025 року (далі Додаткова угода №5) (том 1 а.с.146-152),

- 23 травня 2025 року (далі Додаткова угода №6) (том 1 а.с.138-144),

- 20 червня 2025 року (далі Додаткова угода №7) (том 1 а.с.130-136),

- 18 липня 2025 року (далі Додаткова угода №8) (том 1 а.с.122-128),

- 19 серпня 2025 року (далі Додаткова угода №9) (том 1 а.с.114-120),

- 18 вересня 2025 року (далі Додаткова угода №10) (том 1 а.с.106-112),

- 15 жовтня 2025 року (далі Додаткова угода №11) (том 1 а.с.99-104).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір, Додаткові угоди до Кредитного договору, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та інші документи відповідачка підписувалала електронним підписами одноразовим ідентифікатором, а від позивача ці документи підписано кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Тому суд вважає безпідставними доводи відповідачки про відсутність доказів укладення нею Кредитного договору з позивачем. Крім того, зі змісту інших заперечень відповідачки, викладених у відзиві на позов, вбачається, що вона фактично визнала факт укладення нею Кредитного договору, однак заперечує заявлений до стягнення з неї розмір заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.4. Кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором; мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії для задоволення особистих потреб позичальника (том 1 а.с.23).

Згідно з п. 4.1., 4.2. Кредитного договору, загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим Договором становить 7000 грн.; дата надання/видачі кредиту 22.12.2024 року (том 1 а.с.25).

Надання відповідачці 22.12.2024 року кредиту в сумі 7000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції платіжної системи «Liqpay» (том 1 а.с.86).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №1, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 700 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 23.12.2024 року (том 1 а.с.178).

Надання відповідачці 23.12.2024 року кредиту в сумі 700 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції платіжної системи «Liqpay» (том 1 а.с.88).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №2, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 04.02.2025 року (том 1 а.с.170).

Надання відповідачці 04.02.2025 року кредиту в сумі 800 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції платіжної системи «Liqpay» (том 1 а.с.90).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №3, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 28.02.2025 року (том 1 а.с.162).

Надання відповідачці 28.02.2025 року кредиту в сумі 800 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.87).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №4, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1800 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 30.03.2025 року (том 1 а.с.154).

Надання відповідачці 30.03.2025 року кредиту в сумі 1800 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.89).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №5, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1500 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 22.04.2025 року (том 1 а.с.146).

Надання відповідачці 22.04.2025 року кредиту в сумі 1500 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.91).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №6, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1500 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 23.05.2025 року (том 1 а.с.138).

Надання відповідачці 23.05.2025 року кредиту в сумі 1500 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.92).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №7, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1600 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 20.06.2025 року (том 1 а.с.130).

Надання відповідачці 20.06.2025 року кредиту в сумі 1600 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 20.05.2026 року (том 1 а.с.93).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №8, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1600 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 18.07.2025 року (том 1 а.с.122).

Надання відповідачці 18.07.2025 року кредиту в сумі 1600 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.94).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №9, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1300 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 19.08.2025 року (том 1 а.с.114).

Надання відповідачці 19.08.2025 року кредиту в сумі 1300 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.95).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №10, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1500 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 18.09.2025 року (том 1 а.с.106).

Надання відповідачці 18.09.2025 року кредиту в сумі 1500 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.96).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №11, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 7700 грн., дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит 15.10.2025 року (том 1 а.с.99).

Надання відповідачці 15.10.2025 року кредиту в сумі 7700 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 14.05.2026 року (том 1 а.с.97).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту, за Кредитним договором №1487-3888 від 22.12.2024 року та Додатковими угодами до нього ОСОБА_1 було надано кредит в загальному розмірі 27800 грн. (том 1 а.с.184).

У відзиві на позов відповідачка посилається на відсутність в матеріалах справи доказів видачі їй та отримання нею кредитних коштів меморіального ордеру, виписки по рахунках, відсутність первинних бухгалтерських та фінансових документів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки такі є належним доказом перерахування коштів.

Однак, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується надання відповідачці кредиту в розмірі 27800 грн. на підставі вищенаведених доказів.

Для доведення зворотного відповідачка могла надати суду виписку зі своїх карткових рахунків за відповідний період, в якій можна було б відстежити чи дійсно вона отримувала такі кредитні кошти, або могла подати клопотання про витребування таких доказів. Однак, на підтвердження своєї позиції таку виписку відповідачкою та її представником надано не було, правом на подачу клопотання про витребування доказів вони не скористалися, тому заперечення відповідачки щодо не отримання нею кредитних коштів суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. 4.7., 4.8., 4.11., 4.16. Кредитного договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту). Базовий період складає 30 календарних днів. Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 0,914% (том 1 а.с.26-28).

Відповідно до п.4.10. Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору і в цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (том 1 а.с.27).

В п.10.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2., 10.3. цього Договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом з урахуванням наступного: знижена процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом за умови своєчасного і належного виконання позичальником умов Договору щодо оплати кредиту та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (том 1 а.с.34а).

Пунктом 2.6. Додаткових угод №1 - №11 передбачено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15% від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у кредит, яка нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит (том 1 а.с.99,106,114,122,130,138,146,154,162,170,178).

Відповідно до п.4.13. Кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.12.2025 року (том 1 а.с.27).

Пунктами 2.11. Додаткових угод №1 - №11 до Кредитного договору сторони погодили продовження строку кредитування на 365 днів з дати укладення відповідної додаткової угоди, з урахуванням чого загальний строк кредитування становить:

- за Додатковою угодою №1 366 днів (том 1 а.с.179),

- за Додатковою угодою №2 409 днів (том 1 а.с.171),

- за Додатковою угодою №3 433 дні (том 1 а.с.163),

- за Додатковою угодою №4 463 дні (том 1 а.с.155),

- за Додатковою угодою №5 486 днів (том 1 а.с.147),

- за Додатковою угодою №6 517 днів (том 1 а.с.139),

- за Додатковою угодою №7 545 днів (том 1 а.с.131),

- за Додатковою угодою №8 573 дні (том 1 а.с.123),

- за Додатковою угодою №9 605 днів (том 1 а.с.115),

- за Додатковою угодою №10 635 днів (том 1 а.с.107),

- за Додатковою угодою №11 662 дні (том 1 а.с.100).

Тобто, сторони погодили закінчення строку кредитування 15 жовтня 2026 року.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, натомість позивач належним чином виконав свої зобов`язання за цим договором та додатковими угодами, надавши відповідачці грошові кошти в порядку та на умовах відповідного договору та додаткових угод.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1487-3888 від 22.12.2024 року, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , станом на 17.07.2026 року заборгованість відповідачки становила 22567,42 грн. (том 1 а.с.186-199).

Дана сума складається з:

- основного боргу 7700 грн.;

- заборгованості за відсотками 2807,42 грн., які нараховані за період з 22.12.2024 року по 11.05.2026 року, тобто в межах строку кредитування;

- заборгованості за відсотками за ст.625 ЦК України 10905 грн.;

- заборгованості за комісією 1155 грн.

Вказаний розрахунок позивачем проведений за період з 22.12.2024 року по 17.07.2026 року - за 573 дні, тобто в межах строку кредитування, який було погоджено у 662 дні до 15 жовтня 2026 року.

Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги лише в межах строку кредитування, що спростовує доводи відповідачки про те, що заявлення вимог у даній справі про стягення з неї заборгованості поза межами строку договору.

Позивач направляв відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту від 21.05.2026 року в розмірі 25567,42 грн. станом на 12.05.2026 року (том 1 а.с.201).

Відповідно до розрахунку заборгованості, після 21.05.2026 року, тобто після дати вказаної вимоги відповідачка внесла платежі за Кредитним договором, а саме: 19.06.2026 року в сумі 1000 грн. (том 1 а.с.198) та 10.07.2026 року в сумі 1000 грн. (том 1 а.с.199), чим фактично частково виконала свої зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка у відзиві на позов посилалася на надмірно високий розмір відсоткової ставки та несправедливих умов договору в частині нарахування відсотків.

Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі Закон №3498-IX), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону №3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-IX).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у період з 22.12.2024 року по 12.04.2026 року позивач нараховував відсотки за ставкою 1% в день, а з 13.04.2026 року по 11.05.2026 року за ставкою 0,74% в день.

Тобто, позивач нараховував відповідачці відсотки за кредитним договором з дотриманням законодавчих вимог, а тому заперечення відповідачки щодо незаконності нарахування відсотків суд вважає є безпідставними.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачка сплатила за Кредитним договором 61254,30 грн., які зараховувалися на погашення тіла кредиту, відсотків та комісії. Внесені відповідачкою платежі не зараховувалися на погашення нарахованих відповідачем відсотків за ст.625 ЦК України.

Відповідачка у відзиві на позов посилається на несправедливі умови договору щодо нарахування комісії, однак, з огляду на те, що вона укладала протягом року 11 додаткових угод до кредитного договору, всі вони містять умови про необхідність сплати такої комісії і сама вона частково погасила таку комісію, то відповідно відповідачка погодилася на умови кредитного договору щодо сплати комісії, підтвердивши свою згоду здійсненими платежами.

Відповідачка згідно поданого відзиву на позов заперечувала суму нарахованої заборгованості, однак власного розрахунку заборгованості не надала.

Також у відзиві на позов відповідачка окремим абзацом (том 2 а.с.14) просила керуючись ч.6 ст.95. ч.5 ст.100 ЦПК України витребувати оригінали електронних доказів, а у разі їх ненадання - визнати надані позивачем копії електронних доказів недопустимими.

Однак, належного оформленого клопотання про витребування доказів ні позивачка, ні її представник не подали, а відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони, оскільки суд не може збирати докази.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 11662,42 грн., що складається з основного боргу в сумі 7700 грн., заборгованості за відсотками в сумі 2807,42 грн. та заборгованості за комісією в сумі 1155 грн.

Позивач не нараховував відповідачці неустойку (штраф, пеню) і не заявляв таких позовних вимог, тому заперечення відповідачки з даного приводу суд також вважає безпідставним.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за ст.625 ЦК України в сумі 10905 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також даним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України суд вважає стягнути з відповідачки на користь позивача 2662,40 грн. судових витрат, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду (том 1 а.с.1) (пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з мінімальної ставки судового збору).

Керуючись ст. 526, 530, 610, 629, 631, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за Кредитним договором №1487-3888 від 22 грудня 2024 року в сумі 11662 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 42 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598, судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських