Рішення № 139997423, 16.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/5949/26

Провадження № 2/638/6662/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Гребенюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 17000,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 12000,00 грн. - заборгованість по відсотках, витрати на професійну правничу допомогу 5500,00 грн, та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 28.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 51064030. Позикодавцем було надано кредит відповідачеві в сумі 5000,00 грн., останній отримавши кошти своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належно не виконав через що утворилась заборгованість, яку заявлено у позові до стягнення.

На підставі договору факторингу право вимоги за названим кредитним договором перейшло від первісного кредитора до позивача.

Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова 30.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача подав заяву згідно якої просив справу розглянути за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позов підтримав та просив його задовільнити.

Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак, він двічі в судове засідання не з`явився, причини не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин судом, згідно ч. 2 ст. 247, ст.ст. 280-281 ЦПК України, постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

28.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 складено договір про надання фінансового кредиту № 51064030 (далі за текстом Договір позики). За умовами договору сума позики становить 5000,00 грн., на споживчі потреби, строк позики 90 днів. В період 30 календарних днів з 28.01.2022 по 27.02.2022 застосовується пільговий період з процентною ставкою у 2%, після застосовується стандартний період в межах 60 днів з 28.02.2022 по 28.04.2022 з процентною ставкою 3%, також стандартна процентна ставка застосовується у межах нового стандартного періоду кредитування за ініціативою клієнта. У разі якщо клієнт сплатить проценти за користування кредиту не пізніше трьох днів після останнього дня Пільгового періоду, у такому випадку клієнт самостійно обирає наступний пільговий період на сайті Товариства у зазначені від 1 до 3 днів. Дата повернення позики 28.04.2022. Нарахування процентів за договором позики здійснюється кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 1.2, п. 2.4- 2.6, п.2.9- 2.10, п. 3.1 -3.2, п. 3.4, п. 4.4, п. 5.8 Договору позики).

Договір позики та додаток № 1 містять позначку про підписання їх відповідачем електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора: 469596.

ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» надана довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 в якій зазначено номер телефона НОМЕР_1 на який було направлено унікальний ідентифікатор 469596, 28.01.2022 та номер маски картки НОМЕР_2 .

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування 29.11.2024 суми у розмірі 5000,00 грн. на картку НОМЕР_3 . Призначення платежу: зарахування 5000 грн. на карту НОМЕР_2

Матеріали справи не містять на момент її розгляду доказів пролонгації строку кредитування, встановленого договором позики.

На підтвердження нарахованих сум заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором позики № 51064030 від 28.01.2022.

01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (Фактор) укладено Договір факторингу №01092025/1 згідно п. 4.1 якого перехід права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається з моменту підписання ними реєстру права вимоги.

До матеріалів справи долучений витяг із додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» передало ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» право вимоги до відповідача за договором позики № 51064030 від 28.1.2022 із загальною сумою заборгованості на 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. тіло кредиту, 17000,00 грн. заборгованість за відсотками. Даний реєстр підписаний Сторонами та скріплений їх печатками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

За правилами частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

У позовній заяві позивач зазначає, що Кредитний договір було укладено відповідачем шляхом підписання даних документів електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача при укладанні договору позики. Разом з тим, жодним доказом не визначено належність телефонного номеру на який направлявся одноразовий ідентифікатор саме відповідачу.

За правилами частин 1-3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті 1 названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій частиною 1 статті 9 даного закону визначено первинні документи.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Однак, на момент розгляду справа не містить документів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок відповідача за Кредитним договором.

В той час, як у відповідності до висновку Верховного суду доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова від 30.01.2018 справа № 161/16891/15-ц).

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251021114255 від 21-10-2025 про здійснення зарахування грошових коштів у сумі 5000,00 грн. суд не може прийняти в якості належного доказу перерахування коштів, адже він не первинним документам. Даний документ є похідним від первинних, як і інші документи в справі не свідчать про належність саме відповідачу платіжної карти НОМЕР_3 , не ідентифікує отримувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості про банківські рахунки клієнтів, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею.

Враховуючи вказане, документально підтвердити зарахування коштів на рахунок клієнта, може виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта. Лише емітент платіжної карти має доступ до реєстру платіжних операцій та балансових даних по рахунку клієнта, які можуть підтвердити надходження конкретної суми. Згідно вищенаведеного листа підтверджується успішність операції з перерахування коштів, а не зарахування коштів на рахунок.

За принципом змагальності позивач мав довести ті обставини на які посилається в позові. При цьому принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Використання концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем є не припустимим. (висновок Великої плати Верховного суду від 18.03.2020 справа № 129/1033/13-ц).

У цій справі мало бути доведено, що саме відповідач здійснив вхід у інформаційну систему ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», отримав код підтвердження (одноразовий ідентифікатор), ввів його та прийняв умови договору. Для підтвердження цього факту можуть використовуватися такі докази як: журнали подій системи (лог-файли); відомості про надсилання SMS-коду на конкретний номер телефону; первинні банківські документи, які підтверджують отримання або використання коштів, оплату товару чи послуг.

Наведених належних і достатніх доказів позивачем на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин у даній справі не надано. А в силу приписів ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин в позові слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого ЦПК України строку, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна, РНОКПП: НОМЕР_4 , місцезнаходження: 03117, м. Київ, пр. Берестейський, 65.

Представник позивача: Куриліна Валерія Василівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено: 21.09.2026.

Суддя В. В. Гребенюк