Рішення № 139997172, 03.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/839/26

Номер провадження по справі 2/387/899/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28.05.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №15701-02/2025 укладеного 07.02.2025 у розмірі 19228,00 грн.

Свій позов ТОВ "Кредит-Капітал" обґрунтовує тим, що 07.02.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №15701-02/2025. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 4600,00 грн строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 19.06.2025 укладено договір факторингу №19062025, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, сплаті відсотків та комісії, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 19228,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача Усенко М.І. 24.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився. 03.09.2026 через канцелярію подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимог визнає частково, в частині тіла кредиту. Вважає, що штраф та комісія нараховані неправомірно, оскільки під час воєнного стану нарахування штрафів та комісії заборонено. Також зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним, тому що дана справа є не значної складності, тому просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000, 00 грн.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.06.2026 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 03.09.2026. За клопотанням позивача витребувано інформацію у АТ КБ "Приватбанк".

З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 03.07.2007, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування (а.с.37).

Судом встановлено, що 07.02.2025 між ТОВ " Стар Файненс Груп" і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №15701-02/2025, відповідно до пункту 1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4600,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. В пункті 1.2. договору зазначено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 07.02.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 06.06.2025. У пункті 1.4. договору визначено, що за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування та комісія за видачу кредиту в сумі 460,00 грн. Тип процентної ставки фіксована. Тип комісії одноразова комісія. Як вбачається з пункту 1.6. договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-60хх-хххх-8854 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Згідно п.5.3. договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: - в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України (а.с.13-19).

24.07.2024 відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y198 договір про надання фінансового кредиту №15701-02/2025.

До договору надано додаток №1 - графік платежів який містить обчислення загальної вартості кредиту для клієнта у розмірі 10028,00 грн , з яких 4600,00 грн - сума кредиту за договором, 4968,00 грн - проценти за користування кредитом, інформаційне повідомлення, також підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y198.

Подана до суду позивачем заявка- анкета клієнта на отримання фінансового кредиту від 07.02.2025 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с.8-9).

Також позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.23), паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом НОМЕР_1 (а.с.10-12).

Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_260217121209 від 17.02.2026, згідно з укладеним договором на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», було здійснено наступний переказ коштів: 07.02.2025 о 16:40:04 на суму 4600,00 гривень, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 646554080, призначення платежу: зарахування 4600,00 гривень на картку НОМЕР_3 (а.с.25) .

ТОВ " СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" свої зобов`язання за договором позики виконало належним чином, надавши відповідачу 07.02.2025 погоджену у договорі суму позики у розмірі 4600,00 грн шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ КБ «Приват Банк», що підтверджується інформацією від 26.06.2026 №20.1.0.0.0/7-260626/99117-БТ по картці емітованій на ім`я ОСОБА_1 наданої АТ КБ «Приват Банк» (а.с.69).

Відповідно до наданого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №15701-02/2025 від 07.02.2025 станом на 03.03.2026, заборгованість становить: 4600,00 грн тіло, 4968,00 грн прострочені відсотки; 460,00 грн комісія, 9200,00 грн штрафи (а.с.26-28).

Судом встановлено, що 19.06.2025 між ТОВ " СТАР ФАЙНЕНС ГРУП " та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір факторингу №19062025, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ " СТАР ФАЙНЕНС ГРУП " та боржниками (а.с.29-33).

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 19.06.2025 за договором факторингу № 19062025 від 19.06.2025 (а.с.35).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №15701-02/2025 від 07.02.2025, загальний розмір заборгованості за яким становить 19228,00 грн, з яких: 4600,00 грн сума основного боргу за кредитом; 4968,00 грн сума заборгованості по відсоткам; 9200,00 грн сума заборгованості по пені/штрафам, 460,00 грн сума заборгованості по комісії (а.с.34).

11.05.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги з наданням строку для погашення суми заборгованості у розмірі 19228,00 грн. (а.с.36).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 07.02.2025 між відповідачем та ТОВ "Стар Файненс Груп", з дотриманням наведених норм законодавства, було укладено договір про споживчий кредит, відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №19062025 від 19.0.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами, підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №15701-02/2025 від 07.02.2025 .

Поряд з цим, суд не може визнати правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положеннями п. 1.4 договору вбачається, що комісія нараховується за видачу кредиту в сумі 460,00 грн. Тип комісії одноразова комісія.

При цьому суд зважає на положення ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за видачу кредиту.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що до заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №15701-02/2025 від 07.02.2025 позивачем включено штраф в розмірі 9200,00 грн.

Умовами договору про надання фінансового кредиту №15701-02/2025 від 07.02.2025 у п.5.3. визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: - в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 31.10.2026.

Відтак, нарахування штрафу в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник була звільнений від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу/пені. Тому нарахування штрафу за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 07.02.2025 по 03.03.2026 є незаконним.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача штрафу, а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

З урахуванням наведене, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача тіла кредиту в розмірі 4600,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 4968,00 грн.

Вирішуючи питання витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт №89 надання послуг від 11.05.2026 боржник ОСОБА_1 , сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту №89 за договором про надання правової допомоги №89 від 01.07.2025; копію ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.39, 40, 41,42).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Поряд з цим, відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх, посилаючись на неспівмірність заявленої суми із складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та характером спірних правовідносин.

За наведеного, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності та в даному випадку не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача, в розмірі 1990,43 грн

Відповіднодо ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1324,83 грн .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №15701-02/2025 укладеного 07.02.2025 у розмірі 9568 гривень 00 копійок (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 4600,00 грн; заборгованість за відсотками 4968,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1324 гривень 83 копійки (одна тисяча триста двадцять чотири гривень 83 копійки) та витрати на правову допомогу у розмірі 1990 гривень 43 копійки (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень 43 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО